Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №521/27979/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4231/26

Справа № 521/27979/23

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2025 року, ухвалене Хаджибейським районним судом м. Одеси у складі: судді Маркарової С.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № Р51.13044.005259254 від 14 травня 2019 року в розмірі 55224,17 грн, з яких 22902 грн – заборгованість за основним боргом; 10114,36 грн – заборгованість за відсотками; 22207,81 – заборгованість за комісіями та судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 14.05.2019 між АТ "Ідея Банк" та відповідачем укладений договір кредиту та страхування № Р51.13044.005259254, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 35945 грн, зобов`язався повернути кредити, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Проте, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит.

07.07.2023 між АТ "Ідея Банк" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за спірним кредитним договором.

Вказує, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги здійснювалось безпосередньо АТ "Ідея Банк" станом на день відступлення права вимоги, позивачем не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалося.

Відповідач позов визнав частково, не заперечуючи факт укладення договору, погодження сторонами договору його умов, фактичне отримання ним кредитних коштів та не оспорював право позивача на звернення із даним позовом. Разом із тим, просив суд застосувати до виниклих правовідносин Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звільнивши його від нарахованих відсотків за спірним кредитним договором.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2025 року позов ТОВ задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № Р51.13044.005259254 в розмірі 55224,17 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2684 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, зменшити загальну суму заборгованості шляхом списання нарахованих 10114,36 грн заборгованості за відсотками, 22207,81 грн – заборгованості за комісіями.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом не враховано, що на теперішній час ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України, що підтверджується довідкою № 2909 від 04.11.2024 видана військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, а тому нараховані відсотки за кредитним договором є незаконними та підлягають списанню, оскільки має пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд дійшов помилкового висновку про те, що військова частина Національної гвардії України не є військовою частиною Збройних Сил України.

Вказує, що 28.03.2024 направляв на електронну адресу позивача заяву про списання та звільнення від сплати штрафних санкцій, пені, відсотків та будь-якого виду нарахувань про кредиту у відповідності до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проте відповідачем вказану заяву було проігноровано.

24.11.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» направлено додаткові пояснення по справі, які підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України не можуть бути прийняті Одеським апеляційним судом та підлягають поверненню заявнику без розгляду, з огляду на те, що законодавцем передбачено викладення письмово своїх вимог, заперечень, тощо виключно у заявах по суті справи, якими додаткові пояснення не є.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 55224,17 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині позовних вимог про стягнення розміру заборгованості за відсотками у сумі 10114,36 грн та заборгованості за комісіями - 22207,81 грн, в іншій частині рішення не переглядається.

Задовольняючи позовні вимоги в наведеній частині, суд виходив з обгрунтованості позовних вимог наданими позивачем доказами щодо розміру заборгованості, зокрема, щодо нарахування відсотків через відсутність доказів того, що відповідач брав участь у воєнних (бойових) діях для відсічі збройної агресії проти України, а також (або) у виконанні завдань територіальної оборони по справі відсутні з огляду на вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Національну гвардію України».

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

За ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Електронний Договір та всі додаткові угоди до нього, підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та по справі ніким не оскаржується, що 14.05.2019 між АТ "Ідея Банк" та відповідачем укладений договір кредиту та страхування № Р51.13044.005259254 (а.с. 5).

За договором сторонами визначений тип кредиту як бюджетний на власні потреби, сума кредиту 35945 грн, процентна ставка – 19,5% змінювана, строк кредиту - 48 місяців.

Відповідно до п. 1.6. договору дата повернення кредиту - 14.05.2023.

За п. 1.5. договору під час користування кредитом банк надав відповідачу послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, які визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до Додатку № 1 як «Інші послуги Банку».

Повернення кредиту здійснюється в порядку п. 1.6. договору через рахунок № 290920007405, відкритий у банку відповідно до Графіку, викладеному в Додатку № 1 до договору.

Договір підписаний відповідачем власноруч. Відповідач ознайомлений, підписав та отримав паспорт споживчого кредиту. Паспорт споживчого кредиту містить всю ключову інформацію про кредит, таку як сума, строк, процентна ставка, комісії та інші умови та допомагає позичальнику зрозуміти умови кредиту та прийняти обґрунтоване рішення.

Зі змісту паспорту споживчого кредиту вбачається, що відповідач підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптований договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі разі невиконання зобов`язань за договором.

Банківські комісії погоджені сторонами договору у кредитному договорі, включені до паспорту споживчого кредиту.

Отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується ордером-розпорядженням № 1 (а.с. 7).

Факт укладення договору, погодження сторонами договору його умов, фактичне користування кредитними коштами визнані відповідачем в процесі розгляду справи. Договір не оспорений.

07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладений Договір факторингу № 07072023, за яким право грошової вимоги за спірним кредитним договором перейшло до позивача (а.с. 11-12).

З моменту отримання права вимоги позивачем не нараховувались жодні штрафні санкції.

За реєстром боржників № 1 до договору факторингу заборгованість за спірним кредитним договором становить 55224,17 грн, з яких: 22902 грн - заборгованість за основним боргом; 10114,36 грн - заборгованість за відсотками; 22207,81 грн - заборгованість за комісіями. (а.с. 13)

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 55224,17 грн, суд в оскаржуваній частині виходив з того, що докази, що відповідач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, або участь в забезпеченні проведення антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення або участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів або участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, останнім суду не надані. Cудом зазначено, що посилання відповідача на те, що Національна Гвардія України сама по собі є військовими формуванням не є підставою застосування судом п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Переглядаючи рішення суду в оскаржуваній частині, колегія суддів зазначає таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Так, ст. 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Водночас перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає ст. 14 Закону №2011-XII.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" ст.14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: "Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються".

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов`язаннями.

У подальшому Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" було внесено зміни та викладено п. 15 ст. 14 № 2011-XII в наступній редакції: Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

1. Для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року № 124 (далі - Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше - військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України.

2. Для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.

Таким чином, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи, мають право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII.

Отже, в даному випадку відповідач мав повідомити кредитора, що є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини 3 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19.

Разом із тим, відповідно до довідки начальника відділення кадрів військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 № 736 від 12.03.2024 штаб-сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 23.03.2012 до цього часу, та працює у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 39).

Так, надані відповідачем документи не підтверджують наявність у нього статусу призваного (мобілізованого) на військову службу (оскільки проходить таку військову службу за контрактом), а тому не надають йому пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення відповідача від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Однак, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й заборгованість за комісією в сумі 22207,81 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.

У договорі не вказано, за яку саме послугу позивач встановив комісію і умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Приймаючи до уваги, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, колегія суддів вважає, що обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемним, відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач не надав доказів, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачу, за які необхідно здійснювати сплату комісії, та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є частково доведеною, а тому підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн, за подання апеляційної скарги судовий збір підлягав у розмірі 4026 грн.

Оскільки позов задоволено частково, що становить 59,80 % (33016,36*100/55224,17) від загальної ціни позову, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1605 грн (2684*59,80%), за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 1618,45 грн (4026*40,20%), тому шляхом взаємозарахування, з позивача на користь відповідача належить до стягнення 13,45 грн (1618,45-1605).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2025 року змінити, зменшивши суму стягнутої ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № Р51.13044.005259254 з 55224,17 грн до 33016,36 грн.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 липня 2025 року в частині судового збору скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів (код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 13,45 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 21 квітня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький