Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №372/5287/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/5287/25

Провадження 2-306/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рабчуна Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко В.Є. та Сікорської М.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2025 року до суду надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, а саме, - земельною ділянкою з кадастровим номером 3223185102:02:004:002, розташованою по АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідача ОСОБА_4 знести самочинно збудовану споруду на земельній ділянці з кадастровим номером 3223185102:02:004:0024 по АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 успадкував після смерті його батька ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3223185102:02:004:002, наданої для обслуговування житлового будинку, земельну ділянку кадастровий номер 3223185102:02:004:0027, наданої для ведення особистого селянського господарства, вказані земельні ділянки знаходяться з адресою АДРЕСА_1 .

В липні 2025 року відповідачка ОСОБА_4 розпочала самовільне будівництво на земельній ділянці, що по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223185102:02:004:0024, що з суміжна з земельною ділянкою, що належить позивачу - кадастровий номер 3223185102:02:004:002.

В липні 2005 року позивач звернувся до Обухівської міської ради Київської області з письмовою заявою про вирішення питання щодо незаконного самовільного розпочатого будівництва відповідачкою ОСОБА_4 , що, на переконання позивача, порушує його право власності на земельну ділянку.

11.07.2025 року постійна комісія Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області в складі голови комісії Цельори В.В., членів комісії – Літвінцової С.О., за зверненням позивача здійснили виїзд на місцевість, та, після обстеження території, склали акт щодо розпочатого будівництва господарської споруди по АДРЕСА_1 . Комісія дійшла висновку, що враховуючи містобудівну ситуацію, яка склалася, комісія виявила порушення ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова на ділянці» (кад. номер 3223185102:02:004:0024) по АДРЕСА_1 , а саме, - не дотримання відстані від самочинно побудованої господарської споруди до існуючого домоволодіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . У висновку комісії стверджується, що конструкції даної споруди побудовані на межі земельної ділянки, а також не забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель і споруд на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3223185102:02:004:002. Комісія у своєму висновку вказала, що за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво, а тому, захищаючі свої законні права та інтереси позивач звернувся до суду.

Відповідачка позовні вимоги не визнає, вказуючи, що позивачем не конкретизовано яким саме чином відповідач перешкоджає позивачу у користуванні його власністю, сарай відповідачки було споруджено у 1981 році ще задовго до виникнення у відповідачки права власності на земельну ділянку та такий сарай не може вважатися самочинно збудованою спорудою, щодо іншої конструкції, то її аж ніяк не можна віднести до категорії споруд, а саме - навісу, бо зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, у тому числі навісу, без влаштування фундаментів не вимагає наявності дозвільної документації. Відповідачка стверджує, що наявний навіс знаходиться на відстані 1 метра від межі земельних ділянок, обладнаний системою водовідведення, що аж ніяк не може перешкоджати позивачу в користування його земельною ділянкою. Відповідачка вказує, що у акті розпочатого будівництва, що надав позивач, не конкретизовано яка саме споруда сарай чи навіс зведена з порушеннями. Відповідач вказує, що знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Знесення об`єкту нерухомого майна є крайнім заходом втручання у право власності та можливе лише за наявності доведених істотних порушень і неможливості їх усунення іншим способом, що позивачем не доведено в межах цієї справи.

Також відповідач вказує, що усе збудоване нерухоме майно на її земельній ділянці належить їй на праві власності та зареєстровано належним чином. Відповідачка зазначає, що її не притягували органи державного-архітектурно-будівельного контролю до відповідальності за самочинне будівництво, приписів на усунення порушень від таких органів відповідачка не отримувала.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 № 386154 від 07 грудня 2003 року ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Красненської сільської ради народних депутатів № 4613 від 28 листопада 1997 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,8366 га., що розташована на території Красненської сільської ради для обслуговування житлового будинку і будівель, ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_5 був власником житлового будинку АДРЕСА_1 , власником земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3223185102:02:004:002, наданої для обслуговування житлового будинку і будівель, власником земельної ділянки площею 0,1897 га кадастровий номер 3223185102:02:004:0027, наданої для ведення особистого селянського господарства, вказані земельні ділянки знаходяться з адресою АДРЕСА_1 .

06 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_1 , успадкував після смерті його батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3223185102:02:004:002, наданої для обслуговування житлового будинку, земельну ділянку кадастровий номер 3223185102:02:004:0027, наданої для ведення особистого селянського господарства, вказані земельні ділянки знаходяться з адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 жовтня 2016 року, 10 серпня 2015 року земельні ділянки що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані на праві приватної власності за позивачем ОСОБА_1 .

11 липня 2025 року постійна діюча комісія Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (у складі голови комісії - Цельори В.В., членів комісії - Літвітцова С.О.) прийшла до висновку, що враховуючи містобудівну ситуацію яка склалася, комісія виявила порушення щодо норм ДБН Б.2.2-12:2019 «планування та забудова на ділянці (кад. номер 3223185102.02.004.0024) по АДРЕСА_1 , а саме - не дотримання відстані від самочинно побудованої господарської споруди до існуючого домоволодіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Конструкції даної споруди побудовані на межі земельної ділянки, а також не забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель і споруд на територію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3223185102.02.004.0002. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному КМУ, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об?єкта, за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво.

15 серпня 2025 року виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області направив на адресу позивача ОСОБА_1 лист повідомлення про розгляд заяви позивача ОСОБА_1 з підтвердженням висновку комісії та рекомендував встановити межі суміжних земельних ділянок в натурі (на місцевості), звернувшись до відповідного спеціаліста.

26 серпня 2025 року відповідно до договору № 252920000052-ГР на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «Центр державного земельного кадастру», виконано технічний звіт по виносу в натуру (на місцевості) меж земельної ділянки позивача ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 3223185102.02.004.0002.

Відповідачка є власницею земельній ділянці з кадастровим номером - 322385102:02:004:0024 та домоволодіння що розташовані по АДРЕСА_1 , дана власність набута нею на підставі свідоцтва про спадщину від 27.09.2012 та 02.11.2012 року.

Відповідно до технічного паспорта від 18.07.2025 року до складу об`єкту нерухомого майна, а саме – будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що належать відповідачці входять: житловий будинок 1964 року побудови, мансарда 2014 року, веренда 1964 року, прибудова 1992 року, ганок 1992, літня кухня 1980 року, погріб 1972 року, сарай 1981 року, навіс 2014 року, альтанка 2014 року, літній душ 2014, вбиральня 2014 року, колодязь питний 1972 року, ворота з хвірткою 1992 року, огорожа та хвіртка 1992 року, каналізаційний колодязь 2014 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України обумовлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об`єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Положеннями ч. 4 та 7 ст. 376 ЦК встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до адміністративного суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення адміністративного суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення адміністративного суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положень ст. 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю фіксування процесу проведення перевірки здійснюється з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу Національної поліції для встановлення особи суб`єкта містобудування.

Згідно з п. 11 Порядку № 553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт. Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 8) отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; 11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.

Відтак, аналіз ст. ст. 38, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і ст. 376 ЦК України свідчить, що орган державного архітектурно-будівельного контролю за наявності обставин, передбачених абз. 1 ч. 1 ст. 38 цього Закону (у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою), уповноважений та зобов`язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об`єкта особі, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або є його правонаступником.

При цьому як припис про усунення порушень вимог містобудівного законодавства так і вимога про знесення самочинного будівництва повинна стосуватись особи, яка здійснила (здійснює) таке будівництво.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.07.2024 у справі № 420/6837/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/12372/17 за наслідками аналізу змісту частини 1 статті 38 та пункту 3 частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI, статті 376 Цивільного кодексу України дійшла наступного висновку:

"…орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі ч. 1 ст. 38 вказаного Закону у зв`язку з його невиконанням".

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 826/7203/17.

У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

"…У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

…Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення".

У постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 826/7203/17 суд зробив висновок, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва, а у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.

Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для його добровільного виконання може бути видано лише особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво.

Як зазначено у постанові КГС ВС від 18.06.2020 у справі № 5023/8376/11, законодавцем передбачено необхідність дотримання певної процедури щодо знесення об`єкту самочинного будівництва з використанням частини земельної ділянки, яка не виділялася органом місцевого самоврядування під таке будівництво (чи реконструкцію будівлі). Зокрема, згідно з частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних із таким знесенням.

У постанові ОП КАС ВС від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 зазначено, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: 1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, 2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

Позивачем не надано суду доказів, що відповідачкою збудовано на своїй земельній ділянці житловий будинок, будівлю, споруду, чи інше нерухоме майно без відповідного дозволу.

На представлених суду фотографіях містяться зображення конструкцій з металопрофілю, однак суд позбавлений можливості на підставі таких фотографій дійти висновку, що такий об`єкт є нерухомим майном.

Крім того, у висновку постійної діючої комісія Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 11 липня 2025 року вказується, що було проведено обстеження господарської споруди за адресою АДРЕСА_2 , однак у висновку не конкретизовано про яку саме споруду йдеться та які її характеристики.

Самочинне будівництво визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об`єкт:

1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;

3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вказано у висновку постійної діючої комісії Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 11 липня 2025 року, пунктом 6.1.41 ДБН Б2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.

Допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд наведені в таблиці 6.7 ДБН Б2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій».

Суд зазначає, що у таблиці 6.7 ДБН Б2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» зазначені допустимі відстані від 1 та до 15 метрів, в залежності від того, між якими саме типами будівель та споруд слід застосувати мінімальну допустиму відстань.

Крім того, як стверджує відповідачка, її взагалі не видавався припис посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Як зазначено у п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Відповідно до положень ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Отже, ОСОБА_1 , як власник суміжної ділянки, звертаючись до суду з позовом про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, має довести як існування такого самочинно збудованого нерухомого майна так і неможливість перебудови такого нерухомого майна без його знесення або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

При цьому, зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі:

1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб;

2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У свою чергу, можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

У постанові ВП ВС від 31.10.2018 у справі № 725/5630/15-ц вказано, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц.

Частина перша статті 4 ЦПК України зазначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не доведено істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує його права; неможливість проведення перебудови або відмову особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод при користуванні власністю, а саме, - земельною ділянкою з кадастровим номером 3223185102:02:004:002, розташованою по АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідача ОСОБА_4 знести самочинно збудовану споруду на земельній ділянці з кадастровим номером 3223185102:02:004:0024 по АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.04.2026 року.

Суддя Р.О. Рабчун