Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №757/48605/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 757/48605/24-ц Головуючий у суді першої інстанції - Ільєва Т.Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2535/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Зосименко Ганною Романівною на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта», Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ПАТ НАСК «Оранта», МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транпортної пригоди.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 16 лютого 2024 року сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортному засобу «Chevrolet Lacetti» д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 було завдано механічні пошкодження, які спричинили завдання матеріальної шкоди власнику ОСОБА_2 та моральну шкоду ОСОБА_3 .

Позивачі вказували, що саме діями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було завдано шкоди транспортному засобу.

Позивачі зазначали, що завдану шкоду не було відшкодовано відповідачами, зокрема, і страховою компанією та МТСБУ.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнень у додаткових поясненнях, позивачі просили суд:

- стягнути з ПАТ НАСК «Оранта», МТСБУ на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 78 429,00 грн.

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 477,50 грн.

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 56 740,25 грн.

- стягнути з ПАТ НАСК «Оранта», МТСБУ на користь ОСОБА_2 втрати від інфляції у розмірі 4 484,14 грн та 3% річних у розмірі 1 510,72 грн;

- стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 втрати від інфляції у розмірі 3 557,28 грн та 3% річних у розмірі 1 198,46 грн.;

- стягнути з ПАТ НАСК «Оранта», МТСБУ, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 втрати на проведення експертизи та надання правової допомоги у розмірі 8 500 грн.;

- стягнути з ПАТ НАСК «Оранта», МТСБУ, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн та витрати по судовому збору.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 76 216,57 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 56 740,25 грн.

Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України втрати від інфляції у розмірі 1 607,42 грн та 3% річних у розмірі 399,83 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2 500 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 208,50 грн з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, стягнути шкоду у повному обсязі з ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час дослідження доказів, не взято до уваги те, що ДТП сталася саме з вини ОСОБА_4 , який грубо порушив правила дорожнього руху, в той час як ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності.

Зазначає, що автомобіль позивача після ДТП був проданий, що унеможливлює нарахування та стягнення інфляційних збитків та 3% річних.

Посилається також на те, що суд безпідставно відмовив у проведені експертизи, про яку заявляв відповідач.

МТСБУ також подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати оскаржуване рішення у частині задоволеного позову до МТСБУ з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову у розмірі 38 108,28 (76 216,57/2) грн та в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Свою скаргу обґрунтовує тим, що внаслідок порушень правил дорожнього руху водієм транспортного засобу «Тойота», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , водій транспортного засобу «Ягуар», державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , також був змушений порушувати правила дорожнього руху задля уникнення шкоди здоров`ю, яка могла бути нанесену його сину внаслідок лобового зіткнення, а тому покладання обов`язку з відшкодування шкоди на МТСБУ та потім на ОСОБА_1 є таким що суперечить обставинам справи та нормі п. 3 ст. 36 Законі № 1961- IV.

Завдана позивачу шкода є неподільною, а отже повинна була бути розподілена між двома учасниками дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням шкоди, яку можливо визначити та яка була визначена ПАТ НАСК «ОРАНТА».

Отже, рішення суду підлягає скасування в частині стягнутої шкоди з МТСБУ у зв`язку із неврахуванням при постановлені рішення п. 3 ст. 36 Законі № 1961-IV та обставин справи щодо порушень правил дорожнього руху ОСОБА_4 з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову у розмірі 38 108,28 (76 216,57/2)грн та в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що саме під час вирішення цієї справи було визначено розмірі шкоди.

У відзивах на апеляційні скарги представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Богуцький І.О. проти задоволення апеляційних скарг заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційних скарг відповідачів вважає безпідставними та необґрунтованими.

ПАТ НАСК «Оранта» та позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 також подали відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у яких просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяли участь відповідач ОСОБА_1 та його представниця адвокат Зосименко Г.Р., які підтримали свою апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Представник ОСОБА_4 адвокат Богуцький І.О. та представниця ПАТ НАСК «ОРАНТА» Негрич С.Ю. у судовому засіданні просили апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга МТСБУ не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, з таких підстав.

Встановлено, що 16 лютого 2024 року о 22:35 год. ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 , на вул. Лаврська, 33 в м. Києві під час руху перетнув суцільну лінію горизонтальної розмітки, яка розділяє транспортні потоки, під час зустрічного роз`їзду недотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Chevrolet Lacetti» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 (а), 13.3, д.р. 1.1 розд. 34 ПДР України.

Також 16 лютого 2024 року о 22:35 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Jaguar» д.н. НОМЕР_3 , на вул. Лаврська, 33 в м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Chevrolet Lacetti» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався попереду, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року у справі № 757/9574/24-п провадження по справі відносно ОСОБА_1 було закрито, у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП в стані крайньої необхідності.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП та звільнено його від адміністративної відповідальності, у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Провадження у справі закрито.

Водночас у мотивувальній частині вказаної постанови суд визнав, що вина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться даними схеми ДТП, даними пояснень учасників ДТП, які долучені до матеріалів справи. Позивачі вказують що у зазначеній постанові, суд дійшов до висновку, що у діях ОСОБА_4 наявні склади адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, а в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а тому, на думку, позивачів, їх вину доведено повністю.

Разом з цим, врахувавши пояснення ОСОБА_1 щодо механізму здійснення ним зіткнення з автомобілем «Chevrolet Lacetti», суд дійшов висновку про те, що останній діяв в умовах крайньої необхідності, у зв`язку з чим звільнив його від адміністративної відповідальності.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , транспортний засіб «Chevrolet Lacetti» д.н. НОМЕР_1 (на момент аварії) належав на праві приватної власності позивачеві - ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 , також позивач, згідно особливих відміток, мав право керування вказаним транспортним засобом.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» д.н. НОМЕР_1 (VIN код НОМЕР_5 ), суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 складено висновок №175/02-24 від 06 березня 2024 року, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту становить 132 956,82 грн, вартість матеріального збитку - 79 945,41 грн.

Витрати на проведення зазначеного дослідження складають 4 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 19 лютого 2024 року та актом виконаних робіт від 21 серпня 2024 року.

Також позивачами були понесені витрати на надання юридичних послуг в сумі 4 500 грн., згідно договору від 26 лютого 2024 року, укладеного з ФОП ОСОБА_5 , за яким останній надав послуги щодо отримання страхового відшкодування, у зв`язку з пошкодженням автомобіля «Chevrolet Lacetti» д.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталася 16 лютого 2024 року, що підтверджується квитанцією від 26 лютого 2024 року та актом виконаних робіт від 21 серпня 2024 року.

Встановлено, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП було забезпечено ПАТ НАСК «Оранта», відповідно до полісу № 214068720.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була, про що працівниками поліції складена відповідна постанова.

На виконання Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач через свого представника звернувся до ПАТ НАСК «Оранта» з повідомленням про ДТП.

Крім цього, враховуючи відсутність полісу обов`язкового страхування у винуватця ДТП водія ОСОБА_1 , до Моторно (транспортного) страхового бюро України направлено повідомленням про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування з переліком документів.

В подальшому представниками ПАТ НАСК «Оранта» та МТСБУ було проведено огляд пошкодженого автомобіля «Chevrolet Lacetti» д.н. НОМЕР_1 . Зокрема представником ПАТ НАСК «Оранта» зафіксовано пошкодження лівого дзеркала заднього виду та лако-фарбового покриття в районі задньої лівої стійки кузова автомобіля. Представником МТСБУ зафіксовані пошкодження задньої частини автомобіля, які відображено також у висновку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 175/02-24 від 06 березня 2024 року.

В подальшому, 05 серпня 2024 ПАТ НАСК «Оранта», розглянувши заяву про страховий випадок, на картковий рахунок позивача - ОСОБА_2 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 135,07 грн.

Водночас МТСБУ, листом від 12 серпня 2024 року № 3-01б/33673, повідомило про відсутність підстав для проведення регламентної виплати. Вказана відмова мотивована тим, що згідно з попередніми висновками, відповідальним за вчинення зазначеної ДТП є ОСОБА_4 , у зв`язку з чим рекомендовано звернутися із заявою щодо відшкодування заподіяної шкоди саме до страхової компанії вказаної особи - ПАТ НАСК «Оранта».

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За правилом статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

Встановлено, що страхове відшкодування склало 135,75 грн та було сплачене на розрахунковий рахунок власника пошкодженого автомобіля «Chevrolet Lacetti» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що страховиком було правомірно виплачено грошові кошти з урахування франшизи.

При цьому, позивачі не заявляли клопотання про призначення експертизи з метою доведення неправильності проведеного страховиком розрахунку.

Стороною позивачів не надано належних та допустимих доказів вартості збитку, заподіяного внаслідок зіткнення з транспортним засобом TOYOTA CAMRY, р.н. НОМЕР_6 , які б спростовували розрахунки страховика та вказували на невірність виплаченої суми страховою компанією.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги відносно Публічного акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» не підлягають задоволенню, у зв`язку з їх необгрунтованістю та не доведеністю.

Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з п. 36.4 ст. 36 вказаного Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Оскільки відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована, позивач ОСОБА_2 правомірно звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування.

