Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №361/13414/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/13414/25

провадження № 3/361/4296/25

12.03.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Анікушин В.М., за участі адвоката Маляренка С.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від інспектора сектору адміністративної практики Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 495864 від 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 27 жовтня 2025 року о 19 годині 10 хвилин поблизу будинку № 14 по вулиці Ярослава Мудрого в місті Броварах Броварського району Київської області керував автомобілем марки «Audi A6», н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру 858180. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

До суду ОСОБА_1 не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Захист прав ОСОБА_1 в судовому засіданні здійснювався адвокатом Маляренком С.В.

Адвокат Маляренко С.В. просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, з відеозапису, долученого до матеріалів справи не вбачається у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зазначених у протоколі, відеозапис не є безперервним, крім того, відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 погоджувався здати аналіз крові та пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, отже відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не було, права, передбачені ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 не роз`яснювалися, акт та направлення на огляд не містять дат складання, а в акті відсутній підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про згоду з результатами огляду.

Під час перегляду відеозапису обставин оформлення адміністративного матеріалу судом встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, погодився пройти такий огляд у закладі охорони здоровя, незважаючи на що, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст 130 КУпАП.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх повній сукупності, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку адвоката Маляренка С.В., суд приходить до такого висновку.

Згідно зі статтею 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

З об`єктивної сторони правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, полягає в тому числі у керуванні транспортним засобом та відмові від проходження огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, спеціальний - водій транспортного засобу.

Ознакою суб`єктивної сторони є вина суб`єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб`єкт правопорушення, усвідомлюючи встановлені стосовно нього обмеження у праві керування транспортними засобами, здійснював керування ними.

Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДРУкраїни передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. У статті 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.Згідно з вимогами, що містяться в Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Суддя зауважує, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не відповідає вимогам безперервності та повноти фіксації. У зазначеному відеозаписі не зафіксовано факту пропонування проходження огляду на стан алкогольного спяніння ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я, при цьому останній наголошував поліцейським про згоду проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоровя, проте працівники поліції до найближчого медичного закладу його не доставили, склали протокол про адміністративне правопорушення. Проте, відсутність безперервності фіксації не є визначальною, у разі якщо на наявному відеозаписі зафіксовано відмову особи від огляду на стан сп`яніння.

З досліджених судом доказів вбачається, що матеріали справи складені з порушенням вимог ст.ст. 256, 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкціії про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року.

Так, п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачається, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Згідно з п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З долученого відеозапису вбачається, що спочатку поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак ОСОБА_1 просить доставити його до медичного закладу для проходження такого огляду, що не може бути розцінено судом, як відмова від його проходження. Надалі поліцейський говорить про намір везти особу, яка притягається до відповідальності в найближчий медичний заклад і ОСОБА_1 не відмовляється, але замість цього працівник поліції знову пропонує пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, не зважаючи на згоду особи проїхати в медичний заклад. Надалі поліцейський третій раз пропонує пройти огляд за допомогою драгера, та зазначає, що якщо ОСОБА_1 не пройде його на місці зупинки автомобіля це буде вважатися автоматичною відмовою і підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Водночас пропозиції щодо проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі працівник поліції ОСОБА_1 більше не висловлює, що унеможливлює констатацію ухилення особи від проходження огляду в цілому, а лише, як незгоду щодо проходження огляду на місці зупинки. З наведеного суд вважає, що направлення на медичний огляд ОСОБА_1 було складено поліцейськими формально, тобто без реального наміру доставляти його у медичний заклад, що є обов`язком поліцейських у разі відмови особи від проходження такого огляду на місці зупинки.

Відтак, суд дійшов висновку, що направлені до Броварського міськрайонного суду Київської області адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП не підтверджують наявність у його діях складу наведеного адміністративного правопорушення, а саме об`єктивної сторони.

В силу положень статті 251 КУпАП суд позбавлений права самостійно збирати докази, обов`язок щодо збирання доказів, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо передбачені санкції за скоєне правопорушення є достатньо суворими, правопорушення має природу кримінального злочину і судовий розгляд має відповідати принципу справедливості. Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження. Суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, та мінімальний розмір штрафу, визначений у частині другій статті 53 КК України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

Адміністративна відповідальність та процедура притягнення до адміністративної відповідальності має ґрунтуватися на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які тлумачаться на її користь.

Відповідно до пунткту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

З наведеного провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП слід закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Керуючись пунктом першим частини першої статті 247, пунктом третім частини першої статті 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.М. Анікушин