Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №734/878/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/878/26

Провадження № 2/734/714/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 квітня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Іванюка Т.І.,

за участю: секретаря судових засідань Ієвлевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 у розмірі двісті одна тисяча гривень п`ятдесят копійок. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 15 січня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач як позикодавець передав відповідачу як позичальнику грошові кошти в сумі 216500 (двісті шістнадцять тисяч п?ятсот) гривень 00 копійок. Відповідно до Договору позичальник зобов?язується повернути позичкодавцеві суму позики та відсотки за користування позикою в строк, встановлений Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору позичальник зобов?язаний повернути позичкодавцеві позику у строк до 15 січня 2026 року.

Відповідно до п. 3.4 Договору Повернення позики може здійснюватись шляхом переказу на банківський рахунок Позичкодавця або готівкою. У випадку повернення коштів готівкою сплата позики повинна підтверджуватись Позичкодавцем відповідними розписками про одержання коштів, які Позичкодавець зобов?язаний видати Позичальнику одночасно із отриманням платежу від Позичальника.

Відповідно до п. 1.2 на момент укладення цього Договору грошові кошти в сумі 216500 (двісті шістнадцять тисяч п?ятсот) грн передані Позичальнику в повному обсязі.

З боку позивача (позикодавця) в готівковій формі була передана сума коштів визначена п. 1.1 Договору. На підтвердження дійсності укладання договору позики, відповідачем був підписаний Договір позики від 15.01.2026 р. електронним цифровим підписом.

Відповідачем, в межах виконання договору було сплачено на банківський рахунок відповідача лише один платіж 31.03.2025 року у сумі 15450,00 грн. Інших платежів відповідач не здійснював. Таким чином, загальний розмір заборгованості становить 201050 грн.

У свою чергу, окрім інших умов Договором позики передбачено стягнення відсотків за користування кредитом. Однак, відповідач є діючим військовослужбовцем ЗСУ, а тому відповідно до вимог законодавства відсотки та штрафні санкції не нараховуються та не стягуються.

Станом на 15 січня 2026 року (строк повернення коштів), як і станом на дату подання позову до суду відповідач свої зобов`язання не виконав в повному обсязі.

Позивач намагався у позасудовий шлях врегулювати спір, але відповідач добровільно заборгованість не сплатив.

Ухвалою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Представник позивача подав заяву про судовий розгляд без її участі та без участі позивача, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

З урахуванням положень ч.4 ст. 223 та ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що 15 січня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач як позикодавець передав відповідачу як позичальнику грошові кошти в сумі 216500 (двісті шістнадцять тисяч п?ятсот) гривень 00 копійок. Відповідно до Договору позичальник зобов?язується повернути позичкодавцеві суму позики та відсотки за користування позикою в строк, встановлений Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору позичальник зобов?язаний повернути позичкодавцеві позику у строк до 15 січня 2026 року.

Відповідно до п. 3.4 Договору Повернення позики може здійснюватись шляхом переказу на банківський рахунок Позичкодавця або готівкою. У випадку повернення коштів готівкою сплата позики повинна підтверджуватись Позичкодавцем відповідними розписками про одержання коштів, які Позичкодавець зобов`язаний видати Позичальнику одночасно із отриманням платежу від Позичальника.

Відповідно до п. 1.2 на момент укладення цього Договору грошові кошти в сумі 216500 (двісті шістнадцять тисяч п`ятсот) грн передані Позичальнику в повному обсязі.

З боку позивача (позикодавця) в готівковій формі була передана сума коштів визначена п. 1.1 Договору. На підтвердження дійсності укладання договору позики, відповідачем був підписаний Договір позики від 15.01.2026 р. електронним цифровим підписом.

Відповідачем, в межах виконання договору було сплачено на банківський рахунок відповідача лише один платіж 31.03.2025 року у сумі 15450,00 грн. Інших платежів відповідач не здійснював. Таким чином, загальний розмір заборгованості становить 201050 грн.

У свою чергу, окрім інших умов Договором позики передбачено стягнення відсотків за користування кредитом. Однак, відповідач є діючим військовослужбовцем ЗСУ, а тому відповідно до вимог законодавства відсотки та штрафні санкції не нараховуються та не стягуються.

Станом на 15 січня 2026 року (строк повернення коштів), як і станом на дату подання позову до суду відповідач свої зобов?язання не виконав в повному обсязі.

Позивач письмово звертався до відповідача шляхом направлення йому рекомендованого листа (№ 0910800149033 від 20.12.2025 та №0910800154789 від 18.01.2026р) з вимогою погасити заборгованість. Дані листи, відповідно до відстеження Укрпошти були отримані відповідачем, однак, належної відповіді з боку відповідача не було.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір на користь позивача у розмірі 2 010.50 грн.

Керуючись статтями 526, 530, 533, 549, 625, 629, 759, 1046-1051 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 15 січня 2025 року в розмірі 201 050 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 2 010 гривень 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 (РРНОКПП: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 );

Представник позивача – ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 ).

Суддя