Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №357/8889/18 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року місто Київ

Справа № 357/8889/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/29/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Верланова С.М., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року (у складі судді Дубановської І.Д.)

у справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010», державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року позивач звернувся до суду зі вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, у нього в оренді перебувала, належна ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 2,848 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0009, яка знаходиться у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років.

Державна реєстрація права оренди за ПОСП «Сидори» проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В., згідно рішення від 15 травня 2014 року за індексним номером 130783185.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ПОСП «Сидори» стало відомо, що орендована ним у ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ «Еліта-2010», про що укладений Договір оренди землі № 49 від 05 березня 2018 року, право оренди за яким зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40138289 від 15 березня 2018 року 20:02:44.

Вважає, що такі дії ОСОБА_1 суперечать ч. 1 ст. 792 ЦК України, п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України, ст. 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 08 жовтня 1998 року та умовам Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, у зв`язку із чим, на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України Договір оренди землі № 49 від 05 березня 2018 року має бути визнаним недійсним.

У свою чергу, рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40138289 від 15 березня 2018 року 20:02:44 відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року та у зв`язку із порушенням ст. 10, 19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV має бути скасоване.

А тому, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13 березня 2020 року (т. 1 а. с. 241) просив суд:

1) визнати недійсним Договір оренди землі № 49 від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» щодо земельної ділянки площею 2,848 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0009;

2) скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40138289 від 15 березня 2018 року 20:02:44 та припинити право оренди ТОВ «Еліта-2010» на земельну ділянку площею 2,848 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0009, яке виникло на підставі Договору оренди землі № 49 від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 11 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішенням, 21 грудня 2020 року позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та змінити розподіл судових витрат між сторонами, стягнути у рівних частинах з відповідачів понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції судові витрати у розмірі 29 519,17 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд зробив помилковий висновок про відсутність порушених прав чи інтересів позивача, зокрема суд хибно ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі із державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що Договір оренди землі укладений з позивачем не набрав чинності.

Наголошує, що після 01.01.2013 чинність договору оренди землі визначається моментом його підписання, а не моментом державної реєстрації права оренди (постанови Верховного Суду у справах № 912/3294/18, № 912/3295/18, № 291/421/17, № 291/422/17, № 291/426/17).

Звертає увагу, що саме по собі скасування права оренди не призводить до недійсності договору оренди землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16).

Вважає, що суд залишив поза увагою, що на момент укладення Договору оренди землі із позивачем проведення його державної реєстрації було неможливим через зміни в законодавстві, а тому помилково витлумачив п. 37 Договору, який слід вважати таким, що встановлює набрання ним чинності з моменту лише підписання сторонами.

Посилається на те, що відсутність відомостей у ДРРП про право оренди позивача не позбавляє його права оспорювати укладені договори оренди з іншим орендарем.

Вважає помилковими висновку суду про те, що державний реєстратор є неналежним відповідачем, оскільки він не діяв у відповідності до приписів Закону № 1952-IV та Порядку № 1127 від 25.12.2015 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 361/4307/16-ц).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

20 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. подала відзив на апеляційну скаргу, у якій проти апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500 грн (т. 2 а. с. 1-11).

20 січня 2022 року представник ТОВ «Еліта-2010» - адвокат Косяк В.М. подав відзив на апеляційну скаргу, у якій проти апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн (т. 2 а. с. 59-78).

Рух справи в суді

10 січня 2022 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачу Мельнику Я.С., судді: Матвієнко Ю.О., Гуль В.В.

Ухвалою від 11 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою від 14 липня 2022 справу призначено до розгляду на 15 вересня 2022 року.

Судове засідання 15 вересня 2022 року відкладено за клопотанням представника позивача до 17 листопада 2022 року.

17 листопада 2022 року у зв`язку із неявкою учасників справи судове засідання відкладено до 26 січня 2023 року.

У судовому засіданні 26 січня 2023 року за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 02 березня 2023 року.

02 березня 2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи судове засідання перенесене на 13 квітня 2023 року.

13 квітня 2023 року у зв`язку із неявкою учасників справи судове засідання перенесене на 25 травня 2023 року.

Ухвалою від 25 травня 2023 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/3844/20.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із переведенням судді-доповідача Мельника Я.С. до складу іншої судової палати та зміною спеціалізації.

Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2024 року справу призначено судді-доповідачу: Желепі О.В., судді: Мазурик О.Ф., Немировська О.В.

Відповідно до протоколів автоматизованої зміни складу колегії суддів від 04 лютого 2026 року судді Мазурик О.Ф. та Немировська О.В. у зв`язку із припиненням повноважень були замінені на суддів Поліщук Н.В. та Соколову В.В. відповідно.

Ухвалою від 12 лютого 2026 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 10 березня 2026 року.

10 березня 2026 року справа знята з розгляду у зв`язку із проведенням з`їзду суддів за участі судді Поліщук Н.В., наступне судове засідання призначено на 14 квітня 2026 року.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 13 квітня 2026 року суддя Поліщук Н.В. у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю замінена на суддю Верланова С.М.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Учасники справи в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлена належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України (т. 3 а. с. 210-213, 219-220).

Представник відповідача ТОВ «Еліта-2010» - адвокат Косяк В.М. 14 квітня 2026 року подав клопотання про розгляд справи за відсутності представників ТОВ «Еліта-2010» (т. 3 а. с. 222).

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважала за можливе розгляд справи проводити за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Cуд першої інстанції встановив, що згідно із Державним актом на право власності на землю, серії ЯБ № 148120 від 20 січня 2005 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка, яка має площу 2,848 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0009 та знаходиться в межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району (т. 1 а.с. 12).

18 березня 2014 року ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори» уклали Договір оренди землі № 138 (т. 1 а.с. 7-8).

Відповідно до п. 1 Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, «орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Сидорівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акта про право власності на землю серії ЯБ № 148120 виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 20 січня 2005 року».

Згідно із п. 2 Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, «в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер 3220486000:04:011:009, розташована на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,848 га, в тому числі рілля 2,848 га».

Згідно із п. 5 Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, «договір укладено на 10 /десять/ років. Після закінчення строку договору, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі».

Відповідно до п. 6 Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, «орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3 (три) % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1,381,44 грн…».

Згідно із п. 8 Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, «орендна плата видається у такі строки - до 31 грудня поточного року».

Відповідно до п. 16 Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, «передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 (п`ятиденний) строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі».

Згідно з п. 37 Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, «цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації».

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки без дати та номеру, який є додатком до Договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року, «орендодавець ОСОБА_4 з одного боку, передає, а орендар ПОСП «Сидори» в особі директора Устименка В.С., який діє на підставі Статуту, з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220486000:04:011:0009, що знаходиться в межах землекористування Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,848 га, у тому числі рілля 2,848 га» (т. 1 а.с. 11).

15 травня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13078385 та внесено запис про інше речове право № 56668542 від 08 травня 2014 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ПОСП «Сидори», що виникло згідно з Договором оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до Видаткового касового ордеру від 25 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 отримав 13 499,54 грн. (т. 1 а.с. 20).

05 березня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» уклали Договір оренди земельної ділянки № 49 (т. 2 а.с. 5-6).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди земельної ділянки № 49 від 05 березня 2018 року, «орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, право на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 148120 від 20 січня 2005 року».

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки № 49 від 05 березня 2018 року, «в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3220486000:04:011:0009 за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 2,8480 га».

Згідно з п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки № 49 від 05 березня 2018 року, «договір укладено на 10 (десять) років. В разі, якщо жодна із сторін не повідомила письмово, за 90 календарних днів до закінчення терміну дії договору, іншу сторону про бажання не продовжувати дію цього договору, вважається, що його дія автоматично продовжена на такий самий термін і на таких самих умовах, які були передбачені договором».

Відповідно до п. 14.1 Договору оренди земельної ділянки № 49 від 05 березня 2018 року, «цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації».

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131601140 від 20 липня 2018 року, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України індексний номер: 40128149, запис про інше речове право № 5668542 скасований 15 березня 2018 року (т. 1 а.с. 17-19).

15 березня 2018 року о 20:02:44 год. державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40138289 та внесено запис про інше речове право № 25262305 від 05 березня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Еліта-2010», що виникло згідно з Договором оренди земельної ділянки № 49 від 05 березня 2018 року (т. 1 а.с. 17-19).

27 листопада 2018 року, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дудніком І.В., засвідчений підпис ОСОБА_1 у Заяві, яка адресована всім кого це стосується, в якій вона просила розділити земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0009 на дві нові, площею 1,424 га, кожна.

11 грудня 2018 року о 17:01:02 год., державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М.О., ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44545415 та внесено запис про право власності № 29384531 від 07 грудня 2018 року, за яким ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,424 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0043.

11 грудня 2018 року о 17:05:53 год., державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М.О., ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44545574 та внесено запис про право власності № 29384682 від 07 грудня 2018 року, за яким ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,424 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0044.

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Пролісок» уклали Договір оренди земельної ділянки № 2С.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди земельної ділянки № 2С від 10 грудня 2018 року, «орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, право на яку посвідчено Витягом з ДРРП на нерухоме майно, номер запису про право власності 29384531».

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки № 2С від 10 грудня 2018 року, «в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3220486000:04:011:0043 за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 1,4240 га».

Згідно з п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки № 2С від 10 грудня 2018 року, «договір укладено на 10 (десять) років. В разі, якщо жодна із сторін не повідомила письмово, за 90 календарних днів до закінчення терміну дії договору, іншу сторону про бажання не продовжувати дію цього договору, вважається, що його дія автоматично продовжена на такий самий термін і на таких самих умовах, які були передбачені договором».

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Дари Ланів» уклали Договір оренди земельної ділянки № 2С.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди земельної ділянки № 2С від 10 грудня 2018 року, «орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, право на яку посвідчено Витягом з ДРРП на нерухоме майно, номер запису про право власності 29384682».

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки № 2С від 10 грудня 2018 року, «в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 3220486000:04:011:0044 за межами населеного пункту на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 1,4240 га».

Згідно з п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки № 2С від 10 грудня 2018 року, «договір укладено на 10 (десять) років. В разі, якщо жодна із сторін не повідомила письмово, за 90 календарних днів до закінчення терміну дії договору, іншу сторону про бажання не продовжувати дію цього договору, вважається, що його дія автоматично продовжена на такий самий термін і на таких самих умовах, які були передбачені договором».

Відповідно до п. 14.1 Договору оренди земельної ділянки № 2С від 10 грудня 2018 року, «цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації».

14 грудня 2018 року о 11:48:43 год., державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М.О., ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44613079 та внесено запис про інше речове право № 29447209 від 10 грудня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ФГ «Дари Ланів», на земельну ділянку з площею 1,424 га та кадастровим номером 3220486000:04:011:0044, що виникло згідно з Договором оренди земельної ділянки № 2С від 10 грудня 2018 року.

11 грудня 2018 року о 11:54:31 год., державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М.О., ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44613418 та внесено запис про право власності № 29447550 від 10 грудня 2018 року, за яким ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1, 424 га з кадастровим номером 3220486000:04:011:0043.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідає, проте мотиви відмови колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких порушень Закону, при укладенні Договору оренди земельної ділянки № 49 від 05 березня 2018 року, судом не встановлено, в зв`язку із чим, підстав визнавати його недійсним немає, а також з того, що сплив строку передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, а на момент, ухвалення рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю., індексний номер: 40138289 від 15 березня 2018 року 20:02:44, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, запис про право оренди ПОСП «Сидори» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:011:0009, що знаходиться в межах Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,848 га, у ПОСП «Сидори», був скасований.

Колегія суддів не може погодитися із такими мотивами суду першої інстанції враховуючи таке.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 02 серпня 2013 року) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним.

У частині першій статті 14 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договорів оренди від 02 серпня 2013 року та від 10 грудня 2018 року) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

05 грудня 2019 року Законом України № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX),частину першу статті 14 Закону № 161-XIV викладено в дещо іншій редакції: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договору оренди від 05 червня 2013 року) були:

1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) строк дії договору оренди;

3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

5) умови збереження стану об`єкта оренди;

6) умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

10) відповідальність сторін;

11) умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі могли бути зазначені інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до статті 15 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення оспорюваного договору оренди від 10 грудня 2018 року) були:

1) об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) строк дії договору оренди;

3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі могли зазначатися інші умови.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IX абзац третій частини першої статті 15 доповнено умовою про дату укладання договору оренди.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди).

05 грудня 2019 року Законом № 340-IXчастину першу статті 19 Закону № 161-XIV доповнено вимогою, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Можна зробити висновок, що на законодавчому рівні встановлені чіткі і однозначні вимоги щодо форми і змісту договору оренди землі.

На час укладення договору оренди стаття 6 Закону № 161-XIV передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 02 серпня 2013 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснювалася орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Стаття 17 Закону № 161-XIV (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VIII) передбачає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IXчастину першу статті 19 Закону № 161-XIV доповнено нормою про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

У ЦК України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважною більшістю правовідносин, урегульованих нормами цивільного законодавства, є відносини, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплене у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

05 грудня 2019 року Законом № 340-IXабзац другий частини другої статті 25 Закону № 161-XIV доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

У справі, що переглядається встановлено, що речове право на спірну земельну ділянку за позивачем на підставі договору оренди землі від 18 березня 2014 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. від 15 травня 2014 року за індексним номером 130783185.

Указане рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5.

Водночас цей наказ скасований постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі № 357/3844/20, а тому право оренди позивача за договором оренди землі від 18 березня 2014 року є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ПОСП «Сидори» на спірну земельну ділянку (15 травня 2014 року), оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

У позивача право оренди земельної ділянки закінчилося у березні 2024 року.

Таким чином, станом на дату ухвалення цієї постанови у позивача відсутнє речове право, яке може бути захищене судом, а тому в задоволені позову слід відмовити з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За результатами розгляду справи по суті суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, проте мотиви такої відмови є помилковими, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення в такій частині шляхом викладу мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Судові витрати

Оскільки рішення суду першої інстанції змінюється лише в частині мотивів відмови у позові, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до статей 141, 382 ЦПК України - немає.

Водночас відповідачами заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи вказані заяви колегія суддів враховує таке.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Водночас відповідно до частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Колегія суддів враховує, що хоча за результатами розгляду спору у позові відмовлено з підстав відсутності у позивача на момент ухвалення постанови чинного речового права (закінчення строку дії оренди), сам спір виник унаслідок послідовних дій відповідачів, передусім орендодавця ОСОБА_1 , спрямованих на усунення позивача від користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що право оренди ПОСП «Сидори» було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 травня 2014 року на підставі договору оренди землі № 138 від 18 березня 2014 року. Надалі, за скаргою ОСОБА_1 та інших осіб, Міністерство юстиції України наказом № 728/5 від 15 березня 2018 року скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди за позивачем. Як встановлено апеляційним судом, зазначений наказ у подальшому скасований постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі № 357/3844/20, тобто скарга, наслідком якої стало анулювання реєстрації права оренди позивача, фактично виявилася безпідставною, а реєстрація права оренди підлягала відновленню.

Саме у період дії цього наказу Мін`юсту, який тимчасово позбавив позивача можливості реалізовувати та захищати своє зареєстроване речове право, ОСОБА_5 вчинила подальші юридично значимі дії щодо того самого об`єкта: укладала нові договори оренди, ініціювала поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:013:0021 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486000:04:013:0042 та 3220486000:04:013:0043, а також передала їх в оренду іншим орендарям - ФГ «Пролісок» і ФГ «Дари Ланів», з подальшою державною реєстрацією права оренди за ними.

Така поведінка орендодавця об`єктивно створила юридичну та фактичну перешкоду для первинного орендаря у користуванні земельною ділянкою та стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

При цьому інший відповідач ТОВ «Еліта-2010» підтримав позицію ОСОБА_1 та заперечував проти позовних вимог, фактично наполягаючи на збереженні за ними зареєстрованих прав оренди, які виникли у період, коли первинне право позивача було усунуте з реєстру внаслідок наказу Мін`юсту.

Тобто, сукупність дій відповідачів (орендодавця та наступного орендаря) зумовила виникнення спору та необхідність судового захисту для позивача.

Колегія суддів також враховує, що неможливість надати ефективний судовий захист у межах цієї справи у зв`язку із закінченням строку оренди перебуває у причинному зв`язку з попередніми діями ОСОБА_1 щодо ініціювання скасування державної реєстрації права оренди позивача. Оскільки скасування наказу Мін`юсту, яким було анульовано реєстрацію права оренди, стало можливим лише після завершення розгляду іншого судового провадження (справа № 357/3844/20, постанова від 28 січня 2026 року), затягування в часі відновлення реєстрації права оренди позивача було обумовлене саме створеною відповідачем ситуацією, а не поведінкою позивача.

Таким чином, ОСОБА_1 ініціювавши усунення права оренди позивача та здійснивши у цей час розпорядження щодо об`єкта оренди (його поділ та передача в оренду), фактично сформував умови, за яких судовий захист, навіть у разі підтвердження дійсності права позивача, став неможливим через сплив строку дії договору.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що спір виник унаслідок неправильних дій відповідачів у розумінні частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, а тому слід відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та ТОВ «Еліта-2010» про стягнення судових витрат з позивача, й покласти відповідні витрати на них.

Керуючись статтями 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» - задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010» про стягнення судових витрат з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори».

Судові витрати ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-2010», пов`язані із розглядом цієї справи покласти на цих сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: С.М. Верланов

В.В. Соколова