Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №367/2100/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2100/26

Провадження №2/367/4478/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Третяк Я.М.,

за участі секретаря с/з - Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить в порядку поділу спільного майна подружжя: 1) визнати за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 747536732109; 2) визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 747536732109; 3) визнати за позивачемправо власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0385 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0030, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 139085032109; 4) визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0385 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0030, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 139085032109; 5) визнати за позивачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0691 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0031, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133159732109; 6) визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0691 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0031, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133159732109.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував у шлюбі з відповідачкою з 19 вересня 2009 року. Від шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року шлюб між ними було розірвано та стягнуто з позивача аліменти на утримання дітей.

Вказує, що в період шлюбу вони з дружиною придбали земельну ділянку площею 0,0385 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0030, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (зараз - АДРЕСА_1 ).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на земельну ділянку зареєстровано за ім`я відповідача - ОСОБА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 139085032109.

Також, в період шлюбу вони з дружиною придбали земельну ділянку площею 0,0691 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0031, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (зараз - Котляревського 12/2а).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на земельну ділянку зареєстровано за ім`я відповідача - ОСОБА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133159732109.

Також, в період шлюбу вони з дружиною побудували житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 236,1 кв.м., житлова плошав 118 кв.м.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на будинок зареєстровано за ім`я відповідача - ОСОБА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 747536732109.

Позивач вважає, що зазначені житловий будинок та земельні ділянки є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим вимушений просити суд про поділ майна, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.

24 лютого 2026 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області за вказаним позовом було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання по справі.

Позивач у підготовче засідання не з`явилася. Від представника позивача, адвоката Шевченко З.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Відповідач у підготовче засідання також не з`явилася, подавши до суду заяву про визнання позову.

Сторонами не подано будь-яких інших заяв і клопотань по суті позовних вимог. Усі необхідні підготовчі дії проведені судом на стадії підготовчого розгляду, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне відповідно до статей 211, 223 ЦПК України здійснювати судовий розгляд справи на підставі наданих сторонами письмових доказів.

Частиною 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу.

Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так як визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та винесення рішення по суті справи у підготовчому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 19 вересня 2009 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 вересня 2009 року.

Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19 травня 2017 року, а також копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19 травня 2017 року відповідно.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року по справі № 760/8427/24 було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19 вересня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 192. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 10 квітня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття, що підтверджується копією рішення.

06 липня 2012 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , який діє від імені ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , з однієї сторони та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запісочним О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1499, у відповідності до умов якого (п. 1) відповідач набула у власність земельну ділянку площею 0,0385 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0030, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (наразі - АДРЕСА_1 ), що підтверджується копією договору.

У відповідності до п. 15 Договору згода чоловіка, ОСОБА_1 , на купівлю дружиною, ОСОБА_2 , у спільну сумісну власність вищезазначеної земельної ділянки, викладена в заяві на бланку серії ВРТ № 264866, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом.

06 липня 2012 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , який діє від імені ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , з однієї сторони та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запісочним О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1502, у відповідності до умов якого (п. 1) відповідач набула у власність земельну ділянку площею 0,0691 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0031, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (наразі - АДРЕСА_1 ), що підтверджується копією договору.

У відповідності до п. 15 Договору згода чоловіка, ОСОБА_1 , на купівлю дружиною, ОСОБА_2 , у спільну сумісну власність вищезазначеної земельної ділянки, викладена в заяві на бланку серії ВРТ № 264866, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом.

Також, позивач зазначає, а відповідач не заперечує, що за час перебування в шлюбі вони з дружиною побудували житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 236,1 кв.м., житлова плошав 118 кв.м.

Так, згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачу на праві власності належать наступні об`єкти нерухомого майна: 1) житловий будинок, загальною площею 236,1 кв.м., житловою площею 118 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 747536732109; Дата, час державної реєстрації 22.09.2015 року 12:34:36; 2) земельна ділянка площею 0,0385 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0030, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 139085032109; Дата, час державної реєстрації 05.08.2013 року 11:42:24; 3) земельна ділянка площею 0,0691 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0031, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 133159732109; Дата, час державної реєстрації 05.08.2013 року 11:34:22.

Таким чином, судом встановлено, що за час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 набула у власність зазначене нерухоме майно.

У відповідності до змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд зазначає, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у ст. 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Положеннями ч. 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

У постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-3037цс15 вказано, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України). Судами встановлено, що в період шлюбу сторони придбали квартиру, автомобіль, гараж та земельну ділянку, на якій він розташований, а також отримали кредит на придбання нерухомого майна й за рахунок кредитних коштів придбали дві квартири. При вирішенні таких спорів суди з`ясовують наявність спільного майна подружжя, як рухомого так і нерухомого, наявність грошових коштів, що є спільною сумісною власністю. Зазвичай при поділі майна подружжя суд ділить його в натурі, у разі неподільності майна чи речі вирішується питання компенсації. До майна подружжя можуть бути віднесені як рухоме і нерухоме майно, так і кошти та борги.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Правовий аналіз ст.ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70 СК України та ст.ст. 368, 372 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що нерухоме майно, а саме: 1) житловий будинок, загальною площею 236,1 кв.м., житловою площею 118 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 747536732109; 2) земельна ділянка площею 0,0385 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0030, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 139085032109; 3) земельна ділянка площею 0,0691 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0031, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 133159732109; набуте сторонами за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності, а також можливо визначити його частки.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо поділу майна подружжя у зазначених частинах обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В той же час, суд не вбачає за потрібне окремо ухвалювати рішення про визнавання спільною сумісною власністю подружжя майна, придбаного сторонами під час шлюбу та визнання такого права на це майно припиненим після його поділу між подружжям, оскільки це випливає з вимог законодавства та додаткового ухвалення рішення не потребує.

Що стосується клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідач обґрунтовує відсутністю у останньої будь-якого іншого доходу, окрім пенсійних виплат та аліментів на утримання дітей.

Таке клопотання не може бути прийнята судом, як достатня підстава для звільнення від сплати судового збору, оскільки не свідчить про наявність правових підстав для звільнення від сплати судового збору, а будь-яких належних та допустимих доказів підтвердження дійсного майнового стану, розмірів отриманого доходу або ж наявності обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідачем не надано.

Стосовно розподілу судових витрат, враховуючи вимоги п. 1 ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із визнанням позовних вимог судового збору в розмірі 8320,00 грн., інша половина судових витрат в розмірі 8320,00 грн. має бути повернута позивачу з державного бюджету у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 12, 15, 76-82, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 747536732109.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 747536732109.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0385 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0030, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 139085032109.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0385 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0030, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 139085032109;

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0691 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0031, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133159732109.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0691 га, кадастровий номер: 3210945600:01:014:0031, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133159732109.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору, що становить 8320 (вісім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову згідно квитанції до платіжної інструкції № 1.525688561.1 від 10.02.2026, що становить грошову суму 8320 (вісім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

Копію рішення направити сторонам для відому.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я. М. Третяк