Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №759/14909/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року місто Київ

Справа № 759/14909/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8296/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року (ухвалено у складі судді Горбенко Н.О., повне рішення складено 12 січня 2026 року)

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 70 664,25 грн., з яких:

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27 873,03 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 599,07 грн, три відсотки річних у розмірі 1 113,42 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23,16 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 65,20 грн, три відсотки річних у розмірі 19,93 грн, пеня у розмірі 24,25 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 31 196,05 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 3 751,17 грн, три відсотки річних у розмірі 873,12 грн, пеня у розмірі 1 062,31 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн;

- судові витрати із сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які з 01.05.2018 року постачає КП «Київтеплоенерго», а з 01.11.2021 року споживачем послуг теплової енергії та постачання гарячої води.

Проте, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018 - 31.05.2025 року складає 59 155,78 грн., а саме: 1) за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 0,00 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 27 873,03 грн., 2) за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23,16 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 31 196,05 грн.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Таким чином, за вказаною адресою у відповідача також існує заборгованість з 01.11.2021 з оплати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн, заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн.

Відповідач від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 12 січня 2026 року позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»:

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27 873,03 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 599,07 грн, три відсотки річних у розмірі 1 113,42 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23,16 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 65,20 грн, три відсотки річних у розмірі 19,93 грн, пеня у розмірі 24,25 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 31 196,05 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 3 751,17 грн, три відсотки річних у розмірі 873,12 грн, пеня у розмірі 1 062,31 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн,

а всього стягнув 70 664,25 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 11 лютого 2026 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення, вирішити питання судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої не врахував відсутність (анулювання) заборгованості на момент ухвалення рішення 12 січня 2026 року. Зокрема ОСОБА_2 19 січня 2026 року сплатив на користь позивача заборгованість, що існувала на той момент, а саме в розмірі 8 842,67 грн (відповідно до довідки Комунального сервісу «Центр комунального сервісу»), що також свідчить про безпідставність вимог позивача в розмірі 70 664,25 грн.

Зазначає про неправильне застосування закону в частині вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на приписи постанови КМУ № 206 від 05.03.2022, які прямо забороняють їх нарахування на час воєнного стану в Україні.

Вказує на неврахування та не дослідження судом фактичного проживання відповідача у спірний період, обсягу споживання, який припадає саме на відповідача, а також кількості осіб, між якими здійснювався розподіл послуг.

Вважає, що суд належним чином не перевірив розрахунки позивача на предмет їх актуальності й правильності, відповідності фактичному стану заборгованості, а також вимоги спеціального законодавства на період воєнного стану.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав установленим, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Мешканцям будинку АДРЕСА_2 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».

Позивач не ставить питання щодо стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого гарячого водопостачання з відповідачі та визначає їх у розмірі 0,00 грн.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідач користується послугами, але не виконує зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідач виконує неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.

З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення встановлено, що для будинку за адресою: АДРЕСА_2 безперебійно надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії / послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, за адресою: АДРЕСА_2 наявний лічильник загальний ввід, заводський номер 7607, обсяг (Гкал) у період з 01.10.2018 по 31.01.2025 склав 1132,8580.

Відповідно до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії / послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, за адресою: АДРЕСА_2 наявний лічильник ХВ на ГВП, заводський номер 02275501, обсяг (Гкал) у період з 01.05.2018 по 31.10.2018 склав 13,0000.

Відповідно до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії / послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, за адресою: АДРЕСА_2 наявний лічильник ХВ на ГВП, заводський номер 0604002079, обсяг (Гкал) у період з 01.11.2018 по 31.05.2025 склав 16808,5918.

Відповідно до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії / послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, за адресою: АДРЕСА_2 наявний лічильник опалення, заводський номер 68840601, обсяг (Гкал) у період з 01.05.2018 по 31.05.2025 склав 3697,4237.

Правовідносини з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (Послуги) регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, з 01.05.2018 на них поширювалася дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально-будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

На виконання вимог Закону від 24.06.2004 КП «Київтеплоенерго» на основі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).

Надання послуг до 01.05.2018 мешканцям вказаного будинку здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Згідно з розрахунками позивача, сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 травня 2018 року до 31 травня 2025 року становить: за спожиті послуги з централізованого опалення - 0,00 грн., за послуги з централізованого постачання гарячої води - 27 873,03 грн., з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року становить за спожиті послуги з постачання теплової енергії - 23,16 грн., за послуги з постачання гарячої води - 31 196,05 грн.

У відповідності до розрахунку заборгованості плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) та постачання гарячої води (ПАО ГВ) за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року заборгованість становить: з плати за абонентське обслуговування з послуги з постачання теплової енергії у розмірі 39,89 грн., з плати за абонентське обслуговування з послуги з постачання гарячої води у розмірі 23,65 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2025 року заборгованість становить: за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії 0,00 грн., за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання гарячої води 0,00 грн.

З витягу з реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованою є, зокрема, відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (із 16.03.2010 року).

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні чи скасуванню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимог закону рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п`ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно з частиною 1 статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 30 Правил передбачено що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

У силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Згідно вимог частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що квартира АДРЕСА_3 під`єднана до внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Проте, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість;

Заперечення ОСОБА_1 щодо того, що вона не є належним відповідачем у справі, оскільки не є власником квартири АДРЕСА_3 та не є споживачем наданих позивачем послуг суд відхилив з огляду на факт реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою та поширення на неї прав та обов`язків споживача послуг, а також неподання нею заяви про не проживання у квартирі за цією адресою;

Суд також врахував, що з 30 грудня 2023 року набрали чинності зміни до постанови КМУ № 206 від 05 березня 2022 року, з урахуванням яких позивач мав право на нарахування відповідачам інфляційної складової та трьох відсотків річних з 01.01.2024 по 31.05.2025.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені із правильним застосуванням норм матеріального та без порушень норм процесуального права, а також відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують враховуючи таке.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що останній є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , які надавало ПАТ «Київенерго», а після 01 травня 2018 року - КП «Київтеплоенерго», однак відповідачем належним чином не проводилась оплата спожитих комунальних послуг, а тому у нього наявні невиконані боргові зобов`язання перед позивачем за надані комунальні послуги.

Доводи про не з`ясування судом факту проживання відповідача за вказаною адресою та обсягу споживання саме ним комунальних послуг є безпідставними, оскільки із введенням у дію ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 з травня 2018 року «дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг». Тобто факту реєстрації відповідача у житлі споживача достатньо для покладення на неї солідарної відповідальності та стягнення з неї усієї заборгованості без з`ясування часток кожної із зобов`язаних осіб.

Суд першої інстанції правильно послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі № 335/479/17, відповідно до яких «проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання ОСОБА_2 на те, що він є неналежним відповідачем спростовуються матеріалами справи, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг».

При цьому відповідач не відмовлявся від отримання указаних послуг, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідачем на адресу КП «Київтеплоенерго» заперечень щодо надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання або щодо неотримання ним щомісячних рахунків на сплату послуг.

Доказів неотримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 відповідачем суду також не надано.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами у справі факт наявності та розміру заборгованості за надані послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення, надані після 01 травня 2018 року, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Колегія суддів залишає без розгляду нові докази, що долученні до апеляційної скарги, а саме: 1) квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4723295723.1 від 19.01.2026 про сплату на користь КПВОК «Київтеплоенерго» на суму 8 842,67 грн; та 2) довідку Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про стан заборгованості від 28.01.2026 № 02/08/1-50 станом на 01.01.2026 перед КП «Київтеплоенерго» за постачання гарячої води в обсязі 8 842,67 грн.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За приписами ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відзиві на позовну заяву, поданим у серпні 2025 року, відповідач зазначала лише про те, що вона є неналежним відповідачем, доказів відсутності заборгованості станом на дату подачу такого відзиву не надавала, а тому колегія суддів не вбачає підстав для перегляду обсягу заборгованості відповідача перед позивачем. Поважних причин неподання таких доказів до суду першої інстанції разом із відзивом на апеляційну скаргу судом не було встановлено та про такі відповідачем не вказано.

Окрім цього, вбачається, що сплата заборгованості здійснена після ухвалення рішення суду, що не свідчить про незаконність рішення суду, натомість може свідчити про його добровільне виконання без необхідності звернення до примусового виконання.

Також відповідачем не пояснюється чому станом на дату подачі позову заборгованість мала місце в загальному розмірі 70 664,25 грн, а станом на 1 січня 2026 року вона «зменшилася» до 8 842,67 грн, оскільки позивач заяв про зменшення / часткову відмову від позовних вимог суду не подав, з підстав частково погашення заборгованості протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Зважаючи на встановлені обставини справи та норми закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем розрахунки заборгованості є належним та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчать про порушення відповідачем умов публічного договору та вимог закону щодо своєчасної оплати фактично спожитої комунальної послуги, яка надавалася позивачем у спірний період.

Розрахунки заборгованості є чіткими та зрозумілими, із зазначенням нарахованих помісячно сум, обсягу наданих послуг, опалювальної площі, діючого тарифу. Тарифи на комунальні послуги, затверджені розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які офіційно оприлюднені, є загальновідомими та доступними за посиланням https://kte.kmda.gov.ua/tarufu/із обранням необхідного періоду.

Перевіривши офіційно оприлюднені тарифи із тим тарифом, що міститься у розрахунку заборгованості колегія суддів установила їх співпадіння, тобто відповідність затверджених тарифів тим, що поставлені відповідачу у нарахування.

З урахуванням викладеного необґрунтованими й безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив відповідність розрахунку заборгованості обставинам справи.

Контррозрахунок заборгованості відповідач не надав, що є його процесуальним обов`язком відповідно до приписів статей 12, 81 ЦПК України, а тому він несе ризик невчинення таких дій у вигляді відсутності фактичних заперечень щодо нарахованих позивачем сум заборгованості.

Апеляційний суд також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до КП «Київтеплоенерго» із заявами про здійснення перерахунку заборгованості в зв`язку з невідповідністю нарахованих позивачем сум оплати житлово-комунальних послуг показникам лічильників або обсягам споживання.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати на суми заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року, що узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою було встановлено заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги в період з 22 лютого 2024 року по 30 грудня 2023 року.

Доводи апеляційної скарги вказаних обставин не спростовують, зводяться до незгоди відповідача із рішенням суду за відсутності реальних (змістовних) заперечень щодо висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також беручи до уваги те, що позивач доводи та обґрунтування позову щодо надання житлово-комунальних послуг і здійснення фактичних дій підтвердив належними та допустимими доказами, так само, як і обставини того, що відповідач є споживачем наданих саме позивачем конкретних житлово-комунальних послуг та фактично користується цими послугами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова