Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №164/1030/25 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/1030/25

п/с 1-кп/164/89/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року. Селище Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12025030590000153 від 6 березня 2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Матейки Волинської області, зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 245, ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 345 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Матейки Волинської області, зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, працює водієм, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 245, ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 345 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 ,

представник потерпілої юридичної особи – Колківської селищної ради Волинської області ОСОБА_7 ,

захисник ОСОБА_8 ,

обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

5 березня 2025 року приблизно о 23 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 із метою знищення та пошкодження лісових насаджень заздалегідь приїхали разом мотоциклом марки «Ліфан» до лісового масиву, що неподалік с.Матейки Луцького району Волинської області.

Перебуваючи у лісовому масиві, а саме у кварталі 46 Тельчівського лісництва Ківерцівського над лісництва Філія «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», який розташований на відстані близько 3 км від населеного пункту Матейки Луцького району Волинської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за попередньою змовою групою осіб про вчинення кримінального правопорушення, заздалегідь узгодивши спільне його вчинення, в порушення вимог ст. 12 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно з якими громадяни України зобов`язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з умислом, направленим на пошкодження лісових насаджень, з мотивів неповаги до обов`язків громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища, використовуючи легкозаймисту речовину – бензин та запальничку, які привезли із собою на місце вчинення злочину, умисно здійснили підпал гумових шин, які попередньо знайшли на місцевому сміттєзвалищі та особисто привезли до лісового масиву, та сухої трави. Після підпалу утворилося вогнище, яке ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не загасили, а спостерігали за розповсюдженням вогню по сухому трав`яному покриву у лісовому масиві. Внаслідок таких неправомірних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_4 виникла пожежа, якою було пошкоджено 0,7 га лісового масиву у кварталі 46 Тельчівського лісництва Ківерцівського надлісництва Філія «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», чим спричинено матеріальну шкоду в розмірі 23 764 гривні.

Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , кожним зокрема, однак за попередньою змовою групою осіб, заздалегідь домовившись про вчинення кримінального правопорушення, вчинено пошкодження лісових масивів вогнем, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 245 КК України.

Також ОСОБА_4 та ОСОБА_10 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 345 КК України, оскільки умисно заподіяли працівникові правоохоронного органу тілесні ушкодження середньої тяжкості у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків, групою осіб, за наступних обставин.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться: органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно зі ст. 1 Положення «Про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів» Державна лісова охорона (далі – держлісохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Статтею 2 визначено, що метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Відповідно до підпунктів 2, 3 ст. 3 Положення «Про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів» основними завданнями держлісохорони є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, а також запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

5 березня 2025 року приблизно о 23 годині 00 хвилин лісничий Тельчівського лісництва Ківерцівського над лісництва Філії «Поліський лісовий офіс» ОСОБА_6 , будучи у форменному одязі зі знаками розрізнення, виконуючи свої безпосередні службові обов`язки, спрямовані на забезпечення охорони лісів від пожеж та незаконних рубок, заступив на позачергове відпрацювання 46 кварталу Тельчівського лісництва.

Перебуваючи у лісовому масиві, а саме у кварталі 46 Тельчівського лісництва Ківерцівського надлісництва Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», який розташований на відстані близько 3 км від населеного пункту Матейки Луцького району Волинської області, виявив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які здійснювали підпал лісових насаджень.

Після цього ОСОБА_6 5 березня 2025 року приблизно о 23 годині 20 хвилин, маючи на меті припинення неправомірних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , повідомивши про те, що він є працівником лісової охорони, намагався їх затримати. Однак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діючи у групі, розуміючи, що лісничий ОСОБА_6 знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків та є працівником правоохоронного органу, маючи злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, підбігли до лісничого ОСОБА_6 , після чого кулаками, ногами та, тримаючи в руках невстановлені предмети, нанесли декілька ударів останньому в ділянку голови, тулуба, шиї та ніг, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді обширного синця на передній поверхні правої гомілки з наявністю рани видовженої форми біля верхнього краю та садна біля нижнього краю синця, синця навколо правого ока з переходом на скронево – виличну ділянку, садна біля зовнішнього кута правого ока, ножового поранення лівого колінного суглобу з пошкодженням зв`язки наколінника та раною в ділянці лівого колінного суглобу 5 см, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Позиція обвинувачених.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю за обставин, зазначених у обвинувальному акті. Суду дав показання про те, що 5 березня 2025 року він разом із ОСОБА_4 домовилися поїхати підпалити траву і приблизно о 23 годині, заздалегідь взявши із собою бензин, запальничку та шини зі смітника біля лісу, на його мотоциклі поїхали в ліс. По дорозі на обличчя надягнули балаклави. За кермом мотоцикла був він, тому лишився сидіти на транспортному засобі, зливаючи бензин на землю, а ОСОБА_4 підпалював траву. У цей момент до них вибіг чоловік, як вони зрозуміли то був лісник, із яким виникла сутичка. Нанесли декілька ударів по ліснику, після чого той впав і вони отримали можливість втекти. У вчиненому щиро розкаюється, сам не розуміє причини своїх неправомірних дій, але на цей час висновки зробив і більше вчиняти кримінальні правопорушення не буде.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю за обставин, зазначених у обвинувальному акті. Суду дав показання про те, що 5 березня 2025 року він зустрівся із ОСОБА_3 біля магазину в с.Матейки і під час розмови у них виникла думка підпалити траву. Взяли із собою бензин, запальничку та шини зі смітника біля лісу та на мотоциклі поїхали в ліс. По дорозі на обличчя надягнули балаклави, бо було холодно. У декільках місцях по лісі підпалили траву, а коли намагалися вчинити ще один підпал, то до них вибіг лісник, який намагався припинити їх дії і скинути з мотоциклу, через що розпочалася сутичка, під час якої нанесли йому хаотичні удари по тілу. Про вчинене щиро шкодує, розкаюється та просить суд суворо не карати.

Крім повного визнання обвинуваченими своєї вини, їх винуватість у вчиненні встановленого кримінального правопорушення повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими, а тому суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, що відповідає вимогам ч.3 ст. 349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що працює на посаді лісничого Тельчівського лісництва Ківерцівського надлісництва Філії «Поліський лісовий офіс» і 5 березня 2025 року перебував на позачерговому відпрацюванні 46 кварталу Тельчівського лісництва. Приблизно о 23 годині він та ще два майстри лісництва здійснювали об`їзд та охорону території, коли йому назустріч виїхав мотоцикл. Було видно по лісі спалахи вогню, тому вирішив зупинити мотоцикліста із пасажиром, коли останній зіскочив з мотоцикла і щось розлив на землю. Він закричав: «Стій! Лісова охорона!» і після цього між ними розпочалася сутичка. Відчував, як йому наносили удари по тілу, однак хто саме із обвинувачених і куди наносив - сказати не може, бо обоє були в балаклавах. Потім підбігли інші працівники лісової охорони і зупинили неправомірні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Претензій до обвинувачених не має, просить їх суворо не карати.

Представник потерпілої юридичної особи – Колківської селищної ради Волинської області ОСОБА_7 також зазначила, що претензій до обвинувачених не мають, оскільки матеріальну шкоду відшкодовано, а тому просила їх суворо не карати.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченим, є їх щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також добровільне відшкодування завданого кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 245 КК України, матеріальної шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

Згідно зі ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У ході судового розгляду кримінального провадження прокурором не заявлялись клопотання про зміну обвинувачення чи висунення додаткового обвинувачення, а тому суд при розгляді цього кримінального провадження виходить із обвинувачення відповідно до обвинувального акта щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вимогами ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

При призначенні покарання суд враховує наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також приймає до уваги особу обвинувачених, зокрема, те, що вони раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, є особами молодого віку, за місцем проживання характеризуються позитивно, проживають разом із батьками.

Обвинувачений ОСОБА_4 працевлаштований на посаді водія в ТОВ «Транс – Сміт», де також характеризується позитивно.

При призначенні покарання поза увагою суду не залишається й те, що обвинувачені до адміністративної відповідальності не притягувалися, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебували, спричинену кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 245 КК України, матеріальну шкоду у розмірі 23 764 гривні ними було відшкодовано ще під час досудового розслідування.

Державний обвинувач у судових дебатах просив призначити покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожному зокрема, покарання за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 245 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 345 КК України – 3 роки позбавлення волі і призначити остаточне покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

Захисник просив призначити його підзахисним покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді обмеження волі та зі встановленням іспитового строку відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України.

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень ст.ст.66, 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Статті 65-73 КК України є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, обставини їх вчинення, наявність обтяжуючої обставини, що, на думку суду, унеможливлює застосування ст. 69 КК України, особу винних, які раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалися, суд вважає, що виправлення обвинувачених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самими засудженими, так і іншими особами, можливе при призначенні покарання у виді обмеження волі в межах санкції статей, по яких вони притягуються до кримінальної відповідальності, із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України, зі звільненням від відбування остаточного призначеного покарання з випробуванням та встановлення іспитового строку.

Призначення такого покарання обвинуваченому ОСОБА_3 та обвинуваченому ОСОБА_4 , кожному зокрема, на думку суду, відповідатиме вимогам ст. 2 КПК України та не становитиме надмірного особистого тягаря для обвинувачених.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, попередньо скасувавши арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ківерцівського районного суду від 11 березня 2025 року.

Витрати на залучення експертів на загальну суму 7 959 гривень стягнути із обвинувачених у солідарному порядку.

Запобіжний захід не обирався, цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 349, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 245, ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 345 КК України, призначивши покарання:

за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 245 КК України – 2 роки 6 місяців обмеження волі

за ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 345 КК України –3 роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у вигляді 3 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 245, ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 345 КК України, призначивши покарання:

за ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 245 КК України – 2 роки 6 місяців обмеження волі

за ч.1 ст. 28 ч.2 ст. 345 КК України –3 роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 3 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 березня 2025 року – скасувати.

Речові докази: скляну пляшку з рідиною невідомого походження, сліди рук, вилучені зі скляної пляшки, сліди рук із поверхні павербанку, шланг чорного кольору, рукавицю помаранчевого кольору, зразки ґрунту, синій шнурок зі слідами оплавлення, автомобільну покришку, недопалок цигарки, пластикову пляшку, пожежне сміття, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №1 (м.Ківерці) Луцького РУП – знищити; павербанк чорного кольору, кабель від зарядного пристрою, мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro Max», належні ОСОБА_4 – повернути власнику; мобільний телефон марки «iPhone 12 Pro Max», дзеркало заднього виду, кришку від баку пального, мотоцикл марки «Lifan LF200-10М» з р.н.з. НОМЕР_1 , - повернути власнику ОСОБА_3 .

Витрати на залучення експертів на загальну суму 7 959 гривень стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку.

Запобіжний захід не обирався, цивільний позов не заявлено.

На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Маневицького районного суду

Волинської області ОСОБА_1