Додаткове рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №522/8805/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/142/26

Справа № 522/8805/24

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідачі – ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

заяву Місюри Руслани Іванівни про ухвалення додаткового рішення

у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Свяченої Ю.Б. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» про захист прав та зобов`язання не вчиняти перепон у користуванні майном,

в с т а н о в и в:

03 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона прописана у квартирі АДРЕСА_1 . Вказану квартиру придбав її чоловік на аукціоні СЕТАМ у квітні 2024 року, за квартирою згідно опису не встановлено жодних обмежень на використання, і з цього терміну невстановлена особа чинить перешкоди, зловживає правами. Місюра разом і чоловіком намагалась потрапити до зазначеної квартири, але марно. Власник готелю не відчиняє вхідні двері з цього приводу чоловік звернувся до органів поліції.

Тому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 150, ч. 1 ст. 156 ЖК України, ст. 15,16, 317, ч. 1, 2 ст. 319, 383, 391, 401-405 ЦК України позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

Усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності чоловіку ОСОБА_3 , та вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 ;

- Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 припинити фізичні дії у відношенні до ОСОБА_1 , спрямовані на перешкоджання вільного доступу до квартири АДРЕСА_2 та користування квартирою АДРЕСА_1 та надати ОСОБА_1 вільний доступ до квартири для реалізації права користування квартирою;

- Зобов`язати ОСББ «Церковний» забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 , шляхом передачі ключів від вхідних парадних дверей будинку на сходи, що ведуть до 5 поверху будинку, де знаходиться квартира АДРЕСА_1 або повідомлення коду в разі встановлення кодового замку на вхідні парадні двері до будинку або магнітного чіпу або інших відмикаючих засобів від пристроїв, що перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб через вхідні парадні двері до будинку АДРЕСА_3 на сходи до 5 поверху, де знаходиться квартира АДРЕСА_2 ;

- Стягнути з відповідача ОСОБА_2 як відшкодування моральної шкоди завданої своїми навмисними противоправними діями та призвели до моральних страждань ОСОБА_1 пов`язаних з неможливістю користування квартирою АДРЕСА_1 , які виникли через порушення відчуття гідності, потребу в постійних зверненнях до поліції, зміні звичайного способу життя і сімейних відносин, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми суттєвому постійному погіршені стану здоров`я внаслідок стресу та врешті потребу у зверненні до суду за захистом своїх прав у сумі 200 000 грн;

- Вирішити питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 1-12).

11 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій представник відповідачів зазначив, що негаторний позов може бути пред`явлений лише власником, звернув увагу суду, що в матеріалах справі відсутні належні докази противоправної поведінки відповідачів, які б доводили, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні власністю. Представник відповідачів також пояснював суду, що наявність звернень до поліції не доводять факту противоправної поведінки відповідачів оскільки відсутні процесуальні рішення по фактам звернення до органів поліції, крім цього звернув увагу на те, що відповідно до відповідей органів поліції вбачається, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не відносяться до компетенції органів поліції. Представник відповідачів також звернув увагу на той факт, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться справа 522/10656/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСББ «Церковний» про усунення перешкод у праві користування майном шляхом вселенням (т. 1, а.с. 90-96).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» про захист прав та зобов`язання не вчиняти перепон у користуванні майном – відмовлено (т. 1, а.с. 126-128).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила спростувати факт встановлений :

«В судове засідання 12.11.2024 з`явилася позивачка, просила суд оголосити перерву в розгляді справи для уточнення позовних вимог»;

«позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує те, що ОСОБА_2 та ОСББ «Церковний» чинить перешкоди у користуванні квартирою».

«сторони по справі не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином» стосовно судового засідання, призначеного на 11 грудня 2024 року;

Скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені в заяві про уточнення позовних вимог позовні вимоги ОСОБА_1 :

1. Усунути ОСОБА_1 перешкоди у праві користування квартирою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , який є чоловіком ОСОБА_1 , та вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

2. Зобов`язати ОСОБА_2 припинити фізичні дії у відношенні ОСОБА_1 спрямовані на перешкоджання вільного доступу до квартири АДРЕСА_1 та надати ОСОБА_1 вільний доступ до квартири для реалізації права користування квартирою.

3. Зобов`язати ОСББ «Церковний» забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ ОСОБА_1 до квартири шляхом передачі ключів від парадних дверей до будинку або повідомлення коду в разі встановлення кодового замку на вхідні парадні двері до будинку або магнітного чіпу, або інших відмикаючи засобів від пристроїв, що перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб через вхідні парадні двері до будинку.

4. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 як відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 гривень.

5. Розглянути питання розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 та ОСББ «Церковний» понесені ОСОБА_4 судові витрати пов`язані з поданням позову у сумі судового збору 6661,6 грн та судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі судового збору 9992,4 грн.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, що наявні в матеріалах справи;

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не дослідив належним чином обставин справи та не встановив за зареєстрованою в квартирі особою позивача факт знаходження особи позивача у шлюбі з власником квартири, яка придбана під час перебування у шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю подружжя;

- суд не повідомив належним чином позивача про чергове судове засідання, призначене на 11 грудня 2024 року;

- суд порушив норми процесуального права, прийнявши до розгляду відзив на позовну заяву;

- суд не дослідив і не надав правової оцінки стосовно наданих позивачем доказів у вигляді медичних довідок та відеозапису з бодікамер, якими, на думку скаржника, підтверджується завдана позивачу моральна шкода (т. 1, а.с. 136-167).

Постановою Одеського апеляційного суду від 25.11.2025, повний текст якої складено 28.11.2025, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» про захист прав та зобов`язання не вчиняти перепон у користуванні майном задоволено частково.

Усунуто перешкоди у користуванні житлом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) , а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) у праві користування майном (квартирою) за адресою: АДРЕСА_4 , для реалізації її права власності та не перешкоджати у вільному доступі до вказаної квартири сходами.

Зобов`язано ОСББ «Церковний»(ЄДРПОУ 40555866, адреса: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107) забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) до квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» (ЄДРПОУ 40555866, адреса: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3028 грн (т. 1, а.с. 223-227зв.).

10.12.2025 ОСОБА_1 подала заяву про виправлення описки в постанові Одеського апеляційного суду від 25.11.2025, в якій на підставі ст. 269 ЦПК України просила постановити ухвалу про внесення виправлень, в якій зазначити виправлення помилки доповненням первісного тексту «Усунути перешкоди у користуванні житлом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ), а саме квартирою АДРЕСА_1 » текстом «та вселити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) у квартиру АДРЕСА_1 ».

В обґрунтування заяви зазначено, що в судовому засіданні вимога вселення як складова вимоги усунути перешкоди в користуванні житлом не була відхилена, оскільки саме вселення і було умовою справедливого вирішення справи по суті позову про захист права заявниці на житло (т. 1, а.с. 232-233).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.02.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Одеського апеляційного суду від 25.11.2025 відмовлено. В мотивувальній частині вказаної ухвали колегією суддів роз`яснено заявниці її право на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України (т. 1, а.с. 243-244).

10.02.2026 ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення. В заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 просить вселити її у квартиру АДРЕСА_1 .

Доводами заяви є те, що в судовому засіданні 25.11.2025 вимога про вселення як складова вимоги усунення перешкод у користуванні житлом не була відхилена, оскільки, як зазначає заявник, саме вселення і було умовою справедливого вирішення справи по суті позову про захист її права на житло. Заявник вважає, що ухвалення рішення без відповідної резолютивної частини постанови не наповнює вимогу усунути перешкоди у користуванні житлом тим сенсом, що потрібен для кінцевої мети вимоги – вселення, у зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України це є підставою для ухвалення додаткового рішення (т. 2, а.с. 1-3).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.02.2026 призначено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи в приміщенні Одеського апеляційного суду на 21 квітня 2026 о 13:50 год (т. 2, а.с. 5-5зв.).

Заперечень на вказану заяву від відповідачів не надходило.

У судове засідання 21.04.2026 учасники справи, які належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, заявник (позивач) ОСОБА_1 – у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судову повістку-повідомлення на 21.04.2026 отримала особисто 03.03.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 2, а.с. 8), відповідач ОСОБА_2 – у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судова повістка-повідомлення на 21.04.2026 повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а.с. 9-10зв.), а також у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки його повноважний представник ОСОБА_6 отримав судову повістку-повідомлення на 21.04.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 25.02.2026 о 01:00:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 7), відповідач ОСББ «Церковний» - у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судова повістка-повідомлення на 21.04.2026 повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а.с. 11-12зв.) не з`явилися.

Вказане в силу положень ч. 4 ст. 270 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати;4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Під час перегляду судового рішення.. апеляційним судом, зокрема, виснувано, шо Відмовляючи у задоволенні позову в частині вселення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує те, що ОСОБА_2 , та ОСББ «Церковний» чинить перешкоди у користуванні квартирою.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором(стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості землі.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 926/2189/17).

Як вже зазначалося вище, постановою Одеського апеляційного суду від 25.11.2025, повний текст якої складено 28.11.2025, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» про захист прав та зобов`язання не вчиняти перепон у користуванні майном задоволено частково.

Усунуто перешкоди у користуванні житлом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) , а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) у праві користування майном (квартирою) за адресою: АДРЕСА_4 , для реалізації її права власності та не перешкоджати у вільному доступі до вказаної квартири сходами.

Зобов`язано ОСББ «Церковний»(ЄДРПОУ 40555866, адреса: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107) забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) до квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» (ЄДРПОУ 40555866, адреса: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 107) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3028 грн (т. 1, а.с. 223-227зв.).

Ухвалюючи постанову від 25.11.2025 колегія суддів виходила, зокрема, з того, що ґрунтуються на виниклих спірних правовідносинах сторін та нормах права, що їх регулюють, вимоги позивачки про усунення їй перешкод у користуванні житлом, а саме квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у праві користування майном (квартирою) за адресою: АДРЕСА_4 , для реалізації її права власності та не перешкоджати у вільному доступі до вказаної квартири сходами, а також шляхом зобов`язання ОСББ «Церковний» забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ позивачці до вказаної квартири.

Оскільки позивачкою обрано саме спосіб захисту своїх прав шляхом доступу до квартири сходами, то в межах позовних вимог суд не вирішує питання про забезпечення їй доступу до квартири всіма іншими можливими шляхами, оскільки відомості про такі не надано (ліфти, будь-які інші входи – відповідно до технічної документації), та вказана конкретизація не буде ґрунтуватися на матеріалах справи, у той час, коли будинок в цілому належить відповідачу, є, за словами представника відповідача, нежитловим приміщенням готелю.

Що стосується інших частин позовних вимог ОСОБА_1 - зобов`язання ОСОБА_2 припинити фізичні дії у відношенні ОСОБА_1 , зобов`язання ОСББ «Церковний» передачі ключів від парадних дверей до будинку або повідомлення коду в разі встановлення кодового замку на вхідні парадні двері до будинку або магнітного чіпу, або інших відмикаючи засобів від пристроїв, то такі як необґрунтовані задоволенню не підлягають.

Позивачем не надано суду доказів та не заявлено про витребування таких від відповідачів щодо кількості входів до будинку, які б забезпечили позивачці доступ до її квартири, у той час коли рішення суду не може мати невизначені або заздалегідь не виконувані або неіснуючі умови.

Що стосується вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, то доводи апеляційної скарги в наведеній частині не заслуговують на увагу, оскільки сам факт перешкоджання у правах власності, відповідно до статті 23 ЦК України, не є автоматичною підставою для стягнення моральної шкоди. Для отримання відшкодування необхідно довести не лише факт порушення прав, а й наявність та розмір завданих душевних страждань, таких як приниження честі, гідності чи знищення майна.

Натомість, позивачкою як в первісному позові, так і в уточненому жодним чином не обґрунтовано ані наявність моральної шкоди, ані її розмір у 200000 грн.

Разом з тим, вимоги апеляційної скарги щодо вселення позивачки як способу захисту свої порушених прав на володіння та користування належним їй на праві приватної власності майном, яке є житлом, в межах позовної вимоги про захист прав та зобов`язання не вчиняти перепон у користуванні майном судом апеляційної інстанції вирішені не були.

Такі вимоги ґрунтуються на вимогах статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод статей 316, 317, 391 ЦК України.

Оскільки висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачкою перешкоджання їй з боку відповідачів у користуванні квартирою АДРЕСА_1 є спростовним, а вимога позивача про вселення є похідною від задоволеної судом апеляційної інстанції вимоги про усунення перешкод у користуванні житлом ОСОБА_1 , а саме квартирою АДРЕСА_1 , та є способом захисту саме вказаних порушених житлових прав та права власності позивачки на спірне житло, то вимога про вселення ОСОБА_1 до вищевказаної квартири також підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ), у квартиру АДРЕСА_1 .

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту додаткової постанови – 21 квітня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький