Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №750/6993/23 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/6993/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/38/26

Категорія - ч. 3 ст. 332 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 08 травня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023270000000093 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 серпня 2023 року щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2015 року народження, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.2 ст. 15 ч.1ст. 114-1 КК України,

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 серпня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання:

за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - у виді 4 років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням 69 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання - 5 років позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання час його перебування під вартою з 23 грудня 2022 року по 14 квітня 2023 року та з 27 квітня 2023 року по 18 травня 2023 року.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст.. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів, в сумі 6890 грн. 47 коп.

Скасовано арешти, накладені згідно ухвал слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року, 17лютого 2023 року та колегії суддів Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2023 року.

Питання речових доказів та документів вирішено наступним чином:

мобільний телефон марки «Iphone 6s», 70 купюр номіналом 100 доларів США - повернуто ОСОБА_7 ;

грошові кошти в сумі 2500 доларів США - повернуто ОСОБА_8 ;

Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 3 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного їм майна, та призначити остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначивши його у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного їм майна.

Прокурор також ставить питання про конфіскацію речових доказів у власність держави: мобільні телефони марки Iphone 6S та Samsung SM-G935F, 500 доларів США (5 купюр номіналом 100 доларів з номерами РВ53840688М, РВ53840689М, РВ538840690М, РВ53840695М, РВ53840694М), 2500 доларів США (25 купюр номіналом 100 доларів США з номерами РВ96546640І, НВ91382601М, PF34138719J, LJ66586850A, PE35447416C, LL55963973I, PB43721125G, PF00527398, PH24241690D, LF78341431F, PF34138718J, PF36141785D, PF46890179J, PN63480227A, LB66880822J, MK71434414C, LF71994421D, LF77175966D, LF77175967D, PF51181909J, PB00385645M, PB00385651M, PE16108070B, PB18396682F, PF46890189J.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при призначенні покарання судом не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, і які вчинено з корисливою метою. Також вважає, що призначаючи покарання із застосуванням ст.. 69 КК України, місцевий суд не обґрунтував, яким чином зазначені ним обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і не зазначено жодної додаткової обставини, яку він визнав для обвинувачених, як пом`якшуючу.

Крім того, вказує, що ухвалюючи вирок судом не вірно вирішено питання про речові докази, а саме повернуто ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 500 доларів США, які були передані ОСОБА_9 в якості завдатку ОСОБА_7 та у подальшому були вилучені у нього за місцем проживання. Також, не вірно прийнято рішення про повернення 2500 доларів США громадянину ОСОБА_8 , які були вилучені при проведенні огляду місця події, оскільки номера відповідних купюр повністю співпадають з номерами грошових коштів, які ОСОБА_10 , як залишок обумовленої суми, за вказівкою ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 .

В змінах до апеляційної скарги прокурор просить дослідити матеріали кримінального провадження, які не були досліджені в силу ст. 349 КПК України, скасувати вирок у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості та призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 3 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна, та призначити остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначивши його у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Також ставить питання про конфіскацію речових доказів у власність держави: мобільні телефони марки Iphone 6S та Samsung SM-G935F, 500 доларів США (5 купюр номіналом 100 доларів з номерами РВ53840688М, РВ53840689М, РВ538840690М, РВ53840695М, РВ53840694М), 2500 доларів США (24 купюр номіналом 100 доларів США з номерами РВ96546640І, , PF34138719J, LJ66586850A, PE35447416C, LL55963973I, PB43721125G, PF00527398, PH24241690D, LF78341431F, PF34138718J, PF36141785D, PF46890179J, PN63480227A, LB66880822J, MK71434414C, LF71994421D, LF77175966D, LF77175967D, PF51181909J, PB00385645M, PB00385651M, PE16108070B, PB18396682F, PF46890189J - конфіскувати у власність держави. Купюру номіналом 100 доларів США (НВ91382601М) повернути ОСОБА_9 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при призначенні покарання судом не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, і які вчинено з корисливою метою. Також вважає, що призначаючи покарання із застосуванням ст.. 69 КК України, місцевий суд не обґрунтував, яким чином зазначені ним обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і не зазначено жодної додаткової обставини, яку він визнав для обвинувачених, як пом`якшуючу.

Вказує, що при ухваленні вироку було не вірно вирішено питання про речові докази, а саме, повернуто ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 500 доларів США, які були передані ОСОБА_9 в якості завдатку ОСОБА_7 та у подальшому були вилучені у нього за місцем проживання, оскільки були вручені ОСОБА_9 на виконання постанови прокурора про проведення негласної слідчої розшукової дії - контроль за вчиненням злочину. Також, не вірно ухвалено рішення про повернення 2500 доларів США громадянину ОСОБА_8 , оскільки згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 23 грудня 2022 року ОСОБА_9 , на виконання постанови прокурора про проведення негласної слідчої розшукової дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту вручено 2400 доларів США та одну купюру номіналом 100 доларів США заявник надав особисто і номера купюр повністю співпадають з номерами грошових коштів, які ОСОБА_9 , як залишок обумовленої суми, за вказівкою ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 .

Суд першої інстанції встановив, що Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», який у подальшому неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023 продовжено з 20.05.2023 на 90 діб.

Також, Указами Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та від 17.05.2022 №342/2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації до Збройних Сил України, з урахуванням чого запроваджено обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

На підставі вищевказаних Указів Президента України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Згідно зі ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Згідно п. 2-8 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

За невстановлених обставин у невстановлений час, але не пізніше початку жовтня 2022 року, громадянин України ОСОБА_7 , вступив в злочинну змову з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою незаконного переправлення громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України з корисливих мотивів з метою його ухилення від мобілізації та призову.

ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, усвідомлювали про обмеження на виїзд за кордон України чоловіків віком від 18 до 60 років, в тому числі і ОСОБА_9 .

Протягом жовтня - листопада 2022 року ОСОБА_7 , діючи за попередньою домовленістю з особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, досяг згоди з ОСОБА_9 про виготовлення для останнього документів, які будуть підтверджувати його волонтерську діяльність шляхом внесення його даних до системи «Шлях» та будуть давати підстави для виїзду за кордон України за грошову винагороду у сумі приблизно 5000 доларів США.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом усунення перешкод та надання засобів, ОСОБА_7 отримав фото документів ОСОБА_9 , після чого через особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження передав їх невстановленим в ході досудового розслідування особам.

21.11.2022 невстановлені особи підготували та безпідставно відправили з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на електронну адресу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Мінінфраструктури) « ІНФОРМАЦІЯ_4 » лист від імені ГО «БІГ ЧЕРНІГІВ» № 2111-22, у якому зазначив, що вказана організація є отримувачем гуманітарної допомоги, а ОСОБА_9 у якості водія доставить її з-за кордону до України для потреб Козелецької територіальної громади Чернігівської області.

При цьому, ОСОБА_7 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження усвідомлювали, що насправді ГО «БІГ ЧЕРНІГІВ» не є отримувачем гуманітарної допомоги, а ОСОБА_9 планує виїхати за кордон не в інтересах ГО «БІГ ЧЕРНІГІВ», а з метою уникнення мобілізації.

В свою чергу, посадові особи Мінінфраструктури, будучи введені в оману та не були обізнані про злочинні наміри вказаних вище осіб, оскільки вважали, що ОСОБА_9 має намір привозити гуманітарну допомогу, на підставі листа ГО«БІГ ЧЕРНІГІВ» 17.12.2022 видали наказ № 938 «Про заходи щодо забезпечення міжнародних автомобільних перевезень в умовах правового режиму воєнного стану», яким надано дозвіл на виїзд ОСОБА_9 як водію за межі України та ініційовано внесення його анкетних даних до інформаційної системи «Шлях».

При цьому, жодних законних підстав для виїзду ОСОБА_9 за межі України не було, оскільки останній не планував перевезення гуманітарних вантажів чи доставку автомобілів, не мав відношення до громадської організації «БІГ ЧЕРНІГІВ» та мав на меті виїзд за межі країни з метою уникнення мобілізації.

Таким чином, ОСОБА_7 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення особи через державний кордон України, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, сприяли наданням засобів та усуненням перешкод у незаконному переправленню через державний кордон України громадянина України ОСОБА_9 .

За вказані дії ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів в рамках контролю за вчиненням злочину, передав ОСОБА_7 для подальшого розподілу між іншими співучасниками грошові кошти у сумі 5 тис. доларів США в кілька етапів:

- 15.11.2022 завдаток у сумі 500 доларів США поблизу магазину «Квартал» за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 253;

-22.11.2022 частину обумовленої суми у розмірі 2 тис. доларів США поблизу будівлі за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 86;

-23.12.2022 залишок обумовленої суми у розмірі 2,5 тис. доларів США біля магазину «Дитячий світ» у м. Чернігові (проспект Миру, 30) особі, яку ОСОБА_7 зазначив ОСОБА_9

23.12.2022 після останньої передачі грошових коштів ОСОБА_7 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження були викриті співробітниками правоохоронного органу.

Крім цього, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього країнського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

У відповідності до п. 2 ст. 1 указаного Закону, воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Згідно п.п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів.

Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

У відповідності до ст. З цього Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно ст. 12 указаного Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.

Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно п. 5 ст. 22 указаного Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Згідно ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

24.02.2022 президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на зторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.

Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили ли на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє строком до 18.08.2023.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.

Строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указами Президента України від 17.05.2022 № 342, від 12.08.2022 № 574, від 07.11.2022 Х° 758, № 59 від 06.02.2023, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023строк проведення загальної мобілізації продовжено з 20.05.2023 на 90 діб.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне переправлення через державний кордон України осіб призовного віку, та з метою ухилення від мобілізації громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою призивного віку і не мав права перетину державного кордону України у воєнний час та мав намір незаконно виїхати з території України з метою ухилення від мобілізації, ОСОБА_7 разом з особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження надали отримані від ОСОБА_9 фотографії його документів невстановленим особам, які в свою чергу 21.11.2022 підготували та безпідставно направили з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на електронну адресу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Мінінфраструктури) « ІНФОРМАЦІЯ_4 » лист від імені ГО «БІГ ЧЕРНІГІВ» № 211122 від 21.11.2022, у якому зазначено, що вказана організація є отримувачем гуманітарної допомоги, а ОСОБА_9 у якості водія доставить її із-за кордону до України для Козелецької територіальної громади Чернігівської області.

В свою чергу, посадові особи Мінінфраструктури, будучи введені в оману та не були обізнані про злочинні наміри вказаних вище осіб, оскільки вважали, що ОСОБА_9 має намір привозити гуманітарну допомогу, на підставі листа ГО «БІГ ЧЕРНІГІВ» 17.12.2022 видали наказ № 938 «Про заходи щодо забезпечення міжнародних автомобільних перевезень в умовах правового режиму воєнного стану», яким надано дозвіл на виїзд ОСОБА_9 як водію за межі України та ініційовано внесення його анкетних даних до інформаційної системи «Шлях».

ОСОБА_9 , будучи впевненим, що відомості стосовно нього внесені до інформаційної системи «Шлях», не зміг виїхати з України з використанням наданих йому засобів та усуненням перешкод, оскільки правоохоронними органами перекрито канал незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Таким чином, ОСОБА_7 та особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження виконали усі дії для незаконного виїзду за межі України ОСОБА_9 з метою ухилення від мобілізації, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримав подану апеляційну скаргу, позицію обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз`яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, фактичні обставини справи в апеляційному порядку не перевіряються.

Дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, колегія суддів вважає неспроможними.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об`єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Статтею 69 КК України регламентовано, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, визначених цим Кодексом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Так, у виключних випадках кримінальний закон передбачає можливість застосування положень ст. 69 КК України, але лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Це можливо, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до ч. 1 та/або ч. 2 ст. 66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Визнаючи поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із системного тлумачення статей 66 і 69 КК України, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі визначеного покарання, встановленого законом, мають перебувати у зв`язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час та після його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.

Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України під час призначення покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати, яким чином вони істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Так, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільняючи його від відбування призначеного покарання, врахував тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про особу винного - його вік, сімейний стан, наявність на утриманні у ОСОБА_7 малолітньої дитини, стан здоров`я, соціальні характеристики, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, за відсутності обставин, які його обтяжують, відсутність попередніх притягнень обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Судом першої інстанції враховано наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та наявність таких, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і належним чином мотивував своє рішення в цій частині.

Поряд з викладеним, колегія враховує, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минув тривалий час, ОСОБА_7 будучи особою, яка раніше не була судимою, вчинив кримінальне правопорушення, яке мало один епізод протиправної поведінки, з часу його вчинення останній, перебуваючи на волі, дотримувався покладених на нього обов`язків. Крім того, ОСОБА_7 вчинивши кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України та у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації приймав участь у зборах на благодійні допомоги та донати для ЗСУ, зокрема, в ході апеляційного розгляду ним було перераховано благодійну допомогу прикордонному загону (вч НОМЕР_1 ) на суму 140 000 тис. грн., тобто, його посткримінальна поведінка свідчить про свідомі дії після вчинення злочинів, які спрямовані на мінімізацію їх наслідків, щире каяття та сприяння правосуддю.

Таким чином, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винуватого, суд першої інстанції дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України під час призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу та звільнення його від відбування призначеного покарання.

Такий висновок суду вмотивований, а переконливих і достатніх аргументів, які б доводили протилежне, апеляційна скарга прокурора не містить.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності обставин, які пом`якшують покарання не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що щире каяття - це певний психічний стан винної особи, яка, окрім визнання факту вчинення нею злочину, ще й дійсно, відверто, а не уявно визнає свою провину у вчиненому злочині, дає відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнає ті обставини, які ставляться в провину, висловлює щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.

В судовому засіданні місцевого суду обвинувачений, визнав вину, погодився з усіма фактичними обставинами, що на ряду з іншими даними дають обґрунтовані підстави суду стверджувати про наявність вищезазначеної обставини, яка пом`якшує покарання.

При цьому, враховуючи, що в суді першої інстанції судовий розгляд було проведено в порядку ст. 349 КПК України і згідно обвинувального акту відносно обвинуваченого в ході досудового розслідування було установлено саме обставини, які і були визнані судом першої інстанції такими, що пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, тому відповідні доводи прокурора є необгрнутованими.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішення питання про речові докази повністю знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Пунктами 5, 6 ч.9 ст.100 КПК України передбачено, що гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку а гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються.

В ході апеляційного провадження було досліджено докази, які мають відношення щодо походження речових доказів та було встановлено, що при ухваленні вироку було не вірно вирішено питання про речові докази, а саме, повернуто ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 500 доларів США, які були передані ОСОБА_9 в якості завдатку ОСОБА_7 та у подальшому були вилучені у нього за місцем проживання, однак такі були вручені ОСОБА_9 на виконання постанови прокурора про проведення негласної слідчої розшукової дії - контроль за вчиненням злочину. Також, не вірно ухвалено рішення про повернення 2500 доларів США громадянину ОСОБА_8 , оскільки згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 23 грудня 2022 року ОСОБА_9 на виконання постанови прокурора про проведення негласної слідчої розшукової дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту вручено 2400 доларів США та одну купюру номіналом 100 доларів США заявник надав особисто і номера купюр повністю співпадають з номерами грошових коштів, які ОСОБА_9 , як залишок обумовленої суми, за вказівкою ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 .

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо невірного вирішення долі речових доказів.

За таких підстав, оскаржуваний вирок в частині вирішення питання долі речових доказів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині вирішення питання речових доказів.

Ухвалити новий вирок в цій частині, яким:

Долю речових доказів вирішити наступним чином:

- мобільні телефони марки Iphone 6S та Samsung SM-G935F, 500 доларів США (5 купюр номіналом 100 доларів з номерами РВ53840688М, РВ53840689М, РВ538840690М, РВ53840695М, РВ53840694М), 2400 доларів США (24 купюр номіналом 100 доларів США з номерами РВ96546640І, , PF34138719J, LJ66586850A, PE35447416C, LL55963973I, PB43721125G, PF00527398, PH24241690D, LF78341431F, PF34138718J, PF36141785D, PF46890179J, PN63480227A, LB66880822J, MK71434414C, LF71994421D, LF77175966D, LF77175967D, PF51181909J, PB00385645M, PB00385651M, PE16108070B, PB18396682F, PF46890189J - конфіскувати у власність держави;

- купюру номіналом 100 доларів США (НВ91382601М) повернути ОСОБА_9 .

В решті цей вирок - залишити без змін.

Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4