Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №155/144/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/144/26

Провадження №2/155/315/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Овсієнка Сергія Анатолійовича до Городищенської сільської ради, про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – АТ КБ «Приватбанк»,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Овсієнко С.А. звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно.

Позов обґрунтовує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабаба позивача ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 0,2477 га, кадастровий номер №0720889200:01:001:0377, державний акт ВЛ 003893, земельна ділянка площею 1,7144 га, кадастровий номер 0720889200:01:001:0113, державний акт ВЛ 003892, земельна ділянка площею 0,13 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2319, державний акт ВЛ 00309, земельна ділянка площею 0,5200 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2321, державний акт ВЛ 00309, земельна ділянка площею 0,2000 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2320, державний акт ВЛ 00309. Зазначає, що ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 , однак останні два роки проживала за адресою АДРЕСА_2 .

Вказує, що син ОСОБА_2 – ОСОБА_3 помер до смерті спадкодавці, а тому в спадкові права вступила онука спадкодавця ОСОБА_4 , яка постійно проживала із спадкодавцем, однак не оформила своїх спадкових прав, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 . Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропущеним шестимісячним строком для прийняття спадщини та не підтвердженням факту постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , тому позивач просить встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом по смерті ОСОБА_4 , яка прийняла, але не оформила спадщину по смерті ОСОБА_2 право власності на: земельну ділянку площею 0,2477 га, кадастровий номер №0720889200:01:001:0377, державний акт ВЛ 003893, земельну ділянку площею 1,7144 га, кадастровий номер №0720889200:01:001:0113, державний акт ВЛ 003892, земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2319, державний акт ВЛ 00309, земельну ділянку площею 0,5200 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2321, державний акт ВЛ 00309, земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2320, державний акт ВЛ 00309.

Ухвалою судді від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АТ КБ «Приватбанк».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак скерував заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.

Представник відповідача Городищенської сільської ради в судове засідання не з`явився, однак скерував до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Від представника третьої особи АТ КБ «Приватбанк» 09 квітня 2026 року до суду надійшли пояснення на позовні вимоги, в яких представник третьої особи щодо вирішення справи покладається на думку суду, оскільки заборгованість спадкодавця ОСОБА_4 відсутня.

Заслухавши в ході розгляду справи свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю та постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1221 ЦК України, передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно з ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 даного Кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).

Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до копії витягів з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0500952112024, НВ – 0002592462024, НВ – 5300808512024, НВ – 0500923892024, НВ – 5600936712024, ОСОБА_2 на праві власності належить: земельна ділянка площею 0,2477 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:0377, державний акт ВЛ 003893, земельна ділянка площею 1,7144 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:0113, державний акт ВЛ 003892, земельна ділянка площею 0,13 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2319, державний акт ВЛ 00309, земельна ділянка площею 0,5200 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2321, державний акт ВЛ 00309, земельна ділянка площею 0,2000 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2320, державний акт ВЛ 00309.

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11 травня 2004 року вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і після її смерті відкрилась спадщина.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьком є ОСОБА_5 , матір`ю – ОСОБА_2 .

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 06 липня 1992 року вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьком є ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_7 .

З огляду на свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 уклали шлюб 09 червня 1990 року, після чого прізвище дружини стало « ОСОБА_9 ».

Із довідки Городищенської сільської ради № 2079 від 20 листопада 2025 року вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі №1 значиться житловий будинок з погосподарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкодавець ОСОБА_2 постійно була зареєстрована в АДРЕСА_1 , але проживала в АДРЕСА_2 разом із правнукою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , невісткою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , чоловік внуки ОСОБА_8 , правнукою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , внукою – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свідки попередженні судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст.ст.384, 385 КК України, що підтверджується їх підписом, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.

В п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Отже для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини

Таким чином, на підставі досліджених судом доказів та показань свідків, судом встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 , однак останні два роки постійно проживала за адресою АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_4 .

Факт, який позивач просить встановити, необхідний їй для можливості реалізації права на спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Таким чином, суд вважає доведеною обставину, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Надані заявником докази, показання свідків, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем.

Згідно із заповітом, посвідченим 11 лютого 2004 року секретарем Шклинської сільської ради Черчик Н.А. заповіла належний їй по праву житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, 0,33 га приватизованої земельної ділянки - ОСОБА_4 , а 0,52 га земельної ділянки – ОСОБА_11 .

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 84319538, заповіт, що був посвідчений 11 лютого 2004 року не змінювався та не скасовувався.

Із матеріалів спадкової справи №168/2025, заведеної Горохівською державною нотаріальною конторою Волинської області 01 грудня 2025 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини, крім позивача ОСОБА_1 , ніхто не звертався.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01 грудня 2025 року №02-31/601, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено у зв`язку із пропущенням спадкодавцем ОСОБА_4 шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки син спадкодавці ОСОБА_2 – ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до смерті своєї матері ОСОБА_2 , ОСОБА_4 була спадкоємцем за правом представлення відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України, прийняла спадщину шляхом постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак не оформила своїх спадкових прав, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно скороченого витягу з актового запису про смерть виданого відділом реєстрації актів цивільного стану у Радзанові USC/OS/3 AB 4081847, перекладеного з польської на українську мову, засвідченого державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори у Волинській області, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20:40 в Радзанув.

Згідно ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Як слідує з п.6 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання.

Відповідно до ст.ст.70, 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося. Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

З огляду на зазначене, при вирішенні вимоги про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , суд керується національним законодавством України.

Із довідки Шклинської сільської ради № 127 від 24 лютого 2017 року вбачається, що згідно запису з погосподарської книги №1 за 2016 рік в АДРЕСА_2 , господарство рахується за ОСОБА_7 , яка проживала із дочкою ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є мати ОСОБА_7 , чоловік ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_10 , дочка ОСОБА_12 .

Із матеріалів спадкової справи №75/2017, заведеної 27 лютого 2017 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які є спадкоємцями першої черги від спадкового майна після смерті ОСОБА_4 відмовились в користь ОСОБА_12

Крім того, з матеріалів спадкової справи № 75/2017, заведеної 27 лютого 2017 року після смерті, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до нотаріальної контори із претензією кредитора за кредитним договором б/н укладеним 05 грудня 2010 року із ОСОБА_4 .

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 46899875, заповіти ОСОБА_4 не посвідчувались.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 , її батьком є ОСОБА_8 , матір`ю – ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 01 серпня 2025 року зареєстрували шлюб в Луцькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, після чого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_14 ».

Згідно ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судовому практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За наведених обставин, позивач як спадкоємець майна за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняла спадщину в установленому порядку, однак у зв`язку з відмовою нотаріуса не може оформити спадщину в нотаріальному порядку та користуватися нею. Тому суд визнає за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла, але не оформила спадщину по смерті ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,2477 га, кадастровий номер №0720889200:01:001:0377, державний акт ВЛ 003893,на земельну ділянку площею 1,7144 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:0113, державний акт ВЛ 003892, на земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2319, державний акт ВЛ 00309, на земельну ділянку площею 0,5200 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2321, державний акт ВЛ 00309, на земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2320, державний акт ВЛ 00309

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняла, але не оформила спадщину по смерті ОСОБА_2 , право власності:

-на земельну ділянку площею 0,2477 га, кадастровий номер №0720889200:01:001:0377, державний акт ВЛ 003893;

-на земельну ділянку площею 1,7144 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:0113, державний акт ВЛ 003892;

-на земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2319, державний акт ВЛ 00309;

-на земельну ділянку площею 0,5200 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2321, державний акт ВЛ 00309.

-на земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер № 0720889200:01:001:2320, державний акт ВЛ 00309.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами по справі:

Позивач: ОСОБА_1 ( НОМЕР_8 , місце проживання: село Шклінь,).

Відповідач: Городищенська сільської ради рада Луцького району Волинської області (місцезнаходження: місто Горохів, вулиця Шевченка, 17, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ: 04051276).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: АТ КБ «Приватбанк» місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д.

Повний текст рішення виготовлено 22 квітня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М.Сметана