Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №732/221/25 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/221/25

Провадження 2-о/732/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

22 квітня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,

за участю:

заявниці - ОСОБА_1 ,

представника заявниці - адвоката Купрієнка О. В.,

представника заінтересованої особи - ОСОБА_13 (приймав участь у режимі відеконференції в судових засіданнях 26.03.2025, 24.04.2025),

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні,

за участю заінтересованих осіб: Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти 23 липня 2024 року.

Встановлення факту необхідне заявниці для реалізації своїх соціальних прав, зокрема пов`язаних із отриманням статусу члена сім`ї військовослужбовця.

Заява обґрунтована тим, що заявниця з 2008 року проживала разом з рідним братом ОСОБА_2 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Разом вели господарство та був спільний бюджет. Заявниця перебуває на пенсії, розмір якої трохи перевищує прожитковий мінімум. Брат заявниці заробляв кошти різними підробітками та мав добре оплачувану сезонну роботу на сільгосппідприємствах району. Фактично заявниця перебувала на утриманні брата. Після мобілізації брат регулярно передавав заявниці готівкові кошти із грошового утримання від 7 до 10 тисяч гривень. Кошти передавали побратими брата, що приїздили у відпустку чи на лікування. Хто саме передавав кошти, відомо племінниці заявниці ОСОБА_3 . Про те, що заявниця не могла самостійно себе утримувати підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування. Враховуючи викладене, заявниця вважає, що вона як член сім`ї брата, перебуває на його утриманні.

З початком повномасштабного вторгнення брат заявниці вступив до лав ЗСУ. 23 липня 2024 року він зник безвісті під час виконання бойового завдання. Заявниці, як члену сім`ї, надійшло сповіщення №97 від 27.07.2024. Після отримання сповіщення про зникнення брата, заявниця звернулася до ТЦК за інформацією про можливі виплати. В усній бесіді їй повідомили, що особи, які перебували на утриманні зниклого безвісті військовослужбовця, можуть отримати виплати тільки на підставі рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заявниця вважає, що перебувала на утриманні та була членом сім`ї зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 (свого брата) та має право на отримання грошового забезпечення брата. У зв`язку з наведеним вище, заявниця звертається до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні.

Ухвалою судді від 19.02.2025 прийнято справу до провадження, розгляд справи постановлено проводити в порядку окремого провадження, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.06.2025 провадження у вказаній цивільній справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №308/17634/23.

Ухвалою суду від 17.03.2026 провадження у справі поновлене.

У судовому засіданні заявниця просила задовольнити заяву та встановити факт її перебування на утриманні брата - військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти 23 липня 2024 року, і з яким вона проживала з 2008 року разом до призову брата на військову службу. Зазначила, що протягом вказаного періоду він забезпечував заявницю фінансово, вони мали спільний бюджет та вели господарство, а вже коли її брат проходив службу у Збройних Силах України, то він постійно надсилав їй грошові кошти, оскільки знав, що практично на пенсію заявниці прожити важко.

Представник заявниці - адвокат Купрієнко О.В. у судовому засіданні наполягав на задоволенні заяви. Вказав, що наявні всі підстави для встановлення факту перебування заявниці на утриманні зниклого безвісті брата у період з 2008 року і до дня зникнення його безвісті. Вказав, що з 2008 року заявниця проживала разом із братом у с. Дібрівне за однією адресою. У зв`язку з тим, що вона є особою пенсійного віку та отримує пенсію невелику за розміром, брат її утримував матеріально. З братом заявниця вела спільне господарство, у них був спільний бюджет, брат заробляв випадковими заробітками, а також працював на сезонних сільгоспроботах, де отримував значні кошти. Після повномасштабного вторгнення брат пішов захищати Вітчизну, та почав офіційно отримувати грошове забезпечення, з якого регулярно передавав їй кошти через своїх побратимів, які приїжджали у відпустку або на лікування. 23.07.2024 її брат військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання в районі н. п. Роботине Пологівського району Запорізької області зник безвісті. Сповіщення про зникнення брата надійшло заявниці, як члену сім`ї зниклого безвісті військовослужбовця. Для отримання відповідних виплат, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заявниці необхідно встановити факт перебування на утриманні зниклого безвісті брата.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України у судове засідання після поновлення провадження у справі не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи заінтересована особа повідомлена належним чином.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України ОСОБА_13 у судових засіданнях 26.03.2025, 24.04.2025 підтримав письмові пояснення від 19.03.2025.

20.03.2025 через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України ОСОБА_13 надійшли письмові пояснення від 19.03.2025, які останній просив врахувати під час прийняття рішення.Зі змісту пояснень убачається, що частиною 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в чинній редакції, яка діє з 01.02.2025, передбачено, зокрема: що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісті, зберігається виплата грошового забезпечення; військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісті про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір часки таких осіб у відсотках (далі особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення та осіб зазначених вище, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представникам, яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Крім цього, представник Міністерства оборони України ОСОБА_13 наголошує, що з 01.02.2025 на підставі Закону України від 08.10.2024 №3995-ІХ, ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діє в іншій редакції, яка не передбачає серед кола осіб, які мають право на отримання щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця - осіб, які перебували на його утриманні. У той же час заявниця посилається на недіючу редакцію закону. Для реалізації заявниці прав, передбачених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» судове рішення про встановлення юридичного факту на тепер є непотрібним. Таким чином, представник заінтересованої особи просить надати оцінку тому, чи є заява ОСОБА_1 такою, що спрямована на досягнення визначеної мети, тобто, чи здатна досягти завдань цивільного судочинства, шляхом ефективного захисту прав чи інтересів.

Щодо вимоги про встановлення факту перебування на утриманні Міністерство оборони України вважає, що розглядаючи вимогу про встановлення факту перебування члена сім`ї на утриманні, суд має передусім встановити чи була заявниця членом сім`ї зниклої безвісті особи у розмінні ст. 3 Сімейного кодексу України. Встановлення факту проживання осіб однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків.

Представник заінтересованої особи звертає увагу, що у прохальній частині заявниця не визначила періоду, за який просить установити факт перебування на утриманні, що перешкоджає чіткому визначенню предмета доказуванню, а відтак, і з`ясуванню обставин справи.

На думку представника заінтересованої особи, вимогу заявниці про встановлення факту перебування на утриманні необхідно розглядати крізь призму критеріїв, установлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Зважаючи на викладене, враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», представник заінтересованої особи просить дослідити наступне: чи була заявниця членом сім`ї зниклого безвісті військовослужбовця; чи була та залишається ОСОБА_4 непрацездатною; чи був для неї дохід отриманий від ОСОБА_2 постійним і основним джерелом засобів для існування, якщо так, то протягом якого часу; чи є у заявниці власна сім`я та чи отримувала вона який-небудь самостійних дохід.

Крім цього, представник Міністерства оборони України звертає увагу, що у заяві не вказані інші заінтересовані особи, які можуть бути членами сім`ї зниклого безвісті ОСОБА_2 , а тому ініціює перед судом питання щодо з`ясування повного кола потенційних отримувачів грошового забезпечення. За наявності, просить залучити до участі у справі в якості заінтересованих осіб. Після цього, просить суд перевірити наявність або відсутність спору про право. Також представник заінтересованої особи просить залучити до участі у справі військову частину НОМЕР_1 та витребувати ряд доказів.

Ухвалою суду від 24.02.2025 клопотання представника Міністерства оборони задоволене, залучено до участі у справі заінтересовану особу - Військову частину НОМЕР_1 , а також витребувано докази.

Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи заінтересована особа повідомлена належним чином.

Заяв, клопотань чи пояснень від заінтересованої особи до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення заявниці, її представника, з`ясувавши позицію заінтересованих осіб, допитавши свідка дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов таких висновків.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23 висловлена позиція щодо можливості встановлення судом в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства факту перебування особи на утриманні військовослужбовця з метою подальшого оформлення одноразової грошової допомоги.

Отже, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 по справі № 308/17634/23, заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні зниклого безвісті військовослужбовця підлягає розгляду в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як зазначено у ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З дослідженого в судовому засіданні запису акта про народження №12 від 23 березня 1969 року встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дібрівне Городнянського району Чернігівської області, його батьками значаться: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а. с. 142).

Вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 121).

Згідно із записом акту про народження №01 від 03.02.1959, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Дібрівне Городнянського району Чернігівської області, її батьками значаться: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а. с. 146).

Вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а. с. 122).

Отже, судом установлено, що заявниця та ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом.

Із дослідженого запису акта про укладення шлюбу №94 від 22.09.1990 установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу спільне прізвище подружжя - « ОСОБА_8 » (а. с. 143).

Згідно з актом про народження №129 від 27.06.1991, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Городня Чернігівської області, її батьками значаться: ОСОБА_2 , ОСОБА_10 (а. с. 144).

З актового запису про розірвання шлюбу №85 від 11.11.2008 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 розірваний на підставі рішення Городнянського районного суду №2-232 від 13.12.1993 (а. с. 145).

З довідки №634 від 19.11.2024, виданої Смичинським старостинським округом №12 Городнянської міської ради, установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був з 19.01.2008 зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю сестрою ОСОБА_1 , яка була на його утриманні. ОСОБА_2 мав постійні заробітки, по людях (випасав худобу, рубав дрова), виконував роботу по господарству, працював сезонно в різних сільгосппідприємствах (а. с. 8).

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 10.03.1980 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 6).

З довідки №186 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 11.04.2025 убачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 120).

Згідно з довідкою про доходи №8701377779712327 пенсіонер ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ріпкинському об`єднаному управлінні ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком, розмір пенсії за період з 01.11.2023 по 31.10.2024 склав 38908,51 грн. Станом на жовтень 2024 року розмір пенсії - 3409,93 грн (а. с. 9).

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_11 27.07.2024 направив на ім`я ОСОБА_1 сповіщення про те, що її брат солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер обслуги 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , зник безвісті 23 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі н. п. Роботине Пологівського району Запорізької області. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (допомоги) і надання пільг у встановленому законом порядку (а. с. 10).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 дала показання, що вона є рідною дочкою зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 та племінницею заявниці. Вказала, що її батьки розлучилися більше 30 років назад, і після цього її батько, тобто рідний брат заявниці проживав разом із заявницею за однією адресою, і свідок достеменно підтвердила, що заявниця весь цей час перебувала на утриманні свого брата. Заявниця та ОСОБА_2 вели спільний побут, мали спільне господарство, а працював постійно ОСОБА_2 . Коли ОСОБА_2 був призваний на військову службу, то він систематично передавав готівкові кошти заявниці через своїх побратимів. Інших родичів, які на постійній основі допомагають заявниці фінансово, купляють ліки чи продукти, відсутні. Свідок повідомила, що наразі родичі допомагають, але це не носить систематичний характер.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, в судовому порядку можливо встановити факти, коли ці факти безпосередньо породжуватимуть юридичні наслідки, тобто вони повинні мати юридичне значення, а саме: від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

Метою встановлення фактів у даній справі заявниця вказала реалізацію права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей».

Отже, для визначення можливості встановлення факту, який просить заявниця, суду необхідно встановити, чи породить встановлення такого факту юридичні наслідки для заявниці у виді набуття права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей»

Відповідно до п.3 Розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Згідно із п.7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі також - Закон №2011-XII) утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (надалі також - Закон №2262-XII) за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

У заяві зазначається, що зниклий безвісти військовослужбовець ОСОБА_2 проживав разом із заявницею за однією адресою, фінансово забезпечував та утримував її як до, так і після призову на військову службу, тобто заявниця перебувала на його утриманні. Заявниця одержувала від брата допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту перебування на утриманні брата, заявниця ОСОБА_1 посилалась на те, що встановлення такого факту дозволить їй реалізувати право на отримання грошового забезпечення як особі, яка перебувала на утриманні зниклого безвісті військовослужбовця.

Досліджені в судовому засіданні докази справи об`єктивно підтверджують факт перебування заявниці на утримання зниклого безвісті брата-військовослужбовця.

Жодних доказів, які б спростовували доводи заявниці, матеріали справи не містять.

Отже, для встановлення факту перебування особи на утриманні безвісті зниклого, необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявницею заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від особи, яка зникла безвісті, не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявниці допомога з боку особи, яка надавала їй утримання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявниця звернулася із заявою до суду про встановлення факту перебування на утриманні у зниклого безвісті брата з метою отримання соціальних гарантій та пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей», установлення даного факту в позасудовому порядку є неможливим, перешкоджає реалізації заявниці права на отримання відповідних пільг, наявності спору про право судом не встановлено, у зв`язку з чим, заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 294 ЦПК України, згідно із якою при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 81-82, 128, 211, 223, 259, 263-265, 268, 294, 315, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, задовольнити повністю.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зник безвісти 23 липня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений і підписаний 24.04.2026.

Інформація про сторін у справі:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_6 ).

Заінтересовані особи:

Міністерство оборони України (адреса: Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168).

Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

Суддя А. О. Бойко