Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №517/710/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2013/26

Справа № 517/710/25

Головуючий у першій інстанції Меєчко О. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Ярмоловича Олексія Євгеновича

на заочне рішення Захарівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2025 року, ухвалене Захарівським районним судом Одеської області, у складі: судді Меєчка О.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

22 липня 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позов, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 110, 112 СК України просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05.06.2020, актовий запис № 671 від 05.06.2020 Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), після розірвання шлюбу залишити прізвище – « ОСОБА_4 ».

В обґрунтування позову зазначено, що сторони зареєстрували шлюб 05 червня 2020 року у Приморському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 671.

Сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подружнє життя сторін не склалося через різні погляди на життя. З березня 2025 року позивачка та відповідач проживають окремо та не ведуть спільне господарство, у зв`язку з чим збереження шлюбу є неможливим (а.с. 1-24).

Заочним рішенням Захарівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2025 року позов представника позивачки – адвоката Грищук Катерини Петрівни, поданий в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено.

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 червня 2020 року у Приморському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 671, - розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище - « ОСОБА_4 ».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок (а.с. 41-42).

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Ярмоловича Олексія Євгеновича про перегляд заочного рішення Захарівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2025 року у цивільній справі № 517/710/25 за позовом представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Грищук Катерини Петрівни, поданим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без задоволення (а.с. 70-71).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника Ярмоловича Олексія Євгеновича просить заочне рішення Захарівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- відповідач дізнався про заочне рішення 24.09.2025 із інформації, опублікованої на офіційному сайті судової влади, оскільки документів із суду не отримував і не знав їх зміст, так як перебуває за межами території України;

- відповідач не погоджується із обставинами, встановленими судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, оскільки сторони сімейні стосунки підтримують, розірвання шлюбу суперечить інтересам подружжя та дитини;

- на даний час сторони примирилися, спільне подружнє життя проходить у взаєморозумінні та повазі з усіх життєвих питань, що стосуються побудови подружніх відносин, особистих інтересів та уподобань;

- відповідач бажає, щоб спільна дитина виховувалася разом із обома батьками у повноцінній сім`ї (а.с. 83-87).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: Назарової М.В. (суддя – доповідач), Вадовської Л.М., Коновалової В.А.) від 11.11.2025 та 08.01.2026 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду (а.с. 90, 96).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 здійснено заміну судді ОСОБА_7 на учасника постійно діючого складу колегії – суддю Кострицького В.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судове засідання 21.04.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 – у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судова повістка-повідомлення на 21.04.2026 повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 99-100зв.), відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки-повідомлення на 21.04.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 21.02.2026 о 03:06:03 та 03:00:19 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 98-98 зв.), не з`явилися, що в силу вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Крім того, у клопотанні про зупинення розгляду справи та призначення подружжю строку для примирення 6 місяців, відповідач просив судове засідання 21.04.2026 провести без участі відповідача та його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 05 червня 2020 року, про що 05 червня 2020 року складено відповідний актовий запис № 671 Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище після реєстрації шлюбу дружини з дошлюбного « ОСОБА_9 » змінено на « ОСОБА_4 » (а.с. 17).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 28 серпня 202 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 4358 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 18).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що подружнє життя сторін не склалося через різні погляди на життя. З березня 2025 року позивачка та відповідач проживають окремо та не ведуть спільне господарство. Збереження шлюбу є неможливим. Крім того, просила не надавати сторонам строк на примирення, оскільки наміру зберегти сім`ю не має (а.с. 2).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сім`я фактично розпалася, поновлювати сімейні стосунки сторони не бажають, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, строк на примирення не може дати позитивних результатів, а тому дійшов висновку, що шлюб між сторонами необхідно розірвати.

Переглядаючи оскаржуване заочне рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Щодо доводів про неналежне сповіщення сторони відповідача про розгляд справи, як обов`язкова процесуальна підстава для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Лише за наявності всіх 4 умов суд може ухвалити у справі заочне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.ч. 6-8 ст. 187 ЦПК України судом першої інстанції здійснено запит у Єдиному державному демографічному реєстрі згідно з відповіддю № 1615029 від 29.07.2025 якого встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 29.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 02.09.2026 о 08:40 (а.с. 28).

За вищевказаною адресою, судом направлялися відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви, а також судова повістка на 02.02.2025 (а.с. 29, 32), однак судова кореспонденція повернулася із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 36), що у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним сповіщенням учасника справи про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі також направлялася відповідачу і в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного документа від 29.07.2025 о 19:30:23, а отже відповідач був повідомлений про розгляд справи і у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Хоча умовою ухвалення заочного рішення є саме повторна неявка відповідача в судове засідання без поважних причин (ч. 4 ст. 223 ЦПК України), а відповідач вважається повідомленим належним чином саме на дату ухвалення заочного рішення 02 вересня 2025 року о 12-й, проте таке не є безумовною підставою для скасування заочного рішення, натомість довід про порушення судом норм процесуального права як обов`язкової підстави для скасування судового рішення є помилковим, оскільки відповідач належно повідомлений про дату, час і місце його ухвалення.

А отже, судом першої інстанції при ухваленні заочного рішення дотримано порядок належного сповіщення відповідача і доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.

Щодо суті спору.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина 1 статті 24 СК України).

У частині першій статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом частини 3 статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

При цьому, відмова у розірванні шлюбу є примушуванням до шлюбу проти волі особи, що є недопустимим (постанова Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 444/4951/24).

Ухвалюючи оскаржуване заочне рішення про задоволення позову, суд правильно виходив з того, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки, яка в подальшому не бажає підтримувати шлюбні відносини, обставин, що свідчили б про можливість збереження сім`ї судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскільки сторони сімейні стосунки підтримують, розірвання шлюбу суперечить інтересам подружжя та дитини, на даний час сторони примирилися, спільне подружнє життя проходить у взаєморозумінні та повазі з усіх життєвих питань, що стосуються побудови подружніх відносин, особистих інтересів та уподобань, а відповідач бажає, щоб спільна дитина виховувалася разом із обома батьками у повноцінній сім`ї колегія суддів також відхиляє, так як вказані доводи є тотожними тим, що викладені представником відповідача у заяві про перегляд заочного рішення (а.с. 50-51) і позивачем подавалися заперечення на вказану заяву, в яких наголошувалося на тому, що бажання позивача розірвати шлюб є остаточним і сумніву не підлягає, шлюбні відносини між сторонами припинені (а.с. 66 зв.).

Підсумовуючи наведене та враховуючи усі встановлені у справі обставини, конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), право особи припинити шлюбні відносини та недопущення примушування до збереження шлюбних відносин (ч. 1 ст. 24, ч. 3, ч. 4 ст. 56 СК України), оскільки сторони однією сім`єю не проживають, і позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем подальше сумісне проживання сторін і збереження їхнього шлюбу є неможливим та буде суперечити інтересам позивача, тому апеляційний суд вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про задоволення позову.

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Що стосується клопотання відповідача ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_8 , що надійшло 21.04.2026 через підсистему «Електронний суд», в якому відповідач просив зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення 6 місяців, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до закінчення строку для примирення, визначеного судом.

За ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити строк для примирення подружжя, який не може перевищувати шість місяців, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України.

Відповідно до положень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

При цьому, ст. 16 Загальною декларацією прав людини визначено, що чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , зокрема, просила строк на примирення сторонам не надавати, оскільки наміру зберігати сім`ю немає (а.с. 2). Крім того, в запереченнях на заяву про перегляд заочного рішення позивачем наголошувалося на тому, що бажання позивача розірвати шлюб є остаточним і сумніву не підлягає, шлюбні відносини між сторонами припинені (а.с. 66 зв.).

Враховуючи обставини, тривале роздільне проживання подружжя та припинення відносин з березня 2025 року, ненадання заявником доказів будь-якого налагодження або поновлення сімейних відносин між сторонами та відсутність згоди позивача на надання строку на примирення, колегія суддів залишає без задоволення вказане клопотання, наголошуючи на тому, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (абз. 2 ч. 1 ст. 24 СК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 251, 253, 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_2 в особі свого представника Ярмоловича Олексія Євгеновича про зупинення провадження залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника Ярмоловича Олексія Євгеновича залишити без задоволення.

Заочне рішення Захарівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 21 квітня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький