Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №569/16024/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16024/25

1-кп/569/700/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12025181010000013 від 03.01.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України

В С Т А Н О В И В :

1. Історія провадження

01.08.2025 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025181010000013 від 03.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою суду від 01.08.2025 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

11.08.2025 закінчено підготовче судове засідання, кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

ОСОБА_4 , порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставинах, час та місці, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту наркотичний засіб «канабіс», який 29.05.2025, близько 22 год 35 хв, перебуваючи у коридорі біля магазину «Сімі» в приміщенні будинку, що за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, буд.16, в ході проведення оперативної закупки, незаконно збув ОСОБА_6 за 900 грн. у полімерному згортку у формі частково подрібненої рослинної речовини зеленого кольору, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-25/8850-НЗПРАП від 24.06.2025 є наркотичним засобом «канабіс», масою 2,394 г. (в перерахунку на висушену речовину), обіг якого обмежено відповідно до списку 1 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.

Таким чином, ОСОБА_4 визнається судом винним у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставинах, час та місці, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту наркотичний засіб «канабіс», який 10.07.2025, близько 18 год 42 хв, перебуваючи на сходовій клітці між 10 та 11 поверхом, у будинку АДРЕСА_3 , в ході проведення оперативної закупки, незаконно збув ОСОБА_6 за 900 грн. у паперовому згортку у формі рослинної речовини зеленого кольору, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-25/10992-НЗПРАП від 24.07.2025 є наркотичним засобом «канабіс», масою 2,057 г. (в перерахунку на висушену речовину), обіг якого обмежено відповідно до списку 1 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.

Таким чином, ОСОБА_4 визнається судом винним у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненими повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

3. Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, що викладені в обвинувальному акті, просив суд здійснювати розгляд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Йому роз`яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

Під час його допиту в судовому засіданні пояснив, що дійсно незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту наркотичний засіб «канабіс», який 29.05.2025, близько нічної пори доби, продав невідомому чоловіку в коридорі біля магазину «Сімі» за 900 грн., а також 10.07.2025, близько вечора, продав його тому ж чоловікові, перебуваючи на сходовій клітці між 10 та 11 поверхом, у будинку №24, що за адресою: м. Рівне, вул. Небесної Сотні, за 900 грн.

Захисник ОСОБА_5 звернула увагу суду на позитивні характеристики обвинуваченого, його молодий вік, наявність пом`якшуючих обставин, таких як щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обтяжуючих обставин. Крім того, звернулася до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від покарання, у зв`язку із захворюванням на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. На доведення доводів посилалася на висновок експерта №77 від 23.12.2025, зі змісту якого вбачається, що захворювання ОСОБА_4 є тяжкими та відносяться до Переліку хвороб, які є підставою для звільнення особи від відбування покарання.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, просив суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого та стану його здоров`я, відомостей щодо процесуальних витрат, арештів майна та речових доказів. Прокурор не оспорив фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим, йому зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Крім того, прокурор ОСОБА_3 висловив позицію про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного покарання, у зв`язку з хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання.

4. Мотиви суду

Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим за ч. 1, 2 ст. 307 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого та стану його здоров`я, документів щодо процесуальних витрат, арештів майна та речових доказів.

При цьому, суд виходить з того, що кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим, не є складним, обвинувачений розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, вчиненими повторно.

4.1. Щодо призначення покарання

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. Також суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_4 є особою молодого віку, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом ретельно досліджено відомості щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 та можливість його відбувати покарання, передбачене санкціями ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України, зважаючи на наявність в останнього ряду захворювань.

Відповідно до довідки МСЕК №492723 від 24.03.2023 ОСОБА_4 є особою з інвалідністю І групи з дитинства з ураженням центральної нервової системи, потребує постійного стороннього догляду, йому рекомендовано стаціонарне лікування в неврології 2-3 рази на рік та реабілітаційні заходи.

У ході судового розгляду за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката – ОСОБА_5 проведено комісійну судово-медичну експертизу з метою встановлення характеру та тяжкості захворювань, на які страждає ОСОБА_4 .

Зі змісту висновку комісійної судово-медичної експертизи №77 від 23.12.2025 вбачається, що перенесене ОСОБА_4 у 2019 році захворювання (гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом у басейні внутрішньої сонної артерії, розрив аневризми біфуркації правої внутрішньої сонної артерії з масивним субарахноїдально-внутрішньомозковим крововиливом справа) з вираженими стійкими наслідками (виражений глибокий лівобічний геміпарез із стійким руховим порушенням функції кінцівок, порушення функції тазових органів, паралітична збіжна косоокість лівого ока, диспепсія, дефіцит ваги, когнітивно-емоційні порушення) являється тяжким захворюванням, яке призвело до його інвалідності І Б групи.

І Б група інвалідності встановлюється особам з високим ступенем втрати здоров`я, які мають значену залежність від інших для життєво важливих функцій (самообслуговування, пересування, спілкування), але частково здатні виконувати окремі елементи самообслуговування, на відміну від групи І А, де повна нездатність і повна залежність, та можуть працювати за певних умов, наприклад, у спеціально створених умовах, хоча це залежить від конкретних порушень. Вона передбачає значні обмеження життєдіяльності, що вимагають соціальної допомоги та захисту.

Враховуючи зазначені стійкі наслідки перенесеного захворювання у ОСОБА_4 та співставляючи їх із захворюваннями, які відображені в додатку №13 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України №1348/5/572 від 15.08.2014, на думку судово-медичної експертної комісії в цілому вони можуть відповідати п. 2 Розділу VII «Хвороби нервової системи та органів чуття: Геміплегії, параплегії, глибокі геміпарези та парапарези з розповсюдженими розладами чутливості, розладами функцій тазових органів, трофічними порушеннями, вираженими акінетикоригідним синдромом».

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Отже, особа звільняється від відбування покарання у разі: 1) якщо вона під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними; 2) після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання.

Європейський Суд з прав людини неодноразово визнавав наявність порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час відбування покарання засудженими, що мають хвороби. Так, Суд наголошував, що трьома складовими, які необхідно розглядати стосовно сумісності стану здоров`я заявника та умов його утримання, є: 1) медичний стан в`язня; 2) адекватність медичної допомоги та піклування, яка надається в умовах ув`язнення; 3) доцільність ув`язнення з огляду на стан здоров`я в`язня (п. 94Рішення у справі «Мельник проти України»).

Суд переконаний, що з огляду на стан здоров`я ОСОБА_4 , з урахуванням встановлених у нього діагнозів, які унеможливлюють відбування покарання, направлення обвинуваченого для його відбування, фактично свідчитиме про жорстоке та нелюдське поводження з останнім.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від покарання на підставі ч. 2 ст. 84 КК України, у зв`язку із захворюванням на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання.

Вирішуючи питання щодо необхідності призначення конкретного виду та міри покарання ОСОБА_4 , від відбування якого він звільняється, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 у справі № 684/477/19 вказав, що системний аналіз формулювань, використаних у кримінальному законі: «звільнення від покарання» (частини 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК), «звільнення від відбування покарання» (статті 75, 79, 104 КК), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК), дає підстави для висновку, що під звільненням від покарання необхідно розуміти звільнення не від конкретного виду й розміру покарання, передбаченого санкцією або призначеного судом, а саме від його призначення як форми примусу в цілому.

Враховуючи те, що у диспозиції ч. 2 ст. 84 КК України використано формулювання «звільнення від покарання», тому, на переконання суду, вказаний правовий висновок можливо застосувати до обставин даної справи.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 конкретного виду та розміру покарання.

4.2. Інші питання, які вирішуються судом при ухвалені вироку

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14.07.2025 накладено арешт на мобільний телефон марки «Motorolla» чорного кольору з чорним чохлом, грошові кошти в сумі 900 грн., а саме: 4 купюри номіналом 200 грн. та 1 купюра номіналом 100 грн.

Оскільки зазначений арешт на майно накладався з метою збереження речових доказів, враховуючи, що потреби у використанні як доказів вказаних речей немає, отже вказаний арешт належить скасувати.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України, речові докази по кримінальному провадженню: наркотичний засіб «канабіс», масою 2,394 г, наркотичний засіб «канабіс», масою 2,057 г – суд вирішує знищити; грошові кошти в сумі 900 грн., а саме: 4 купюри номіналом 200 грн. та 1 купюра номіналом 100 грн. – конфіскувати у дохід держави; мобільний телефон марки «Motorolla», чорного кольору з чорним чохлом, – повернути ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення судової експертизи у сумі 8022 (вісім тисяч двадцять дві) гривні 60 (шістдесят) копійок підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов в цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Звільнити ОСОБА_4 від покарання за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України на підставі ч. 2 ст. 84 КК України, у зв`язку із захворюванням на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів в розмірі 8022 (вісім тисяч двадцять дві) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14.07.2025 на мобільний телефон марки «Motorolla», чорного кольору з чорним чохлом, грошові кошти в сумі 900 грн., а саме: 4 купюри номіналом 200 грн. та 1 купюра номіналом 100 грн.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

- наркотичний засіб «канабіс», масою 2,394 г, наркотичний засіб «канабіс», масою 2,057 г, – знищити;

- грошові кошти в сумі 900 грн., а саме: 4 купюри номіналом 200 грн. та 1 купюра номіналом 100 грн. – конфіскувати у дохід держави;

- мобільний телефон марки «Motorolla», чорного кольору з чорним чохлом, – повернути ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

Суд на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7