Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №357/20085/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/20085/25

Провадження № 2/357/707/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

23 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 147032 від 21.07.2024 у розмірі 12 667,10 грн., а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір № 147032 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 6 945,00 грн.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконав, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в сумі 12 667,10 грн, з яких: 6 945,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 321,10 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401,00 грн - заборгованість по комісії.

10.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 10102024, згідно умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 147032 від 21.07.2024.

Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №4 від 07.01.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 07.01.2025 до Договору Факторингу 1 (Додаток №12), до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

В подальшому, ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором. Враховуючи викладене, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

03 лютого 2026 року судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Крім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів в АТ «Райффайзен Банк», які містять банківську таємницю.

23.02.2026 року з АТ «Райффайзен Банк» надійшла запитувана інформація.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, не заявлено жодних клопотань, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ЦПК України.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд даної справи.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.07.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 147032 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 6 945,00 грн. та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: у розмірі 5000,40 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1944,60 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1 договору).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована (п. 2.3 договору).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п. 2.4 договору).

Комісія за надання кредиту складає 1944,60 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 28,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.6 індивідуальної частини кредитного договору загальний строк кредитування за цим договором складає 70 днів з 21.07.2024 по 29.09.2024.

В матеріалах справи також містяться паспорт споживчого кредиту, графік платежів, витяг з довідки про перерахування коштів.

Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 4d834a28, паспорт споживчого кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 1a587f8c.

Після вчинених дій відповідачем, 21.07.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору № 147032 від 21.07.2024 безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Факт перерахування вказаної суми грошових коштів підтверджується Довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс», в якій зазначено, що 21.07.2024 року відбулося зарахування коштів у сумі 5000,4 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до листа АТ «Райффайзен Банк» від 19.02.2026 № 81-15-9/3103 повідомлено, що банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ), Банком не емітовано. При цьому, суд враховує, що при укладенні договору, відповідач для отримання коштів міг зазначити платіжну картку, яка належить іншій особі. Встановленим є те, що при укладенні договору, на зазначену відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 надійшли 21.07.2024 кошти в сумі обумовленого кредиту - 6945 грн..

Суд бере до уваги те, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного договору є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.20.2020 у справі № 561/77/19 за схожих обставин.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що договір про споживчий кредит № 147032 від 21.07.2024 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Встановлено, що 10.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 10102024, згідно умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 147032 від 21.07.2024.

Згідно з Витягом з додатку № 1 до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 Реєстр прав вимоги № 4 від 07.01.2025 від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 12 667,10 грн.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи викладене, суд визнає доведеним той факт, що право вимоги за Договором про споживчий кредит № 147032 від 21.07.2024 у встановленому законом порядку перейшло до позивача.

Оцінивши надані позивачем докази, за відсутності будь-яких заперечень та доказів спростувань сторони відповідача, суд дійшов висновку, що позичальник порушив свої зобов`язання щодо вчасного повернення кредитних коштів, а тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 147032 від 21.07.2024 у розмірі 12 667,10 грн., яка складається з: 6 945,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 321,10 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401,00 грн - заборгованість по комісії.

Позивач ставить вимогу про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 7 000 грн., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01. Також долучено Додаткову угоду № 25770855381 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги, відповідно до якої Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 147032 від 21.07.2024.

Відповідно до даних Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 року адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано послуги на суму 7000 грн. Витрати на професійну правничу складаються з: вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1000 грн.; складання адвокатського запиту: 1 год. - 500 грн.; складання клопотання про витребування доказів: 1 год. - 500 грн.; складання позовної заяви: 2 год. - 5 000 грн.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення і, при цьому, сам лише факт відсутності заперечень іншої сторони проти таких посилань та тверджень не може вважатися їх визнанням.

Суд вважає завищеними і неспівмірними вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. При цьому, суд враховує складність даної справи, яка розглянута в спрощеному провадженні, без участі представника позивача, наявність чисельної практики в аналогічних справах даної категорії.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги, та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76 -81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 147032 від 21.07.2024 у розмірі 12 667,10 грн. ( дванадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень, 10 копійок ), судові витрати по справі зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн., (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, вул. Алматинська, 8, офіс, 310а, м.Київ, 02090/.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено 23.04.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола