Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №362/9259/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8931/2026

Справа № 362/9259/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 квітня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області, постановлену у складі судді Кравченко Л.М. в м. Васильків 08 січня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги і поводження з побутовими відходами (управління побутовими відходами),

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2025 року позивач ПП «Обухівміськвторресурси» в особі представника Полатьяна А.О. звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Обухівміськвторресурси» суму боргу за послуги і поводження з побутовими відходами (управління побутовими відходами за період з 18 листопада 2022 року по 01 вересня 2025 року у розмірі 2078,89 грн. та судові витрати.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу, роз`яснено, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Позивач ПП «Обухівміськвторресурси» в особі представника Полатьяна А.О., не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали, просив скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, вирішити питання відшкодування сплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ч. 1, 3 ст. 58 ЦПК України, зауважував, що ст. 62 ЦПК України наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників, водночас не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва. Вочевидь це можуть бути й документи, вказані у ч. 3 ст. 58 ЦПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір, контракт.

Позовна заява з додатками була подана із застосуванням підсистем (модулів) «Електронний кабінет» та «Електронний суд» ЄСІТС, відповідно до вимог Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/01/15-21, підписана керівником скаржника - Полатьяном А.О. за допомогою кваліфікованого електронного підпису згідно Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Серед додатків позовної заяви міститься протокол № 1 загальних зборів від 20 серпня 2002 року, який відображає інформацію про обрання Полатьяна А.О. до складу виконавчого органу, тобто призначення його керівником скаржника. Власне, надання такого документу в рахунок підтвердження особи та повноважень в контексті самопредставництва не суперечить ч. 3 ст. 58 ЦПК України та відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16580/23 у постанові від 20 листопада 2024 року.

Водночас, за правилами п. 18 Положення доступ до підсистем (модулів) ЄСІТС, крім вебпорталу, здійснюється за допомогою Електронного кабінету, після обов`язкового проходження особою процедури реєстрації або автентифікації. Автентифікація користувача здійснюється на початку кожної сесії роботи в ЄСІТС.

Зазначав, що процедура реєстрації Електронного кабінету юридичної особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису керівника такої юридичної особи, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Сертифікат кваліфікованого електронного підпису такої посадової особи повинен містити ідентифікаційні дані як юридичної, так і посадової особи (п. 11 Положення).

Наводив зміст абз. 2, 3 ч. 8 ст. 14 ЦПК України про те, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису або іншого засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Вказував, що підсистема «Електронний суд» має автоматичний доступ до ЄДРПОУ, таким чином, зважаючи на зареєстрований Електронний кабінет скаржника та подання документів в підсистемі «Електронний суд», підписаних керівником скаржника Полатьяном А.О. за допомогою КЕП одночасно надавало змогу суду першої інстанції ідентифікувати особу позивача, встановити посадове становище представника (підписанта) та його повноваження.

Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 про те, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до ЄДРПОУ, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Зазначав. що ЄДРПОУ містить відомості про реєстрацію ПП «Обухівміськвторресурси» та його керівника Полатьяна А.О., який має право вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 про те, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань судочинства, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Посилався на правові висновки Верховного Суду у постанові від 15 січня 2026 року у справі № 460/8001/25 про те, що «За наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України. Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інше (протилежне) трактування положень статті 59 КАС України матиме наслідком неправомірне обмеження права на доступ до правосуддя та надмірний формалізм», та аналогічні правові висновки, викладені у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 200/7487/25.

Вважав, що з урахуванням наведеного, суд першої інстанції не мав правових підстав для повернення позовної заяви як такої, що підписана особою, відповідно якої не надано доказів, які б свідчили про наявність у неї повноважень на вчинення процесуальних дій від імені позивача.

Підсумовував, що у даному випадку, приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та фактично позбавив скаржника гарантованого йому національним та Європейським законодавством права на доступ до правосуддя.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2025 року ПП «Обухівміськвторресурси» в особі представника Полатьяна А.О. звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Обухівміськвторресурси» суму боргу за послуги і поводження з побутовими відходами (управління побутовими відходами за період з 18 листопада 202 року по 01 вересня 2025 року у розмірі 2078,89 грн. та судові витрати.

Позов подано через підсистему «Електронний суд» та підписаний Полатьяном А.О.

В документах, долучених до позовної заяви, наявна копія протоколу № 1 загальних зборів ПП «Обухівміськвторресурси» від 20 серпня 2022 року, згідно якого директором ПП «Обухівміськвторресурси» призначено Полатьяна А.О. (а. с. 10).

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року позовну заяву ПП «Обухівміськвторресурси» повернуто позивачу.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ПП «Обухівміськвторресурси» на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позовну заяву від імені ПП «Обухівміськвторресурси» підписано особою Полатьян А.О., посадове становище якого у заяві не зазначено, і до позову актуальних документів, щоб засвідчували наявність в Полатьяна А.О. повноважень на представництво (самопредставництво) позивача, не додано.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини 2 статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини 7 статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно ч. 5 ст. 14 ЦПК України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно ч. 8 ст. 14 ЦПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктом 11 Положення № 1845/01/15-21 передбачено, що процедура реєстрації Електронного кабінету юридичної особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису керівника такої юридичної особи, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Сертифікат кваліфікованого електронного підпису такої посадової особи повинен містити ідентифікаційні дані як юридичної, так і посадової особи.

Керівник юридичної особи засобами програмного забезпечення Електронного кабінету може уповноважувати працівників юридичної особи (в тому числі себе) або інших фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців на перегляд, створення та надсилання електронних документів, а також вчинення інших дій від імені юридичної особи з використанням власних Електронних кабінетів таких фізичних осіб чи фізичних осіб - підприємців.

Згідно п. 5.4-1, 18 Положення № 1845/01/15-21, електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Доступ до підсистем (модулів) ЄСІТС, крім вебпорталу, здійснюється за допомогою Електронного кабінету після обов`язкового проходження особою процедури реєстрації або автентифікації. Автентифікація користувача здійснюється на початку кожної сесії роботи в ЄСІТС.

Позовна заява ПП «Обухівміськвторресурси» була подана із застосуванням підсистем (модулів) «Електронний кабінет» та «Електронний суд» ЄСІТС, відповідно до вимог Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/01/15-21, і підписана Полатьяном А.О., зазначеним на першій сторінці позовної заяви як представник ПП «Обухівміськвторресурси», щодо якого в матеріалах справи наявні відомості про призначення якого керівником (директором) даної юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, і які не були враховані судом першої інстанції, повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Також згідно правових висновків Верховного Суду у постанові від 15 січня 2026 року у справі № 460/8001/25, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, «за наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України. Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інше (протилежне) трактування положень статті 59 КАС України матиме наслідком неправомірне обмеження права на доступ до правосуддя та надмірний формалізм».

У п. 7.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24) зазначено, що якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.

Апеляційний суд вважає такі правові висновки релевантними до спірних правовідносин, оскільки суд першої інстанції, пославшись на відсутність в матеріалах справи актуальних документів, щоб засвідчували наявність в Полатьяна А.О. повноважень на представництво (самопредставництво) позивача, не був позбавлений можливості перевірити ці обставини самостійно, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак від використання цієї можливості безпідставно усунувся.

Так, до апеляційної скарги долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13 січня 2026 року, згідно якого у відомостях про керівника юридичної особи та про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, зазначено керівника Полатьяна А.О.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, апеляційний суд вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Разом із тим, вимоги скарги про відшкодування сплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги не можуть бути задоволені на даній стадії судового розгляду, враховуючи наступне.

Частиною тринадцятої статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Такий обов`язок у випадку направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в зв`язку із скасуванням ухвали на апеляційний суд не покладено.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду заяви.

У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі № 136/970/14-ц викладено правовий висновок, згідно якого тлумачення ч. 13 ст. 141 ЦПК України свідчить про те, що судовий збір за наведених умов стягується лише при ухваленні рішення по суті спору. В усіх інших випадках, зокрема, при вирішенні процесуального питання як у цій справі, судові витрати розподіляються за правилами статті 141 ЦПК України при вирішенні спору по суті.

З урахуванням вищевикладеного, питання про розподіл судових витрат апеляційним судом не вирішується.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.