Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №947/9918/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4334/26

Справа № 947/9918/25

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Огренич І.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 104070866 від 02.01.2024 в розмірі 65075 гривень, мотивуючи тим, що 02 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 104070866, згідно з умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 19000 гривень зі сплатою відсотків за користування коштами, з кінцевим терміном повернення до 16 квітня 2024 року.

26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104070866 від 02.01.2024.

Відповідач порушив умови кредитного договору і має заборгованість в сумі 65075 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 19000 грн; заборгованості за відсотками - 44175 грн; заборгованості за комісією (за надання кредиту одноразова) - 1900 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 104070866 від 02.01.2024 в розмірі 65075 гривень. Вирішено судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк для вчинення процесуальної дії на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 травня 2025 року по цивільній справі №947/9918/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 травня 2025 року по цивільній справі № 947/9918/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги є те, що у мотивувальній частині заочного рішення, судом не встановлено дату, спосібнадання кредиту (надання коштів), а також під який процент надавався кредит.

Судом не досліджено документу, на підставі якого кредит булопередано відповідачу.

Судом не перевірено, чи мало право ТОВ «Мілоан» - первісний кредитор укладати з відповідачем кредитний договір - договір споживчого кредитування. Суд вказує, що Товариство надало відповідачу кредит, однак не зазначає, яким чином надано цей кредит (готівкою або ж на розрахунковий рахунок) та який документ підтверджує фактичне надання коштів. При цьому, суд не зазначив, на підставі якого доказу дійшов висновку про отримання відповідачем кредиту у сумі 19000,00 грн, а також не зазначив дату надання коштів відповідачу.

Визначаючи суму заборгованості за відсотками 44175 грн, суд не вказав, за який період нараховано проценти за користування кредитними коштами, а також не визначено процентну ставку за користування кредитними коштами. Отже, судом не визначено, яка процентна ставка була передбачена договором та підлягала застосуванню при здійсненні розрахунку заборгованості, що унеможливлює проведення розрахунку заборгованості за відсотками.

Вказує, що укладено договір про надання споживчого кредиту, у зв`язку з чим довідносин, які виникли застосовуються норми Закону України «Про споживчекредитування», які судом безпідставно не враховані, а саме те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Враховуючи, що кредит згідно умов договору мав надаватися на суму 19000,00 грн, то 1% від цієї суми складає 190 грн в день, виходячи з того, що договір було укладено 02.01.2024 на строк до 16.04.2024, то строк кредиту не міг перевищувати 106 календарних днів. Отже, помноживши 106 календарних днів на 190 грн максимальну процентну ставку за один календарний день, отримаємо максимально можливу суму відсотків за користування кредитом (106*190) = 20140,00 грн.

Розрахунок, зроблений позивачем, який без перевірки прийнятий за основу судом, ґрунтується на процентній ставці, яка перевищує 1% за один день, що суперечить вищевказаним нормам Закону.

Положення договору про нарахування процентів за ставкою, яка перевищує 1% за один день суперечить вимогам Закону, а отже вказане положення договору є недійсним (нікчемним) і не могло застосовуватися (братися до ваги) при визначенні розміру відсотків за користування кредитом. Також судом не враховано, що проценти можуть нараховуватися виключно протягом строку, на який надано кредит. У даному випадку до 16.04.2024, тобто не більше 106 календарних днів.

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надіслало додаткові пояснення, які за змістом є відзивом на апеляційну скаргу, в яких вказує, що підписання відповідачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору. Отже, Відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечується і позивачем.

Відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Наявна в матеріалах справи відомість про щоденні нарахування та погашення виконана ТОВ «МІЛОАН», враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Зазначає, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимог № 107-МЛ-Т. Сума заборгованості відповідача становить 65075 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий Позивачем розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

Договір про споживчий кредит № 104070866 (далі - Кредитний договір) був укладений сторонами 02.01.2024, враховуючи пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки та роз`яснення Національного банку України до 22.04.2024 року (включно) застосовується відсоткова ставка становить не більше 2,5 %. Пунктами 1.5.2. та 1.5.3. Кредитного договору встановлено, що денна процентна ставка складає 1,70% за пільговий період та 2.30% за поточний період. Тобто на момент укладання Кредитного договору максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, а в договорі визначена максимальна денна процентна ставка становила 2,30%, що відповідає вимогам законодавства. Отже, враховуючи вищевикладене, денна процентна ставка передбачена Кредитним договором відповідає умовам Закону України «Про споживче кредитування».

Зауважує, що ТОВ Фінансова Компанія «Мілоан» не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність». Відповідно до термінів та визначень зазначених в Кредитному договорі № 104070866 від 02.01.2024 року, комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п. 1.5.1 цього договору. Тобто комісія за надання кредиту не стосується додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту чи надання інформації про стан кредитної заборгованості.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 65075 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , отримавши кредит, всупереч вимогам ст. 526 ЦК України, умови договору по своєчасному поверненню кредиту не виконав, заборгувавши суму в розмірі 65075 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 19000 грн; заборгованості за відсотками - 44175 грн; заборгованості за комісією (за надання кредиту одноразова) - 1900 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до часини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію"(далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 104070866 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначеним цим Договором, на строк, визначений п. 1.3., надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користуванням кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника (а.с. 8-10).

За умовами Кредитного договору № 104070866 відповідач отримав кредит у розмірі 19000 гривень строком на 105 днів з 02.01.2024.

Дата надання кредиту складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 17.01.2024. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 16.04.2024 (п. 1.3., 1.3.1., 1.3.2. Договору).

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В., відповідач ОСОБА_1 , ідентифікований ТОВ «Мілоан» як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував, підписавши 02.01.2024 19:37:27 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: 845626, направленого на номер телефону: НОМЕР_1 (а.с. 11 зв).

Анкета-заява на кредит № 104070866 від 02.01.2024 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан». (а.с. 12)

Згідно із платіжним дорученням № 79839326 від 02.01.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 19000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору № 104070866 (а.с. 12 зв).

26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104070866 від 02.01.2024. (а.с. 13зв-16)

Згідно з витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 29.04.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 65075 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 19000 грн; заборгованість за відсотками - 44175 грн; заборгованість за комісією - 1900 грн. (а.с. 17)

04.02.2025 на адресу ОСОБА_1 позивачем направлено претензію з вимогою сплатити борг у сумі 65075 грн. (а.с. 17зв)

Отже, кредитний договір № 104070866 від 02.01.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідає наведеним вище вимогам закону, унаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки, що спростовує доводи скарги в цій частині.

Щодо доводів скарги, що судом не враховано, що у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, колегія суддів вказує таке.

Згідно із пунктом 3.3.2. Кредитного договору № 104070866 від 02.01.2024 позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни, передбачені п. 1.1-1.5 та п. 2.4. цього договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитний договір № 104070866 від 02.01.2024 є договором про споживчий кредит, тому на правовідносини, що виникли під час його укладення та виконання, розповсюджується Закон України «Про споживче кредитування».

22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Цей закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року) передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З викладеного вище убачається, що починаючи з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, при цьому, протягом перших 120 днів, тобто з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно процента ставка не має перевищувати 2,5 %, та протягом наступних 120 днів, тобто 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно не має бути більшою ніж 1,5%.

Як убачається з матеріалів справи, з 02.01.2024 по 17.01.2024 кредитором нараховувалися проценти у розмірі 4845 грн за пільговою процентною ставкою у розмірі 1,70 % в день, а з 18.01.2024 по 16.04.2024 нараховувалися проценти у розмірі 39330 грн за поточний період за процентною ставкою у розмірі 2,30 % в день, як то передбачено п. 1.5.2., 1.5.3. кредитного договору, що узгоджується з положеннями наведених вище вимог закону.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судом обґрунтовано стягнуто з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 44175 грн (за період з 02.01.2024 по 17.01.2024 за процентною ставкою - 1,70%, та за період з 18.01.2024 по 16.04.2024 - за процентною ставкою 2,30 %) .

Разом з тим, оцінюючи заборгованість за комісією, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору № 104070866 від 02.01.2024 комісія за надання кредиту становить 1900 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Отже умовами укладеного між сторонами договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі N 740/3852/19 (провадження N 61-7745св21) зазначено, що: "відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

Зміст кредитного договору не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредитного договору, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

З огляду на викладене вище, пункти 1.5.1., 2.2.1. кредитного договору № 04070866 від 02.01.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в частині зобов`язання сплати позичальником комісії у розмірі 1900 грн, є нікчемними, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної вище суми грошових коштів відсутні.

Цим обставинам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісію у розмірі 1900 грн.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, з урахуванням наведеного неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором № 04070866 від 02.01.2024 з 65075 до 63175 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою, пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу позовної заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2422,20 грн, за подачу апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений на підставі звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю другої групи.

Відповідно до ч. 6 ст. 124 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Позов задоволено частково, що становить 97% (63175*100/65075) від загальної ціни позову, а отже з відповідача підлягало стягненню за подачу позовної заяви 2349,72 грн (2422,40*97%), за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягало стягненню 109 грн (3633,60*3%), тому шляхом взаємозарахування з відповідача на користь позивача належить до стягнення 2240,72 грн (2349,72-109).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за Кредитним договором № 04070866 від 02.01.2024 з 65075 до 63175 грн.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2025 року в частині судового збору скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ЄДРПОУ: 35234236) судовий збір у розмірі 2240,72 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови - 21 квітня 2026 року

Судді: М.В Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький