Вирок від 23 квітня 2026 р. у справі №573/621/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/621/26

Провадження №1-кп/573/131/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 13 серпня 2025 за № 12025205530000114 по обвинуваченню

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Куянівка Сумської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуваючого, раніше не судимого

за ч. 2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 з метою ведення особистого селянського господарства діючи умисно всупереч вимогам ст.ст. 112, 116 - 126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу її у власність чи надання у користування земельної ділянки, в травні 2025 року (точної дати досудовим розслідуванням встановити не представилося за можливе) самовільно зайняв земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, особливо цінних земель з шифром агровиробничої групи ґрунтів - 53д, які не надані у власність чи користування, що розташовані за координатами 51.0718043, 34.2906120, поблизу буд. 1 по вул. Садовій в с. Штанівка на території Білопільської міської громади Сумського району Сумської області, загальною площею 0,1437 га, які перебувають в межах з земельною ділянкою з кадастровим номером 5920682200:06:001:0136, які за допомогою найманої праці робітників та сільськогосподарської техніки, засіяв соєю та в подальшому зібрав врожай.

Відповідно до листа Сумського регіонального центру державної установи «Інститут охорони грунтів України» земельні ділянки загальною площею 0,1437 га, розташовані за координатами 51.0718043, 34.2906120 (з кадастровим номером сусідньої ділянки 5920682200:06:001:0136), неподалік вул. Садова, буд. 1, с. Штанівка, Сумського району Сумської області, вкриті грунтами агровиробничої групи - 53д.

Відповідно до таблиці «Переліку особливо цінних груп ґрунтів» затвердженої наказом Держкомзему України по земельних ресурсах № 245 від 06.10.2003 року, ґрунти агровиробночої групи ґрунтів 53д відносяться до особливо цінних земель.?

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, які відповідають фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті та описовій частині вироку. Пояснив, що в травні 2025 року самовільно зайняв земельні ділянки, що розташовані по вул. Садовій в с. Штанівка приблизною площею 0,15 га, які за допомогою найманої праці робітників та сільськогосподарської техніки, засіяв соєю та в подальшому зібрав врожай. У вчиненому розкаюється.

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з врахуванням показів обвинуваченого, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченою ОСОБА_4 та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено обвинуваченому, учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши обвинувачену, дослідивши письмові докази в частині характеризуючи матеріалів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії правильно кваліфіковані як самовільне зайняття земельної ділянки щодо земельних ділянок особливо цінних земель, тобто за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працюючий.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне перехування коштів на потребу ЗСУ, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_4 , позитивно характеризується по місцю проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, особу винного, який раніше не судимий, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, добровільне перехування коштів на потребу ЗСУ, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 статті 197-1 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді штрафу в дохід держави.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили, суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 ( дві тисячі п"ятсот п"ятдесят ) грн.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя