Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №532/2869/25 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/2869/25

2/532/244/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Макарчука С.М., з участю секретаря судового засідання Демидюк О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кобеляки в порядку загального позовного провадження за відсутності сторін цивільну справу № 532/2869/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 17.12.2024 в сумі 90 000 грн та проценти за користування позикою в розмірах облікової ставки НБУ, за період з 18.12.2024 по 24.11.2025, що становить 12 780,20 грн..

В позовній заяві позивач вказує, що 17 грудня 2024 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики у письмовій формі у вигляді власноручної розписки відповідачки як позичальника, згідно якої відповідачка позичила у неї кошти в сумі 90 000 грн. до вересня 2025 року. Однак до встановленого терміну ОСОБА_2 боргу не повернула.

Позивачка прохає суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь борг за договором позики від 17 грудня 2024 року в сумі 90 000 грн. та проценти за користування позикою в розмірах облікової ставки НБУ, за період з 18.12.2024 по 24.11.2025, що становить 12 780,00 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями 26.11.2025 справу передано на розгляд судді Макарчуку С.М.

Відповідно до відповіді № 2084315 від 03.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 11.05.2021.

Ухвалою від 11 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 28 січня 2026 року.

Ухвалою від 28 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 12 березня 2026 року.

12 березня 2026 року судове засідання відкладено на 13 квітня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідачки. Постановлено виклик відповідачки здійснити шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У судове засідання 13 квітня 2026 року сторони не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Позивачкою до суду подано заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В установлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не надала, тому відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами при заочному розгляді, про що постановлено ухвалу.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 17 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики у письмовій формі у вигляді власноручної розписки відповідачки як позичальника, згідно якої відповідачка позичила у ОСОБА_1 кошти в сумі 90 000 грн. до вересня 2025 року (а.с.8). Однак до встановленого терміну ОСОБА_2 суму боргу не повернула.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2).

До ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21. Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 201/11388/17 провадження № 61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.

За загальним правилом, наведеним у статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи написання відповідачкою розписки про отримання в борг вказаної суми грошових коштів, із зазначенням зобов`язання щодо їх повернення, наявністю підпису в ній боржника та наявністю оригіналу розписки у позивачки, на думку суду свідчить про укладення між сторонами договорів позики, отримання вказаних у розписках відповідачкою грошових коштів та неповернення позивачці суми боргу на момент ухвалення даного рішення судом, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Позивачка звільнена від сплати судового збору як член сім`ї загиблого захисника чи захисниці України на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позивачка при поданні даного позову звільнена від сплати судового збору, суд, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність стягнення судового збору з відповідачки в дохід Держави.

Керуючись ст. ст. 524-527, 530, 546-549, 551, 610-612, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 81, 141, 178, 247, 258-265, 267-268, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 17 грудня 2024 року в сумі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок та проценти за користування позикою в сумі 12 780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід Держави у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування або ім`я сторін та їхнє місцезнаходження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя