Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №496/4548/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4118/26

Справа № 496/4548/24

Головуючий у першій інстанції Портна О. П.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»

на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 червня 2025 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №458719460 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV62W7X. Відразу після вчинених дій відповідача, 16.07.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 21 000,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 , тобто відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання не виконує належним, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № 458719460 від 16.07.2021 року, яка на момент подання позовної заяви складає 28 806,06 грн, з них: 17 536,89 грн - заборгованість по кредиту; 11 269,16 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та №28/1118-01. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №156 від 19.10.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 28 806,05 грн. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28 806,05 грн. 14.06.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №14/06/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №14/06/24 від 14.06.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28 806,05 грн. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просило судстягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №458719460 від 16.07.2021 року на суму 28 806,05 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Біляївський районний суд Одеської області рішенням від 12 червня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що договір №458719460, за яким позичальником виступає відповідач, укладений між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 16.07.2021 року, в той же час договір факторингу №28/1118-01 був укладений 28.11.2018 року, а договір факторингу №05/0820-01 був укладений 05.08.2020 року. Таким чином, на момент укладення договору факторингу боргові зобов`язання відповідача за договором №458719460 від 16.07.2021 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договорів факторингу №28/1118-01 та №05/0820-01 від 28.11.2018 року та 05.08.2020 року відповідно. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вважав, що у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як первісного кредитора та клієнта, не виникло право вимоги за зобов`язанням до відповідача, яке воно могло б передати на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Крім того, суд вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу, як і за іншими договорами та претензій до боржника. Суд наголосив, що укладенням додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року лише продовжено строк дії договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», при цьому обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 року додатковими угодами не змінений, відтак суд вважав, що вони не є новими договорами факторингу та не можуть підтверджувати перехід до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до відповідача за договором №458719460 від 16.07.2021 року. Це ж саме стосується і додаткових угод між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Враховуючи те, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт переходу права вимоги до відповідача за договором №458719460 від 16.07.2021 року від первісного кредитора до позивача, суд прийшов до висновку про те, що договором №458719460 від 16.07.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить рішення Біляївського районного суду Одеської області рішенням від 12 червня 2025 року по справі № 496/4548/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі з огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду, обставинам справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» посилається на те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01, відповідно до пункту 8.2 якого строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2022. Згідно п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 19.10.2021 відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №156 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 28 806,05 грн. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01, уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 19.10.2021, тобто після укладання кредитного договору №458719460 від 16.07.2021. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу, однак реєстр укладено після виникнення кредитних правовідносин з відповідачем, чого враховано не було, а тому висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову потребують перегляду з урахуванням вищезазначених обставин. Сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Реєстр прав вимоги, до якого був включений кредитний договір №458719460 від 16.07.2021, укладений 19.10.2021, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. На момент включення цього кредитного договору до реєстру право вимоги вже існувало, а не виникло в майбутньому, як помилково стверджує суд.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (додаток до позовної заяви). Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. В той же час, відповідно до п. 1.5 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності сторін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28 806,05 грн. Договір №05/0820-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності договору факторингу - до 30.12.2024. Тобто, створення реєстрів прав вимог до договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та №05/0820-01 від 05.08.2020 відбувається за формою, що визначена у відповідних додатках. Таким чином, реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з реєстрів.

14.06.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та скаржник уклали договір факторингу №14/06/24, відповідно до умов якого скаржнику відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (додаток долучено до позовної заяви). Відповідно до п.1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №14/06/24 від 14.06.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до скаржника перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28 806,05 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №14/06/24 від 14.06.2024. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Скаржником долучено всі наявні документи, які передані первісним кредитором та всіма наступними факторами. Скаржник підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи.

Скаржник наголошує, що посилання суду на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними, адже сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги. У випадку відсутності фінансування договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні, а отже робить висновки суду першої інстанції необґрунтованими та такими що суперечать дійсності.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.08.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 08.08.2025 отримано ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 09.08.2025 09:52:33 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 08.08.2025 отримано ОСОБА_1 09.08.2025 09:52:33 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги з додатками отримано ОСОБА_1 28.07.2025 18:31:29 год в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги позивачем копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, №05/0820-01 від 05.08.2020 та №14/06/24 від 14.06.2024 року, систематичне зображення ланцюга відступлення прав вимоги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить посилань про причини, які б перешкоджали позивачу у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції або заявити клопотання про витребування доказів, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором №458719460 від 16.07.2021 року на суму 28 806,05 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що договір №458719460, за яким позичальником виступає відповідач, укладений між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 16.07.2021 року, в той же час договір факторингу №28/1118-01 укладений 28.11.2018 року, а договір факторингу №05/0820-01 укладений 05.08.2020 року. Таким чином, на момент укладення договору факторингу боргові зобов`язання відповідача за договором №458719460 від 16.07.2021 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договорів факторингу №28/1118-01 та №05/0820-01 від 28.11.2018 року та 05.08.2020 року відповідно. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вважав, що у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як первісного кредитора та клієнта, не виникло право вимоги за зобов`язанням до відповідача, яке воно могло б передати на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Крім того, суд вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу, як і за іншими договорами та претензій до боржника. Суд наголосив, що укладенням додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року лише продовжено строк дії договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», при цьому обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 року додатковими угодами не змінений, відтак суд вважав, що вони не є новими договорами факторингу та не можуть підтверджувати перехід до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до відповідача за договором №458719460 від 16.07.2021 року. Це ж саме стосується і додаткових угод між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Враховуючи те, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт переходу права вимоги до відповідача за договором №458719460 від 16.07.2021 року від первісного кредитора до позивача, суд прийшов до висновку про те, що договором №458719460 від 16.07.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Судом встановлено, що 16.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір №458719460, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 21 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно пункту 1.2-1.3 вказаного договору, кредит надається строком на 70 днів, а строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка). На умовах, викладених в п. 1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка) (п. 1.4-1.5 договору).

Додатком №1 до кредитного договору №458719460 від 16.07.2021 року є графік платежів з розрахунку застосування дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис

Згідно п. 4.13 кредитного договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відповідач ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV62W7X 16.07.2021 підписав графік платежів з розрахунку застосування дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії договору, що є додатком №1 до договору №458719460 від 16.07.2021 року, який згідно п.5 є невід`ємною частиною договору №458719460 від 16.07.2021 року.

У матеріалах справи наявні заявка ОСОБА_1 від 16.07.2021, що відображає персональні дані позичальника, а також номер рахунку, на який відлягають перерахуванню кошти - НОМЕР_1, довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що сформована 30.08.2023, згідно якої одноразовий ідентифікатор MNV62W7X відправлено позичальнику 16.07.2021 18:16:37 на засоби зв`язку - НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ним введено 16.07.2021 18:18:05, а перерехування грошових коштів відбулось 16.07.2021 18:18:16.

Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту продукту «комфорт» до договору №458719460 від 16.07.2021 року, правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором №458719460 від 16.07.2021 року виконало у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №813e1d36-03ba-4c7f-864c-d3d5fd28a1f2 від 16.07.2021 року про перерахування грошових коштів у розмірі 21 000,00 грн на НОМЕР_1.

Згідно довідки №06/2024, виданої АТ «КБ «ПриватБанк»,16.07.2021 року на картку № НОМЕР_2 був здійснений успішний платіж через платіжний сервіс LiqPay ПриватБанка на суму 21 000,00 грн, ID платежу 1707584765.

Відповідно до п.2.1.1.6 договору №458719460 від 16.07.2021, кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним не визнавався, доказів цього не надано.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 28 806,05 грн, яка складається з наступного: 17 536,89 грн - заборгованість по кредиту; 11 269,16 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

При цьому, заборгованість розрахована в межах строку кредитування визначеного п. 1.2 договору - 70 днів, тобто з 16.07.2021 по 24.09.2021, нарахування процентів за користування кредитом за дисконтною процентною ставкою (0,69 відсотків в день) відбувалося у період з 16.07.2021 по 13.08.2021, після чого у період з 14.08.2021 по 24.09.2021 - за базовою процентною ставкою (1,30 відсотків в день).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не заперечує ні факту укладення кредитного договору №458719460 від 16.07.2021 року, ні факту перерахування позикодавцем та отримання позичальником грошових коштів; жодних доказів на спростування належності йому як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача останній не надав. Також відповідачем не надано до суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості, свого контррозрахунку відповідач не надав, відсутність заборгованості не довів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги. Так, відповідно до п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі з відповідним реєстром права вимоги.

Згідно п. 8.2 договору факторингу, строк цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1-2 якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в наступній редакції: «8.2 строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Всі інші умови договору залишаються без змін».

31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони погодили викласти текст договору у новій редакції, зокрема згідно вказаної додаткової угоди п. 4.1 договору факторингу викладено у наступній редакції: «наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує».

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №156 від 19.10.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору №28/1118-01 від 28.11.2018 отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 28 806,05 грн.

31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно. Згідно п.3 угоди, ця додаткова угода вступає в дію з моменту підписання її сторонами та скріплення печатками сторін.

Також судом першої інстанції встановлено, що 05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.1 вказаного договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

03.08.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, згідно п. 1 якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно.

30.12.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, згідно п. 1-2 якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно, всі інші умови договору залишаються без змін.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору №05/0820-01 від 05.08.2020 отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 28 806,05 грн.

14.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №14/06/24, відповідно до п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Як визначено у п 1.3 договору, клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити божників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 9.2 договору, договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, а зобов`язання що виникають з цього договору, припиняється їх належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін.

Сторонами договору факторингу 14.06.2024 року підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №14/06/24 від 14.06.2024 року, відповідно до п.1 якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 381, після чого з урахуванням п. 1.2 договору факторингу №14/06/24 від 14.06.2024 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 9 910 797,47 грн (п. 2). Реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору факторингу №14/06/24 від 14.06.2024 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (п. 3).

Також матеріали справи містять реєстр боржників до договору факторингу №14/06/24 від 14.06.2024, згідно якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» від ТОВ «Онлайн Фінанс» на виконання договору №14/06/24 від 14.06.2024 отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 28 806,05 грн.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №458719460 від 16.07.2021 року становить 28 806,05 грн, яка складається з наступного: 17 536,89 грн - заборгованість по кредиту, 11 269,16 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку.

З урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів, а тому до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором №458719460 від 16.07.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , на що суд першої інстанції не звернув уваги, помилково вважаючи, що предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), однак аж ніяк не право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Вказане суперечить як приписам ч. 1 ст. 1078 ЦК України, так і змісту наведених договорів та додаткових угод.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на момент укладення договору факторингу боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором №458719460 від 16.07.2021 року ще не існували та відповідно не могли бути передані новому кредитору на час укладення договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року та №05/0820-01 від 05.08.2020 року.

Щодо посилання суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, з урахуванням додаткової угоди № 26 від 31.12.2020, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі з відповідним реєстром права вимоги.

19.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 було підписано реєстр прав вимоги №156, згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 28 806,05 грн.

Отже, враховуючи положення п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ключовим в даному випадку слід вважати підписання сторонами реєстру прав вимоги, а не наявність доказів оплати за вказаним договором.

Пунктом 4.1 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

31.07.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 було підписано реєстр прав вимоги №10, згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 28 806,05 грн.

Відповідно до договір факторингу №14/06/24 від 14.06.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №14/06/24 від 14.06.2024 року, сторонами підписано 14.06.2024 року.

Таким чином, враховуючи умови вищевказаних договорів факторингу, згідно з якими право вимоги виникає не з моменту оплати за вказаними договорами, а з моменту підписання сторонами реєстру права вимог, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17, оскільки в даній постанові висновок суду щодо недоведеності переходу прав вимоги за відсутності доказів оплати за договорами факторингу, було зроблено саме на підставі умов договору, яким було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день отримання клієнтом в повному обсязі грошових коштів. В даному випадку умовами договорів передбачено перехід прав вимоги саме з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних договорів, реєстрів боржників, актів приймання-передачі, які колегія суддів вважає належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2824 від 01.07.2024 року.

При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №21502 від 25.07.2025 року.

Отже, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 056,00 грн (2 422,40 грн + 3 633,60 грн).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду першої інстанції позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №17/06/24-02 від 17.06.2024, додатком 1 до якого є протокол погодження вартості послуг, укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», копію додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №17/06/24-02 від 17.06.2024, а також копію акту прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024, з якого вбачається, що виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - 4 000,00 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості - 500,00 грн, надання усної консультації стосовно складання позовної заяви - 500,00 грн, тобто загальна сума 5 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження №14-20цс22).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відщкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268).

Відтак, ураховуючи критерії реальності, розумності та співмірності адвокатських витрат, з огляду на предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, конкретні обставини даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі в суді першої інстанції є завищеним та необґрунтованим, що підлягає обов`язковому врахуванню при визначенні судом суми витрат, що має бути розподілена між сторонами справи.

Стосовно послуги вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості та надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, колегія суддів зазначає, що вказані витрати не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки написання позовної заяви, яка подана до суду за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд».

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, предмет позову, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, необхідний на виконання робіт, враховуючи критерії реальності, необхідності, виправданості, співмірними зі складністю даної справи, наявність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу подані під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що заява сторони позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає задоволенню частково у сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за кредитним договором №458719460 від 16.07.2021 року у розмірі 28 806,05 грн, яка складається з: 17 536,89 грн - заборгованості за кредитом, 11 269,16 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 056,00 грн, а також витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

Ю. П. Лозко