Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №496/4380/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1697/26

Справа № 496/4380/24

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Зачепіло Зоряни Ярославівни

на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 липня 2025 року, ухвалене Біляївським районним судом Одеської області у складі: судді Горяєва І.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 476930-КС-002 у розмірі 38151,08 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 476930-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1. Договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

Відповідно до Додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит у розмірі 5000,00 грн Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту становить 750 грн. До теперішнього часу позичальник свої зобов`язання за кредитним договором № 476930-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 476930-KС-002 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 476930-KC-002 на загальну суму 16670,97 грн.

У зв`язку з частковим виконанням умов кредитного договору станом на 09.06.2024 заборгованість позичальника перед кредитодавцем становить 38151,08 грн, яка складається з: 13718,56 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 24432,52 грн - сума прострочених платежів по процентах.

У відзиві на позовну заяву відповідачка просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що Договір про надання позики № 476930-КС-002 від 19.12.2023 року не містить ознак Кредитного договору, надана копія Договору не містить підпису відповідача, також стороною позивача не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 . Зазначила, що позивачем не надано пояснення щодо сум заборгованості за Договором № 76930-КС-002 від 19.12.2023 року, а саме не надано пояснення нарахування відсотків та розмір відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Тому заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а з цих підстав не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив. Також позивачем не додано до позову первинних бухгалтерських документів.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30 липня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 476930-КС-002 про надання кредиту від 19.12.2023 року у розмірі 38151,08 гривень, що складається з суми прострочених платежів: по тілу кредиту 13718,56 грн; по процентах - 24432,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводами апеляційної скарги є те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

З наданого розрахунку слідує, що грошові кошти були перераховані через посередника, у наданих кредитних договорах відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором.

Реквізити повного карткового рахунку позичальника, на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів, в матеріалах справи не міститься.

Матеріалами справи не підтверджено укладення ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем кредитного договору, погодження інших умов кредитування та надання кредиту, оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних не підтверджує проходження відповідачем верифікації та ідентифікації згідно з вимог законодавства.

Відсутні в матеріалах справи і суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів перерахування кредитних коштів позичальнику відповідно до вимог ст. 526, 1054, 1088 ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим кредитором і не містять жодного підтвердження реальності господарської операції, не можна вирахувати, коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» в особі свого представника Покрищука А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на те, що кредитором до позовної заяви долучено достатню кількість належних доказів, доведено суду факт укладання кредитного договору між сторонами та факт видачі кредитних коштів боржнику. Вказує, що непослідовна позиція відповідача, який, з однієї сторони, заявляє, що кредитного договору не укладав і коштів не отримував, адже такий факт є нібито не доведеним; а з іншої, - оспорює розрахунок заборгованості, наданий позивачем, заявляючи, що він є всього лише внутрішнім документом фінансової установи і не може бути належним доказом наявності саме такої заборгованості.

Судом першої інстанції отримано від АТ «Приват Банк» інформацію, згідно якої вбачається, що на рахунок боржника поступали кошти за кредитним договором в сумі, яка обумовлена основним кредитним договором та додатковою угодою до нього і конкретно в ті дати, в які укладалися такі правочини сторонами; й такі кошти активно використовувалися боржником у власних цілях.

Вказує, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Відповідач зі своєї власної волі відвідав офіційну інтернет-сторінку (веб-сайт) ТОВ “Бізнес позика”, залишив заявку на оформлення кредиту, відповідно зареєструвався й авторизувався на порталі кредитодавця із наданням усієї необхідної інформації (паспорт, адреса реєстрації, РНОКПП, реквізити банківської карти і т.д.), попередньо заповнивши усі необхідні анкетні дані. Внаслідок цього, позивач, після погодження кредитного ліміту для відповідача і врегулювання безпекових заходів, надав останньому оферту, тобто пропозицію укласти договір. Відповідач у свою чергу прийняв таку пропозицію, а відтак, беручи до уваги вищезазначені правові норми, шлях\процедура укладання угоди є завершеною, тобто доконаною. А отже, з того моменту, як позивач отримав схвальну відповідь (згоду) від відповідача на укладання угоди, така угода вважається укладеною між сторонами.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 38151,08 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення договору та наявність заборгованості у ОСОБА_1 , відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт виконання ним зобов`язань за договором. Тому суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконала, не повернула у строк позивачу отримані кредитні кошти, в результаті чого станом на 09.06.2024 заборгованість за Договором № 476930-КС-002 про надання кредиту становить в розмірі 38151,08 грн.

Перевіряючи довід апеляційної скарги про неповідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів погоджує такий.

Матеріалів справи не містять будь-яких відомостей про сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, призначеного на 30.07.2025.

Наведене порушення судом норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, оскільки справу (питання) розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (в разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Що стосується інших доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року N 9 роз`яснив, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У справі, що переглядається, судом встановлено, що 19.12.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 476930-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (досліджено в системі «Електронний суд»).

ТОВ «БІЗНЕСПОЗИКА» 19.12.2023 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 476930-КС-002 про надання кредиту (досліджено в системі «Електронний суд»).

19.12.2023 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 476930-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Відповідно до п. 1. Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано та судом не здобуто.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Також, 27.12.2023 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 476930-КС-002 про надання кредиту (шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 476930-КС-002 позичальник ОСОБА_1 , на виконання умов договору, здійснила часткову оплату за Договором № 476930-КС-002 на загальну суму 16670,97 грн.

Колегія суддів вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Згідно з розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту станом на 09.06.2024 відповідачка має прострочену заборгованість 38151,08 грн, яка складається з: 13718,56 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24432,52 грн - заборгованість по процентам.

26.06.2025 року на виконання ухвали суду АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" було надано інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 та повідомлено, що на ім`я останньої банку емітовано картку № 5457-082508536633 (а.с. 65-70).

Вказаний номер електронного платіжного засобу зазначений в Кредитному договорі № 476930-КС-002 та в Анкеті клієнта.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Слід зазначити, що підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, договір про надання кредиту містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, доводи скарги, що матеріалами справи не підтверджено укладення ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем кредитного договору, є необґрунтованими, оскільки підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме до ТОВ «Бізнес позика», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Твердження скарги, що в матеріалах справи відсутні і суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів перерахування кредитних коштів позичальнику відповідно до вимог ст. 526, 1054, 1088 ЦК України, спростовується матеріалами справи, а саме випискою за договором № б/н за період 19.12.2023-27.12.2023, яка підтверджує факт перерахування коштів 19.12.2023 у сумі 11000 грн. (а.с. 68зв)

Колегія суддів, оцінюючи доводи відповідача, що розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим кредитором і не містять жодного підтвердження реальності господарської операції, зазначає, що наданий відповідачем розрахунок ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи, відповідач не надає власного контррозрахунку та не спростовує правильність проведених позивачем розрахунків, зокрема по процентах.

Щодо твердження скарги, що з наданого розрахунку слідує, що грошові кошти були перераховані через посередника, колегія суддів вказує таке.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги» небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є .

Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи).

Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.

Отже, відсутність у кредитному договорі окремого положення щодо можливості перерахування коштів третьою особою не виключає правомірності такого способу виконання зобов`язання, за умови, що кошти фактично були отримані кредитором та зараховані належним чином. Таким чином, наведені обставини не спростовують факту належного виконання зобов`язання.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

Зважаючи на зазначене, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд вважає, що заборгованість за кредитом підлягає стягненню.

Тому, враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, а наданий відповідачкою відзив на позову заяву в частині щодо ненадання позивачем пояснень щодо нарахування заборгованості за відсотками спростовується вищенаведеним.

Вказане у сукупності свідчить пр о обгрутованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, при цьому позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Зачепіло Зоряни Ярославівни задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, адреса: м. Київ, бул-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 476930-КС-002 про надання кредиту від 19.12.2023 року у розмірі 38151,08 гривень, що складається з суми прострочених платежів: по тілу кредиту – 13718,56 грн, по процентах – 24432,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, адреса: м. Київ, бул-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови - 21 квітня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький