Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №643/22087/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 643/22087/25

Провадження №2/524/2329/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2026 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Предоляк О.С., розглянувши в м.Кременчуці в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить: розірвати договір від 18.06.2025 року про надання послуг, укладений між нею та ФОП ОСОБА_2 ; визнати недійсними окремі положення договору, а саме, п.п. 7.2, 8.4, 9.1 та інші положення, що суперечать ЗУ «Про захист прав споживачів»; стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 77299 грн., як повну вартість послуги, що не була надана належним чином; стягнути з відповідача 28000 грн. у відшкодування моральної шкоди та поштові витрати понесені у зв`язку з направленням претензії у розмірі 130 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 18.06.2025 року придбала навчання і приєдналася до публічної оферти ФОП ОСОБА_2 шляхом укладення кредитного договору № 96095813 з АТ «Банк Альянс» на суму 77299 грн. За умовами договору відповідач зобов`язався провести навчальний курс, що складався з відеоуроків, завдань, тестів, вебінарів, інформаційних сесій, тематичних офлайн зустрічей, інструкцій, текстових та графічних матеріалів, чек-листів, шаблонів та програмних засобів. Після отримання доступу до матеріалів її фактичне навчання тривало приблизно 3,5 місяців до 01.10.2025 року, коли була змушена повністю припинити навчання через погіршення психоемоційного стану. Навчання включало не лише теоретичні лекції та майстер-класи, але й обов`язкове щоденне виконання спеціальних енергетичних практик. У ході виконання практик та навчальних завдань в межах курсу отримала виражене погіршення психоемоційного стану. Починаючи з серпня 2025 року у неї спостерігалося наростання тривоги, порушення сну, виснаження та емоційна нестабільність, через що змушена була звернутись до лікаря та розпочати курс психотерапії. Вважає, що факт погіршення здоров`я спричинений саме навчальними навантаженнями в межах курсу. Значна частина обумовленої програми не була надана, а та частина, яка була доступною не відповідала вимогам якості та безпеки. 15.11.2025 року направила відповідачу досудову претензію, яку отримано відповідачем 18.11.2025 року. Проте, відповідач не надав відповіді та не повернув кошти за придбані курси. Через погіршення здоров`я була вимушена припинити навчання, звернутися до лікаря, змінити звичний спосіб життя, у зв`язку з чим їй заподіяно моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 28000 грн.

Ухвалою суду від 11.02.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.03.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивач ознайомилась із публічною офертою відповідача та заповнила стандартну форму заявки шляхом підписання анкети-заяви. Позивач отримала доступ до особистого кабінету після оплати послуг. Жодного обмеження до навчання не було. Про зміст навчання позивачу відомо до укладення договору та під час його проходження протягом 3 місяців жодних зауважень не було. Позивач здійснила всі дії для отримання доступу до матеріалу, після отримання доступу скористалась ним та прийняла послугу. Жодних належних доказів на підтвердження причино-наслідкового зв`язку між навчанням та станом здоров`я позивача не надано. Крім того, у позові не обґрунтовано причини не можливості проходження курсів. Відповідачем виконано всі умови договору, надано і збережено доступ до матеріалів, а не бажання позивача продовжувати навчання не є підставою для розірвання договору. Просить відмовити у задоволенні позову.

03.04.2026 року позивачем подано відповідь на відзив. Зазначає, що факт надання доступу до платформи не може свідчити про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. Припинила участь у навчанні не з власної ініціативи, а у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що підтверджується медичними документами. Погіршення стану відбулося саме під час проходження навчання. Надання послуги, яка спричиняє шкоду здоров`ю споживача або створює ризик такої шкоди, не може вважатися належним виконанням зобов`язань незалежно від факту надання доступу до матеріалів. Фактично нею пройдено лише частину навчальної програми. Другий модуль навчання не проходився, отже відповідач не надав послугу в повному обсязі.

Сторони клопотань не мали та не заявляли.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.06.2025 року ОСОБА_1 приєдналась до Публічної оферти ФОП ОСОБА_2 на укладення договору про надання послуг з навчання на курсах шляхом підписання анкети заяви.

Зі змісту п.5.4 вказаного договору вбачається, що акцептом публічної оферти є повна або часткова оплата замовником обраної ним послуги. Договір вважається укладеним з моменту надходження на рахунок відповідача повної або часткової оплати за послуги з навчання.

20.06.2025 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Банк Альянс» кредитний договір, за яким АТ «Банк Альянс» перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 76800 грн., комісія банку склала 499 грн.

За встановлених обставин 20.06.2025 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір про надання послуг, за яким відповідач зобов`язався провести навчальний курс, що складався з відеоуроків, завдань, тестів, вебінарів, інформаційних сесій, тематичних офлайн зустрічей, інструкцій, текстових та графічних матеріалів, чек-листів, шаблонів та програмних засобів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, в тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених ЦК, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 653 ЦК України унормовано, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Частиною першою ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору;

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором;

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;

10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;

13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей;

16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Частинами 1-4 статті 12, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Звернення позивача у зв`язку з погіршенням стану здоров`я за медичною допомогою 18.10.2025 року та долучений до позовної заяви консультативний висновок лікаря від 18.10.2025 року з зазначенням певних діагнозів не є належним доказом того, що послуга з навчання на курсах не була надана належним чином та надання відповідачем неякісних послуг, які не відповідають умовам договору.

У консультативному висновку лікаря від 18.10.2025 року не зазначено причин виникнення встановлених діагнозів та він не містить рекомендацій щодо припинення проходження позивачем придбаних у відповідача курсів.

У позовній заяві позивач не заперечує, що після оплати послуг отримала доступ до матеріалів курсів та проходила навчання протягом 3,5 місяців, коли вимушена була припинити навчання через погіршення стану здоров`я.

Таким чином, після укладення договору відповідач надав ОСОБА_1 навчальні матеріали, які передбачені умовами оферти, що спростовує посилання позивача, що послуги не були надані належним чином.

Позивачем не конкретизовані умови договору про надання послуг, які, на її думку є несправедливими в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема умови, які зумовили виникнення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивача. За правилом, передбаченим ч.1 ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому та не є підставою для розірвання договору.

Позивач ОСОБА_1 не довела невиконання відповідачем умов договору або надання неякісних послуг, що є підставою для розірвання договору та повернення грошових коштів, сплачених за надання послуг.

З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору та визнання недійсними окремих його положень, оскільки під час судового розгляду не встановлено істотного порушення договору відповідачем та суперечності його умов цивільному законодавству та ЗУ «Про захист прав споживачів», а також відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 коштів у розмірі 77299 грн. сплачених позивачем за надання послуг та поштових витрат у розмірі 130 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили про наявність незаконних, протиправних дій ОСОБА_2 . Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили, що укладення договору про надання послуг заподіяло позивачу душевні страждання та глибокі переживання. Долучений до матеріалів справи консультативний висновок лікаря від 18.10.2025 року не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між наданими відповідачем послугами та станом здоров`я позивача. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. необхідновіднести на рахунок позивача.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу про захист прав споживачівнеобхідновіднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 5, 12,13, 76, 81, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. віднести на рахунок позивача.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за позовну вимогу про захист прав споживачівнеобхідновіднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Олена Предоляк