Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №357/13035/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13035/25

Провадження № 2/357/546/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Мудрик Анастасію Ігорівну, звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 5 280 доларів США, що складається з: основного боргу - 3 000 доларів США і суми нарахованих, але не сплачених відсотків — 2 280 доларів США, також просить стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4 000 доларів США з умовою сплати 3% від зазначеної суми першого числа кожного місяця, що підтверджено письмовою розпискою. Грошові кошти були передані без зазначення строку повернення. 07.06.2024 відповідач частково повернула кошти у розмірі 1 000 доларів США, однак з вересня 2023 року відповідач не сплачує відсотки за користування позикою. 09.07.2025 позивач направила відповідачу вимогу про повернення коштів, однак відповідач кошти не повернула.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

27.08.2025 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовчий розгляд у відкритому судовому засіданні 30.09.2026.

17.12.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

14.04.2026 на адресу суду від представника позивача - адвоката Мудрик А.І., надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином за зареєстрованою адресою місця проживання, 10.09.2025 ОСОБА_2 ознайомившись з матеріалами справи та зробивши фотокопії, з відзивом (запереченням) на позов чи будь-якими іншими заявами (клопотаннями) відповідач або її представник до суду не зверталися.

29.09.2025, 20.10.2025, 16.02.2026 від представника відповідача - адвоката Червінчика Є.Е., на адресу суду надійшли клопотання про відкладення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести по справі заочний розгляд.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

01.12.2019 ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4 000 доларів США під 3% у місяць від вказаної суми на невизначений термін та зобов`язалась виплачувати відсотки 1-го числа кожного місяця, про що написала розписку.

07.06.2024 ОСОБА_2 частково повернула кошти ОСОБА_1 в розмірі 1 000 доларів США, про що остання написала розписку.

09.07.2025 позивач направила відповідачу вимогу про повернення коштів з урахуванням відсотків за їх користування, яка отримана одержувачем 10.07.2025, однак доказів повернення справа не містить.

На виконання вимог ст. 187 ЦПК України судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 1046 та ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з встановленими судом фактичними обставинами справи, між сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору позики, який оформлено сторонами в письмовій формі шляхом написання розписки.

Так, сторони домовились, що кошти надаються на невизначений строк, при цьому за правилом ст. 530 ЦК України, позивач направила відповідачу вимогу про повернення коштів. Вимога отримана відповідачем 10.07.2025, отже остання повинна була виконати обов`язок з повернення коштів у строк до 18.07.2025. Докази повернення грошових коштів у справі відсутні, отже свої зобов`язання ОСОБА_2 не виконала, тому слід стягнути вказані кошти з відповідача в судовому порядку.

За правилом ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положеннями частини першої ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що сторони між собою в договорі позики погодили розмір процентів за користування коштами у розмірі 3% у місяць від суми позики.

За період з вересня 2023 року до липень 2025 року позивачем нараховано процентів за користування коштами у розмірі 2 280 доларів США, а саме: 1 200 доларів США за період з 01.09.2023 до 07.06.2024 на суму боргу в розмірі 4 000 доларів США та 1 080 доларів США за період з 08.06.2024 до 31.07.2025 на суму боргу 3 000 доларів США.

Перевіривши розрахунок нарахованих позивачем відсотків за користування коштів та з урахуванням принципу диспозитивності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення заявленої суми відсотків. Правових підстав для їх зменшення судом не встановлено.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких відомостей (доказів), які б спростовували викладені в позовній заяві обставини матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення даного позову.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 188,56 грн.

Керуючись ст. 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в розмірі 5 280 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 188,56 грн.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Ю. Цуранов