Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №947/38924/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/596/26

Номер справи місцевого суду: 947/38924/25

Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., захисниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Дідорчук Ірини Ігорівни

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2025 року

встановив:

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2025 року

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2025 року о 23:04 годин на

вул. Костанді, 25 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем BMW 750ХІ державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України», з явними ознаками алкогольного та наркотичного сп`яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, забарвлення шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовися.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апелянта суд усупереч ст. 268 КУпАП розглянув справу без його участі, при цьому він не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи у зв`язку з чим не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи та висловити власні доводи та заперечення щодо обставин, які викладені у протоколі. Всупереч ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський не повідомив водія про причинки зупинки транспортного засобу, доказів, які б свідчили про порушенням водієм вимог ПДР, а відтак слугували підставами для зупинки автомобіля матеріали справи не містять. Крім цього, у справі також відсутні відомості, які б свідчили про те, що саме він керував автомобілем, факт руху автомобіля за допомогою відеозапису не зафіксований. У постанові суд зазначив, що саме водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у порядку, встановленому законом. Зазначення поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а також того, що він відмовився від проходження огляду не відповідає дійсності. Поліцейський не повідомляв про наявність у нього жодної ознаки алкогольного сп`яніння, яка б слугувала підставою для висловлення на його адресу вимоги щодо виконання обов`язку п.2.5 ПДР, тоді як його поведінка була адекватною, зрозумілою та відповідала обстановці. Правоохоронець хоча і запропонував пройти огляд на стан сп`яніння, проте не конкретизував який саме огляд, у який спосіб (на місці зупинки чи у закладі охорони здоров`я). Долучений до справи відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такий не є безперервним, у той час як свідки не залучалися. Документи, що містяться у справі не засвідчені належним чином, тому не є допустимим доказами по справі. Правоохоронець не роз`яснив йому, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння фактично несе аналогічні наслідки, що є об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, яка полягає у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не складався. Суд з власною ініціативи витребував відеозапис, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В апеляційній скарзі апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилаючись на те, що справу розглянуто без його участі, копію оскаржуваної постанови у порядку, передбаченому ст. 285 КУпАП він не отримував, не маючи юридичної освіти та не будучи фахівцем у галузі права, він здійснював пошуки захисника з якою 08 січня 2026 року уклав договір про надання правничої допомоги, остання отримала копію оскаржуваного судового рішення 12 січня 2026 року та вже 16 січня 2026 року захисниця звернулася з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, у задоволенні якого відмовлено постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2026 року. Копію цієї постанови захисниця отримала лише 07 лютого 2026 року, з апеляційною скаргою апелянт особисто звернувся 11 лютого 2026 року.

В судовому засіданні захисниця Дідорчук І.І. підтримала вимоги апеляційної скарги, надала пояснення за доводами апеляційної скарги.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Вислухавши захисницю Дідорчук І.І. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зауважує про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, 16 грудня 2025 року прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 17 грудня 2025 року і закінчився 26 грудня 2025 року.

З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , останній копію оскаржуваної постанови у порядку, передбаченому ст. 285 КУпАП не отримував. З матеріалами цієї справи захисниця Дідорчук І.І. ознайомилася 12 січня 2026 року та звернулася з апеляційною скаргою 16 січня 2026 року. Постановою Одеського апеляційного суду від 30 січня 2026 року відмовлено захисниці Дідорчук І.І. у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, копію цієї постанови захисниця отримала 09 лютого 2026 року. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся особисто 11 лютого 2026 року.

Беручи до уваги обставини, якими апелянт обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, з метою забезпечення доступу до правосуддя, апеляційний суд вважає, що апелянту потрібно поновити строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд виходив з того, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами та іншими матеріалами справи.

З такими висновками судді, апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я) (п. 7 розділу I Інструкції).

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, а також інші документи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №467827 від 28 вересня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_2 , правоохоронцями зафіксовано, що: «28 вересня 2025 року о 23:04 год в м. Одеса, вул. Костанді, 25, водій керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, що зафіксовано на пвр 471808, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР».

З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що правоохоронцями зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 у зв`язку з порушенням ним вимог ПДР. Під час розмови з водієм, у останнього поліцейський виявив ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», однак від проходження огляду у такий спосіб ОСОБА_2 відмовився, після чого поліцейський одразу повідомив водія про те, що у такому разі стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення і перейшов до оформлення матеріалів справи (22:56:47-22:57:10 – час вказаний на відеозаписі).

При цьому, як свідчить відеозапис, правоохоронцями було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці лише (виключно) за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), на що фактично водій не погодився, що слугувало підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Однак, усупереч вимогам ч.3 ст. 266 КУпАП, п.7 розділу I Інструкції, п.п. 6,8 Порядку, після висловлення водієм відмови від проходження огляду на місці за допомогою спеціального технічного засобу, поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, як то передбачено наведеними вище вимогами законодавства.

Отже зазначені вище дії працівників поліції не відповідали засадам законності, суперечили порядку, яким регламентовано направлення особи на огляд на стан алкогольного сп`яніння, і цим обставинам суд першої інстанції не надав належної правової (юридичної) оцінки та дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, встановлення самого лише факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, за умови, що йому не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, не є достатнім для констатації факту вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення, а відтак і притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом є безпідставними, оскільки порядок, встановлений законодавством, поліцейськими не дотримано, що спростовує твердження про порушення

ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva v. russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin v. russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Зважаючи на те, що правоохоронцями не дотримано процедуру направлення водія на огляд на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у цій справі.

Отже підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП відсутні, тому вказані вище висновки судді першої інстанції є помилковими.

Інші доводи, якими обґрунтовується скарга, апеляційний суд не перевіряє, оскільки встановлені апеляційним судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення про закриття провадження у справі, у зв`язку з чим надання правової (юридичної) оцінки іншим доводам не є доцільним.

У відповідності до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі

Згідно із п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За результатами апеляційного перегляду справи, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржувану постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2025 рокускасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко