Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №750/3400/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3400/26

Провадження № 2-а/750/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Маринченко О.А., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

18 березня 2026 року ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв`язку звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6793971 від 08 березня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що 08 березня 2026 о 23 год. 35 хв. по вул. Шевченка, 41 у місті Чернігові позивач керував транспортним засобом JEEP COMPASS, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору добу, чим порушив пункт 31.4.3 в) Правил дорожнього руху. 08 березня 2026 року о 22 год. 50 хв. у зв?язку із сімейною необхідністю відвезти доньку до місця її проживання в мікрорайон Шерстянка міста Чернігова позивач попросив свого батька скористатись його автомобілем JEEP COMPASS, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Перед виїздом позивач перевірив, що автомобіль був у технічно справному стані, зовнішнє освітлення працювало, видимі недоліки технічного стану були відсутні. Впродовж наступної години цього ж дня на зворотному шляху додому, приблизно о 23 год. 40 хв., по вул. Шевченка в м. Чернігові позивача зупинив наряд поліції Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції. Підійшовши до водія, співробітник патрульної поліції повідомив, що в автомобілі не працює ліва фара ближнього світла. Позивач повідомив співробітнику патрульної поліції про те, що він не знав про цю несправність, подякував за інформування про неї та зазначив, що несправність виникла в дорозі під час руху автомобіля. Співробітники патрульної поліції перевірили документи позивача та розпочали розгляд справи про адміністративне правопорушення. Позивач був здивований розпочатим розглядом справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки приписами пункту 31.5. Правил дорожнього руху встановлена можливість руху транспортного засобу, що має згадані недоліки, які виникли в дорозі, за умов дотриманням визначених в цьому пункті вимог. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, інспектор 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області старший лейтенант поліції Мартиненко Олег Миколайович зачитав права особи, визначені статтею 268 КУпАП. Позивач, керуючись наданими законом правами, заявив усні клопотання про свій намір користуватись правовою допомогою свого адвоката при розгляді даної справи та перенесення її розгляду на іншу дату та час з метою забезпечення присутності адвоката при її розгляді. Необхідність таких клопотань була обумовлена тим, що зважаючи на пізній час, а саме 23 год. 53 хв. (час винесення оскаржуваної постанови), адвокат позивача з об`єктивних причин не зміг би прийняти участь при розгляді даної справи. Однак, проігнорувавши вказані клопотання, інспектор безпідставно, незаконно і необґрунтовано відмовив у їх задоволенні та виніс оскаржувану постанову, що є порушенням права позивача на захист та підставою для скасування оскаржуваної постанови. У суб?єкта владних повноважень посадової особи органів Національної поліції, уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, наявний законодавчо встановлений обов?язок із забезпечення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, можливістю користуватися правами, наведеними у статті 268 КУпАП. Також, у матеріалах справи відсутні докази вжиття інспектором патрульної поліції дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що є порушенням прав позивача та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Автомобіль перед виїздом відповідав допустимому до керування експлуатаційному стану, зовнішнє освітлення автомобіля було справним. Перед використанням транспортного засобу позивач виконав вимоги, передбачені Правилами дорожнього руху, які виключали у водія сумніви щодо можливості керування транспортним засобом, а виниклі обставини не залежали від волі позивача і він об?єктивно не міг їх виявити під час руху. Правила дорожнього руху зобов?язують водія перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан транспортного засобу і зовнішніх світлових приладів. Проте, водій не в змозі контролювати справність зовнішніх світлових приладів під час руху та регулярно зупинятися з метою перевірки справності всіх світлових приладів та технічного стану автомобіля. Відповідно до пункту 31.5. Правил дорожнього руху у разі виникнення в дорозі однієї з несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. Таким чином, суб?єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, є умисел, тобто водій повинен усвідомлювати, що при наявній несправності автомобіля він умисно продовжує ним керувати. Також, в силу приписів пункту 31.5. Правил дорожнього руху якщо несправність ближнього світла виникла під час руху в дорозі та водію про це не було відомо, така подія не є адміністративним правопорушенням, але є приводом для усунення цих недоліків, що й було здійснено наступного дня. Відеозапис фіксації розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності не доводить обізнаність водія про технічну несправність експлуатаційного стану автомобіля. Таким чином, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, а оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін вказаної справи - відмовлено. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов. Задоволено клопотання позивача, витребувано з Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (постанова серії ЕНА № 6793971 від 08 березня 2026 року).

В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві зазначає, що 08 березня 2026 року о 23 год. 35 хв. по вул. Шевченка, 41 у м. Чернігові позивач керував транспортним засобом Jeep Compass, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив пункт 31.4.3 в) Правил дорожнього руху, за що частиною першою статті 121 КУпАП передбачена відповідальність. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 121 КУпАП, необхідна сукупність таких умов: непрацююча лампа лівої фари в режимі ближнього світла та темна пора доби або умови недостатньої видимості. Правилами дорожнього руху встановлена заборона руху транспортного засобу у випадку, якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Оскільки в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості габарити транспортного засобу, що рухається в зустрічному напрямку, визначаються за розташуванням увімкнених фар ближнього або дальнього світла, то для попередження зіткнення зустрічних транспортних засобів у таких умовах і правильної оцінки дорожньої ситуації ліва фара, яка розташована ближче до зустрічного потоку транспортних засобів, повинна горіти обов`язково. Стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» дозволяє поліцейському використовувати інформацію, отриману, зокрема, із відеотехніки з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху, в тому числі відеозаписи отримані із портативного відеореєстратора поліцейського. Так, у пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено відео правопорушення, а саме відео п.в. (портативний відеореєстратор) № 473407, 230606, відео із службового автореєстратора 70mai, що і є технічними засобами за допомогою яких було задокументовано події. Як слідує із відеозапису, зробленого за допомогою портативного відеореєстратора, під час несення служби екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб Jeep Compass, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в темну пору доби з непрацюючою лівою фарою у режимі ближнього світла фар. Факт руху з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла фар не заперечує позивач у позовній заяві, мотивуючи тим, що в примітці до пункту 19.1 зазначено, що в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари. Також, з відеозапису слідує, що поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивачу було повідомлено про причину зупинки та суть вчиненого ним правопорушення. До початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський оголосив про початок розгляду справи, ознайомив позивача з правами, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджав позивачу в реалізації вказаних прав. З метою реалізації свого права на правову допомогу позивач заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи.При цьому, позивач є діючим адвокатом, що підтверджується даними з офіційного сайту Національної асоціації адвокатів України, а тому незрозумілим є бажання позивача скористатися правовою допомогою з метою перенесення розгляду справи, оскільки позивач, як адвокат, повинен мати високий рівень професійної підготовки та бути добре обізнаним у чинному законодавстві. Таким чином, заявлене клопотання позивача щодо перенесення розгляду справи можна розцінювати як затягування розгляду справи та намагання уникнути адміністративної відповідальності. Крім того, законодавством не визначена обов?язкова участь адвоката чи іншого фахівця в галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов?язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу з її правами, однак виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб. Отже, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, а позивач реалізував своє право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення в суді. Таким чином, подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб?єкта владних повноважень. Також, відеозаписом підтверджується, що позивач не вчиняв жодних дій по здійсненню дзвінка адвокату. Крім того, вимога позивача про перенесення розгляду справи суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки винесення постанови на місці вчинення правопорушення регламентується пунктами 2, 3 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07 листопада 2015 року, згідно яких постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, а розгляд справи здійснюють поліцейські відповідно до статті 222 КУПАП. Положення статей 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності та винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Скорочене провадження в справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення та накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Наявні відеоматеріали в повному обсязі підтверджують факт порушення позивачем вимог пункту 31.4.3 в) Правил дорожнього руху, що стало достатньою і належною підставою для винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП. Інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Мартиненко О.М. під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова повністю відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Позивачем до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Зауваження позивача, як підстави для скасування оскаржуваної постанови, не знаходять свого підтвердження, носять суб?єктивний характер та свідчать лише про намагання уникнути адміністративної відповідальності.

На підставі положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив таке.

08 березня 2026 року інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Мартиненком Олегом Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6793971, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 13).

Зі змісту постанови серії ЕНА № 6793971 слідує, що 08 березня 2026 року о 23 год. 35 хв. по вулиці Шевченка, 41 у місті Чернігові, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом JEEP COMPASS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив пункт 31.4.3. в) Правил дорожнього руху.

У графі 7 постанови міститься інформація про долучення до неї відео.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.5. Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до підпунктів а), б), д) пункту 2.3. Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Підпунктом 31.4.3. в) пункту 31.4 Правил дорожнього руху визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Згідно з пунктом 31.5. Правил дорожнього руху у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

За приписами підпункту б) пункту 31.6. Правил дорожнього руху забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9. Правил дорожнього руху).

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі передбачені частиною першою статті 121 КУпАП.

Частиною другою статті 222 КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також, частиною першою статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема відеозаписами, наданими відповідачем до відзиву, підтверджується факт керування позивачем транспортним засобом JEEP COMPASS, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якого в темну пору доби не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

З переглянутого судом відеозапису слідує, що позивач після зупинки транспортного засобу повідомив лише про те, що він не бачив, що на транспортному засобі, яким він керував, не працює ліва фара. Вказані доводи позивача викладені і в позовній заяві.

Разом з тим, суд критично ставиться до вказаних доводів позивача, враховуючи, що зазначене мало місце в темну пору доби і при вказаній несправності дорога попереду автомобіля мала бути погано освітленою, що не міг не помітити позивач, а відповідно до Правил дорожнього руху позивач був зобов`язаний стежити за технічним станом транспортного засобу для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Посилання позивача у позовній заяві на положення пункту 31.5. Правил дорожнього руху та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки аналіз положень Правил дорожнього руху свідчить про те, що при тій несправності, яка виникла на транспортному засобі позивача, останній міг продовжувати рух лише за умови дотримання вимог пунктів 9.9 і 9.11 Правил дорожнього руху, тобто з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. При цьому, відповідно до наданого відповідачем до відзиву відеозапису позивач рухався без дотримання запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 Правил дорожнього руху, тобто без увімкненої аварійної світлової сигналізації та нічого не зазначав про те, що він рухається якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту.

Також, як зазначалося вище, згідно з частиною першою статті 121 КУпАП відповідальність передбачена за керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби). Тобто, в даному випадку закінчений склад правопорушення настає з того моменту, коли особа рухалась з технічною несправністю, передбаченою пунктом 31.4 Правил дорожнього руху, не застосовуючи аварійну світлову сигналізацію.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року в справі № 177/213/17.

Щодо посилань позивача на те, що інспектор необґрунтовано відмовив у перенесенні розгляду справи, суд зазначає, що положеннями статті 258 КУпАП визначено, що уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, чинним законодавством у визначених випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на порушника безпосередньо на місці його вчинення.

Щодо доводів позивача про не надання можливості скористатися правовою допомогою, суд зазначає, що відсутність адвоката при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував своє право на її оскарження, отже подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Крім того, згідно з чинним законодавством до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права.

Поліцейський лише ознайомлює особу з її правами, однак виключно особа вирішує, чи скористається вона своїми правами і в який саме спосіб.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем відповідно до частини другої статті 77 КАС України доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 121 КУпАП, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 271, 272, 286, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи – 40108646.

Суддя