Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №367/1763/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи 367/1763/24

провадження номер № 22-ц/824/5707/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вайнера Олега Леонідовича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2025 року у складі судді Лещенко О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання дитини шляхом зміни способу їх стягнення та присудження,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10 жовтня 2024 року (а.с.217-219, т.3), просила змінити спосіб стягнення та присудження аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2023 року, з 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) на тверду грошову суму у розмірі 25 000 грн 00 коп. щомісяця, з подальшою індексацією, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду і до достягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб Центральним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї, запис №2983.

Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що з вересня 2020 року шлюбні стосунки з відповідачем не підтримуються, подружжя проживає окремо один від одного. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/1049/21 шлюб між сторонами було розірвано.

Після фактичного припинення шлюбних стосунків дитина переважно проживає разом з позивачкою та, як наслідок, переважено вона витрачає кошти на утримання сина.

Зазначала, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2023 року у справі №367/9617/21 стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 грудня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказувала, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем було отримано від ГУ ДПС у Київській області відповіді про те, що відповідач має статус фізичної особи-підприємця (далі - ФОП), він перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області Ірпінська ДПІ з 28 січня 2016 року та застосовує спрощену систему оподаткування, а саме, з 28 січня 2016 року застосовує 3 групу платника єдиного податку за ставкою 5% до доходу. Згідно з наданим державним виконавцем розрахунку заборгованості, з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти в розмірі 3 882 грн 25 коп., що є недостатньо для утримання дитини на сьогоднішній день.

Позивачка вказувала, що про податковий статус відповідача підприємця на спрощеній системі оподаткування їй не було відомо раніше, а тому сума аліментів, на яку вона розраховує, не повинна бути меншою від фактичного доходу відповідача. На сьогоднішній день, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України позивачка, за взаємною згодою відповідача, вимушено виїхала з дитиною до Польщі, в зв`язку з чим змушена нести витрати пов`язані з перебуванням їх за кордоном, а тому сума аліментів у розмірі 3 800 грн 00 коп. на утримання спільного неповнолітнього сина є малою.

Зазначала, що протягом тривалого періоду часу у відповідача є стабільний середній дохід, розмір якого приблизно складає 1 000 000 грн 00 коп. на рік, тому вважала, що сума на утримання спільної з відповідачем дитини буде складати в середньому 1/4 від доходу відповідача на місяць, а справедлива сума аліментів, яку відповідач реально може надавати складає 25 000 грн 00 коп. на місяць. У відповідача не має на утриманні інших дітей або осіб, які утримуються за його рахунок.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила її позовні вимоги про зміну розміру аліментів на утримання дитини шляхом зміни способу їх стягнення та присудженнязадовольнити.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення та присудження аліментів, які стягуються на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2023 року у справі №367/9617/21, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 грн 00 коп., щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з дня набрання цим рішенням суду законної сили і проводити щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 726 грн 72 коп.

З дня набрання цим рішенням суду законної сили припинено стягнення по виконавчому листу №367/9617/21 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 та залишити без змін рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2023 року у справі №367/9617/21, а судові витрати покласти на позивачку, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не довела жодної з підстав, передбачених законом для зміни розміру аліментів. Так, позивачка не довела погіршення матеріального стану дитини, не довела погіршення свого матеріального становища, не довела покращення матеріального стану відповідача, не довела зміни життєвих обставин, які б виправдовували збільшення розміру аліментів. Звертає увагу на відсутності результатів перевірки цільового використання аліментів та належних доказів збільшення витрат на утримання дитини, тому вважає, що вимоги про збільшення розміру аліментів є передчасними та необгрунтованими. Вказує, що позивачка обмежилась лише суб`єктивними твердженнями про недостатність аліментів, без будь-яких належних доказів, що підтверджують її реальні витрати на дитину.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач не має вільних коштів для встановлення аліментів у твердій сумі 25 000 грн 00 коп. на місяць. Дохід відповідача є нестабільним та залежить від обсягу проєктної роботи. Зміна способу стягнення аліментів істотно погіршує його матеріальне становище.

Зазначає, що дохід ОСОБА_1 є нестабільним, що підтверджується даними проєктної роботи (ФОП). ФОП здійснює господарську діяльність в умовах нерегулярного надходження доходів, при цьому прибуток формується залежно від попиту, виробничого циклу, сезонності та інших об`єктивних чинників, що унеможливлює стабільне прогнозування фінансового результату, а частка доходу (1/4) вже була визначена рішенням суду в 2023 році, і її застосування продовжує бути справедливим та збалансованим.

Вважає, що для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Отже наведене свідчить про те, що головною підставою для зміни способу виконання рішення суду є невиконання боржником рішення суду. В даному випадку відповідачем рішення суду виконується в повному обсязі - без прострочень виплат і у встановлені законом строки. Вважає, що представник позивачки під час розгляду справи намагався завуалювати за безпідставною вимогою зміни рішення суду, зміну предмету позову, оскільки фактично позовні вимоги є необґрунтованими і не підтверджені жодними доказами, що є порушенням вимог ст.192 СК України.

Крім того вказує, що суд не дослідив питання, хто фактично утримує дитину за кордоном. Позивачка проживає в Польщі, але не надала жодних документів про свої витрати на дитину, не довела, що ці витрати перевищують розмір аліментів, не надала довідок про свій дохід у Польщі, не надала підтверджень оплати житла, садку, школи, страхування, комунальних послуг тощо.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Вайнер О.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити резолютивну частину рішення та викласти її в такій редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання дитини шляхом зміни способу їх стягнення та присудження - задовольнити частково. Змінити спосіб стягнення та присудження аліментів, які стягуються на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області №367/9617/21 від 19 червня 2023 року, провадження № 2/367/2178/2023. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, визначивши розмір аліментів у розмірі 20 000 грн 00 коп. щомісяця з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 24 лютого 2024 року і проводити щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовних вимог відмовити».

Також представник позивачки в апеляційній скарзі просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.,

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка не погоджується з тим, що при визначені розміру аліментів на дитину у твердій сумі суд врахував витрати відповідача на утримання батьків за рішеннями судів у розмірі по 1/12 на матір та батька, так як в дійсності вказані рішення суду мають суто формальний характер, а фактичне стягнення по ним не відбувається.

Вказує на формальний характер необхідність утримання відповідачем батьків через судові процедури судів, рішення яких на виконання не подаються, але враховуються судом як фактичні витрати відповідача. Тобто, суд першої інстанції зробив припущення про витрат відповідача на утримання батьків на підставі судових рішень, які насправді навіть не виконуються, а отже звернення до суду батьків відповідача за стягненням аліментів є суто формальним, а не реальним.

Зазначає, що сторона позивача також не погоджується зі встановленими судом щомісячними витратами відповідача за оплату послуг за навчання відповідача у магістратурі Навчально-наукового інституту права Державного податкового університету та в аспірантурі Класичного приватного університету у сумі 4 743 грн 00 коп., так як у справі відсутні договори з відповідними навчальними закладами, а із наданих судом платіжних документів не вбачається системність оплати навчання. Крім того, на думку позивачки витрати на навчання платника аліментів в аспірантурі або у магістратурі взагалі не може враховуватись судами при визначені розміру аліментів на утримання дитини, а отже не можуть бути враховані за рахунок аліментів на дитину. Щодо витрат відповідача на комунальні платежі, оплату послуг зв`язку та інтернету, транспортні витрати, страхування авто, ремонт/технічне обслуговування автомобіля, харчування на роботі, страхування професійної діяльності, податки, утримання офісу, витрати на програмні продукти для роботи, витрати на їжу, послуги з охорони, ліки, страхування, на думку позивачки не можуть братись судом до уваги при визначені розміру аліментів так як вказані витрати не вказують на матеріальний стан відповідача та не можуть враховуватись судом за рахунок встановлення розміру аліментів на дитину.

Посилається на те, що утримання дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною не може бути підставою при визначені розміру аліментів, оскільки відповідач не може компенсувати такі витрати за рахунок зменшення витрат на дитину.

Також посилається на те, що суд не звернув увагу та не надав оцінки аргументам сторони позивачки щодо суми сплаченої відповідачем на виконання рішення суду в розмірі 21 334 грн 11 коп. в межах допущення негайного виконання судового рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. При цьому, сума аліментів за один місць була визначена самим відповідачем, що кореспондується з позовними вимогами про розмір аліментів.

Вказує, що так як судом встановлено наявність у відповідача іншої дитини від іншого шлюбу є цілком зрозуміло, що при визначені розміру стягуваних аліментів дана обставина має враховуватись, а тому з урахуванням всіх обставин справи, на думку сторони позивачки справедливою сумою аліментів у твердій грошовій сумі може бути сума на рівні 20 000 грн 00 коп.

Зазначає, що в судовій практиці існує декілька позицій щодо часу, із якого присуджуються аліменти на утримання дитини при зміні способу їхнього стягнення: 1) із моменту набрання рішенням законної сили (наприклад, постанова Сумського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у справі № 585/2456/20); 2) із моменту ухвалення рішення суду (наприклад, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01 червня 2020 року у справі №760/30871/19); 3) із моменту пред`явлення позову (наприклад, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 26 травня 2020 року у справі №521/12626/19). Враховуючи викладене, просить з урахуванням вимог ст.191 СК України стягувати з відповідача аліменти саме з дня пред`явлення позову про зміну способу стягнення аліментів до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто з 24 лютого 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вайнера О.Л., в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а його апеляційну скаргу задовольнити. Вказує, що закон не встановлює пріоритету одних аліментних зобов`язань над іншими, а суд зобов`язаний забезпечити баланс прав та інтересів усіх осіб. Відсутність примусового виконання щодо стягнення аліментів на батьків через органи ДВС не свідчить про відсутність виконання обов`язку, оскільки закон допускає добровільне виконання судового рішення. Вказує, що доходи ФОП не є тотожними чистому прибутку, оскільки здійснення господарської діяльності пов`язане з обов`язковими витратами (оренда, зв`язок, програмне забезпечення, транспортні витрати, підвищення кваліфікації тощо). Оцінка матеріального стану платника аліментів повинна ґрунтуватися на реальному фінансовому становищі, а не виключно на валових надходженнях. Ігнорування об`єктивних витрат призводить до викривленої оцінки матеріального стану відповідача. Наголошує на тому, що ОСОБА_2 не доведено наявності істотної зміни обставин, яка б обґрунтовувала необхідність зміни способу стягнення аліментів. Посилається на те, що сплата аліментів у новому розмірі (збільшеному чи зменшеному) з дня набрання рішенням суду законної сили передбачена практикою Верховного Суду та роз`ясненнями, зокрема пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Вважає, що визначаючи розмір аліментів, суд повинен забезпечити справедливий баланс між: інтересами дитини; інтересами інших утриманців; стан здоров`я платника аліментів; реальними фінансовими можливостями платника аліментів. Покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря без урахування всіх обставин суперечить принципу пропорційності. Додатково зазначає, що ганорар адвоката не є предметом збагачення та витрати, заявлені адвокатом на професійну правничу допомогу, не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Вайнер О.Л. подав відзив а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить у задоволенні його апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в Київському апеляційному суді у розмірі 15 000 грн 00 коп. Вказує, що апеляційна скарга є необгрунтованою та надуманою, наведені в апеляційній скарзі доводи не відповідають законодавству та обставинам справи, оскільки не кореспондуються з мотивами, з яких виходив Ірпінський міський суд Київської області при прийняті законного та обгрунтованого рішення.

Відповідач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Вайнера О.Л., в якому просить врахувати його мотиви щодо відхилення відзиву, а його апеляційну скаргу задовольнити. Вказує, що адвокатом Вайнером О.Л. не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат; відсутні будь-які докази обґрунтованості заявленої суми; не доведено співмірність витрат складності справи. Таким чином, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вимогам ст.141 ЦПК України та не підлягає задоволенню. Крім того звертає увагу на те, що представник позивачки - адвокат Вайнер О.Л. у прохальній частині просить Київський апеляційний суд у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2025 року у справі №367/1763/24 відмовити повністю, а рішення залишити без змін. Тобто позивачка погоджується з рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, враховуючи доводи, викладені у відзивах на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Вайнера О.Л.,підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини шляхом зміни способу їх стягнення та присудження, суд першої інстанції врахував стан здоров`я та матеріальне становище дитини, матеріальний стан відповідача та стан його здоров`я, наявність на утриманні відповідача непрацездатних батьків, малолітньої дитини та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, та дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, встановивши аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 грн 00 коп. щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матерів справи, що під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2021 року у справі №367/1049/21 шлюб між сторонами було розірвано.

19 червня 2023 року Ірпінським міським судом Київської області було ухвалено рішення, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 грудня 2021 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні (далі - ВП) НОМЕР_4 сума аліментів яка підлягала стягненню з відповідача становила 1 878 грн 50 коп. за грудень 2021 року, з січня 2022 року по січень 2024 року - по 3 882 грн 25 коп. за місяць, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2024 року відсутня, боржником сплачено 100 945 грн 00 коп.

У довідці начальника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Київ) від 06 березня 2024 зазначено, що згідно з матеріалами ВП НОМЕР_4 про виконання виконавчого листа №367/9617/21 від 08 листопада 2023 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, заборгованість зі сплати аліментів станом на 06 березня 2024 року відсутня.

Згідно з копією картки платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку №31641 від 22 грудня 2023 року ОСОБА_1 з 28 січня 2016 року зареєстрований як ФОП третьої групи.

Згідно з відповіддю Державної податкової служби України від 12 червня 2024 року на запит №209523948 від 12 червня 2024 року Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (місто Київ) щодо надання інформації про доходи за РНОКПП: НОМЕР_1 , фізична особа отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою; за 1-ий квартал 2023 року податковим агентом нараховано доходу 211 грн 31 коп., утримано податку 38 грн 04 коп.; за 3-ий квартал 2023 року податковим агентом нараховано доходу 384 грн 97 коп., утримано податку 69 грн 30 коп.; за 1-ий квартал 2024 року податковим агентом нараховано доходу 159 грн 06 коп., утримано податку 28 грн 64 коп.; згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи за 4 квартал 2023 року нараховано доходу - 1 096 894 грн 75 коп., утримано податку - 54 844 грн 74 коп.

Відповідно до відповіді Державної податкової служби України від 17 липня 2024 року на запит №215322814 від 17 липня 2024 року Ірпінського МВ ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (місто Київ) щодо надання інформації про доходи за РНОКПП: НОМЕР_1 , фізична особа отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою; за 1-ий квартал 2024 року податковим агентом нараховано доходу 159 грн 06 коп., утримано податку 28 грн 64 коп.; згідно з податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи нараховано доходу - 190 080 грн 25 коп., утримано податку - 9 504 грн 01 коп.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №358628478 від 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 є власником квартири, загальна площа 143 кв.м, житлова площа 66,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №358628810 від 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з консультативним висновком від 20 вересня 2022 року відповідачу ОСОБА_1 встановлено діагноз - псоріаз. У консультативному висновку від 24 червня 2024 року також встановлено відповідачу діагноз - псоріаз пляшковий розповсюджений, інтертригінозний псоріаз. Також судом досліджено чеки, які надано відповідачем для підтвердження здійснення витрат для лікування зазначеного захворювання.

Судом першої інстанції досліджено надані відповідачем докази та встановлено, що ОСОБА_1 кожного місяця здійснює такі витрати (розрахунок орієнтовний): оплата послуг за навчання у магістратурі Навчально-наукового інституту права Державного податкового університету та в аспірантурі Класичного приватного університету у сумі 4 743 грн 00 коп.; витрати на комунальні платежі у сумі 3 241 грн 00 коп.; на оплату послуг зв`язку та інтернету у сумі 650 грн 00 коп.; транспортні витрати у сумі 19 657 грн 00 коп.; страхування авто 317 грн 00 коп.; ремонт/технічне обслуговування автомобіля - 4 417 грн 00 коп.; харчування на роботі - 3 300 грн 00 коп.; страхування професійної діяльності - 75 грн 00 коп.; податки - 7 913 грн 00 коп.; утримання офісу - 1 000 грн 00 коп.; програмні продукти для роботи - 505 грн 51 коп.; аліменти на утримання батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/12 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у справі №367/6623/23; аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/12 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, згідно з рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/6619/23; на утриманні ОСОБА_1 знаходяться малолітня дитина ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та дружина ОСОБА_7 , яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 01 червня 2024 року, копією наказу №34-вб від 03 березня 2025 року про надання відпустки ОСОБА_7 ; витрати на їжу у розмірі 5 000 грн 00 коп.; послуги з охорони у розмірі 350 грн 00 коп.; ліки - 4 000 грн 00 коп.; страхування - 1 916 грн 00 коп.; охорона - 350 грн 00 коп.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України, ч.2 ст.51 Конституції України).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року №6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі №343/945/19, провадження №61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19, провадження №61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі №752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №344/10971/16-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 759/22898/20, від 24 травня 2023 року у справі № 372/3260/20.

Аналіз положень ч.3 ст.181 СК України дає підстави для висновку, що право стягувача аліментів на зміну способу їх стягнення є безумовним і не залежить від настання або зміни будь-яких обставин.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що позивачкою ОСОБА_2 не доведено наявності істотної зміни обставин, яка б обґрунтовувала необхідність зміни способу стягнення аліментів, як це встановлено ст.192 СК України.

Крім того, колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі №489/100/18, згідно яких аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Так, судом першої інстанції встановлено, що дитина проживає разом з позивачкою, тобто позивачка здійснює матеріальне забезпечення дитини, зокрема витрати, щоб забезпечити базові матеріальні умови для її життя.

Колегія суддів враховує те, що батьки мають однаковий обов`язок на утримання дитини, однак стороною позивачки не доведено обсяг витрат на дитину саме у сумі 25 000 грн 00 коп., які просить стягнути з відповідача щомісячно, і яка б становила лише половину витрат на дитину, тобто, що позивачка забезпечує дитину на таку ж суму, що разом становить 50 000 грн 00 коп.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що відповідач є самозайнятою особою і отримує значний дохід та враховано його стан здоров`я, наявність на його утриманні непрацездатних батьків, малолітньої дитини, дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, водночас, співрозмірними саме з урахуванням мети аліментного зобов`язання, а не виключно з тією обставиною, що відповідач отримує високий дохід.

Тому незгода позивачки із встановленим до стягнення з відповідача розміром аліментів у сумі 15 000 грн 00 коп., тобто з урахуванням того, що батьки мають однаковий обов`язок на утримання дитини, є безпідставною і такою що не відповідає принципам рівності обов`язку батьків утримувати дитину та загальним принципам справедливості.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що його дохід є нестабільним та залежить від обсягу проєктної роботи, а зміна способу стягнення аліментів істотно погіршує його матеріальне становище, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки саме мінливість доходів відповідача стала підставою для зміни способу стягнення аліментів. При цьому батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідач не довів відсутність у нього можливості отримувати доходи.

Також в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції виходив із суми його валового доходу, як суб`єкта підприємницької діяльності, в той час як, такий дохід не є сумою отриманого ним чистого прибутку.

Разом з тим колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру його дійсних доходів, з яких можна було б встановити, що станом на момент вирішення спору судом першої інстанції він не мав можливості сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначеному судом розмірі, а стягнення аліментів у розмірі встановленому рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 червня 2023 року в повному обсязі могло б забезпечити повний та гармонійний розвиток дитини.

Доводи апеляційної скарги представника позивачки про те, що на сьогодні в судовій практиці існує декілька позицій щодо часу, із якого присуджуються аліменти на утримання дитини при зміні способу їхнього стягнення, є необґрунтованими, оскільки касаційний суд вже неодноразово вказував, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі №306/2389/16-ц (провадження №61-31834св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року у справі №727/6408/16-ц (провадження №61-21321св18)).

Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційних скарг сторін, що відповідач може забезпечити матеріальну підтримку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а аліменти в розмірі 15 000 грн 00 коп. на дитину, щомісячно, відповідають потребам для забезпечення інтересів дитини, не є завищеними та не будуть порушувати майнові права відповідача.

Інші доводи та обставини, на які посилаються сторони в апеляційних скаргах були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вайнера Олега Леонідовича - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: