Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №576/276/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/276/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Мазур С. А.

Номер провадження 33/816/1118/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Ординат Зої Анатоліївни на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09.03.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 14.01.2026 о 23:12 год. в м. Глухів по вул. Поштовій, керував автомобілем NISSAN X-TRAIL, н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 так і в Глухівській міській лікарні відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Ординат З.А. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в розумінні КУпАП, а тому не було підстав для проведення його огляду, перевірка його документів була безпідставною, а тому відповідно до «доктрини плодів отруйного дерева» всі докази повинні визнатись недопустимими. Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності було складено з грубими порушеннями, а саме: відсутній відеозапис складення протоколу, ОСОБА_1 був відсутній при складанні протоколу, відсутня його відмова від отримання протоколу. Окрім того, у поліцейських були відсутні повноваження на складання протоколу відносно ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем і виконував обов`язки військової служби.

В судове засідання призначене на 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату, чи про судовий розгляд за його участі не надсилав, а направлене на відому суду адресу повідомлення повернулось з відміткою «адресат відсутній».

В той же час, з урахуванням того, що апеляційна скарга була подана його захисником- адвокатом Ординат З.А., апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення та вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя не є порушеними.

У свою чергу, захисник Ординат З.А., яка є апелянтом, надсилала суду клопотання, в якому просила здійснити апеляційний розгляд за її участі у режимі відеоконференції, яке було задоволено, проте, у визначений день та час, на відеоконференцзв`язок не вийшла і причин, які стали для того підставою, не повідомила.

За таких обставин, з метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, і у даному випадку їх права не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП чи його захисника. Крім того, клопотань про відкладення розгляду справи від учасників не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписів, які було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і апеляційним судом, і саме його даними, підтверджується керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , у якого, під час спілкування, працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі.

Що стосується доводів апелянта щодо відсутності на відеозаписах безпосереднього руху транспортного засобу, що виключає підставу для проведення огляду на стан сп`яніння, то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що судом обґрунтовано не взято уваги доводи ОСОБА_1 про те, що транспортним засобом він не керував, оскільки з відеозаписів вбачається, що поліцейські під`їхали до т/з, який знаходився у заведеному стані з увімкненим двигуном та фарами, а за кермом перебував саме ОСОБА_1 . Поліцейські зверталися до ОСОБА_1 саме як до водія т/з, при цьому останній не висловлював жодних зауважень чи заперечень щодо факту керування т/з, не повідомляв про іншу особу як водія та не заявляв про відсутність у нього статусу водія у відповідний момент. І така його позиція з`явилась тільки на стадії розгляду справи в суді.

Апеляційний суд, у свою чергу, наголошує, що керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням автомобілем. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

Водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, а виявленню цього правопорушення не обов`язково повинно передувати безпосередня зупинка автомобіля поліцейським у випадках, передбачених ЗУ «Про національну поліцію» та ЗУ «Про дорожній рух».

Щодо твердження апелянта, що працівники поліції не мали підстав для перевірки документів ОСОБА_1 , а тому відповідно до «доктрини плодів отруйного дерева» всі докази отримані після цього повинні бути визнані недопустимими, слід зазначити наступне.

Саме Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР).

Так, з дослідженого відеозапису вбачається, що початкова перевірка документів водія ОСОБА_1 відбувалась у зв`язку із перебування його транспортного засобу на дорозі у комендантську годину. При цьому, сама по собі перевірка документів жодним чином не впливає на факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, після виявлених у нього ознак.

Слід зазначити, що захисником подавалось клопотання, в якому вона просила витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_2 : оригінал наказу коменданта (витяг з наказу) про склад комендатур, місця їх розміщення, зони відповідальності та порядок взаємодії, права та обов`язки посадових осіб, що стосується та/або включає в себе провулок Поштовий в м.Глухові станом на 14.01.2026. Як зазначала в апеляційній скарзі захисник, вказана інформація необхідна для того, щоб спростувати наявність підстав для перевірки документів ОСОБА_1 . Проте, у його задоволенні було відмовлено з наступних підстав.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон). Згідно з ст. 23 Закону відповідно до покладених на неї завдань здійснює у тому числі превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Як зазначалось вище, з дослідженого відеозапису вбачається, що події, про які зазначено у протоколі відбуваються о 23:12 год, тобто під час комендантської години.

Відповідно до Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455, патрулям на території, де встановлено особливий режим, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема перевіряти в осіб документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти до органів або підрозділів Національної поліції для встановлення особи.

При цьому сам факт перебування особи на посаді поліцейського відповідного підрозділу Національної поліції свідчить про наділення її повноваженнями, зокрема, і на перевірку документів, у межах компетенції, визначеної законом. Такі повноваження випливають безпосередньо із займаної посади та функціональних обов`язків працівника поліції.

Апеляційний суд також враховує, що будь-яких даних, які б свідчили про відсутність у зазначеної особи статусу поліцейського або перевищення нею службових повноважень, матеріали справи не містять, а апелянтом таких доказів не надано.

Отже, апеляційний суд зауважує, що у даному випадку для визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ключовим є не обставини перевірки у нього документів працівниками поліції, а те, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху він, як водій з ознаками сп`яніння, був зобов`язаний, а не мав право, на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння, однак, відмовився від цього, що свідчить про наявність в його діях ознак вказаного адміністративного правопорушення.

Щодо формальних, на думку апелянта, підстав для проведення огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з відсутністю ознак у ОСОБА_1 ознак сп`яніння та його відповіді на запитання працівників поліції, що він не вживав алкогольні напої, слід зазначити, що під час перевірки у нього документів, в останнього виявляють ознаки алкогольного сп`яніння. Про ці ознаки поліцейські одразу повідомляють ОСОБА_1 та пропонують йому пройти огляд.

При цьому, слід зазначити, що про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що водій ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зокрема, щодо запаху алкоголю з порожнини рота, а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

Таким чином, ОСОБА_1 щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

В апеляційний скарзі адвокат Ординат З.А. також зазначала, що на відеозаписі чітко не зафіксована відмова ОСОБА_1 він проходження огляду, що ставить під сумнів об`єктивність зафіксованої відмови.

В той же час, апеляційний суд зазначає, що з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції, спілкуючись з ОСОБА_1 як з водієм (і вказаний факт не заперечувався останнім) виявляють у нього ознаки сп`яніння та повідомляють, що від нього пахне спиртними напоями. У зв`язку із цим, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, проте останній просто мовчить і не відповідає на питання працівників поліції, а інша особа, яка перебувала з ним в авто в якості пасажира, стає перед ним і поліцейським та всіляко намагається перешкодити працівникам поліції. У ОСОБА_1 неодноразово запитують, чи згоден він пройти огляд та місці, чи проїхати у лікарню. Проте, ОСОБА_1 , ігноруючи такі питання, так нічого і не відповідає ( хоча до цього спілкувався з працівниками поліції і явно розумів, що звертаються саме до нього). Після роз`яснення, що у такому разі на нього буде складено протокол за відмову, він так само продовжує мовчати і на запитання працівників поліції не відповідає. Тобто, ОСОБА_1 своєю поведінкою демонструє, що не бажає проходити огляд на стан сп`яніння. Тому, працівниками поліції цілком правомірно була розцінена така продемонстрована поведінка, як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я.

Апелянтом також зазначалось, що у працівників поліції взагалі не було повноважень складати протокол відносно ОСОБА_1 , так як він є діючим військовослужбовцем, тому останній має особливий правовий статус. Вважав, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння мав проводиться за спеціальним порядком, передбаченим ст. 266-1 КУпАП.

У відповідь на вказане апеляційний суд звертає увагу, що спростування заперечень сторони захисту щодо особливого статусу та особливої процедури проходження огляду ОСОБА_1 , як військовослужбовцем, суд першої інстанції детально виклав у своєму рішенні та проаналізував їх в сукупності як між собою так і з дослідженими письмовими доказами.

Додатково, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Доводи представника про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, при виявленні в нього ознак алкогольного під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції, мав проводиться за спеціальним порядком, передбаченим п. 9.15 розділу ІХ Інструкції про порядок патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 515 від 10.10.2016 та ч.ч. 3, 4, 6 ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті законодавства.

Так, згідно з п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515 (далі Інструкція), дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов`язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов`язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов`язків.

Таким чином, положення даної Інструкції поширюються тільки на взаємовідносин щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння до таких підстав не належить.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З протоколу про адміністративне правопорушення та доданого відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у м.Глухів по вул. Поштовій, тобто поза межами території будь-якої військової частини. Доказів того, що у вказаний протоколі день та час, останній виконував обов`язки військової служби, суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду осіб, які керують транспортним засобом, водночас положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду водія, який є військовослужбовцем, таку процедуру проводять працівники поліції. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись.

Отже, доводи представника з цього приводу є безпідставними.

При цьому, апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів , які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката Ординат Зої Анатоліївни на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.