Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №504/399/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/721/26

Номер справи місцевого суду: 504/399/26

Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., захисниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Щенсної Ірини Олександрівни

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 09 лютого 2026 року

встановив:

Постановою судді Доброславського районного суду Одеської області від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 23 січня 2026 року о 15.20 год. за адресою: с. Олександрівка, між вулицями Західна-Молодіжна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ VIDA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного спяніння, від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 09 лютого 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд не правильно зазначено по-батькові особи, а саме замість вірного « ОСОБА_2 », помилково вказано « ОСОБА_3 », що робить ці документи неналежними доказами у справі. Крім цього, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про час та дату розгляду справи, а також міститься інформація про те, що відеофіксація здійснювалася за допомогою технічного засобу з №00035, у той час як у справі міститься відеозапис з №00025. Складаючи адміністративні матеріали, поліцейський застосовував відносно нього моральний тиск, оскільки зазначив, що у тому разі, якщо він не підпише протокол про адміністративне правопорушення, то йому не буде видано тимчасовий дозвіл на право керування автомобілем. Під час роз`яснення прав, поліцейський ввів його в оману, оскільки повідомив лише про те, що він має говорити правду, однак не роз`яснив право не давати покази стосовно себе та його близьких родичів. Крім цього, поліцейський роз`яснив, що він може відмовитися від проходження медичного огляду та пройти його самостійно та у тому разі, якщо результат такого огляду буде негативний йому повернуть посвідчення водія. За результатами складання адміністративних матеріалів, поліцейський не відсторонив його від керування транспортним засобом, що свідчить про надуманість правових підстав для проходження ним огляду. Перед складанням протоколу поліцейський повідомив його про наявність однієї ознаки наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло), а вже під час оголошення змісту протоколу, констатував наявність вже 3-х ознак. Посилаючись на відеозапис зазначає, що він поводив себе адекватно, надавав чіткі та послідовні відповіді на поставлені поліцейським питання, порушення координації рухів не виявляв, тремтіння пальців рук не мав, поводив себе спокійно та коректно, крім того повідомив поліцейського про те, що він не відмовляється від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, однак поїде після того, як забезпечить свою сім`ю теплом. У справі відсутні докази того, що до початку складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і після його складання, існувало направлення на огляд.

Разом з апеляційною скаргою подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на незадовільний стан здоров`я, обумовлений тим, що за час проходження військової служби (01 березня 2022 року по 28 травня 2024 року) він отримав численні травми голови у вигляді контузій у зв`язку з чим страдає на прояви амнезії. Крім цього, упродовж 17-18 лютого 2026 року він займався питанням розшуку свого сина, який зник безвісти. 19 лютого 2026 року здійснював пошук ліків для своєї дружини, яка є інвалідом 2 групи. Вказані вище обставини завадили апелянту своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.

В судовому засіданні захисниця Щенсна І.О. підтримала вимоги апеляційної скарги, надала пояснення за доводами апеляційної скарги.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Вислухавши захисницю Щенсну І.О. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зауважує про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, 09 лютого 2026 року прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 10 лютого 2026 року і закінчився 19 лютого 2026 року, апеляційна скарга подана 24 лютого 2026 року.

Зважаючи на незначний пропуск строку на апеляційне оскарження, беручи до уваги обставини, якими апелянт обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження з метою забезпечення доступу до правосуддя, апеляційний суд вважає, що апелянту потрібно поновити строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч. 4ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу I Інструкції).

Ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу I Інструкції).

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п. 12 Розділу II Інструкції).

Наведені вище вимоги національного законодавства правоохоронцями дотримані.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд в основу свого рішення, серед іншого, поклав відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні водія на огляд, письмових поясненнях ОСОБА_1 та відеозаписах, долучених правоохоронцями до матеріалів справи.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573731, правоохоронцями зафіксовано, що: «23 січня 2026 року о 15:20 год за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Олександрівка, між вулицями Західна-Молодіжна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ VIDA» д/з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР».

Вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення, підписаний

ОСОБА_1 як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що у зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей (16:34:20 – час вказаний на відеозаписі), йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак він відмовився від проходження огляду у такий спосіб (16:35:28 – час вказаний на відеозаписі), посилаючись на готовність пройти огляд на місці зупинки, при цьому поліцейський повідомив водієві, що законодавством не передбачено можливості проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки, оскільки такий огляд проводиться виключно у медичному закладі.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, наведені апелянтом у якості підстави для скасування постанови суду, апеляційний суд зауважує, що мотиви, якими керувався Макаров В.Є., відмовляючись від виконання обов`язку, передбаченого п.2.5 ПДР не мають правового (юридичного) значення, оскільки законодавець не визначає обставини, які можуть слугувати підставами для звільнення водія від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського.

Посилання ОСОБА_1 на місці зупинки про його готовність пройти огляд на місці зупинки є необґрунтованими, оскільки у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п. 12 Розділу II Інструкції).

Отже, єдино можливим способом проведення огляду особи на стан наркотичного сп`яніння є проходження огляду у закладі охорони здоров`я, водночас проведення такого огляду поліцейським на місці події законодавством не передбачено.

Помилкове роз`яснення поліцейським про можливість проходження особою огляду у закладі охорони здоров`я після складення протоколу про адміністративне правопорушення не має правового значення, оскільки відмову від виконання обов`язку, передбаченого п.2.5 ПДР, мотивував зайнятістю у особистих побутових справах, готовністю пройти такий огляд на місці зупинки, а не бажанням його пройти пізніше у медичному закладі.

Між неправильним тлумаченням поліцейським норм законодавства та ухиленням ОСОБА_1 від виконання обов`язку з проходження медичного огляду відсутній причинно-наслідковий зв`язок.

Аргументи апелянта про відсутність у нього ознак наркотичного сп`яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки поліцейський лише фіксує ознаки, які на його переконання можуть свідчить про можливе (ймовірне) перебування особи у стані певного сп`яніння, у той час, як єдиним джерелом доказів, яке може спростувати існування таких сумнівів поліцейських є висновок лікаря закладу охорони здоров`я, який у цій справі відсутній.

Доводи апелянта щодо неправильності зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд його по-батькові, а саме « ОСОБА_3 », замість правильного « ОСОБА_2 », за умови занесення до змісту вказаних вище документів достовірності інших відомостей про особу, зокрема його ім`я, прізвища, дати народження, що не заперечується апелянтом, не зумовлює недійсність цих документів, як джерел доказування.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні 09 лютого 2026 року (день прийняття оскаржуваної постанови), тому не зазначення поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення дати, часу, місця розгляду адміністративної справи не вплинуло на реалізацію апелянтом права, передбаченого ст. 268 КУпАП, щодо прийняття участі в судовому засіданні та наданні пояснень по суті висунутого звинувачення.

Твердження апелянта про те, що поліцейський здійснював відносно нього тиск, апеляційний суд оцінює критично, оскільки ці обставини спростовуються відеозаписом, який не містить фрагментів відеофіксації подій, які б свідчили про те, що правоохоронці чинили у будь-якій формі тиск (психологічний чи б то фізичний), чи у будь-який спосіб впливали на волевиявлення водія.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_4 ініціював питання про проведення перевірки дій поліцейських на предмет законності, шляхом звернення до правоохоронних органів або суду.

З відеозапису убачається, що поліцейський роз`яснив ОСОБА_4 , що у тому разі, якщо він відмовляється ставити підпис у протоколі про адміністративне правопорушення, тому йому не буде вручено копії протоколу про адміністративне правопорушення, а також тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, що відповідає вимогам законодавства.

Стосовно доводів апелянта про те, що поліцейськими не було відсторонено водія від керування вказаним автомобілем, апеляційний суд зауважує про таке.

Так, дійсно положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП передбачено можливість відсторонення особи від керування транспортним засобом у разі наявності підстав вважати, що така особа перебуває, зокрема у стані алкогольного сп`яніння.

Однак, невиконання поліцейськими вимогст. 266 КУпАП у даному конкретному випадку, лише щодо невідсторонення водія від керування транспортним засобом, не дає підстави ставити під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п 2.5 ПДР, оскільки не вчинення правоохоронцями цих дій не впливає на легітимність їх дій у цілому, і не є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Посилання апелянта на те, що поліцейський не роз`яснив йому право не давати пояснення стосовно себе, апеляційний суд відхиляє, оскільки реалізація цього права було наслідком волевиявлення саме ОСОБА_1 .

Твердження апелянта про відсутність у справі письмового направлення на огляд спростовується матеріали справи.

Іншими доводами апеляційна скарга не обґрунтована.

Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до

ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.

Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Доброславського районного суду Одеської області від 09 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Доброславського районного суду Одеської області від 09 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко