Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №577/1675/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1675/26

Провадження № 1-кп/577/305/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026205450000086 від 04 березня 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Троїцьк Челябінської області РФ, українця, громадянина України, освіта повна загальна спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 30.06.2023 року Конотопським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 4, ст. 122 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, 22.01.2025 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харків на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнений від покарання за ст. 185 ч. 4 КК України у вигляді позбавлення волі та засуджений за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 року за ст. 122 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 26.05.2025 року по відбуттю строку покарання; 2) 12.03.2026 року Конотопським міськрайонним судом за ст. 126-1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390- 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2026 року видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 , поклавши на нього на строк три місяці наступні обов`язки: заборонити ОСОБА_4 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_5 , контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_4 наближатися ближче ніж на відстань 50 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_5 ; заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , якщо вона перебуває у місці невідомому кривднику, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з останньою. 05.02.2026 року ОСОБА_4 , будучи належним чином ознайомленим з даним судовим рішенням та встановленими обмеженнями, маючи умисел на невиконання обмежувального припису, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не зважаючи на вказані заборони, 08.02.2026 року близько 20 год. 00 хв. прийшов до місця проживання своєї матері ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим порушивши правила виданого йому обмежувального припису, та почав сварку відносно ОСОБА_5 . Продовжуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на невиконання обмежувального припису, 02.03.2026 року близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_4 , всупереч встановленим обмеженням, знову прийшов до місця проживання своєї матері ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , зачинив двері до будинку і не впускав ОСОБА_5 до належного їй помешкання, та сварився із неї через зачинені двері, порушивши таким чином заборони, визначені рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2026 року, а саме: заборони щодо перебування в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , наближатися ближче ніж на відстань 50 метрів до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_5 та заборони в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_5 . Виконуючи вказані дії ОСОБА_4 розумів їх суспільно-небезпечник характер, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаного кримінального проступку визнав повністю, при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб вчинення ним кримінального проступку, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує. Щиро розкаюється у вчиненому.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, а також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.

Таким чином вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ст. 390-1 КК України — умисне невиконання обмежувального примусу.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання, передбачених ст. 66 КК України, обвинуваченому ОСОБА_4 суд відносить повне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При визначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин справи, особи обвинуваченого, який раніше судимий, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, тому суд вважає необхідним призначити йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 390-1 КК України.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Конотопського міськрайонного суду від 12.03.2026 року за ст. 126-1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі. Кримінальне правопорушення за даним кримінальним провадженням вчинив до постановлення попереднього вироку. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі №511/37/16-к, правила призначення покарання, передбачені ч.4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком, як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею, за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Відтак при обранні остаточного покарання ОСОБА_4 на підставі ч.4 ст. 70 КК України, слід застосувати принцип поглинення менш суворого покарання за даним вироком суду, більш суворим покаранням за вироком вироком Конотопського міськрайонного суду від 12.03.2026 року та взяти до уваги, що ОСОБА_4 покарання за попереднім вироком не відбував.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, при вирішенні питання про те, який із передбачених с. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов відсутній.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування не застосовувалися.

Керуючись ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390 - 1 КК України і призначити йому покарання в виді обмеження волі строком 1 рік.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2026 року, остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік 06 (шість) місяців.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувати.

Строк відбуття покарання у вигляді обмеження волі рахувати з дня постановки на облік ОСОБА_4 у виправному центрі.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ст. 57 КВК України, зобов`язаний за рахунок держави виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку самостійно не пізніше трьох діб з дня одержання припису уповноваженого органу з питань пробації про виїзд до місця відбування покарання.

У разі невиїзду ОСОБА_4 до місця відбування покарання без поважних причин або його ухилення від отримання припису направити його до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Конотопський міськрайонний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1