Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №469/247/26 — Миколаївський апеляційний суд

24.04.26

33/812/177/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 469/247/26 Головуючий у першій інстанції Тавлуй В.В.

Номер провадження: 33/812/177/26 Головуючий суддя апеляційного суду Крамаренко Т.В.

Категорія: ч.5 ст. 126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання – Шурмою Є.М.,

за участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 603572 від 01 березня 2026 року ОСОБА_1 01 березня 2026 року о 15:09 год. в с.Коблеве, вул. Одеська, 1, Миколаївського району Миколаївської області керуючи транспортним засобом «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та ніколи його не отримував, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху. Порушення вчинено двічі протягом року (постанова серії ЕНА №6549704 від 22.01.2026 року за ч.2 ст.126 КУпАП), за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, адвокат Мельниченко М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною і не обґрунтованою, просив її скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначав, що у справі, яка розглядається, відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б об`єктивно та поза розумним сумнівом доводили факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного проступку, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме в частині наявності об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення - керування транспортним засобом.

Так, згідно відеозапису з боді-камер працівників поліції автомобіль «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_2 не рухається, а ОСОБА_3 ним не керує в розумінні вищевикладених норм права.

Інші докази, які містяться в матеріалах справи (протокол, довідки, рапорти і т.п.) фіксують факт відсутності у ОСОБА_4 права керування транспортними засобами і жодним чином не підтверджують, що останній вчиняв інкриміноване правопорушення за обстави викладених в описовій частині оскаржуваного рішення.

На думку адвоката окремої уваги заслуговують мотиви суду щодо заяви ОСОБА_2 про визнання вини у вчиненні правопорушення, оскільки сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Зазначений правовий висновок сформований у численних правових позиціях ВС, зокрема (ВС/КАС: N? 537/2088/17,15.05.19), згідно якого: «сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище».

З огляду на вищевикладене, на переконання захисника відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП на виконання стандарту «по за розумним сумнівом», що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення суду та є правовим наслідком для його скасування із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника - адвоката Мельниченка М.С., який підтримав доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст. 246 КУпАП).

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).

Відповідно до ч.1 ст. 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 603572 від 01 березня 2026 року, з якого вбачається, що 01 березня 2026 року о 15:09 год. ОСОБА_1 в с. Коблеве, вул. Одеська, 1, Миколаївського району Миколаївської області керуючи транспортним засобом «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та ніколи його не отримував, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху. Порушення вчинено двічі протягом року (постанова серії ЕНА №6549704 від 22.01.2026 року за ч.2 ст.126 КУпАП), за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП (а.с.1).

Одним із засобів досягнення високого рівня безпеки дорожнього руху в Україні є функціонування спеціальної системи навчання майбутніх водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» громадянин, який бажає отримати право на керування транспортним засобом, зобов`язаний пройти підготовку в обсязі, передбаченому програмою підготовки водіїв транспортних засобів відповідної категорії чи типу. Підготовка та підвищення кваліфікації водіїв здійснюються у навчальних закладах незалежно від форм власності та господарювання, що отримали у встановленому порядку ліцензію на цю діяльність. Підготовка та підвищення кваліфікації здійснюються спеціалістами, які відповідають установленим кваліфікаційним вимогам із застосуванням необхідних технічних засобів навчання. В особливих випадках допускається самопідготовка водіїв окремих категорій транспортних засобів. Порядок і типові програми підготовки та підвищення кваліфікації водіїв, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, мінімальний перелік технічних засобів навчання, а також випадки допуску для засвоєння програми підготовки водіїв в індивідуальному порядку визначаються Міністерством освіти України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху.

Право на керування транспортними засобами підтверджується відповідним посвідченням. На території України діють національні і міжнародні посвідчення на право керування транспортними засобами, що відповідають Конвенції про дорожній рух. Порядок видачі цих посвідчень установлюється Кабінетом Міністрів України.

Власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних сил – технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, – свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон; в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв – дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, – погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС; г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документи на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах додатково – схему маршруту та розклад руху; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення великогабаритних чи великовагових вантажів, – дозвіл на рух; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, – технічні умови на перевезення, свідоцтво про допуск водія і допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та дозвіл на дорожнє перевезення; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

На вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил дорожнього руху і передати для перевірки зазначені документи.

Статтею 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Об`єктом правопорушення, передбаченого вказаною статтею є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Частина 2 цієї статті, яка встановлює для тих самих порушень кваліфікуючу ознаку (спричинення пошкодження майнових об`єктів) має своїм об`єктом ще й суспільні відносини у сфері власності.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення це формальний склад керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування.

Об`єктивна сторона правопорушення, визначеного частиною другою передбачає матеріальний склад - для кваліфікації за нею винного діяння необхідно настання певних наслідків: пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна.

Для правопорушення, передбаченого ч. 2, характерна вина у формі умислу щодо порушення встановленого порядку керування транспортним засобом, і у формі необережності - щодо наслідків діяння у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна.

Положеннями ч.5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення зокрема передбаченого ч.2 цієї статті - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується такими доказами як:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №603572 від 01 березня 2026 року (а.с.1);

- відеозаписом, що міститься на диску (а.с.3);

- постановою ЕНА №6549704 від 22 січня 2026 року за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП – штраф 3400грн. (а.с.6,7);

- заявою ОСОБА_1 про визнання своє вини у вчиненні правопорушення (а.с.12).

- довідкою УНП в Миколаївській області від 02 березня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував (а.с.3);

- довідкою УНП в Миколаївській області від 02 березня 2026 року, згідно якої правопорушення передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року (а.с.6).

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Разом з цим, не заслуговують на увагу суду посилання в апеляційній скарзі на те, що у справі, відсутні належні, допустимі та достовірні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки відеозапис, що міститься в матеріалах справи даного факту не спростовує.

Так, ретельно вивчивши вказаний відеозапис судом встановлено, що відео починається з моменту зупинки працівниками поліції транспортного засобу «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_2 . На відео чітко видно, що вказаний транспортний засіб стоїть на узбіччі дороги з працюючим двигуном, а за кермом авто знаходиться ОСОБА_1 . До того ж, водій під час спілкування з працівниками поліції теж не заперечував факту свого керування вказаним транспортним засобом. Більш того, ОСОБА_1 неодноразово запитував у поліцейського причину його зупинки, що свідчить про підтвердження факту керування та зупинки.

Крім цього, відеозапис також фіксує момент ознайомлення працівником поліції ОСОБА_1 зі змістом складеного відносно нього протоколу, після чого ОСОБА_1 його підписав без будь - яких зауважень.

Більш того, в матеріалах справи міститься власноручна заява ОСОБА_1 про визнання своєї вини та надання розстрочки сплати штрафу. У вказаній заяві, ОСОБА_1 зазначив про те, що вину свою він визнає повністю та щиро розкаюється, а також обіцяє в майбутньому не допускати подібних порушень (а.с.12).

Враховуючи наведене, апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування постанови суду.

Посилання адвоката Мельниченка М.С. в суді апеляційної інстанції на те, що при накладенні стягнення за вчинене правопорушення судом не було взято до уваги статус ОСОБА_1 як військовослужбовця та його матеріальний стан не спростовують висновків суду щодо розміру стягнення, який застосовано до ОСОБА_1 в межах санкції частини 5 статті 126 КУпАП.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, оскільки він будучи позбавленим права керування транспортним засобом, навмисно порушує закон та керує транспортним засобом, ігноруючи заборони, тому, з метою попередження вчинення ним в майбутньому нових правопорушень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, без оплатного вилучення транспортного засобу.

При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення вказаного правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича залишити без задоволення.

Постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.В. Крамаренко