Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №576/295/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/295/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Мазур С. А.

Номер провадження 33/816/1151/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув у місті Суми справу про адміністративне правопорушення за клопотанням захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Погрібної Т.С. про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно із вказаною постановою, ОСОБА_1 20 січня 2026 року о 14:02 год у м. Глухів по вул. Київській керував автомобілем ВАЗ-111740, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, мав запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду для визначення стану сп`яніння як на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора ALCOTEST 6820, так і в Глухівській міській лікарні відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, захисник Погрібна Т.С. подала клопотання про поновлення строку на оскарження постанови та апеляційну скаргу, в якій просить постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2026 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник зазначає, що постанова ухвалена за відсутності ОСОБА_1 , її копію не отримав, що підтверджується матеріалами справи. Про постанову дізнався з листа ВП №1 (м. Глухів) Шосткінського РУП від 16 березня 2026 року, який отримав 25 березня 2026 року, про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Вказує, що висновки суду про належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи не відповідають фактичним обставинам. Жодних судових повісток чи інших процесуальних повідомлень не отримував, заяв про згоду на отримання судових повідомлень засобами мобільного зв`язку не надавав та був позбавлений можливості брати участь у судовому розгляді справи.

Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданого клопотання, апеляційний суд вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її ухвалено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її ухвалення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Дотримання встановленого процесуальною нормою КУпАП строку на звернення до суду з апеляційною скаргою має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення в апеляційній інстанції розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це надає заінтересованій особі, яка має право на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову судді суду першої інстанції, більш ніж достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати таку скаргу або не подавати, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція апеляційного суду не здійснюється.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку необхідне розуміти неможливість особи подати клопотання (заяву, скаргу) у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка повинна була звернутись до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк.

Зазначені вище обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 та захисник Погрібна Т.С. не приймали участь у судовому засіданні у суді першої інстанції з розгляду цієї справи.

Також матеріали справи не містять доказів вручення постанови ОСОБА_1 , а його захисник Погрібна Т.С. вступила у справу 01 квітня 2026 року та вже 03 квітня 2026 року подала апеляційну скаргу.

З метою забезпечення доступу ОСОБА_1 до правосуддя апеляційний суд вважає, що процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, так як був пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова ухвалена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема вимог статей 245, 251, 280 та 283 КУпАП. У справі відсутні належні та допустимі докази законних підстав для зупинки транспортного засобу, для проведення огляду на стан сп`яніння з урахуванням статусу військовослужбовця. У протоколі не зазначено точну адресу вчинення правопорушення, зазначено лише одну ознаку сп`яніння. У справі відсутні акт огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , направлення його на медичний огляд, чим спростовується факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав, відеозапис є недопустимим доказом. Поліцейськими порушено процедуру оформлення матеріалів справи, у зв`язку з чим суд повинен був повернути адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 на доопрацювання. Судом не враховано особу водія, зокрема те, що він є військовослужбовцем, а тому застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є невиправданим та непропорційним. Вказує, що недопустимими є всі наступні докази, отримані після незаконної зупинки транспортного засобу, у тому числі й протокол про адміністративне правопорушення. Захисник зазначає, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 одразу повідомив, що алкогольних напоїв не вживав, та пояснив, що можливо запах, на який посилаються поліцейські, походить від склоомивача марки «Аляска», що знаходився у транспортному засобі. Самі працівники поліції не могли чітко встановити джерело запаху, висловлюючи припущення, що він може походити як від водія, так і з салону транспортного засобу, що додатково підтверджує відсутність об`єктивних ознак саме алкогольного сп`яніння водія. У працівників поліції не було підстав для ініціювання процедури огляду на стан сп`яніння. Крім того, у даному випадку підлягали застосуванню спеціальні норми, передбачені статтею 266-1 КУпАП, які регулюють порядок проведення огляду саме щодо військовослужбовців. Усвідомлюючи необхідність дотримання вимог закону, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а, навпаки, вжив заходів для забезпечення його проведення у передбаченому законом порядку, зокрема викликав командира свого підрозділу. На місце події прибув командир, який перевірив стан ОСОБА_1 на наявність ознак сп`яніння, у тому числі шляхом безпосереднього спілкування та перевірки дихання, та встановив, що останній був тверезим, після чого дозволив йому продовжити виконання службового завдання та висловив зауваження працівникам поліції щодо безпідставності зупинки військовослужбовця, який перебуває при виконанні службових обов`язків. Фіксація лише однієї ознаки, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота, без встановлення інших характерних проявів (порушення координації, мови, поведінки тощо), не може свідчити про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для проведення огляду, оскільки така ознака сама по собі не є беззаперечним доказом перебування особи у стані сп`яніння. Матеріали відеозапису не можуть бути визнані належним доказом, оскільки ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в будь-який інший спосіб не встановлено, ким саме, за допомогою якого технічного засобу, за яких умов та на який носій здійснювалася відеофіксація, а також яким чином відповідний відеозапис був долучений до матеріалів справи. У матеріалах справи відсутні оригінали відеозаписів із нагрудних камер поліцейських. Натомість долучено лише його копію, що унеможливлює встановлення джерела його походження, безперервності запису та відсутності втручання у його зміст. Судом під час розгляду справи не було належним чином враховано особу ОСОБА_1 , його соціальний статус, характер трудової та службової діяльності, а також значення права керування транспортними засобами для виконання ним професійних та службових обов`язків. ОСОБА_1 по теперішній час проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , є учасником бойових дій, має чисельні ордени, грамоти та нагороди органів місцевого самоврядування та командира військової частини. Право керування транспортними засобами є для нього не лише формальним правом, а необхідною умовою здійснення трудової діяльності та джерелом забезпечення існування. Наразі ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та виконує службові обов`язки в умовах збройної агресії проти України. Його службова діяльність безпосередньо пов`язана з керуванням транспортними засобами, забезпеченням мобільності підрозділу, виконанням логістичних завдань, здійсненням виїздів до місць виконання бойових та спеціальних завдань. Однак, суд першої інстанції не з`ясував характер його службових завдань, не дослідив як позбавлення права керування транспортними засобами вплине на можливість виконання ним покладених на нього функцій та фактично формально застосував передбачене санкцією статті стягнення.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Погрібна Т.С. у судове засідання не прибули, остання направила заяву про розгляд справи без їх участі, просила задовольнити апеляційну скаргу.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У зв`язку з чим апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Погрібної Т.С.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №781795 від 20 січня 2026 року, у якому зафіксовані обставини правопорушення. Даний протокол складений з дотриманням вимог статті 256 КУпАП, виготовлений на спеціальному бланку та має підпис посадової особи, яка його склала, та відмітку про те, що ОСОБА_1 відмовився від підпису у протоколі, його отримання та надання письмових пояснень;

- відеозаписом, на якому зафіксовані обставини правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з відеозаписом, під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 на запитання останнього про причину зупинки вони повідомили йому, що зупинили авто під його керуванням на підставі постанови №1456 для перевірки транспортного засобу під час дії воєнного стану. ОСОБА_1 відразу просив викликати ВСП, бо поліцейські не мають право перевіряти у нього документи, бо він військовий. Останній був одягнутий у цивільну куртку, будь-яких доказів на підтвердження того, що є військовим та перебуває під час виконання бойового завдання не надавав. Чоловік, що перебував з ним у авто, був одягнений у військовий одяг. На прохання надати для перевірки посвідчення водія та документи на авто він їх надав. Також повідомив, що автомобілем користується на підставі довіреності. Авто мало українську реєстрацію. На запитання поліцейських чи вживав алкоголь, оскільки у нього чутний запах алкоголю та із салону автомобіля, повідомив, що не вживав, а вживав його колега, а потім повідомив, що в цей день не вживав алкоголь, а у вісім годин вживав пиво. Показав поліцейським, що у нього у авто є засіб від обледеніння вікон «Аляска», оскільки авто без гаража, та пшикнув ним. Після цього поліцейський повідомив, що після застосування даного засобу дихати не можна. На неодноразові пропозиції поліцейського пройти огляд за допомогою алкотестера «Драгер» на місці зупинки та у медичному закладі ОСОБА_1 хоча і не відмовлявся, однак і не став проходити, посилаючись на те, що пройде після того, як приїде його командир. Після цього приїхало кілька військових, які вели себе зухвало, висловлювалися нецензурною лайкою, повідомили, що у них теж є підозра щодо поліцейського. У цей час ОСОБА_1 сів за кермо свого авто та разом зі своїм колегою без будь-яких пояснень поїхали у невідомому напрямку, а інші військові продовжували нецензурно лаятися на поліцейських, які теж згодом поїхали, що зафіксовано на відеозаписі. На відеозаписі також зафіксовано, що поліцейські складали протокол відносно ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене, у даному випадку працівниками поліції правильно була розцінена поведінка ОСОБА_1 як не бажання проходити відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим працівниками поліції установлено, що у діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП та є підстави для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає доводи захисника про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на безпідставність та розцінює їх як спосіб захисту ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Апеляційний суд зазначає, що не ґрунтуються на вимогах закону доводи захисника про неналежне дослідження та неправильну оцінку обставин справи і доказів судом першої інстанції, оскільки це спростовується відеозаписом, згідно з яким ОСОБА_1 , намагаючись уникнути проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, викликав своїх знайомих військовослужбовців, які, приїхавши на місце події та відволікши поліцейських, дали змогу останньому безперешкодно поїхати з місця події. Дії ОСОБА_1 апеляційний суд вважає протиправними, спрямованими на уникнення відповідальності за скоєне правопорушення, оскільки, з його слів, напередодні ввечері він вживав алкогольні напої, тому свідомо допускав, що розмір алкоголю у його крові може перевищувати допустиму норму.

Не приймає апеляційний суд доводи захисника про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу та для проведення огляду на стан сп`яніння з урахуванням статусу військовослужбовця, а також про те, що недопустимими є всі наступні докази, отримані після незаконної зупинки транспортного засобу, у тому числі й протокол про адміністративне правопорушення, з огляду на те, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції повідомили йому, що зупини транспортний засіб на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1456 від 29 грудня 2021 року «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», якою затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно з п. 4, 5 вказаного Порядку перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Управління державної охорони, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Також не погоджується апеляційний суд з доводами захисника про те, що у протоколі не зазначено точну адресу вчинення правопорушення, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що правопорушення вчинено по вул. Київській у м. Глухові, що не суперечить вимогам ст. 256 КУпАП, згідно з якою у протоколі зазначається місце вчинення правопорушення, а не точна адреса.

Щодо доводів захисника про відсутність у матеріалах справи акту огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з п. 10 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735 результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Тобто, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння складається за результатом проведеного огляду особи на стан сп`яніння. Проте, у даному випадку ОСОБА_1 взагалі не проходив цей огляд, безпричинно залишивши місце події з метою уникнення відповідальності за скоєне правопорушення.

Щодо зазначення лише однієї ознаки сп`яніння, на чому також акцентувала увагу суду захисник, то згідно з п. 2, 3 вказаної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що для ініціювання огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу законодавець не вимагає наявності більш ніж однієї ознаки сп`яніння у особи, якій пропонується огляд, що спростовує доводи захисника про те, що у протоколі та на відеозаписі поліцейським повідомлено ОСОБА_1 лише про підозру однієї ознаки сп`яніння, що не є підставою для його проведення.

Щодо відсутності у матеріалах справи направлення, то апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Тобто, направлення водія транспортного засобу для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я складається поліцейським у випадку відмови водія від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або у випадку висловлення незгоди з його результатами, а у даному випадку ОСОБА_1 самоусунувся від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі шляхом залишення місце події. При цьому поліцейські правильно розцінили його дії як відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

З огляду на те, що ОСОБА_1 самовільно покинув місце події, то цим спростовуються доводи захисника про відсутність направлення на медичний огляд останнього, не роз`яснення йому прав, не відсторонення від керування транспортним засобом.

Також апеляційний суд критично розцінює доводи захисника про те, що судом не враховано особу водія, зокрема те, що він є військовослужбовцем, а тому застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є невиправданим та непропорційним з огляду на таке.

Статтею 15 КУпАП передбачені особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема відповідно до частини першої цієї статті військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Отже, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Як було встановлено з досліджених відеозаписів нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 був зупинений у м. Глухів по вул. Київській поза межами території будь-якої військової частини. Під час спілкування з інспекторами поліції він повідомив, що є військовослужбовцем, на початку спілкування з ними просив викликати ВСП, а потім викликав своїх побратимів, після приїзду яких він безпідставно та без будь-яких пояснень залишив місце події. Під час спілкування з поліцейськими він не повідомляв, що виконує бойове завдання.

За змістом частини 1 статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вищевказаної норми закону випливає, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

У даному випадку загальні засади призначення адміністративного стягнення, що визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Щодо аргументів захисника про відсутність оригіналу відеозапису апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським. У цій справі приєднано частину запису, який стосується безпосередньо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, поведінки водія ОСОБА_1 у ході спілкування з працівниками патрульної поліції, прибуття на місце події його побратимів та залишення ним місця події, а також складання працівниками поліції відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з п. 5, 6 розділу VIII вказаної Інструкції контроль за використанням технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснює відповідальна особа, а за інформацією, отриманою за їх допомогою, - безпосередньо керівник органу, підрозділу поліції. Дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов`язки. У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку.

Отже, питання щодо виготовлення копій відеозаписів покладається на відповідальну особу за письмовим дорученням керівника органу, підрозділу поліції. Про видачу відеозапису робиться відповідна відмітка у журналі обліку та видачі відеозаписів.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено засвідчення цих відеозаписів електронним підписом. Цим спростовуються доводи захисника щодо відсутності у матеріалах справи оригіналу відеозапису та наявність лише його копії.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в постанові, і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання захисник, нею не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні цього правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскарженої постанови, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не допущено.

Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржену постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити захиснику Погрібній Т.С. строк на апеляційне оскарження постанови Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Погрібної Тетяни Сергіївни - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. І. Терещенко