Водночас МТСБУ листом від 12 серпня 2024 року № 3-01б/33673 було повідомило про відсутність підстав для проведення регламентної виплати, оскільки, згідно з попередніми висновками, відповідальним за вчинення зазначеної ДТП є ОСОБА_4 , у зв`язку з чим рекомендовано звернутися із заявою щодо відшкодування заподіяної шкоди саме до страхової компанії вказаної особи - ПАТ НАСК «Оранта».

Разом з цим, відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва по справі №757/9574/24-п вина ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться схемами ДТП та пояснень, які долучені до матеріалів прави, «..у діях ОСОБА_7 наявні склади адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, а в діях ОСОБА_6 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто їх вину доведено.

Згідно з п. 32.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

У випадку завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки цивільно-правова відповідальність особи настає відповідно до положень ст. 1188 Цивільного кодексу України: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, для визнання випадку страховим необхідним є встановлення особи та факту вини такої особи в завданні шкоди.

При розгляді матеріалів справи щодо визнання випадку страховим страховик не може керуватися припущеннями, а лише конкретними матеріалами справи та достовірно встановленими і підтвердженими належним чином (а відносно вини - рішенням суду) обставинами.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 по справі №328/2750/18 вказав, що «...відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності».

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності, проте його вина в складі адміністративного правопорушення встановлена у мотивувальній частині постанови суду, а тому наявні підстави для висновку про наявність вини і для цивільно-правової відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями іншої особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, незалежно від наявності вини, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Водночас, звільнення особи від адміністративної відповідальності внаслідок дії в умовах крайньої необхідності не скасовує факту заподіяння шкоди, а отже не усуває обов`язку щодо її відшкодування. Отже, факт відсутності вини в адміністративному аспекті не означає відсутності цивільно-правової відповідальності або підстав для страхового відшкодування, передбаченого законодавством.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, МТСБУ необґрунтовано відмовило ОСОБА_2 у проведенні регламентної виплати, тому позовна вимога про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 76 216,57 грн, що відповідає заявленим позовним вимогам з урахуванням додаткових пояснень та не перевищує вартість матеріального збитку, визначеного наданим позивачем звітом.

Разом з цим, апеляційний суд не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_1 .

Так, відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) здійснює виплату потерпілому у межах лімітів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1175 від 16 грудня 2009 року. Однак, якщо фактична сума збитків перевищує встановлені ліміти, різницю потерпілий має право стягнути безпосередньо з винуватця ДТП в судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц викладений правовий висновок, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується, що факт завдання майнової шкоди позивачу - ОСОБА_2 , внаслідок ДТП ОСОБА_1 є достатньою правовою підставою для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачі здійснили ремонт пошкодженого транспортного засобу та понесли фактичні витрати на його відновлення.

За таких обставин, зважаючи на те, що завдана ОСОБА_1 матеріальна шкода, розмір якої визначений у наданому позивачем звіті, підлягає відшкодуванню з боку МТСБУ та не перевищує встановлений законом ліміт цієї регламентної виплати, враховуючи відсутність доказів фактично понесених витрат, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачів матеріальної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

МТСБУ, як спеціалізована юридична особа, створена відповідно до статті 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», здійснює відшкодування шкоди в порядку, встановленому законом, у випадках, коли винуватець ДТП не мав чинного договору обов`язкового страхування.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність відмови МТСБУ у виплаті відшкодування, обґрунтованою є також вимога про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Поняття моральної шкоди (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових прав, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи/або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відшкодування моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення

Право на відшкодування моральної шкоди закріплено і в Конституції України, згідно з якою громадяни мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди: завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім`ї; завданої громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади; завданої безпідставним засудженням громадян; завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнані Конституцією Судом неконституційними.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

Виходячи з аналізу ст. 1167 ЦК України, зобов`язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності: моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювана шкоди; причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вини заподіювана шкоди.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_3 доведено факт завдання моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому визначив її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується, що достатньою сатисфакцією є стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь позивача у якості компенсації моральної шкоди у розмірі по 2500,00 грн з кожного.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги МТСБУ щодо необхідності зменшення розміру відшкодування, що підлягає стягненню з нього, вдвічі у зв`язку із встановленням вини ще одного учасника ДТП, оскільки, як встановлено судом, страховик ОСОБА_4 здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому з урахуванням завданих ним пошкоджень автомобіля, відповідно до проведеної страховиком оцінки, яку в ході судового розгляду спростовано не було.

Інші доводи апеляційної скарги МТСБУ не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду щодо стягнення з нього відшкодування завданих збитків.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості вимог позивачів, зокрема, щодо стягнення на їх користь матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП із МТСБУ та стягнення моральної шкоди із відповідачів - винуватців ДТП, що рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Разом з цим, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Зосименко Ганною Романівною, задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.

В решті рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 24 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома