Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №366/3863/25 — Іванківський районний суд Київської області

Справа №366/3863/25

Провадження №2/366/477/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гончарука О.П.,

за участю секретаря Морозової Я.Р.,

представника відповідача Шляхової М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт.Іванків у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2025 року позивач звернулася до суду із вказаною позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі частини з усіх видів доходів, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення нею двадцятитрирічного віку за умови продовження навчання.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08.08.2013 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/5 заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ним повноліття, починаючи з 21.06.2012 року.

В даний час після досягнення повноліття ОСОБА_4 продовжує навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченко на контрактній основі. ОСОБА_4 є студентом 2 курсу денної форми навчання. Початок навчання – 1 вересня 2024 року, закінчення навчання – 30 червня 2028 року.

Відсутність матеріального утримання у зв`язку з досягненням дитиною повноліття ставить її в скрутне матеріальне становище, оскільки вартість навчання у період з 2024-2028 навчальні роки становить 213000 гривень.

Враховуючи, що відповідно до частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) справа про стягнення аліментів є малозначною, вона розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, встановленому статтею 274 ЦПК України.

Ухвалою Іванківського районного суду від 05 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження та призначено до розгляду на 22 січня 2026 року.

Позивач звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі, вимоги підтримала просила задовольнити.

Відповідач звернувся до суду з заявою про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю відповідача прибути у судове засідання з поважних причин.

23.01.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проситься відмовити позивачу в позові у повному обсязі, з наступних підстав:

- Позивачем не надано підтвердження, що станом на 09.01.2026 року дитина продовжує навчання;

- Позивачем не надано підтверджуючих документів про спільне проживання повнолітнього сина з позивачем;

- ОСОБА_5 син має змогу поєднувати навчання та роботу.

Також, 01.04.2026 року представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у яких зазначається, що частина доходу складає близько 43325 гривень щомісячно, що є надмірним фінансовим навантаженням та не відповідає правовій природі аліментів на повнолітню дитину.

Крім того, представник позивача зазначив, що чинним законодавством України встановлений максимальний розмір аліментів у 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Заслухавши та дослідивши пояснення позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як убачається із позовної заяви та доданих до неї документів, а саме свідоцтва про народження ОСОБА_4 батьками зазначені: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_6 .

Згідно довідки №883 від 08.09.2025 року ОСОБА_4 є студентом 2 курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Почав навчання 01.09.2024 року. Закінчує навчання 30.06.2028 року.

Згідно наданих позивачем копій платіжних інструкцій, остання сплачувала за навчання сина грошові кошти 04.09.2025 року, 23.08.2024 року, 30.01.2025 року, 30.01.2026 року.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

На підставі статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно із статтею 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У пункті 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз`яснив, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: потреба у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Саме такий правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року (справа №346/103/17-ц).

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцятитрирічного віку.

Відповідно до статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище позивача, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, передбачені статті 182 Сімейного кодексу України.

Відповідач - Батько дитини, є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було. Відсутні також докази, що відповідач має на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків, тому в сукупності оцінених судом доказів, відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Стаття 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона, як передбачає частина перша статті 81 ЦПК України, зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об`єктивності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення останнім двадцятитрирічного віку, є обґрунтованими але не співрозмірними з витратами на утримання спільного сина позивача та відповідача, а отже підлягають до часткового задоволення.

Відповідно статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому аліменти слід призначити з 02 грудня 2025 року, тобто з дня пред`явлення позивачем вказаного позову.

Згідно пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач у справах про стягнення аліментів від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Відповідно до статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 198-201 СК України, статтями 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частини від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення ним навчання чи до досягнення двадцятитрирічного віку, у звязку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О.П. Гончарук