Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №523/9367/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4340/26

Справа № 523/9367/25

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: заявник – ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Назаркевича Сергія Михайловича

на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 22 липня 2025 року, постановлену Пересипським районним судом м. Одеси, у складі: судді Бузовського В.В. в приміщенні того ж суду,

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Пересипського районного суду м. Одеси від 22 липня 2025 року, якою в заяві ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), АТ «Піреус Банк МКБ» про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено (а.с. 40-40 зв.).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника Назаркевича Сергія Михайловича просить ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 22.07.2025 скасувати та постановити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві на виїзд за межі України задовольнити, скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , встановлене згідно ухвали Керчинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2010 у цивільній справі № 2-915/2010.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- будь-яких доказів та інформації, що АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» вчиняв певні дії з приводу виконання виконавчих листів № 2-915/10 від 14.10.2010 Керченського міського суду про стягнення заборгованості із боржника ОСОБА_1 матеріали справи не містять;

- довготривале обмеження права відповідної особи на вільне пересування становить втручання в розумінні статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Ігнатов проти Болгарії», пункт 33);

Тому, посилаючись також на правові позиції, викладені в рішеннях ЄСПЛ «Іскра проти України» та «Стецов проти України», скаржник вважає, що відмова у скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, яке діє протягом більш, ніж 12 років та за обставин відсутності доказів виконання виконавчого листа № 2-915/10 від 14.10.2010, виданого Керченським міським судом АРК, з того періоду часу буде порушувати статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (а.с. 48-60).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів Назарової М.В. (суддя – доповідач), Комлевої О.С., Коновалової В.А.) від 29.09.2025 та 08.01.2026 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду (а.с. 75-76, 80).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 здійснено заміну судді Комлевої О.С. на учасника постійно діючого складу колегії – суддю Кострицького В.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судове засідання 21.04.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, заявник ОСОБА_1 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки її повноважний представник ОСОБА_2 отримав судову повістку-повідомлення на 21.04.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 20.02.2026 о 06:34:03, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 82), заінтересовані особи Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки-повідомлення на 21.04.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 20.02.2026 о 06:34:51, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 82 зв.-83), не з`явилися, що в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи, а саме з листа Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України № 19/П-7454/8278 від 17.06.2024 вбачається, що у Державній прикордонній службі України станом на 09:05 17.06.2024 стосовно ОСОБА_1 виконуються наступні судові рішення:

- ухвала Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2010 у цивільній справі № 2-904/2010, якою суд за заявою ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» про забезпечення позову тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України боржника - громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до закінчення провадження у справі;

- ухвала Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2010 у цивільній справі № 2-915/2010, якою суд за заявою ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» про забезпечення позову тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань за кредитним договором № 34 від 06.03.2008 (а.с. 7).

25.10.2024 представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся із адвокатським запитом до Суворовського районного суду м. Одеси, в якому просив надати належним чином завірені копії ухвал Керчинського міського суду АРК від 03.02.2010 у справі № 2-904/2010 та від 17.02.2010 у справі № 2-915/2010, надати інформацію чи заходи забезпечення позову згідно з вищевказаними ухвалами продовжують свою дію чи такі заходи забезпечення позову є припиненими згідно з вимогами ст. 158 ЦПК України станом на момент звернення із даним запитом, чи є виконані судові рішення у справі № 2-904/2010 та № 2-915/2010 (а.с. 8-8зв.).

Згідно з відповіддю Суворовського районного суду м. Одеси від 19.11.2024, здійснивши ретельний пошук за вказаною у запиті інформацією, повідомлено, що ухвала Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2010 за заявою ВАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» про забезпечення позову по цивільній справі № 2-904/2010; ухвала Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2010 за заявою «ПІРЕУС БАНК МКБ» про забезпечення позову по цивільній справі № 2-915/2010 – відсутні в ЄДРСР, а матеріали цивільних справ № 2-904/2010 та № 2-915/2010 до Суворовського районного суду м. Одеси – не передавалися, що унеможливлює виготовлення, направлення копій вищевказаних ухвал та надання запитуваної інформації (а.с. 9).

05.02.2025 представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся із адвокатським запитом до Керівника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській обставі, АРК та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив надати інформацію та підтверджуючі документи з приводу того, чи відкривалися виконавчі провадження за виконавчими листами Керчинського міського суду Автономної Республіки Крим, а зокрема у справах № 2-904/2010 та № 2-915/2010, в яких ОСОБА_1 виступає (виступала) боржником. У разі наявності таких просив надати інформацію та підтверджуючі документи щодо стану виконавчого провадження, вказати чи виносилися виконавцем постанови про закриття чи закінчення виконавчого провадження та з яких підстав, а також чи зберігаються на даний момент матеріали вищевказаного виконавчого провадження (а.с. 10-10зв.).

