Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №161/22272/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/22272/24

Провадження № 1-кп/161/32/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 23 квітня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030000000193 від 28 червня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рованці, Луцького району, Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з середньою освітою, не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , 27 червня 2021 року близько 23 години 10 хвилин, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі в місті Луцьк Волинської області по вулиці Потебні у напрямку до нерегульованого перехрестя цієї вулиці із вулицею Мамсурова та вулицею Будівельна села Рованці Луцького району Волинської області, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, а саме п.п. 1.7, 2.3 (б), 12.3, 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 ПДР України "Дати дорогу", був неуважним, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля в момент виявлення небезпеки для руху, а саме зміну напрямку руху велосипедистом ОСОБА_9 , що рухався по головній дорозі, а саме по вулиці Будівельна села Рованці Луцького району Волинської області, внаслідок чого на проїзній частині перехрестя вулиці Потебні із вулицею Мамсурова м. Луцьк Волинської області та вулицею Будівельна села Рованці Луцького району Волинської області допустив зіткнення лівою передньою частиною автомобіля із лівою боковою частиною велосипеда «Kalkhoff», яким керував ОСОБА_9 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, а саме закриту хребетно-спинномозкову травму у вигляді розриву між хребцевими ділянками в грудному відділі хребта з повним розривом спинного мозку, закриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку, крововиливи під оболонки головного мозку; крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови; злам ребер з обох сторін із пошкодженням парієтальної плеври, крововиливи в середостіння, крововиливи та надриви в ділянці коренів легень; крововиливи по великому сальнику; множинні садна тіла, різані та забійно-рвані рани тіла. Комплекс даних тілесних ушкоджень відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і в даному конкретному випадку спричинили смерть потерпілого.

Причиною смерті є поєднана тупа травма тіла, що супроводжувалась зламами кісток скелету, забоями внутрішніх органів, що призвело до розвитку травматичного шоку.

У прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 пунктів 1.7, 2.3 (б), 12.3, 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними замінами та доповненнями), а саме:

- п. 1.7, відповідно до якого водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності.

-п. 2.3, згідно з яким, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.3, відповідно до якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

- п. 16.11, згідно якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

- дорожній знак 2.1 "Дати дорогу", відповідно до якого водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав та показав, що 27 червня 2021 року він рухався автомобілем марки «Volkswagen Passat», по вулиці Потебні у напрямку до перехрестя цієї вулиці із вулицею Мамсурова та вулицею Будівельна села Рованці Луцького району Волинської області, того вечора було дуже погане освітлення. З ним на передньому сидінні автомобіля сидів ОСОБА_10 . Не доїжджаючи до перехрестя, помітив знак Дати дорогу, пригальмував та побачив перед собою велосипедиста, в даний момент відбувся удар. Після чого він вийшов з автомобіля, виявив велосипедиста, який знаходився без свідомості. Відразу ж викликав швидку допомогу та поліцію. Згодом йому повідомили що велосипедист - ОСОБА_9 помер. Через деякий час, він приїхав до родичів ОСОБА_9 і дав кошти на поховання ОСОБА_9 . Вважає, що ним не було порушено вимог Правил дорожнього руху, так як він не міг уникнути наїзду на велосипедиста, натомість сам ОСОБА_9 порушив правила дорожнього руху, і саме дії останнього перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Просив його виправдати, в зв`язку з недоведеністю його винуватості. Цивільний позов не визнає.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З показань даних в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_9 являвся її сином. Очевидцем ДТП, яка сталася 27 червня 2021 року за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_9 , вона не була. Про те, що її син загинув внаслідок ДТП, вона дізналася від сестри. Наступного дня до неї прийшов обвинувачений ОСОБА_4 разом з своїм батьком, дали кошти на поховання сина, в сумі 20000 тисяч гривень. Станом на даний час має претензії матеріального та морального характеру до обвинуваченого. Наполягає на найсуворішій мірі покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та на позбавленні права керування транспортними засобами. Повністю підтримує пред`явлений позов, просить його задовольнити.

З показань даних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_9 являвся його братом. Очевидцем ДТП, яка сталася 27 червня 2021 року за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та його брата ОСОБА_9 , він не був. Про те, що його брат загинув внаслідок ДТП, він дізнався від слідчого. Він відразу ж поїхав в лікарню, там дізнався, що тіло брата знаходиться в морзі. Наступного дня до них прийшов обвинувачений ОСОБА_4 разом з своїм батьком, дали кошти на поховання брата, в сумі 20000 тисяч гривень. Наполягає на найсуворішій мірі покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та на позбавленні права керування транспортними засобами. Повністю підтримує пред`явлений позов, просить його задовольнити.

Такі показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного зокрема, судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо його непричетності до вчинення даного кримінального правопорушення, які суд вважає неправдивими та такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Такі показання потерпілих об`єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду дав показання про те, що він проводив досудове розслідування з приводу обставин ДТП, яка сталася 27 червня 2021 року по вулиці Потебні у напрямку до перехрестя цієї вулиці із вулицею Мамсурова та вулицею Будівельна села Рованці Луцького району Волинської області, за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та велосипедиста ОСОБА_9 . Проводив слідчий експеримент на місці ДТП, за участі понятих, потерпілого, свідка ОСОБА_10 , його батька та педагога. Було роз`яснено права та обов`язки всім учасникам слідчого експерименту. Будь – яких клопотань щодо того, що права чи обов`язки учасникам не зрозумілі, не було. В ході проведення слідчого експерименту свідку ОСОБА_10 було задано уточнені запитання, запропоновано вказати обставини розташування автомобіля, місце зіткнення, та як саме рухався велосипедист. Також було запропоновано свідку ОСОБА_10 добровільно відтворити обставини ДТП. На запитання учасників судового провадження відповів, що обставини проведення слідчого експерименту ним було записано безпосередньо з показань свідка ОСОБА_10 . Жодних вказівок та підказок свідку ОСОБА_10 , як саме він має діяти, ним дано не було. Було запропоновано свідку ОСОБА_10 добровільно розповісти обставин ДТП, також жодного тиску на свідка ОСОБА_10 з його сторони не було, як би були якісь зауваження, то вони були б зафіксовані у протоколі, а такі у протоколі проведення слідчого експерименту, відсутні.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_10 суду дав показання, про те, що обвинувачений ОСОБА_4 являється його другом. Був очевидцем ДТП, яка сталася 27 червня 2021 року по вулиці Потебні у напрямку до перехрестя цієї вулиці із вулицею Мамсурова та вулицею Будівельна села Рованці Луцького району Волинської області, за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та велосипедиста ОСОБА_9 так як на той момент знаходився на пасажирському сидіння автомобіля марки «Volkswagen Passat», яким керував обвинувачений. Того вечора було дуже погане освітлення. На запитання учасників судового провадження відповів що був присутній при проведенні слідчого експерименту, який проводився з ним два рази, однак не пригадує чи щось підписував на даних слідчих експериментах. Під час проведення слідчих експериментів йому слідчий пропонував варіанти, обставин ДТП, задавав запитання і сам давав на них відповіді. Два слідчих експерименти були проведені на одному і тому самому місці. Всіх обставин ДТП він не пригадує, так як пройшло багато часу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду дав показання, про те, що його син – ОСОБА_10 був очевидцем ДТП, яка сталася 27 червня 2021 року по вулиці Потебні у напрямку до перехрестя цієї вулиці із вулицею Мамсурова та вулицею Будівельна села Рованці Луцького району Волинської області, за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та велосипедиста ОСОБА_9 , так як на той момент обвинувачений підвозив сина додому на своєму автомобілі. На запитання учасників судового провадження відповів, що був присутній на проведенні слідчих експериментів за участі сина ОСОБА_10 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду дала показання, про те, що станом на 31 серпня 2022 року вона працювала вчителем. Того дня був проведений слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_10 , який на той момент був неповнолітнім. На запитання учасників судового провадження відповіла, вона була присутня при проведенні слідчого експерименту обставин ДТП, так як свідок ОСОБА_10 на той час був неповнолітнім. Підписи на протоколі проведення слідчого експерименту від 31.08.2022 року її. На слідчому експерименті був присутній потерпілий, поняті, свідок ОСОБА_10 , його батько та слідчий. Будь - яких зауважень щодо проведення слідчого експерименту, не було. Під час проведення слідчого експерименту відтворювалися події, як саме їхав велосипедист, чи були ліхтарі, яка була видимість, а слідчий все заносив у протокол проведення слідчого експерименту.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду дав показання, про те, що 27 червня 2021 року до нього зателефонував ОСОБА_9 , привітав з Днем Народження, а він запросив його до себе в гості, на що він погодився, приїхав до нього велосипедом близько 19.30 год., а поїхав від нього додому близько 22 год. На запитання учасників судового провадження відповів, що коли ОСОБА_9 повертався від нього додому, спереду та ззаду на його велосипеді горіли ліхтарі. ОСОБА_9 не повідомляв його про несправності велосипеда. Про обставини ДТП, яка сталася 27 червня 2021 року по вулиці Потебні у напрямку до перехрестя цієї вулиці із вулицею Мамсурова та вулицею Будівельна села Рованці Луцького району Волинської області, за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , йому нічого не відомо.

Показання даних свідків суд бере до уваги та вважає їх показання, відповідно до ст.85, 86 КПК України, належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному провадженні, а також здобуті, шляхом їх безпосереднього допиту в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 повністю підтвердив висновки експертиз №№ СЕ-19/103-21/5414 ІТ від 07.07.2021 року, СЕ-19/103-21/5415-ІТ від 09.07.2021 року, СЕ-19/103-21/5416-ІТ від 12.07.2021 року, СЕ -19/103-21/5842-ІТ від 19.08.2021 року, складені ним в межах вказаного кримінального провадження.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 повністю підтвердив висновки експертиз №№ 8878/42 від 20.07.2022 року та 8771 від 31.03.2022 року, складені ним в межах вказаного кримінального провадження.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 повністю підтвердив висновки експертиз №№ 8836 від 28.03.2022 року, 3297 – Е від 21.12.2022 року, 804-Е від 22.05.2023 року, складені ним в межах вказаного кримінального провадження. При цьому зауважив, що при проведенні експертиз, враховувалася траєкторія напрямку руху на якій відстані рухався велосипедист з лівого краю.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_19 повністю підтвердив висновок експерта № 293 від 09.08.2021 року, складений ним в межах вказаного кримінального провадження.

Крім показань потерпілих, свідків, експертів вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні.

Протоколом огляду місця події від 28 червня 2021 року, із оформленими до нього фототаблицями, яким зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, а саме: перехрестя вулиці Будівельна с. Рованці, вул. Мамсурова та вул. Потебні, м. Луцька, було виявлено слід гальмування, загальною довжиною 1.9 м., який закінчується біля заднього лівого колеса автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , відстань від лівого заднього колеса автомобіля до краю проїзної частини становить 3.7 м., відстань від лівого переднього колеса автомобіля до цього краю становить 4.1 м. З лівої сторони від автомобіля було виявлено велосипед «Kalkhoff», відстань від заднього колеса велосипеда до лівого краю дороги становить 0.45 м., відстань від переднього колеса велосипеда до цього краю становить 1.1 м. Попереду автомобіля більше з лівої сторони наявний осип скла з діаметром до 2.3 м., та поряд виявлено калюжу слідів речовини бурого кольору, схожі на кров на відстані 2.1 м. від лівого краю дороги. Також в ході огляду виявлено та вилучено автомобіль марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 та велосипед марки «Kalkhoff»та поміщено спеціальний майданчик затриманого автотранспорту за адресою: АДРЕСА_2 .

Висновком експерта № 293 від 09 серпня 2021 року, з якого вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, а саме закриту хребетно-спинномозкову травму у вигляді розриву між хребцевими ділянками в грудному відділі хребта з повним розривом спинного мозку, закриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку, крововиливи під оболонки головного мозку; крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови; злам ребер з обох сторін із пошкодженням парієтальної плеври, крововиливи в середостіння, крововиливи та надриви в ділянці коренів легень; крововиливи по великому сальнику; множинні садна тіла, різані та забійно-рвані рани тіла. Комплекс даних тілесних ушкоджень відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і в даному конкретному випадку спричинили смерть потерпілого.

Протоколом огляду предметів від 29 червня 2021 року, з якого вбачається, що об`єктом огляду являється майданчик затриманого автотранспорту, що за адресою: АДРЕСА_2 . На вказаному майданчику оглянуто легковий автомобіль марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , двигун автомобіля на момент огляду не працюючий. Також, на момент огляду наявні візуальні пошкодження у вигляді потертостей лакофарбового покриття на лівих передніх дверцятах та на передньому бампері зліва, потертість на поверхні капоту зліва зі згином металу всередину та незначного відлущення лакофарбового покриття, відсутність рамки для лівої протитуманної фари зі склом. Також в ході огляду оглянуто велосипед марки «Kalkhoff», на якому виявлено незначні потертості на лівій частині велосипеду, кермо велосипеда повернуто дещо в ліву сторону відносно осі велосипеда, на велосипеді наявний ліхтар попереду, який міцно тримається рамки велосипеду та не містить пошкоджень на ньому, а також наявний ліхтар зі склом червоного кольору, котрий має незначні пошкодження на рамці та на краях скла ліхтаря, дане скло легко від`єднується від рамки даного ліхтаря, в середині якого відсутні пристрої живлення ліхтаря.

Висновком експерта № СЕ-19/103-21/5414-ІТ від 07 липня 2021 року, з якого вбачається, що на момент експертного огляду робоча гальмова система, система рульового керування та ходова частина автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 , знаходились у працездатному стані.

Висновком експерта № СЕ-19/103-21/5415-ІТ від 09 липня 2021 року, з якого вбачається, що в момент первинного контакту взаємодіяли передня ліва частина автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 та ліва бічна частина велосипеда Kalkhoff. В момент первинного контакту повздовжня вісь велосипеда Kalkhoff розмішувалася під кутом приблизно 160+5 градусів (проти напрямку руху годинникової стрілки) відносно повздовжньої осі автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 .

Висновком експерта № СЕ-19/103-21/5416-ІТ від 12 липня 2021 року, з якого вбачається, що наїзд на велосипедиста ОСОБА_9 автомобілем Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 відбувся в межах перехрестя вул. Мамсурова, що в м. Луцьку та вул. Будівельна, що в с. Рованці, Луцького р-ну, Волинської обл., в районі закінчення сліду гальмування автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 та розташування розливу рідини.

Висновком експерта № СЕ-19/103-21/5842-ІТ від 19 серпня 2021 року, з якого вбачається, що у заданій дорожній ситуації з технічної точки зору, швидкість руху Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 на момент початку гальмування була не меншою ніж 21.5…22.6 км/год.

Протоколом огляду документів (перегляду відеозапису) від 07 липня 2021 року, в ході якого було оглянуто оптичний диск DVD-R, на якому наявні відеозаписи з камери відеоспостереження, що знаходиться по вул. Будівельній, Луцького району, Волинської області.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12 липня 2021 року, із ОСОБА_4 . З якого було встановлено, що останній при проїзді через дорожній знак 2.1 ПДР України по вул. Потебні знаходився на відстані 1.2 м. від правого краю проїзної частини. За умови, коли передній звіс автомобіля перебуває на рівні з даним знаком та при русі велосипедиста по правому краю вул. Будівельної із наявним у нього ліхтарем на велосипеді, з робочого місця водія велосипедиста можливо виявити на відстані 58.4 м. від переднього звісу автомобіля. Загальна видимість дороги на вказаній ділянці перехрестя з вказаного робочого місця водія становить 79.8 м.

Висновком експерта № СЕ-19/103-21/5838-ІТ від 04 серпня 2021 року, з якого вбачається, що в заданій дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 9.2 б), 9.4, 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 ПДР України, згідно з якими завчасно до початку виконання повороту ліворуч подати сигнал покажчиками повороту (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м, перед початком маневру переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та надати дорогу велосипедисту, який наближався до перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку його подальшого руху.

Висновком експерта за результатами проведення судової інженерно – транспортної транспортно – трасологічної експертизи № 8771 від 31 березня 2022, з якого вбачається, що місце зіткнення автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 розташоване на проїзній частині перехрестя вул. Потебні – вул. Мамсурова – вул. Будівельна с. Рованці, в місці що передує появі ділянки осипу скла, позначеної в схемі до протоколу огляду місця події під № 6.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2021 року, з якого вбачається, що на перехресті вулиць Мамсурова і Потебні м. Луцька та вулиці Будівельної с. Рованці Луцького р-ну, з метою встановлення меж проїзної частини на вказаному перехресті було залучено учасника ОСОБА_20 – інженера 1-ої категорії відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг, штучних споруд та безпеки дорожнього руху ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », котрий надавав практичну допомогу у встановленні меж кожного смуги руху у кожному напрямку на даному перехресті. Для цього, з використанням протоколу огляду місця події від 28.06.2021 та долученої до нього план-схеми було здійснено заміри кожної смуги руху, зокрема проводилась крейдою на дорожньому полотні ліва межа смуги руху у напрямку з вулиці Будівельної до вулиці Потебні (ширина смуги руху 3.7 м. згідно протоколу огляду) по якій рухався велосипедист ОСОБА_9 , аналогічно проводилась від вказаної межі зустрічна смуга руху, яка згідно протоколу огляду місця події зі сторони вул. Потебні становить 4.0 м. та була проведена до правого краю вул. Будівельної по напрямку руху. В подальшому, було встановлено аналогічним способом межі смуг руху у напрямку від вулиці Будівельної до вулиці Мамсурова, при якому ширина смуги руху, згідно протоколу огляду, у напрямку від вул. Будівельної до вул. Мамсурова становить 3.7 м., у зустрічному напрямку ширина становить 5.2 м. Таким чином були визначені межі головної (вулиця Будівельна – вулиця Мамсурова) та другорядної дороги (вулиця Потебні – вулиця Будівельна). Після проведення меж, у учасника ОСОБА_20 було з`ясовано чи можуть відповідати дані параметри перехрестя для безпечного руху по ньому, на що останній відповів, що такі параметри є найбільш наближені до того, як мають рухатися транспортні засоби на вказаному перехресті. Далі, з врахуванням наявних матеріалів кримінального провадження було встановлено місце наїзду на велосипедиста ОСОБА_9 , яке знаходиться в районі закінчення сліду гальмування автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 та розташування розливу рідини в межах перехрестя, зафіксованого протоколом огляду місця події від 28.06.2021 (висновок експерта № СЕ-19/103-21/5416-ІТ від 12.07.2021). Враховуючи напрямок виявленого початку та кінця сліду гальмування, на вказане місце та положення в момент зіткнення було поставлено залучений автомобіль «Volkswagen Passat», який перебував лівими колесами на відстані 0.3 м. від краю смуги руху. Згідно висновку експерта № СЕ-19/103-21/5415-ІТ від 09.07.2021 взаємодіяли передня ліва частина автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 та ліва бічна частина велосипеда «Kalkhoff». В ході цього було встановлено, що місце наїзду автомобілем на велосипедиста знаходиться в межах перехрестя на другорядній дорозі по смузі руху у напрямку з вул. Потебні до вул. Будівельної, на відстані 0.3 м. від лівого краю даної смуги та на відстані 16 м. від крайньої точки перетину головної та другорядної дороги по прямій. Далі свідку ОСОБА_4 було запропоновано вказати де саме та в якому положенні він виявив велосипедиста до моменту наїзду з метою встановлення його траєкторії руху. Свідок пояснив що не може пригадати в якому саме положенні та в якому місці він виявив велосипедиста, оскільки все відбулось раптово і відстань від велосипедиста була мінімальною. Проведеним оглядом документів (перегляду відеозапису) від 07.07.2021 було встановлено, що велосипедист ОСОБА_9 рухався до моменту ДТП по правому краю проїзної частини по вул. Будівельній у напрямку перехрестя до вул. Потебні. Статисту було запропоновано проїхати по білій суцільній лінії «1.1», що знаходиться по праву сторону по вул. Будівельній у напрямку до перехрестя по прямій. При проїзді статистом прямо було встановлено, що велосипедист виїжджає на смугу руху, по якій рухався водій ОСОБА_4 . Вказане місце виїзду знаходиться в межах перехрестя на другорядній дорозі вул. Потебні. В подальшому, при другому заїзді статисту було запропоновано проїхати аналогічну відстань та змінити напрямок руху у місці виїзду до місця наїзду. Після проїзду статистом по вказаній лінії прямо, встановивши траєкторію руху з місця виїзду на смугу руху до місця наїзду було встановлено, що дана відстань по траєкторії руху становить 6 м. Таким чином було встановлено, що моментом небезпеки для руху для водія ОСОБА_4 настає з моменту виїзду велосипедиста на смугу руху, по якій рухався водій.

Висновком експерта за результатами проведення судової інженерно – транспортної експертизи дослідження механізму та обставин ДТП № 8836 від 28 березня 2022, з якого вбачається, що у ситуації що розглядається, водій автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог вимог п. 2.3 б), п. 11.1, п. 19.1, п. 19.2, п. 12.4), п. 12.3 ПДР України, а саме: рухатися з ввімкненими фарами та ближнього світла зі швидкістю не більше 50 км/год, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, за відсутністю дорожньої розмітки та дорожніх знаків 5.16, 5.17.1, 5.17.2 кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначати самостійно, з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними, а при виникненні небезпеки для руху (згідно постанови – з моменту виїзду велосипедиста на смугу руху, по якій рухався водій) негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

Висновком експертів за результатами проведення комплексної судово – медичної та інженерно – транспортної транспортно – трасологічної експертизи №8878/42 від 20 липня 2022, з якої вбачається, що під час проведення судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_9 було виявлено тілесні ушкодження: закрита хребетно-спинномозкова травма у вигляді розриву між 5 і 6 хребцями в грудному відділі хребта з повним розривом спинного мозку; закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку в лобній та тім`яних ділянках з крововиливами під тверду мозкову оболонку на конвекситальній поверхні обох півкуль на всьому їх протязі з переходом на базальну поверхню, в та під м`яку мозкову оболонку дифузно по всій лівій півкулі головного мозку; крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в проекції лівої лобно-тім`яної ділянки; злами 6 ребра зліва та 5 ребра справа по біляхребтових лініях із пошкодженням парієтальної плеври, крововиливи в середостіння, крововиливи та надриви в ділянці коренів легень; крововиливи по великому сальнику; масивне садно, подекуди посмуговано-лінійної форми у вигляді саден та саден (подряпин) на лівій щічній ділянці, масивне садно на волосистій частині голови в тім`яній ділянці зліва з раною на його фоні, рана на підборідді дещо зліва, рана нижньої губи зліва, рана над верхньою губою зліва, рана в надбрівній ділянці зліва, рана на волосистій частині голови в лівій тім`яній ділянці над лівою вушною раковиною, садна в проекції лівого та правого колінних суглобів, множинні садна хаотично розміщені по передній поверхні лівої гомілки в середній третині. Враховуючи характери та анатомічну локалізацію виявлених під час проведення судово-медичної експертизи трупа гр. ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, а також аналізуючи місця розташування пошкоджень на автомобілі «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 та на велосипеді «Kalkhoff», їх характер, форму, величину і напрямок дії деформуючого зусилля можна зробити висновок про те, що в первинний момент зіткнення у контакт увійшли ліва передня частина автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 та ліва бокова частина велосипеда «Kalkhoff» і комплекс вищезазначених тілесних ушкоджень виник внаслідок контакту потерпілого із виступаючими допереду частинами автомобіля лівою передньо-боковою поверхнею тіла з послідуючим закиданням тіла на авто та в подальшому скиданні та ударі об дорожнє покриття і ковзанням по ньому.

Протоколом огляду місцевості від 26 липня 2022 року, в ході якого, слідчим за участю спеціаліста встановлено ухил ділянки дороги де відбулась дорожньо – транспортна пригода.

Протоколом огляду місцевості від 02 серпня 2022 року, в ході якого, за участю спеціаліста встановлено топографічну – геодезичну зйомку перехрестя на якому відбулася дорожньо – транспортна пригода, а також перепади висот дороги.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 31 серпня 2022 року, за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_10 з якого було встановлено, що до моменту ДТП автомобіль «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 рухався по вул. Потебні у напрямку до вул. Будівельної на відстані 4.0 м. від задньої лівої осі ТЗ та на відстані 4.1 м. від передньої лівої осі ТЗ до лівого краю дороги. Згідно показів свідка також було встановлено, що місце наїзду автомобіля і велосипеда відбулось на відстані 4.4 м. від лівого краю дороги та на відстані 26.8 м. від базової лінії (від лівого краю дороги вул. Мамсурова якщо рухатись по вул. Потебні, від якої було зроблено заміри згідно протоколу ОМП від 28.06.2022). В ході слідчого експерименту було встановлено, що свідок виявив велосипедиста на вул. Будівельній, крайня ліва точка якого перебувала на відстані 2.4 м. від правого краю дороги вул. Будівельній та на відстані 47.1 м. від базової лінії до переднього колеса велосипеда. Свідок відтворив траєкторію руху велосипедиста з моменту його виявлення до місця наїзду та було встановлено, що велосипедист змінював напрямок руху до лінії руху автомобіля, тобто зміщався вліво до автомобіля, а також встановлено, що перед зіткненням, коли велосипедист перебував навпроти автомобіля, по напрямку свого руху почав рухатись до правого узбіччя. Таким чином було встановлено, що велосипедист у момент зміни напрямку руху ліворуч подолав відстань 20.6 м. та 4.2 м. від місця другої зміни напрямку руху до правого узбіччя, загальна відстань, яку подолав велосипедист з моменту зміни напрямку руху ліворуч до місця наїзду становить 24.8 м. Час, за який долає велосипедист вказану відстань становить 4.21 с. У момент другої зміни напрямку руху, тобто до правого узбіччя, велосипед, а саме крайня ліва його точка перебувала на відстані 5.4 м. від лівого краю вул. Потебні та на відстані 30.1 м. від переднього колеса велосипеда до базової лінії. Момент небезпеки для руху для водія ОСОБА_4 наступає з моменту виявлення зміни велосипедистом напрямку руху ліворуч до лінії руху автомобіля.

Висновком експерта за результатами проведення судової інженерно – транспортної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортної пригоди № 3297-Е від 21 грудня 2022, з якого вбачається, що у ситуації що розглядається, водій автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог вимог п. 2.3 б), п. 11.1, п. 19.1, п. 19.2, п. 12.4), п. 12.3 ПДР України, а саме: рухатися з ввімкненими фарами та ближнього світла зі швидкістю не більше 50 км/год, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, за відсутністю дорожньої розмітки та дорожніх знаків 5.16, 5.17.1, 5.17.2 кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначати самостійно, з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними, а при виникненні небезпеки для руху (згідно постанови – з моменту виїзду велосипедиста на смугу руху, по якій рухався водій) негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При наданому слідством комплексі вихідних даних, водій автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 в момент виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_9 при дотриманні вимог правил дорожнього руху України. При заданному слідством комплексі вихідних даних в діях водія автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 є невідповідності технічним вимогам п 2.3 б) та п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Висновком експерта за результатами проведення судової інженерно – транспортної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортної пригоди № 804-Е від 22 травня 2023, з якого вбачається, що при наданому слідством комплексі вихідних даних, дії водія автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху і дана невідповідність, з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо – транспортної пригоди. У наданому на дослідження слідством комплексі вихідних даних відсутня інформація про виїзд автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 перед ДТП на зустрічну смугу руху. При заданному слідством комплексі вихідних даних, причиною ДТП, з технічної точки зору, є те, що в момент створення велосипедистом ОСОБА_9 небезпеки для руху водію автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , останній мав технічну можливість никнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_9 .

