Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №545/5580/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5580/25

Провадження № 2/545/377/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Путрі О.Г.,

при секретарі Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернулося до суду з позовом відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем було кредитний договір №1322669, відповідно до якого відповідачу надано кредит на 4 000 грн.

07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором 1322669 від 07.12.2020 року. 07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Фінанс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір факторингу №2-07/09/2021, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором 1322669 від 07.12.2020 року.

Оскільки відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, то у нього за договором №1322669 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 07.12.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 8548 грн., з яких: 4 000 грн. –заборгованість за тілом кредиту, 4548 грн. – заборгованість за відсотками.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 8548 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 10 500 грн.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 10.12.2025 відкрито провадження по справі, призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, як вбачається із позову прохав розглядати дану справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 09.01.2026 року, 12.02.2026 року, 16.03.2026 року, 22.04.2026 року не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, шляхом направлення на адресу відповідача судової повістки про виклик до суду (а.с.75-77, а.с.86-88, а.с.89-91). Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання відповідачем до суду не подано.

За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 22.04.2026 року призначено проведення заочного розгляду даної цивільної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.12.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1322669 (а.с.9-12),шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (В269), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 15).

Відповідно до умов договору відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 4 000 грн. (п. 1.2 договору). Строк кредиту 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку Розділу 4 договору (п. 1.3 договору).

Згідно п.3.1 кредитного договору №1322669, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно з п.п.1.4, 1.4.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору. При нарахуванні відсотків може бути застосована знижена процентна ставка 0,01% в день, якщо позичальник виконає визначені умови її застосування, які передбачені п. 1.4.1 цього Договору.

В розділі 4 Договору його сторони обумовили порядок продовження строку кредиту за ініціативою Клієнта (пролонгація).

Так, у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.

Пропозиція (оферта) Клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДЛИТЬ КРЕДИТ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі НЕ менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності - штрафних санкцій). Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява Клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою.

Товариство має право, але не обов`язок протягом 24 годин з моменту вчинення Клієнтом вказаних в п.4.1.2. Договору дій, акцептувати пропозицію (оферту) Клієнта про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Клієнту засобами зв`язку текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Клієнтом Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі та Одноразовий ідентифікатор у вигляді коду для підписання Клієнтом Додаткового договору.

Новий строк кредиту розраховується з дня, наступного за днем вчинення Клієнтом дій згідно з п.4.1.2. - 4.1.3 Договору та встановлюється/зазначається в Додатковому договорі. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою або за ставкою, що погоджена Сторонами в Додатковому договорі, яка не може бути більшою за розмір стандартної процентної ставки.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.07.2025 року на картку № НОМЕР_1 були перераховані кредитні кошти в розмірі 4 000 грн. (зворот а.с.26).

07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором 1322669 від 07.12.2020 року. (а.с.20-23).

07.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Фінанс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір факторингу №2-07/09/2021, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором 1322669 від 07.12.2020 року.(а.с.16-17).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 8548 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 06.09.2021 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №1322669 від 07.12.2020 року становить 8548 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 4 000 грн.; заборгованість за процентами 4548 грн. (а.с.29-30).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з приписами абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, вищезазначенений договір укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Щодо нарахованих відсотків за користування коштами за договором №1322669 від 07.12.2020 року в розмірі 4548 грн.

Згідно з приписами абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

Згідно встановлених судом обставин справи, за умовами укладеного 07.12.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 електронного договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1322669, сторони домовились, що сума кредиту становить 4000 грн., кредит надається строком на 30 днів, тобто до 06.01.2021 року, процентна ставка за кожен день користування кредитом становить 1,90 %.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, окрім ст. 1048 ЦК України, і самим договором.

Згідно розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховані кредитором за період з 07.12.2020 року по 09.02.2021 року.

Розділом 4 договору сторони визначили умови пролонгації строку кредиту, а саме, що клієнт може ініціювати продовження строку кредиту шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Між тим, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до первісного кредитора з пропозицією пролонгації кредитного договору та відповідно укладання додаткової угоди до договору та сплати відповідачем відсотків.

Оскільки строк кредитного договору закінчився 06.01.2021 року, без факту його подальшої пролонгації, нарахування кредитором відсотків поза межами строку дії договору суперечить нормам чинного законодавства.

Отже, продовження нарахування процентів після закінчення строку кредитного договору є неправомірним.

Тож, відповідно до умов договору за час користування коштами наданими у позику відповідач мав сплатити за користування кредитними коштами за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1322669 від 07.12.2020 року, відсотки у розмірі 2280 грн. (4000 грн. х 1,90% : 100 % х 30 днів = 2280 грн.).

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками, що склалася за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1322669 від 07.12.2020 року в розмірі 2280 грн.

Таким чином, аналізуючи надані суду докази, вирішуючи справу в межах заявлених вимог,суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог,а саме:з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1322669 від 07.12.2020 року в розмірі 6280 грн., з яких: 4 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2280 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

09.07.2025 року між позивачем ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком С.В. укладено договір про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025 року. (а.с.18-19).

Згідно акту про отримання правової допомоги від 16.12.2025 року, послуги адвоката у вказаній справі склали 10 500 грн. (зворот а.с.41).

Згідно копії платіжної інструкції №1145 від 16.12.2025 року, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перерахувало адвокату Пархомчуку С.В.кошти за надання правової допомоги в розмірі 10 500 грн. (а.с.41).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що

сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує малозначність справи, її типовий характер та розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом осіб у судове засідання, які у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, з огляду на принцип реальності та розумності стягнути витрати з відповідача на правову допомогу у розмірі 4500 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 8548 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 6280 грн.

Пропорційність задоволених вимог становить 73 % (6280 х100: 8548 = 73%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 73 %, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу професійну допомогу підлягають задоволенню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3285 грн. (4500 х 73% : 100 % = 3285 грн.) згідно вимог ст.142 ч.2 п.3 ЦПК України.

Відповідно дост. 141 ч.1 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, судовий збір з відповідача стягується пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1768,35 грн. (2422,40 х 73 %:100% = 1768,35 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (юридична адреса: м.Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941) заборгованість за кредитним договором №1322669 від 07.12.2020 року в загальному розмірі 6280 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» сплачений судовий збір в сумі 1768,35 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень тридцять п`ять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3285 грн. (три тисячі двісті вісімдесят п?ять гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії;

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. Г. Путря