Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №361/11062/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8213/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі: представника відповідача - адвоката Шевченко К. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шевченко Ксенії Михайлівни, в інтересах ОСОБА_1 ,

на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Петришин Н. М.

від 13 серпня 2025 року

у цивільній справі № 361/11062/24 Броварського міськрайонного суду Київської області

за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія»

до ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» звернулось в суд з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував про те, що квартира АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 , знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, обслуговування внутрішньобудинкових систем, якого здійснює КП «Броваритепловодоенергія».

Проте, відповідач несвоєчасно здійснює оплату комунальних послуг, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за послуги: з постачання теплової енергії за період з березня 2014 р. по жовтень 2024 р. у розмірі 69 028 грн 73 коп., з централізованого водопостачання та водовідведення за період з березня 2014 р. по жовтень 2024 р. у розмірі 21 800 грн 97 коп., з обслуговування внутрішньобудинкових систем за період з березня 2014 р. по жовтень 2024 р. у розмірі 3 427 грн 78 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити позов та стягнути із відповідача на свою користь вищевказану заборгованість, а також судові витрати у розмірі 3 071 грн 00 коп.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» за послуги: з постачання теплової енергії по о/р НОМЕР_1 за період з березня 2014 р. по жовтень 2024 р. у розмірі 69 028 грн 73 коп., з централізованого водопостачання та водовідведення по о/р НОМЕР_2 за період з березня 2014 р. по жовтень 2024 р. у розмірі 21 800 грн 97 коп., з обслуговування внутрішньобудинкових систем по о/р НОМЕР_1 за період з березня 2014 р. по жовтень 2024 р. у розмірі 3 427 грн 78 коп.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі адвокат Шевченко К. М., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4 542 грн. У разі задоволення позову, застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

Зазначає, що 23.05.2025 ОСОБА_1 отримав посвідку на проживання НОМЕР_3 у зв`язку з фактичним проживанням у країні Німеччина місто Штудгарт. Від так, на момент розгляду справи слідує, що відповідач не перебував на території України, а тому не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

В матеріалах справи відсутня інформація щодо розміщення оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду у зв`язку з розглядом його справи у відповідності до вимог ч. 9 ст. 128 ЦПК України.

З наданої позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №388985753 від 31.07.2024 слідує, що право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , зареєстроване за відповідачем лише 16.04.2014. Від так, нарахування позивачем заборгованості за відповідачем за березень і частину квітня 2014 року є неправомірними.

Щодо розрахунків заборгованості наданих позивачем апелянт зазначає, що з таких «розрахунків» не вбачається за можливе перевірити вірність поданих позивачем розрахунків, оскільки відсутня формула нарахування такої заборгованості. В розрахунку не визначені обсяг спожитих послуг, або інші змінні, які використовувались для нарахування конкретної заборгованості. Не надані квитанції, які підтверджують саме ці суми зазначені у розрахунках і повинні були бути направлені відповідачу. Не надане підтвердження відсутності розрахунку між позивачем та відповідачем.

Окремо, звертає увагу суду, що позивач навмисно приховує від суду інформацію про те, що у відповідача починаючи з 15.07.2022, встановлений лічильник на холодну воду № 6094265 та опломбований позивачем. Також, відповідно до Акту від 21.06.2024, складеного комісією в складі представників КП «Броваритепловодоенергія» контролером відділу по роботі з фізичними особами ОСОБА_2 та власником квартири АДРЕСА_1 , згідно якого проведено звірку показників засобів обліку води. Лічильники опломбовані, пломби не порушені. Станом на 21.06.2024 показники обліку води № 60944265 становить 1 м3. Відтак не зрозумілим є нарахування заборгованості за холодне водопостачання та водовідведення за період з липня 2022 р. по жовтень 2024р. в сумі 2 540 грн 69 коп.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Шевченко К. М., підтримала апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.

Позивач представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення, колегія суддів зазначає, що повістки про виклик направлялися судом відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 та не були вручені відповідачу 27.01.2025, 17.06.2025 (арк. спр. 39, 50). Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки судом першої інстанції здійснено належне повідомлення відповідача за адресою реєстрації місця проживання, само по собі неотримання поштової кореспонденції відповідачем, який не повідомив суд про іншу адресу для листування, не свідчить про порушення судом норм процесуального права та не може бути підставою для скасування судового рішення. Колегія суддів зауважує, що за змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Сторона, яка не проживає за місцем реєстрації, несе ризик наслідків неотримання судової кореспонденції, що надходить на її офіційну адресу. Таким чином, з огляду на наявність у матеріалах справи доказів повернення повісток із відмітками поштової служби про відсутність адресата, суд першої інстанції мав законні підстави вважати відповідача належним чином повідомленим та провести розгляд справи за його відсутності.

Щодо доводів апеляційної скарги у частині вирішення спору по суті колегія суддів виходить з наступного. Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як в редакції 2004 року, так і в редакції 2017 року, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 17.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 послуги централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо за функціональним призначення належать до комунальних послуг.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Тобто, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Отже під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням комунальної власності Броварської міської ради від 28.02.2014.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 11.01.2011 № 08 Комунальне підприємство «Броваритепловодоенергія» визначено виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливної каналізації та ліквідації аварій у внутрішньобудинкових мережах у житловому фонді територіальної громади м. Бровари.

Установлено, що відповідач від послуг, що надаються позивачем не відмовлявся та постійно ними користується, тому позивач проводить щомісячне нарахування за надані послуги відповідно до затверджених тарифів.

Відповідно до розрахунків суми боргу, наданого КП «Броваритепловодоенергія», відповідач має заборгованість перед позивачем за послуги: з постачання теплової енергії за період з березня 2014 по жовтень 2024 у розмірі 69 028 грн 73 коп., з централізованого водопостачання та водовідведення за період з березня 2014 по жовтень 2024 у розмірі 21 800 грн 97 коп., з обслуговування внутрішньобудинкових систем за період з березня 2014 по жовтень 2024 у розмірі 3 427 грн. 78 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини з надання житлово-комунальних послуг. Встановивши, що відповідач є власником квартири та фактично користується послугами з теплопостачання, водопостачання та обслуговування прибудинкової території, суд дійшов висновку про наявність у нього обов`язку щодо їх оплати. Суд зазначив, що відмова від отримання послуг у встановленому законом порядку не здійснювалась, а докази надання послуг неналежної якості у матеріалах справи відсутні. Спираючись на норми статей 525, 526 ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд визнав розрахунок заборгованості, наданий позивачем, належним та допустимим доказом. Питання позовної давності судом першої інстанції не розглядалося, оскільки відповідач не брав участі у судовому засіданні та не подавав відповідної заяви до винесення рішення.

Колегія суддів частково погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправильного визначення періоду виникнення права власності, оскільки суд першої інстанції вірно встановив цей момент за свідоцтвом про право власності від 28.02.2014, а не за датою внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також не заслуговують на увагу доводи щодо встановлення лічильників у 2022 році, оскільки сама по собі перевірка пломб та наявність засобів обліку не спростовують факт виникнення заборгованості за попередні та поточні періоди за умови відсутності доказів фактичної оплати спожитих послуг відповідачем.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами про необхідність застосування позовної давності. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2025 у справі № 755/8818/23, суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.

Оскільки щодо відповідача було ухвалено заочне рішення за його відсутності, колегія суддів вважає об`єктивною причину неподання такої заяви в суді першої інстанції та приймає її до розгляду.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Позов подано 31.10.2024. Вимоги за період з березня 2014 року по березень 2017 року включно заявлені за межами трирічного строку, який сплив до запровадження карантинних обмежень (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21).

Враховуючи заяву відповідача, суми стягнення підлягають зменшенню шляхом виключення нарахувань до 01.04.2017. Заборгованість за теплову енергію зменшується на 11 722,68 грн і становить 57 306,05 грн. Борг за водопостачання та водовідведення зменшується на 4 330,93 грн і становить 17 470,04 грн. Сума за обслуговування внутрішньобудинкових систем зменшується на 363,34 грн і становить 3 064,44 грн. Загальний розмір боргу до стягнення складає 77 840,53 грн, що становить 82,58 % від первісно заявлених вимог.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи. Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що виявилося у незастосуванні наслідків спливу позовної давності до частини позовних вимог, оскаржуване заочне рішення згідно з приписами статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову в межах доведених вимог та строків правового захисту.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати перерозподіляються пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позов задоволено на 82,58%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 500,61 грн та витрати на інформаційну довідку у розмірі 35,51 грн (разом 2 536,12 грн). На користь відповідача за рахунок позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно частині рішення, яку було змінено на його користь (17,42% від 4 542,00 грн), що становить 791,22 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Шевченко Ксенії Михайлівни, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Комунального підприємства «Броваритепловодоенергія» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Броваритепловодоенергія» (ЄДРПОУ 13711949) заборгованість за період з 01 квітня 2017 року по жовтень 2024 року: за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 57 306 (п`ятдесят сім тисяч триста шість) гривень 05 копійок; за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 17 470 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень 04 копійки; за послуги з обслуговування внутрішньобудинкових систем у розмірі 3 064 (три тисячі шістдесят чотири) гривні 44 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Броваритепловодоенергія» (ЄДРПОУ 13711949) судові витрати у розмірі 2 536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) гривень 12 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Броваритепловодоенергія» (ЄДРПОУ 13711949) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 791 (сімсот дев`яносто одна) гривня 22 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов