Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №369/16521/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16521/24

Провадження № 2/369/2022/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позовна заява обгрунтована тим, що 08.10.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований у Солом`янському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 1754. Від шлюбу у сторін є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне життя з відповідачем не склалося. Шлюбні стосунки між сторонами фактично припинені, сторони не проживають разом. Фактично сім`я припинила своє існування, позивач та відповідач втратили почуття взаєморозуміння та поваги, подальше сімейне життя є неможливим. Тому позивач просив шлюб між ним та відповідачем розірвати.

Крім того, позивач зазначив, що 20.12.2018 року за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу квартири серія та номер: 4236, виданий 20.12.2018, видавник: Тріфонова Т.А. приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 38,3 кв.м., житлова площа 16,4 кв.м., складається з 1-ї кімнати.

07.09.2020 року за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 1905, виданий 07.09.2020, видавник: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Щербак О.В., зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа 1,9 кв.м., опис: А-приміщення № 131/11.

У заяві вказує, що квартира та нежитлове приміщення, які набуті сторонами під час шлюбу – є спільним сумісним майном позивача та відповідача та просить суд поділити майно.

Ухвалою суду Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2024 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру та нежитлове приміщення.

Ухвалою суду від 10.10.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.2025 року.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, повідомлялися належним чином про розгляд справи, в позовній заяві просили суд розглянути справу без виклику повідомлення.

У судове засідання відповідач та представник відповідача не з`явилися, повідомлялися належним чином про розгляд справи. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Цибульський В.В. подав заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи без участі відповідача та її представника.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.10.2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (прізвище після шлюбу – ОСОБА_7 ) уклали шлюб, який зареєстрований у Солом`янському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис № 1754, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 02.10.2024 року.

Від шлюбу у сторін є доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 04.10.2024 року та Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 20.09.2024 року відповідно.

Позивач та відповідач проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують.

За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

З врахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.

Згідно з ч.2 ст.112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи викладене суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу між сторонами є неможливим і суперечитиме інтересам позивача і відповідача. З огляду на зазначене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про поділ спільного сумісного майна подружжя суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2018 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири серія та номер: 4236, виданий 20.12.2018, видавник: Тріфонова Т.А. приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 38,3 кв.м., житлова площа 16,4 кв.м., складається з 1-ї кімнати, що підтверджується Інформаційною довідкою

№ 398014226 від 06.10.2024 року.

07.09.2020 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 1905, виданий 07.09.2020, видавник: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Щербак О.В., зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа 1,9 кв.м., опис: А-приміщення № 131/11, що підтверджується Інформаційною довідкою № 398014252 від 06.10.2024 року.

Згідно ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ч. 1, 3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України вказано, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Змістом ч. 1, 2 ст. 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що:

Вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК ( 435-15 ), оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У Постанові Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що:

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК ( 2947-14 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказано, що:

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до ст. 368 ЦК України вказано, що пільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 СК (2947-14) щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК (435-15), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

При цьому судом враховано, що відповідач під час розгляду справи не заперечував проти поділу спільного сумісного майна подружжя у порядку, запропонованому позивачем, не надав суду доказів на спростування заявлених вимог та не заявив самостійних вимог щодо іншого способу поділу спірного майна.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що квартира та нежитлове приміщення є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, а тому є усі підстави для поділу спільного сумісного майна між подружжям.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки рішенням суду спір вирішено по суті, визначено правовий режим майна та частки сторін, необхідність у подальшому застосуванні заходів забезпечення позову відпала

Враховуючи викладене, а також положення статті 158 ЦПК України, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 372 Цивільного кодексу України ст. ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, який зареєстрований 08.10.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис

№ 1754.

Прізвище сторін після розірвання шлюбу не змінювати.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 38,3 кв.м., житлова площа 16,4 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа 1,9 кв.м., опис: А-приміщення № 131/11.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір: за вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 605,60 грн., за вимогу про поділ спільного сумісного майна подружжя у розмірі 4 542,00 грн., за заяву про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн., а разом 5 753,20 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2024 року у справі

№ 369/16521/24 шляхом зняття арешту з квартири загальною площею 38,3 кв. м., житлова площа 16,4 кв.м., яка складається з 1-ї кімнати, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення, загальною площею 1,9 кв. м., опис: А-приміщення № 131/11, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 1,9 кв.м., опис: А-приміщення № 131/11, які на праві власності належать ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 20 квітня 2026 року

Суддя Ірина КОЗАК