Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №740/1943/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1943/26

Провадження № 2-о/740/93/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Ніжинський ВДРАЦС), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,

установив:

16.04.2026 до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла вказана заява ОСОБА_1 , в якій заявниця просила встановити факт смерті її брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Покровське Сватівського району Луганської області, що є тимчасово окупованою територією України.

Заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат заявниці - ОСОБА_2 у с. Покровське Сватівського району Луганської області, тобто на тимчасово окупованій території України. Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане представниками окупаційної влади та не визнається на території України, у зв`язку з чим заявниця позбавлена можливості зареєструвати факт смерті брата. Установлення факту смерті необхідне заявниці для державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 установленого належного державного зразка.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Заявниця подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, заяву підтримала.

Представник заінтересованої особи подав до суду заяву, в якій повідомив про відсутність заперечень по суті заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Статтею 317 ЦПК України встановлено особливість провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Зокрема, у ч. 2 цієї статті вказано, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Приписами ст. 317 ЦПК України визначено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є братом та сестрою, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 14.01.2026, виданого Троїцьким районним відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у с. Покровське Сватівського району Луганської області.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, територія с. Покровське Свастівського району Луганської області є такою, що перебуває у тимчасовій окупації у зв`язку з чим на вказаній території органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність, що у свою чергу, позбавляє можливості заявницю отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 та реалізувати пов`язані з цим права.

Згідно із ч. 2 ст. Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа, встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Розділом 3 п. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545; фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Європейський суд з прав людини у рішеннях проти Туреччини («Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), a також Молдови та Росії («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia») зазначив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає за можливе застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Ураховуючи значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявниці, суд приймає рішення на підставі всіх поданих заявницею доказів, в тому числі з урахуванням документів, які видані установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, та які, як виняток, приймаються до уваги судом та оцінюються разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Заявниця не може отримати свідоцтво про смерть брата у відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, оскільки факт смерті відбувся на території с. Покровське Сватівського району Луганської області, тобто на тимчасово окупованій території України.

Дослідивши надані заявницею документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території, а саме в с. Покровське Сватівського району Луганської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст. 2, 13, 89, 263-265, 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території – задовольнити.

Установити факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Покровське Троїцького району Луганської області, громадянина України, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши датою його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті - с. Покровське Сватівського району Луганської області, у віці 51 рік.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Копію судового рішення видати учасникам справи, невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Суддя І. М. Шевченко