Дані докази, відповідно до ст. 85, 86 КПК України, суд вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують обставини, що підлягають доказуванню та мають значення у даному провадженні, а також отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відтак, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України- порушення правил безпеки дорожнього руху вчинене особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України характеризується трьома ознаками: діянням, наслідками, причинним зв`язком між діянням і наслідками. Діяння полягає в порушенні Правил дорожнього руху. Суспільно небезпечні наслідки є тілесні ушкодження. Причинний зв`язок між діяннями і наслідками, що настали.

З огляду на показання обвинуваченого ОСОБА_4 надані суду, з яких слідує, що обвинувачений не заперечує, що він, як водій автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 та загиблий велосипедист ОСОБА_9 , були учасниками дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 червня 2021 року близько 23 години 10 хвилин, в місті Луцьк Волинської області по вулиці Потебні у напрямку до нерегульованого перехрестя цієї вулиці із вулицею Мамсурова та вулицею Будівельна села Рованці Луцького району Волинської області.

Учасниками кримінального провадження також не оспорюється той факт, що внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_9 отримав закриту хребетно-спинномозкову травму у вигляді розриву між хребцевими ділянками в грудному відділі хребта з повним розривом спинного мозку, закриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку, крововиливи під оболонки головного мозку; крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови; злам ребер з обох сторін із пошкодженням парієтальної плеври, крововиливи в середостіння, крововиливи та надриви в ділянці коренів легень; крововиливи по великому сальнику; множинні садна тіла, різані та забійно-рвані рани тіла, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із смертю останнього, що підтверджується висновком експерта № 293 від 09.08.2021 року та висновком експертів за результатами проведення комплексної судово – медичної та інженерно – транспортної транспортно – трасологічної експертизи №8878/42 від 20 липня 2022.

Суд критично відноситься до показань свідка захисту ОСОБА_10 , які надані в судовому засіданні, з приводу того що свідок був присутній при проведенні слідчого експерименту з приводу обставин ДТП, однак, він не пригадує чи щось підписував на даному слідчому експерименті. Під час проведення слідчого експерименту йому слідчий пропонував варіанти, як могли статися обставини ДТП, задавав запитання і сам давав на них відповіді, оскільки дані показання свідка повністю спростовуються протоколом слідчого експерименту від 31 серпня 2022 року, який визнаний судом у відповідності ст. 86 КПК України належним та допустимим доказом. Відповідно до даного слідчого експерименту свідок ОСОБА_10 в присутності понятих, законного представника та педагога, вказав та відтворив обставини ДТП, що мала місце 27 червня 2021 року. Також під час судового засідання свідок ОСОБА_12 показав, що в ході проведення слідчого експерименту свідку ОСОБА_10 було задано уточнені запитання, запропоновано вказати обставини розташування автомобіля, місце зіткнення, та як саме рухався велосипедист. Також було запропоновано свідку ОСОБА_10 добровільно відтворити обставини ДТП. На слідчому експерименті був присутній і батько свідка – ОСОБА_13 та педагог. Жодних вказівок та підказок свідку ОСОБА_10 , як саме він має діяти, ним дано не було, також жодного тиску на свідка ОСОБА_10 з його сторони не було. Вказане підтвердила під час безпосереднього допиту в ході судового розгляду і свідок ОСОБА_14 .. Суд також бере до уваги і той факт, що в ході дослідження слідчого експерименту під час судового розгляду, в ньому наявні підписи свідка ОСОБА_10 та законного представника ОСОБА_13 та відсутні будь – які зауваження щодо проведення даного слідчого експерименту. Більше того, сам свідок ОСОБА_10 в ході судового розгляду повідомив що на даний час він вже не зовсім пам`ятає обставини ДТП, оскільки пройшло багато часу.

На підставі оцінки доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, в ситуації, яка виникла на дорозі за участю автомобіля під керуванням обвинуваченого і велосипедиста, суд дійшов обґрунтованого висновку, що порушення вимог пунктів 1.7, 2.3 (б), 12.3, 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_9 .

Враховуючи позицію Верховного суду висловлену у постанові від 19 травня 2020 року, у справі № 490/10025/17, згідно з якою порушення учасником дорожнього руху правил саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху, і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку водій був у стані виявити, не звільняє того від обов`язку вжити заходи, необхідні для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки. Водій не вправі ігнорувати дійсну дорожню обстановку, яка склалася на момент прийняття ним рішення, у тому числі й небезпеку, що виникла внаслідок порушення ПДР іншим учасником.

Основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.

Однак, експертизою за результатами проведення судової інженерно – транспортної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортної пригоди № 3297-Е від 21 грудня 2022, встановлено що у ситуації що розглядається, водій автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог вимог п. 2.3 б), п. 11.1, п. 19.1, п. 19.2, п. 12.4), п. 12.3 ПДР України, а саме: рухатися з ввімкненими фарами та ближнього світла зі швидкістю не більше 50 км/год, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, за відсутністю дорожньої розмітки та дорожніх знаків 5.16, 5.17.1, 5.17.2 кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначати самостійно, з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними, а при виникненні небезпеки для руху (згідно постанови – з моменту виїзду велосипедиста на смугу руху, по якій рухався водій) негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При наданому слідством комплексі вихідних даних, водій автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 в момент виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_9 при дотриманні вимог правил дорожнього руху України. При заданному слідством комплексі вихідних даних в діях водія автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 є невідповідності технічним вимогам п 2.3 б) та п. 12.3 Правил дорожнього руху. Також експертизою за результатами проведення судової інженерно – транспортної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортної пригоди № 804-Е від 22 травня 2023, встановлено, що при наданому слідством комплексі вихідних даних, дії водія автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху і дана невідповідність, з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо – транспортної пригоди. Тобто з наданого вище слідує, що водій автомобіля Volkswagen Passat р.н. знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста, виконуючи зазначені вище вимоги Правил дорожнього руху, згідно з якими, водій повинен бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності, також бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, згідно якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Недотримання ним таких правил безпеки дорожнього руху призвело до наїзду на велосипедиста, що спричинило його смерть.

Крім того, суд бере до уваги і той факт, що під час судового розгляду, захисником – адвокатом ОСОБА_5 було заявлено клопотання про надання їй тимчасового доступу до медичної документації з вилученням медичної документації ОСОБА_9 , 1980 року народження, які перебувають у володінні Комунального підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_3 ), з метою отримання результатів крові з медичної картки на вміст алкоголю - спирту етилового, при поступленні у відділення екстреної допомоги 27.06.2021 року – 28.06.2021 року. Так як на її думку, сам велосипедист – ОСОБА_9 на момент ДТП перебував в стані алкогольного сп`яніння і саме він являється винуватцем ДТП.

На підставі ч. ч. 1 та 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість задовольнив клопотання захисника – адвоката ОСОБА_5 та ухвалою суду від 01.09.2025 року надав (забезпечив) адвокату ОСОБА_5 тимчасовий доступ до медичної документації з вилученням медичної документації ОСОБА_9 , 1980 року народження, які перебувають у володінні Комунального підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_3 ), з метою отримання результатів крові з медичної картки на вміст алкоголю - спирту етилового, при поступленні у відділення екстреної допомоги 27.06.2021 року – 28.06.2021 року.

Згідно результатів токсикологічного дослідження № 825 від 29.06.2021 року, який під час судового засідання надано захисником ОСОБА_5 , був відкритий сторонам в порядку вимог ст. 290 КПК України та оглянутий під час судового засідання, яке відбувалося – 10.11.2025 року, за результатом токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_9 виявлено етанол в концентрації 2,7 %.

Однак, на переконання суду, сам факт перебування ОСОБА_9 в стані алкогольного сп`яніння у момент ДТП, на що вказує захисник, не свідчить про наявність причинного зв`язку між його станом та дорожньо-транспортною пригодою. А тому доводи про те, що судом не було встановлено причинний зв`язок між діями обвинуваченого та наслідками, суд визнає надуманими та безпідставними.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 заявленого в судових дебатах про призначення комісійної комплексної судової інженерно – транспортної, транспортно трасологічної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортної пригоди із застосування комп`ютерно програмного моделювання, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 332 КПК України, суд має право призначити експертизу, якщо під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу.

Необхідність у такій експертизі виникла вже після завершення з`ясування обставин у даному кримінальному провадженні, а тому, на переконання суду, заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 не містить обґрунтування того, які нові, раніше невідомі фактичні дані, що мають істотне значення для кримінального провадження можуть бути встановлені шляхом призначення комісійної комплексної судової інженерно – транспортної, транспортно трасологічної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортної пригоди із застосування комп`ютерно програмного моделювання, так як - 10 березня 2026 року судове слідство по даному кримінальному провадженні було завершено, більше того, ні самим ОСОБА_4 та його захисниками, які під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження, клопотання про призначення такої експертизи заявлено не було. Також в матеріалах кримінального провадження, наявний висновок експерта за результатами проведення судової інженерно – транспортної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортної пригоди № 3297-Е від 21 грудня 2022 та висновок експерта за результатами проведення судової інженерно – транспортної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортної пригоди № 804-Е від 22 травня 2023, з яких вбачається, що дані експертизи проводилися з використанням саме програмного комплексу «PC-Crash», вказані висновки експертиз, визнані судом у відповідності ст. 86 КПК України належними та допустимими доказами, які суд кладе в основу вироку, також, під час судового розгляду кримінального провадження – 08.12.2025 року, безпосередньо, відповідно до вимог ст.ст. 23, 95 КПК України був допитаний судовий експерт ОСОБА_18 , який повністю підтвердив свої висновки 3297-Е від 21 грудня 2022 та № 804-Е від 22 травня 2023 та пояснив, що вказані висновки в його дослідженні носять виключно категоричний характер, припущення відсутні. Крім того, в ході судового розгляду, судом безпосередньо досліджено висновки судових транспортно – трасологічних експертиз, які дають вичерпні відповіді на питання щодо місця зіткнення транспортного засобу та велосипедиста, а також під яким кутом відбувся їх первинний контакт вказані висновки експертиз, визнані судом у відповідності ст. 86 КПК України належними та допустимими доказами, які суд кладе в основу вироку, також, під час судового розгляду кримінального провадження, саме за клопотанням сторони захисту – 08.12.2025 року, безпосередньо, відповідно до вимог ст.ст. 23, 95 КПК України був допитаний судовий експерт ОСОБА_17 та під час судового засідання - 10.03.2026 року був допитаний експерт ОСОБА_16 , які повністю підтвердили свої висновки, а тому, клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 заявлене в судових дебатах про призначення комісійної комплексної судової інженерно – транспортної, транспортно трасологічної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо – транспортної пригоди із застосування комп`ютерно програмного моделювання, на переконання суду, є безпідставним, суд відхиляє його та не бере до уваги.

Також суд критично оцінює позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , зазначену під час судових дебатів, з приводу ступеня тяжкості алкогольного сп`яніння потерпілого ОСОБА_9 , яке за даним КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за результатами токсикологічного дослідження № 825 від 29.06.2021 року, становило 2,7 проміле, а також те, що дану обставину на його переконання слід врахувати в сукупності та в контексті допущених дій велосипедиста ОСОБА_9 вимогам п. 10.5 ПДР, що за результатами згаданого висновку знаходилась у причинному зв`язку з виникненням дорожньо – транспортної пригоди, як обставину, яка на його думку, сприяла допущенню таких порушень ПДР велосипедистом, оскільки на переконання суду, сам факт перебування ОСОБА_9 в стані алкогольного сп`яніння у момент ДТП, на що посилається обвинувачений ОСОБА_4 , не свідчить про наявність причинного зв`язку між його станом та дорожньо-транспортною пригодою. А тому, доводи про те, що судом не було встановлено причинний зв`язок між його діями та наслідками, суд визнає безпідставними та не бере їх до уваги.

Також, в останньому слові обвинувачений ОСОБА_4 , просив визнати очевидно недопустимими доказами, а саме: протокол проведення слідчого експерименту від 31.08.2022 року та висновок експерта від 21.12.2022 року №3247-Е. так як на його думку, під час проведення слідчого експерименту за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_10 було порушено право на захист неповнолітнього свідка ОСОБА_10 , а у висновку експерта від 21.12.2022 року № 3297-Е відображений саме протокол проведення слідчого експерименту від 31.08.2022 року, з огляду на наступне.

Перш ніж перейти безпосередньо до оцінки доводів обвинуваченого щодо недопустимості доказів, суд, спочатку наведе правову позицію з приводу допустимості доказів.

Суд повторює, що згідно з ч. 1 ст. 86 КПК, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 86 КПК). У частинах 2, 3 ст. 87 КПК наведений перелік діянь та обставин, які є підставою для визнання доказів недопустимими.

Статтею 94 КПК передбачено, зокрема, що суд оцінює кожний доказ з точки зору допустимості та достовірності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.

У мотивувальній частині вироку зазначаються мотиви неврахування окремих доказів (абзац четвертий п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК).

Зі змісту статей 86 та 87 КПК випливає, що доказ визнається недопустимим не за будь-яке формальне недотримання вимог КПК при його отриманні. Тобто, на переконання судді, будь-яке процесуальне порушення, допущене під час збирання доказів, саме по собі не може автоматично тягнути необхідності визнання доказів недопустимими.

Водночас, процесуальний закон зобов`язує суд оцінити кожний доказ з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення вимог КПК істотним та встановити, яким чином таке порушення перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Така оцінка має здійснюватися за внутрішнім переконанням суду та ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

З огляду на це, суд вважає, що, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частин 2 або 3 ст. 87 КПК, суд у вироку обов`язково повинен зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для ухвалення такого рішення. Якщо ж доказ визнається судом недопустимим з підстав передбачених ч. 1 ст. 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого конкретно фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Окрім того, обґрунтовуючи наявність цього порушення, суд зобов`язаний зазначити конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби, на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Суд також зауважує, що у такому випадку, суд має обґрунтувати свою позицію, вказавши, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.

Що ж стосується інших порушень прав і свобод людини, крім істотних, то в разі встановлення таких, суд у кожному конкретному випадку має перевірити, серед іншого, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду.

А щодо порушень процесуального закону, допущених при отриманні доказів, то суду належить встановити: чи спричинило таке порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії, чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушенням КПК, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Отже, підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що визнавати недопустимими слід лише ті докази, які отримані внаслідок процесуальних порушень, які призвели до істотного порушення прав і свобод людини, або якщо допущені при збиранні доказів порушення викликали сумніви у їх достовірності, і ці сумніви не вдалось усунути у справедливому змагальному судовому процесі.

Разом із тим, важливо також зауважити, що на переконання суду, засада законності, у т.ч. у частині порядку отримання доказів покликана запобігти свавіллю держави та заохочувати доброчесну поведінку правоохоронних органів та їх посадових осіб. Поряд із цим, порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок здійснення досудового розслідування, чи окремих процесуальних дій, які втім не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися, з урахуванням балансу конкуруючих інтересів, з одного боку потреби суспільства у розкритті корупційного кримінального правопорушення і покарання особи, яка його вчинила, а з іншого важливість тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду кримінального провадження в цілому.

Наведені вище висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах ККС ВС, зокрема, від 08 жовтня 2019 року, справа № 639/8329/14-к; від 28 січня 2020 року, справа № 359/7742/17; від 01 грудня 2020 року, справа № 318/292/18; від 06 липня 2021 року, справа № 720/49/19; від 12 жовтня 2021 року, справа № 166/867/18; від 22 жовтня 2021 року, справа № 487/5684/19.

Власне, саме такий підхід, суд застосовуватиме під час оцінки доказів сторони обвинувачення та наводитиме свої мотиви з приводу доводів обвинуваченого.

Також, не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого ОСОБА_4 щодо визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту із неповнолітнім свідком ОСОБА_10 , за участі законного представника ОСОБА_21 та педагога ОСОБА_14 аргументуючи тим, що вказаний протокол складений з порушенням КПК України, а показання свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які надані в суді, суперечать показанням, які вони надавали під час проведення слідчого експерименту.

Судом встановлено, що протокол слідчого експерименту від 31.08.2022 року із неповнолітнім свідком ОСОБА_10 , за участі законного представника ОСОБА_13 , педагога ОСОБА_14 , понятих та слідчого, був складений відповідно до вимог КПК України. Із дослідженого слідчого експерименту в ході судового розгляду, слідує що в ньому наявні підписи ОСОБА_10 , законного представника ОСОБА_13 , понятих та педагога ОСОБА_14 , також жодних зауважень щодо невідповідності проведення слідчого експерименту, в даних осіб, у протоколі слідчого експерименту не значиться. Також, суд відхиляє аргументи обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що педагог ОСОБА_14 під час судового розгляду вказувала, що під час проведення слідчого експерименту вона не була постійно присутня із свідком ОСОБА_10 , так як, свідок ОСОБА_14 в ході судового розгляду у відповідності до вимог ст.ст. 23, 95 КПК України показала, що була присутня при проведенні слідчого експерименту обставин ДТП, так як свідок ОСОБА_10 на той час був неповнолітнім. Підписи на протоколі проведення слідчого експерименту від 31.08.2022 року її. На слідчому експерименті був присутній потерпілий, поняті, свідок ОСОБА_10 , його батько та слідчий. Будь - яких зауважень щодо проведення слідчого експерименту, не було. Також і сам свідок ОСОБА_13 безпосередньо в ході допиту під час судового розгляду, підтвердив свою участь під час проведення слідчого експерименту – 31.08.2022 року, в якості законного представника ОСОБА_10 . А тому, доводи обвинуваченого щодо порушення права на захист неповнолітнього свідка ОСОБА_10 при проведенні слідчого експерименту від 31.08.2022 є необґрунтованими, а питання щодо недопустимості вказаного протоколу, не є слушними та надуманими.

Також, не заслуговують на увагу суду доводи обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно того, що ОСОБА_13 брав участь в ролі статиста під час проведення слідчого експерименту і одночасно був законним представником неповнолітнього свідка ОСОБА_10 , і такі є безпідставними, оскільки, вимоги ст.ст. 240, 488 КПК України не містять заборон для особи, яка є законним представником, виконувати технічні дії, а саме, роль статиста під час слідчого експерименту, за умови що це не суперечить інтересам дитини та остання не заперечувала проти цього. Участь законного представника як статиста не замінює його статусу представника, а лише додає технічну функцію, відтворення певних дій. Функція статиста є допоміжною та технічною, спрямована на відтворення обстановки події.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, законний представник ОСОБА_13 у даному випадку не виступав джерелом доказів, а лише допомагав у відтворенні дорожньої обстановки під керівництвом слідчого, що не вплинуло на достовірність показань неповнолітнього свідка ОСОБА_10 . Також суд зауважує на той факт, що законний представник неповнолітнього свідка ОСОБА_10 – ОСОБА_13 міг бути замінений, якщо був би конфлікт інтересів, а як видно з протоколу слідчого експерименту від 31.08.2022 року, законний представник свідка – ОСОБА_13 добровільно погодився бути статистом і був присутній при проведенні слідчого експерименту, а це підтверджує захист свідка, а не його порушення, також законний представник неповнолітнього свідка ОСОБА_10 – ОСОБА_13 був присутній на місці проведення слідчого експерименту, забезпечував психологічний комфорт неповнолітнього свідка ОСОБА_10 та не мав зауважень чи заперечень щодо порядку проведення слідчого експерименту, що свідчить про дотримання вимог Закону під час проведення слідчого експерименту.

Разом з цим, зазначаючи про наявність підстав для визнання доказів недопустимими, обвинувачений ОСОБА_4 , також просить визнати недопустимим доказом висновок експерта від 21.12.2022 року №3247-Е, так як на його переконання вказаний висновок експерта, є похідним доказом від протоколу проведення слідчого експерименту від 31.08.2022 року, який на його думку слід визнати недопустимим. Суд дослідивши матеріали кримінального провадження, подані докази, а саме: протокол проведення слідчого експерименту від 31.08.2022 року, який визнав у відповідності до вимог КПК України, належним та допустимим, а тому, на підставі вище зазначеного суд, не вбачає підстав похідності даних доказів та відкидає посилання обвинуваченого ОСОБА_4 про визнання висновку експерта від 21.12.2022 № 3247-Е, недопустимим і вважає його надуманим та безпідставним.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_4 що він не визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки не порушував ПДР України, та не міг уникнути наїзду на велосипедиста, суд розцінює, як обрану останнім лінію захисту і бажання будь-яким чином уникнути відповідальності за вчинення ним неумисного тяжкого кримінального правопорушення, внаслідок якого загинула людина, і вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 не впливає будь-яким чином на доведеність його вини у вчиненні суспільно-небезпечного діяння або на кваліфікацію вчиненого, тому суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_4 .

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини за ч. 2 ст. 286 КК України суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються переліченими вище доказами у їх сукупності. Судом встановлено, що потерпілі, свідки та експерти, кожен зокрема, давали логічні та послідовні показання, які суд кладе в основу вироку, при цьому будь-яких підстав у даних осіб оговорювати ОСОБА_4 немає.

За таких обставин, провівши всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження, оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд поза розумним сумнівом вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого, тому кваліфікує ці його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч. 2 ст. 286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили смерть потерпілого. Автомобілі та транспортні засоби

Відтак, виходячи з норм ст.12 КК України, вчинений ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, є суспільно небезпечним та тяжким; внаслідок вчиненого злочину загинула людина, що є невідворотним наслідком для потерпілої.

За кваліфікацією злочин, вчинений ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів (ст. 12 КК України).

Згідно з п. 20 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При цьому, суд враховує також, що одним із проявів верховенства права, що закріплений у ст. 8 КПК України, є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця позиція суду ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004.

Крім того, суд дає оцінку й тому, що ОСОБА_4 керуючи автомобілем грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до летальних наслідків у вигляді смерті потерпілого, чим проявив байдуже ставлення до життя, здоров`я та безпеки людини, що згідно Конституції України є найвищими соціальними цінностями.

Звільнення особи від реального відбування покарання за встановлених обставин не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримання Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових злочинів іншими водіями.

Відтак, суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, так як обвинувачений у вчиненому злочині не розкаявся, свою вину не визнав, заподіяну потерпілим моральну шкоду не відшкодував, не дивлячись на те, що в результаті кримінального правопорушення потерпіла ОСОБА_7 втратила сина, а потерпілий ОСОБА_6 брата.

Відповідно до ч. 1ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує те, що він вчинив з необережності тяжкий злочин, який призвів до загибелі людини, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має постійне місце реєстрації та проживання, не одружений, являється особою молодого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, а також його ставлення до вчиненого діяння та його наслідків, зокрема, що завдані збитки потерпілим відшкодовані частково, в сумі 20000 тисяч гривень на поховання померлого, однак, обвинувачений вину не визнав, не вибачився за вчинене перед потерпілими, потерпілі, кожен зокрема, наполягають на суворій мірі покарання та на реальному покаранні у вигляді позбавлення волі.

З врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

За змістом п. 21 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України№ 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами. Автомобілі та транспортні засоби

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило смерть потерпілого, з метою забезпечення міри виховного характеру, приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом в межах санкції статті.

Будь-яких підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, тобто для застосування ст.69 КК України, суд не знаходить, оскільки відсутні по справі, як зазначено у цьому законі, наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Разом з цим, підстав для застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не знаходить.

В рамках даного кримінального провадження потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 завданої моральної шкоди в сумі 500 000,00 грн. кожному.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазнали моральних, душевних страждань, які вони оцінюють в сумі по 500 000,00 грн. кожному. Моральну шкоду обґрунтовують сильними душевними стражданнями, нервовими переживаннями, які вони перенесли з вини обвинуваченого, також у душевних стражданнях, які проявляються у постійному відчутті незахищеності та несправедливості.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» №3 від 31.03.1989 року, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд, приходить до висновку, що цивільний позов потерпілих підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 3 статті 23 ЦК України передбачена можливість відшкодування моральної шкоди грішми. При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, судам слід звернути увагу на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Відповідно до п. 3 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року та №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності , інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 9 Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» (п. 53), від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України» (п. 79), які є остаточними, в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд приймає до уваги фактичні обставини справи, враховує характер, тривалість і глибину душевних страждань потерпілих, ступінь вини обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, його матеріальне і сімейне становище, виходячи з вимог розумності, справедливості та вищеописаних обставин, вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є підставною, однак підлягає до часткового задоволення в розмірі по 300000 гривень кожному. Такий розмір не буде надмірним для обвинуваченого, відповідатиме його поведінці, та кореспондуватиме глибині та силі страждань, які мали потерпілі у зв`язку з порушенням їх прав. А відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Що стосується витрат потерпілого на правову допомогу, то і в цій частині суд вважає їх обґрунтованими та підставними, оскільки потерпілим надані копія договору про надання правової допомоги, копія квитанцій про оплату правової допомоги. Враховуючи положення ст.ст. 118, 124 КПК України, посилаючись на обсяг наданої правової допомоги потерпілому, суд стягує такі витрати на правову допомогу з цивільного відповідача ОСОБА_4 в користь потерпілого ОСОБА_6 .

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді від 05 липня 2021 року – скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України призначивши покарання – 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами ОСОБА_4 рахувати з моменту відбуття основного покарання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, а саме, з 02 вересня 2024 року по 11 листопада 2024 року включно та з 12 листопада 2024 року по 15 листопада 2024 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді застави.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили, заставу в розмірі 453450 (чотириста п`ятдесят три тисячі чотириста п`ятдесят) гривень внесену на депозитний рахунок: ІНФОРМАЦІЯ_5 : код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , депозитний рахунок №UA278201720355279002000002504, банк ІНФОРМАЦІЯ_6 МФО НОМЕР_3 - повернути заставодавцю – ОСОБА_22 .

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експертів для проведення судових експертиз на загальну суму 52056 (п`ятдесят дві тисячі п`ятдесят шість) грн. 76 коп.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі по 300 000 (триста тисяч) грн. кожному.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь потерпілого ОСОБА_6 процесуальні витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 коп.

Речові докази: Автомобіль марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 – залишити за належністю ОСОБА_23 .

Велосипед марки «Kalkhoff», який знаходиться на спеціальному майданчику за адресою: АДРЕСА_2 – передати за належністю ОСОБА_6

DVD-R диск – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді від 05 липня 2021 року – скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: