Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №756/11104/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 756/11104/24

провадження номер № 22-ц/824/4493/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року у складі судді Ткач М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», публічного акціонерного товариства «Банк Столиця», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), треті особи: ОСОБА_3 , комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя», про визнання недійсними договорів про участь у фонді фінансування будівництва, про визнання недійсними та скасування наказів, скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, зобов`язання відновлення становища, що існувало до порушення та заборону вчиняти певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» (далі - ПрАТ «Трест Київміськбуд-1»), публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» (далі - ПАТ «Банк Столиця»), Департамента будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), треті особи: ОСОБА_3 , комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації»), товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна оселя» (далі - ТОВ «УК «Затишна оселя»), у якому просив:

визнати недійсними договори про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-1» виду НОМЕР_1 від 06 листопада 2006 року та №1331030 від 24 листопада 2006 року, укладених між ТОВ КБ «Столиця» та ОСОБА_2 ;

визнати недійсним та скасувати накази Головного управління житлового забезпечення міста Києва про оформлення права власності нерухомого майна за ОСОБА_2 №1105/С/КІ від 14 липня 2009 року та №582-С/КІ від 14 квітня 2009 року;

скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_2 , видане Головним управлінням житлового забезпечення міста Києва про те, що квартира АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_2 ;

скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_3 , видане Головним управлінням житлового забезпечення міста Києва про те, що квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить ОСОБА_2 ;

визнати недійсним акт прийому-передачі об`єкту інвестування - квартири АДРЕСА_3 від 03 грудня 2008 року за підписом ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;

визнати недійсним акт прийому-передачі об`єкту інвестування - квартира АДРЕСА_4 від 03 грудня 2008 року за підписом ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;

скасувати державну реєстрацію прав з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_2 відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом приведення квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , місць загального користування та частин майна, яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку поза межами власності ОСОБА_2 , в яких ним були виконані певні види робіт, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ;

заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні роботи в місцях загального користування та в частині майна, що перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення доказів, у якій просив:

прийняти та долучити до справи дане клопотання про забезпечення доказів у справі шляхом їх огляду за місцезнаходженням у визначену судом дату і час;

розглянути дане клопотання про забезпечення доказів у справі шляхом їх огляду за місцезнаходженням у визначену судом дату і час, у справі №756/11104/24;

звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання клопотання про забезпечення доказів у справі шляхом їх огляду за місцезнаходженням у визначену судом дату і час, у справі №756/11104/24;

призначити у визначену судом дату і час огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме: квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , 9 поверху (в осях до А- після Е; 1-6/7), технічного поверху 2 (в осях до А- після Е; 1-5/6), даху будинку (в осях до А- після Е; 1-5/6) та фасаду будинку (в осях до А- після Е; 1-5/6 та в осях після Д; 1-5/6) на рівні 9 поверху, технічного поверху 2, даху будинку, будинку АДРЕСА_6 , у справі №756/11104/24;

зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити вільний доступ до квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , 9 поверху, технічного поверху 2, даху будинку та фасаду будинку на рівні 9 поверху, технічного поверху 2, даху будинку АДРЕСА_7 , у визначену судом дату та час;

про призначення забезпечення доказів у справі шляхом їх огляду за місцезнаходженням у визначену судом дату і час, без зупинення провадження у справі винести відповідну ухвалу у справі №756/11104/24.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів у даній цивільній справі - повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не тільки порушив права співвласників багатоквартирного будинку, а й поставив їх життя під загрозу. Квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_4 визнано аварійними і будинок в цілому визнано аварійним із-за цих квартир. Порушено протипожежні норми, в тому числі, але не обмежуючись із-за засклення лоджій в цих квартирах.

Вказує, що на сьогоднішній день фактично квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 в будинку не існує, а є набір аварійних приміщень з`єднаних з приміщеннями та майном, що належать до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку (коридор 9 поверху, технічний поверх 2, дах будинку, фасад будинку, тощо), з численними будівельними порушеннями та порушеннями щодо спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.

Вважає, що враховуючи постійно триваючі правопорушення та факт теперішніх будівельних робіт, що підтверджується фотографіями та висновком експерта, докази по справі можуть бути втрачені та/або надання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Нікітін О.С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вказує, що ухвалою суду першої інстанції заяву позивача про забезпечення доказів шляхом огляду за місцезнаходженням повернуто заявнику з огляду на невідповідність її вимогам ст.117 ЦПК України. Жодних обґрунтувань чи аргументів ОСОБА_1 щодо відповідності поданої ним заяви вимогам ст.117 ЦПК України, які стали підставою для повернення заяви, апеляційна скарга не містить. Більше того, засіб доказування, який позивач ОСОБА_1 просить забезпечити, фактично не існує, а останній просить забезпечити докази шляхом проведення огляду квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Тобто фактично мета відповідної заяви зводиться до отримання нових доказів, а не забезпечення наявних доказів у справі, що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та різну правову природу, і не може бути реалізована через інститут забезпечення доказів, що не узгоджується з положеннями ст.ст.116 та 117 ЦПК України.

Відповідачі у справі ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», ПАТ «Банк Столиця», Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації») та треті особи: ОСОБА_3 , КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», ТОВ «УК «Затишна оселя», не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив із того, що заявником до поданої заяви не долучено доказів сплати судового збору, натомість висловлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Суд першої інстанції виснував, що заявником не наведено доводів та не надано доказів у підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, а тому, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні. За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, оскільки відповідно до ч.4 ст.117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судді першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Статтею 117 ЦПК України встановлені вимоги до заяви про забезпечення доказів. Зокрема, згідно з ч.3 ст.117 ЦПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору додається до заяви.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день подання заяви становило 605 грн 60 коп.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Пунктом 1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може своєю ухвалою за клопотанням особи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №9901/67/20 конструкція ст.8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин. Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Звертаючись до суду із даною заявою про забезпечення доказів у справі шляхом їх огляду за місцезнаходженням, ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання цієї заяви.

Колегія суддів враховує, що особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не наведено доводів та не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таких доказів матеріали справи на час постановлення оскаржуваної ухвали суду від 28 жовтня 2025 року не містять.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні, та як наслідок повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, колегія суддів вважає правильним.

Таким чином ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, висновки судді є обґрунтованими, передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. в) ч.4 ст.382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 136 ЦПК України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року про відкриття провадження у справі задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 605 грн 00 коп. за подання апеляційної скарги на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у даній справі.

Станом на дату ухвалення цієї постанови Київського апеляційного суду ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів сплати судового збору у розмірі 605 грн 00 коп., як це було визначено ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року.

З огляду на те, що апеляційним судом у даній справі постановлено рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а сплату судового збору було відстрочено саме до ухвалення судового рішення, то колегія суддів вважає, що у відповідності до імперативних приписів ст. 136 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягнення судовий збір у розмірі 605 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справа,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 ) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: