Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №369/15695/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15695/25

Провадження № 2/369/5915/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження справу № 369/15695/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2025 року представник позивача, адвокат Гонда Олег Юрійович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення у системі «Електронний суд», який зареєстрований судом 27.08.2025, мотивуючи тим, що 22 травня 2024 року ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) позичив у ОСОБА_1 (надалі - Позивач) грошові кошти в сумі 54 365 (п`ятдесят чотири тисячі триста шістдесят п`ять) доларів США 00 центів зі строком повернення до 22 лютого 2025 року, що підтверджується Договором позики грошових коштів від 22 травня 2024 року, який підписаний сторонами та оригінал знаходиться у Позивача і Відповідача. Відповідно до вказаного договору позики відповідач зобов`язувався повернути позивачу грошові кошти до 22 лютого 2025 року, проте до цього часу своє зобов`язання не виконав в повному обсязі, чим порушив умови договору позики. Позивач в своєму позові зазначив, що на момент подачі позову Відповідач повернув йому частину грошових коштів в розмірі 20 700 (двадцять тисяч сімсот) доларів США 00 центів. Тому, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22.05.2024 у розмірі 33 637 (тридцять три тисячі шістсот тридцять сім) доларів США 00 центів та судові витрати у справі.

Заходи досудового врегулювання даного спору не вживалися.

Станом на момент звернення з позовом грошові кошти не повернуті, що стало причиною заявленого позову.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОРПП НОМЕР_2 ) - заборгованість за договором позики у розмірі 33 637 (тридцять три тисячі шістсот тридцять сім) доларів США 00 центів та судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача, адвокат Гонда Олег Юрійович у судове засідання 09.03.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Позивач у судове засідання 09.03.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання 09.03.2026 року не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позов до суду не подав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

09.03.2026 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, згідно з ч. 4 ст. 223, ст.280-281 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Як посилається позивач, 22 травня 2024 року Відповідач позичив у Позивача грошові кошти в сумі 54 365 (п`ятдесят чотири тисячі триста шістдесят п`ять) доларів США 00 центів зі строком повернення до 22 лютого 2025 року, що підтверджується Договором позики грошових коштів від 22 травня 2024 року, який підписаний сторонами та оригінал знаходиться у Позивача і Відповідача. Відповідно до вказаного договору позики відповідач зобов`язувався повернути позивачу грошові кошти до 22 лютого 2025 року, проте до цього часу своє зобов`язання не виконав в повному обсязі, чим порушив умови договору позики. Відповідач повернув позивачу частину грошових коштів в розмірі 20 700 (двадцять тисяч сімсот) доларів США 00 центів. Тому, просив стягнути залишок заборгованість за договором позики від 22.05.2024 у розмірі 33 637 (тридцять три тисячі шістсот тридцять сім) доларів США 00 центів.

Станом на сьогодні грошові кошти не повернуті, що стало причиною заявленого позову.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1,3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч.1 ст. 207 ЦК України слід зазначити, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви копії договору позики від 22 травня 2024 року, встановлено факт укладення договору позики, зазначено ідентифікуючі дані позивача та відповідача, як-то: дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення договору позики між позивачем та відповідачем, що є підставою для задоволення позову повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 536, 545, 610, 611, 625, 626, 1046, 1047, 1050 ЦК України, ст. 4, 12, 76 – 81, 141, 223, 258, 259, 264 – 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22.05.2024 у розмірі 33 637 (тридцять три тисячі шістсот тридцять сім) доларів США 00 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 200,00 (одинадцять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено: 24.04.2026 року.

Суддя А.В. Янченко