Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №369/6120/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/6120/24 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.

Провадження №22-ц/824/5187/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 про поворот виконання судового рішення у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лисенко В.С. звернувся до судупершої інстанції із заявою про поворот виконання судового наказу, виданого 23 січня 2025 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором оренди, а також стягнених судових витрат та витрат пов`язаних з виконанням судового наказу.

В обґрунтування заяви зазначав, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня2025 року судовий наказ було скасовано.

Однак, на підставі виданого 23 січня 2025 року судового наказу приватним виконавцем Ніколаєвим С. 15 квітня 2025 року стягнуто з рахунку ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 75 435,08 грн.

Враховуючи, що підстави для стягнення грошових коштів відпали у зв`язку зі скасуванням судового наказу, на підставі якого проводилось стягнення коштів, представник ОСОБА_2 - адвокат Лисенко В.С. просив здійснити поворот виконання судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2025 року у справі 369/6120/24 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму в загальному розмірі 68 000,00 грн, стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєва С.В. на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 7435,08 грн понесених у зв`язку з примусовим виконанням.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року заяву задоволено частково.

В порядку повороту виконання судового наказу стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 68 302,80 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що згідно з вимогами ст. 444 ЦПК України, скасування судового наказу після його повного виконання не породжує автоматичного права на поворот виконання, а отже, не створює підстав для ухвалення відповідного судового рішення без з`ясування всіх юридично значущих обставин, включно з добросовісністю сторін, підставами для скасування судового наказу та дотриманням балансу інтересів.

Крім того, з моменту виконання судового наказу і до моменту його скасування минув значний час, що виключає можливість автоматичного повернення стягнутих сум, особливо з огляду на пропущений строк подання заяви на скасування наказу.

Вказує, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про поворот виконання, не врахував презумпцію законності виконаного рішення. Ухвалення судового наказу не було оскаржене своєчасно, а отже, боржник втратив право оскаржувати його наслідки після його повного виконання, без відновлення строків.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник - адвокат Лисенко В.С. заперечували проти задоволення скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанці - без змін, як законну та обгрунтовану.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності до вимог процесуального законодавства.

21.04.2026 року ОСОБА_1 направив до Київського апеляційного суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його перебуванням на лікарняному.

До клопотання не додано доказів, які підтверджують поважність причин неявки заявника в судове засідання.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність ОСОБА_1 , який належних чином повідомлених про розгляд справи, до казів, підтверджуючих поважність причин неявки до суду апеляційної інстанції не надав.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника, можлива лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 січня 2025 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі - 68 000,00, з яких сума основного боргу (орендна плата) у розмірі 32 000,00 грн, штрафні санкції у розмірі 36 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу у розмірі 302,80 грн.

15 квітня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєвим С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, 15 квітня 2025 року винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій визначено для боржника: ОСОБА_3 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі становить 302,00 грн.

Також, 15 квітня 2025 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, в якій визначено стягнути з ОСОБА_3 основну винагороду у сумі 6830,28 грн.

Приватним виконавцем Ніколаєвим С.В. 15 квітня 2025 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77822354 у зв`язку з тим, що виконавчий документ виконано, сума боргу, витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця сплачена у повному обсязі, в якій зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 6 830,28 гривня (UAH).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року скасовано судовий наказ Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2025 року унікальний про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повороту виконання судового наказу, виданого 23 січня 2025 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі 369/6120/24.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Отже, до судового наказу, як одного з виду судового рішення, також застосовується положення про поворот виконання рішення.

Згідно із ч. 3 ст. 171 ЦПК України в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому ст. 444 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу, ОСОБА_2 не заявляла клопотання про поворот виконання судового наказу, отже ухвалою суду від 30 травня 2025 року, якою було скасовано судовий наказ від 23 січня 2025 року, не вирішувалось питання про поворот його виконання, оскільки судовий наказ виконаний не був.

Відповідно до ч. 5 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Враховуючи позицію Конституційного Суду України щодо тлумачення норми ст. 444 ЦПК України, яка регулює питання застосування інституту повороту виконання рішення, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.

Таким чином, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15).

Згідно із ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про поворот виконання судового наказу представником ОСОБА_2 - адвокатом Лисенком В.С. додано платіжну інструкцію від 15 квітня 2025 року про сплату грошових коштів в загальній сумі 75 435,08 грн в рамках виконавчого провадження № 77822354.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поворот виконання скасованого судового рішення допускається у разі його фактичного виконання, а поворот виконання рішення, якщо цього вимагає боржник, можливий у будь-якому випадку незалежно від того, в якому порядку скасоване судове рішення, на підставі якого проводилося стягнення коштів.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що питання про поворот виконання судового наказу вирішується тільки за наявності клопотання боржника при вирішенні заяви про скасування судового наказу, оскільки положеннями чинного ЦПК України не обмежується право боржника звернутися з заявою про поворот виконання рішення після постановлення судом ухвали про скасування судового наказу, в межах процесуального строку, встановленого ст. 444 ЦПК України, що в даному випадку і було зроблено ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив, що заява про скасування судового наказу була подана з пропущенням строків, апеляційний суд критично оцінює, оскільки суд не повинен був оцінювати питання щодо правомірності скасування судового наказу при вирішенні питання про поворот виконання рішення.

Поворот виконання рішення є окремим юридичним інститутом, який не залежить від правомірності чи неправомірності скасування судового наказу. Питання скасування судового наказу та питання повороту виконання рішення повинні розглядатися окремо, оскільки вони регулюються різними нормами процесуального законодавства та мають різні правові наслідки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст. 376 ЦПК України, як підстави для скасування ухвали суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про поворот виконання судового наказу у цій справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого стягувачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. ст. 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 рок залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 24 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Борисова О.В.

Голуб С.А.