На запит щодо виконавчих проваджень відносно виконання виконавчих листів Керченського міського суду Автономної Республіки Крим у справах № 2-904/2010 та № 2-915/2010, за якими боржником є ОСОБА_1 , у листі від 13.02.2025 № 2656 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено, що фактично матеріали виконавчих проваджень, які перебували на території АР Крим та м. Севастополь, в тому числі, виконавчі провадження, які було відкрито відносно ОСОБА_1 , до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не передавалися, а також у відділі на примусовому виконанні виконавчі провадження не перебували.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції перебували виконавчі провадження щодо виконання виконавчих листів № 2-904/2010 та № 2-915/2010 відносно боржника ОСОБА_1 .

Виконавче провадження № 22325193 з примусового виконання виконавчого листа № 2-915 від 11.10.2010 Керченського міського суду, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус банк МКБ», сума до стягнення не зазначена. Стан виконавчого провадження – «відкрито», дата відкриття – 03.11.2010.

Виконавче провадження № 39136869 з примусового виконання виконавчого листа № 2-915/10 від 14.10.2010 Керченського міського суду, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус банк МКБ» боргу у розмірі 212044,52 грн. Стан виконавчого провадження – «відкрито», дата відкриття – 01.08.2013.

Виконавче провадження № 28653315 з примусового виконання виконавчого листа № 2-904 від 01.11.2010 Керченського міського суду, про стягнення заборгованості у розмірі 348225,7 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 завершено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час прийняття рішення).

Виконавче провадження № 32699530 з примусового виконання виконавчого листа № 2-915/10 від 14.10.2010 Керченського міського суду, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус банк МКБ» боргу у розмірі 328388,84 грн. Стан виконавчого провадження – «не встановлено».

Виконавче провадження № 3131664 з примусового виконання виконавчого листа № 2- 915/10 від 14.10.2010 Керченського міського суду, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус банк МКБ» боргу у розмірі 328388,84 грн. Стан виконавчого провадження – «не встановлено».

Виконавче провадження № 41859102 з примусового виконання виконавчого листа № 2-904/10 від 01.11.2010 Керченського міського суду, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус банк МКБ» боргу у розмірі 348225,70 грн. Стан виконавчого провадження – «не встановлено» (а.с. 11-11 зв.).

Звертаючись до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, ОСОБА_1 в особі свого представника Назаркевича С.М. зазначала, що станом на момент подання цієї заяви відсутні будь-які правові підстави для подальшого обмеження у праві виїзду за кордон гр. ОСОБА_1 , оскільки з моменту постановлення ухвали від 17.02.2010 минуло понад 15 років і така втратила свою актуальність, відсутні фактичні докази чинності заходу забезпечення позову, відсутні правові підстави для продовження обмеження та відсутнє ухилення від виконання зобов`язань (а.с. 3).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час боржником рішення суду не виконано, а тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 є безпосереднім забезпеченням виконання судового рішення, тому заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.

Переглядаючи вказану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 05.07.2022 за № 36/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ (окрім кримінальних проваджень), а саме: територіальну підсудність справ Керченського міського суду Автономної Республіки Крим змінено та визначено територіальну підсудність справ Суворовському (Пересипському) районному суду м. Одеси.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України», датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Автономна республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року.

Отже, судові провадження по цивільних справах № 2-904/2010 та № 2-915/2010 Керченського міського суду Автономної Республіки Крим є втраченими.

Відповідно до статей 488, 489 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити (частина перша статті 494 ЦПК України).

Тлумачення частини першої статті 494 ЦПК України дає підстави для висновку, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачене у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю (див. ухвалу Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18)).

Згідно з частиною третьою статті 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Системний аналіз наведеного свідчить по те, що обов`язковою умовою вирішення будь-якого процесуального питання у разі втрати матеріалів справи є вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

Натомість, згідно спрямованих до апеляційного суду матеріалів вбачається, що заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду закордон по цивільних справах № 2-904/2010 та № 2-915/2010 Керченського міського суду Автономної Республіки Крим, які є втраченими, розглянуто по суті, однак питання про відновлення втраченого провадження судом першої інстанції не вирішувалося ані за заявою заявника, ані за власною ініціативою, що є обов`язком суду у даному випадку.

Вказане не узгоджується із наведеними приписами процесуального законодавства щодо відновлення втраченого судового провадження саме за ініціативою суду у разі необхідності вирішення будь-якого процесуального питання, що виникло під час виконання такого судового рішення.

Визначаючи право суду ініціювати відновлення втраченого судового провадження, законодавець відносить обґрунтування такої ініціативи на розсуд суду, і такою обставиною в даному випадку є саме необхідність вирішення питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України заявника по втраченому судовому провадженню.

Вказаного суд не врахував та дійшов передчасного помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, не вирішивши питання про відновлення втрачених проваджень.

Допущені судом вказані порушення норм процесуального права є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, незалежно від доводів апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Наведене є підставою для виконання судом покладених на нього функцій щодо відновлення втраченого судового провадження, під час якого, зокрема, слід взяти до уваги як наведені норми, так і окремі аспекти їх правозастосування, зроблені в Узагальненні Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2017 практики розгляду судами деяких питань, пов`язаних із відновленням втраченого судового провадження, у тому числі на тимчасово окупованій території і в зоні АТО, а саме:

- щодо дотримання процесуального порядку вирішення судом питання про відновлення втраченого судового провадження з викликом заінтересованих осіб шляхом їх належного повідомлення, а також того, що особливістю судового розгляду у справах про відновлення втраченого судового провадження, виходячи зі змісту норм розділу ІХ ЦПК (в редакції закону станом на час узагальнення), полягає у відтворенні раніше існуючих матеріалів судового провадження. Так, в ухвалі від 16 січня 2013 року в справі N 6-21069св12 ВССУ, зокрема, зазначив, що за результатами розгляду заяви про відновлення втраченого провадження суд не збирає нові матеріали справи, а відновлює документи, які були наявні у справі (у тому числі і процесуальні);

- що предметом доказування у справах про відновлення втраченого судового провадження, як випливає зі змісту частини першої статті 405 ЦПК, є: 1) факт втрати судового провадження; 2) факт того, що судовий розгляд у втраченому провадженні було завершено (ухвалено рішення по суті справи або постановлено ухвалу про закриття провадження); 3) зміст втрачених документів матеріалів справи. Водночас слід враховувати, що за змістом частини другої згаданої статті заявник подає до суду документи, що збереглися у нього або у справі. За відсутності у заявника документів та інших доказів на підтвердження зазначених фактів, суд має сприяти заявнику в їх отриманні. Такий висновок узгоджується з роз`ясненнями, викладеними у п. 38 ППВСУ N 2, відповідно до яких у разі, якщо необхідні відомості або документи є в інших осіб, які заявник не може отримати, суд за його клопотанням має сприяти у їх збиранні;

- того, що в такій категорії справ суд на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК має сприяти встановленню фактів та обставин, необхідних для відновлення втраченого судового провадження, у тому числі шляхом отримання інформації зі статистичної картки у справі, реєстру відправлення кореспонденції, копій документів, які збереглись в суді, а також інформації, що міститься в автоматизованій системі документообігу суду "Д-3" (АСДС) та в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР), а також можливого витребування від певних органів та установ, в розпорядженні яких можуть бути вказані судові рішення, і лише після отримання такого вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження або відмову в такому.

Враховуючи вимоги п. 6 ч. 1 ст. 493 ЦПК України, відповідно до якого при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги, зокрема дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, Пересипським районним судом м. Одеси, якому передано підсудність справ Керченського міського суду Автономної Республіки Крим до відновлення його територіальної підсудності, має бути отриманий доступ до системи Д-3 останнього задля відновлення всіх наявних в системі процесуальних документів, зокрема і оскаржуваного рішення.

Крім того, суду слід звернути увагу на наведені у вказаному Узагальненні висновки, що незалежно від заявленої мети відновлення втраченого судового провадження, резолютивна частина рішення про відновлення такого провадження обов`язково має містити повний текст відновленого судового рішення, яким було закінчено провадження у справі. Це зумовлено тим, що наведений судом текст відновленого рішення у справі фактично замінює його втрачений оригінал. У зв`язку з цим відсутність в резолютивній частині рішення суду, ухваленого у порядку статті 488 ЦПК, змісту відновленого судового рішення може унеможливити реалізацію особою, яка зверталась до суду з заявою про відновлення втраченого провадження, своїх прав відповідно до визначеної мети. Винятком можуть бути лише випадки неможливості відновлення судом повного тексту судового рішення, а відновлення та викладення судом його резолютивної частини є достатнім для реалізації особою захисту свого порушеного, оспореного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу (наприклад, отримання дубліката виконавчого документа, скасування заходів забезпечення позову тощо).

Крім того, в окремих випадках також залежно від мети відновлення втраченого судового провадження в резолютивній частині рішення, постановленого в порядку 488 ЦПК, окрім повного тексту відновленого судового рішення доцільним є зазначення переліку всіх відновлених матеріалів справи із зазначенням їх реквізитів (зокрема, протоколи судових засідань, заяви, клопотання, письмові докази тощо).

Враховуючи наведене, невиконання Пересипським районним судом м. Одеси його права на відновлення у передбаченому процесуальним законом порядку втраченого судового провадження, зокрема, текстів ухвал від 03.02.2010 у справі № 2-904/2010 та від 17.02.2010 у справі № 2-915/2010, є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 22 липня 2025 року з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відновлення втраченого провадження відповідно до розділу Х ЦПК України в обсязі, необхідному для вирішення питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти росії» від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до порушення норм процесуального права, а отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви є передчасним та зробленим з порушенням норм процесуального права.

Таким чином, не можна визнати обґрунтованою оскаржувану ухвалу суду першої інстанції із зазначених судом підстав.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Наведене у своїй сукупності є підставою для застосування вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 379 ЦПК України та скасування оскаржуваної ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Назаркевича Сергія Михайловича задовольнити частково.

Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 22 липня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови – 21 квітня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький