Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №357/6119/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6119/26

1-кп/357/802/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12026111030000178, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.01.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Понятівка Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з професійно-технічною освітою, фізичної особи-підриємця, особи з ІІІ групою інвалідності, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 ,

УСТАНОВИВ:

Так, відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Встановлено, що 11.12.2025 Залізничним районним судом м. Львова, за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП винесено постанову у справі № 462/7978/25, яка набрала законної сили 22.12.2025 та відповідно до якої ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без вилучення транспортного засобу.

Крім того, 06.01.2026 Сихівським районним судом м. Львова, за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП винесено постанову у справі № 464/7951/25, яка набрала законної сили 17.01.2026 та відповідно до якої ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без вилучення транспортного засобу.

Крім того, 20.01.2026 Шептицьким міським судом Львівської області, за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП винесено постанову у справі № 459/3846/25, яка набрала законної сили 31.01.2026 та відповідно до якої ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, 28.01.2026 Бориспільським міськрайонним судом Київської області, за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП винесено постанову у справі № 359/15389/25, яка набрала законної сили 09.02.2026 та відповідно до якої ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) років.

Однак, ОСОБА_3 достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, якими останній позбавлений права керування транспортними засобами, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 29.01.2026 близько 18 години керуючи автомобілем марки «Opel», моделі «Astra», з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався по 73-му км автомобільної дороги М-05 Київ — Одеса, що неподалік м. Біла Церква, Київської області, де був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 та стосовно ОСОБА_3 працівниками поліції винесено протокол по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 6586462 від 29.01.2026 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Тим самим, ОСОБА_3 29.01.2026, діючи з мотивів зневаги до судових постанов Залізничного районного суду м. Львова, Сихівського районного суду м. Львова, Шептицького міського суду Львівської області та Бориспільського міськрайонного суду Київської області, які набрали законної сили, умисно не виконує постанови судів, якими його позбавлено права керувати транспортними засобами строком на шість років.

24.04.2026 між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 було укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 382 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення за кваліфікацією за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

Сторонами узгоджено, що у разі затвердження угоди, ОСОБА_3 буде призначене покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила кримінального процесуального та кримінального кодексів України, а тому просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді про визнання винуватості міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину беззастережно визнав повністю, просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену в ній міру покарання. Також зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.

Захисник обвинуваченого також підтримала угоду та просила її затвердити.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого повне розуміння ним своїх процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Суд встановив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме у в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили.

Укладена угода за своїм змістом відповідає вимогам ст. 472 КПК України і має усі необхідні реквізити та відомості, у тому числі стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.

Обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст. 474 КПК України роз`яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, роз`яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 4 ст.474 КПК України, і укладена сторонами угода - є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст. 52, 53 КК України та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, та при цьому обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України відноситься до кримінальних проступків, внаслідок якого шкода завдана суспільним інтересам.

При укладені угоди враховано обставину, яка пом`якшує покарання, передбачену ст. 66 КК України: щире каяття винного. Обтяжуючі покарання обставини відсутні.

Також враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, на утриманні має малолітню дитину, є фізичною особою-підприємцем, має постійне місце реєстрації та проживання, на обілку у лікаря-психіатра не перебуває.

Таким чином, умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, а також наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження щодо ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно зі ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

Суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_3 , може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, призначене у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України - у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витарти у справі відсутні. Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314, 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475, КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.04.2026, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не застосовувати.

Речові докази:

автомобіль «Opel», моделі «Astra», з номерним знаком НОМЕР_1 , з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , що знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, що за адресою: Київська область, Білоцерківський раойн, Шкарівська сільська рада, кадастровий номер: 3220489500:01:029:0134, після набрання вироком законної сили повернути користувачу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

мобільний телефон марки "Redmi", моделі "Note 13", IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , серійний номер: НОМЕР_5 , чорного кольору без чохла, який відповідно до розписки від. 05.02.20216 переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили залишити в розпорядженні останнього;

Документи:

фотознімки мобільного телефону, які додані до протоколу огляду; відеофайли із присовєними назвами "clip-0", "clip-1", "clip-2", "clip-3", "clip-4", "clip-5", "clip-6", "clip-7" - тип файлів "МР4" (.mp4), які містяться на оптичному DVD-R диску, 120 min, 4,7 ГБ, після набрання вироком законної сили залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження, що знаходяться у прокурора.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим та захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя ОСОБА_7