Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №752/5291/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/5291/25 Головуючий у суді І інстанції: Слободянюк А.В.

провадження №22-ц/824/6868/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Цвєткова Глєба Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року позивач Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернувся до Голосіївського районному суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути заборгованість у сумі 114 442,79 грн, та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 16.09.2011 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», яке 19.07.2016 року припинилося шляхом приєднання до АТ «ПУМБ», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №26253018464456 на підставі якого відповідачу надано кредит в сумі 5000,00 грн, який пізніше підвищено до 32912,39 грн.

Також 12.06.2018 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1001054838201 згідно з умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 66 917,47 грн.

Позивач свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти в установлених розмірах.

Відповідач ОСОБА_2 , в свою чергу, зобов`язання за кредитними договорами не виконував, внаслідок чого станом на 01.12.2024 року має заборгованість в загальному розмірі 114 442,79 грн, за кредитним договором № 26253018464456 від 16.09.2011 року в розмірі 52237,17 грн, з яких 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором № 1001054838201 від 12.06.2018 року в розмірі 62205,62 грн, з яких 36 171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами, 26 014,77 грн - заборгованість за комісією.

Позивач направляв письмову вимогу відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкетах на отримання кредитів, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

На підставі викладеного, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 88 428 грн 02 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1871 грн 79 коп..

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Цвєтков Г.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належне повідомлення відповідача, обмежившись формальним направленням кореспонденції за адресою, зазначеною у 2011 році, не перевіривши справжність та актуальність останньої. Така адреса не відповідала актуальному місцю реєстрації відповідача. Такі дії суду призвели до порушення принципів змагальності та рівності сторін і позбавили відповідача на доступ до суду та ефективний захист.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо зміни прізвища та обов`язку суду встановити актуальні дані особи відповідача, зазначав, що прізвище відповідача було змінене з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » на підставі судового рішення, винесеного Голосіївським районним судом м. Києва у 2020 році.

За наявності відомостей про зміну персональних даних, а також повернення судової кореспонденції, суд був зобов`язаний перевірити актуальні дані особи, зокрема шляхом звернення до органів Державної міграційної служби. Однак суд першої інстанції продемонстрував бездіяльність та необгрунтований формалізм у питанні актуалізації достовірних даних відповідача.

Також відповідач в своїй апеляційній скарзі заявив про застосування спливу позовної давності, з огляду на те, що за договором № 1001054838201 від 12.06.2018 року, останній платіж відбувся 25.04.2019 року, тому позовна давність спливла 25.04.2022 року. За договором № 26253018464456 від 16.09.2011 року, останній платіж відбувся - 25.04.2019 року, тому позовна давність спливла 25.04.2022 року.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

22 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника відповідача, в якому останній просив провести розгляд справи без участі відповідача та його представника адвокат Цвєткова Г.О. на підставі вже поданих скаржником процесуальних документів та доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором № 1001054838201 від 12.06.2018 року, в розмірі 36 190,85 грн, з яких 36 171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами та за кредитним договором № 26250019559512 від 16.09.2011 року, в розмірі 52 237,17 грн, з яких: 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за процентами, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що наявні правові підстави для стягнення отриманих і неповернутих сум коштів, а також сплати процентів за користування кредитними коштами, адже сторона позивача підтвердила вказаний факт, і обставини надання відповідачу коштів у обумовлених розмірах доводяться платіжною інструкцією та виписками по особових рахунках ОСОБА_2 за періоди: з 12.06.2018 по 01.12.2024 та із 16.09.2011 по 01.12.2024 , а конкретні розміри процентних ставок за користування кредитними коштами, передбачені підписаними відповідачем: заявою на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та пропозицією укласти договір карткового рахунка та договір страхування (оферта).

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по комісії за кредитним договором № 1001054838201 від 12.06.2018 року у розмірі 26014,77 грн, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року) щодо оплатності обслуговування кредитної заборгованості, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення ухвалено з порушення вимог процесуального законодавства, а саме без належного повідомлення відповідача, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що 12.06.2018 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1001054838201, шляхом підписання відповідачем заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі; відповідач просив видати йому кредит на загальні споживчі цілі в розмірі 66 917,47 грн строком на 24 місяці, на умовах сплати процентної ставки в розмірі 0,01 % річних; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 %. Спосіб надання споживчого кредиту: видача готівки через касу банку (а.с. 14).

Вказані умови кредитування також передбачені і паспортом споживчого кредиту, підписаним відповідачем 12.06.2018 року (а.с. 14 зворот).

Згідно з платіжною інструкцією № TR.29084971.58502.8810 від 12.06.2018 відповідачу отримав 66 917,47 грн кредитних коштів за кредитним договором №1001054838201 від 12.06.2018 року (а.с. 26 зворот).

Обставини видачі відповідачу вказаної суми коштів також підтверджуються банківськими виписками за особовим рахунком відповідача за період з 12.06.2018 року по 01.12.2024 року (а.с. 31 зворот-33).

Отже, факт надання відповідачу кредитних коштів за вказаним кредитним договором підтверджений первинними банківськими документами.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001054838201 від 12.06.2018 року, станом на 01.12.2024 року (включно), заборгованість ОСОБА_1 складає 62 205,62 грн, з яких 36171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами, 26 014,77 грн - заборгованість за комісією (а.с. 27-28).

Також 16.09.2011 року відповідач звернувся до АТ «Банк ренесанс капітал» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта), підписанням якої підтвердив, що ознайомлений з останньої чинною редакцією Умов з усім змінами, які розміщуються банком на інформаційних стендах у відділеннях банку його та на його офіційному сайті; моментом прийняття (акцепту) банком його пропозицій про укладення Договору карткового рахунку буде вважатись дата підписання банком цієї Пропозиції (а.с. 15).

До підписання Пропозиції відповідач був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування карткового рахунку (у формі овердрафту) та орієнтовану сукупну вартість кредиту.

Відповідно до п. 1 Пропозиції з огляду на фінансовий стан та кредитну історію, відповідач просив банк встановити в момент укладення або протягом дії Договору карткового рахунку ліміт овердрафту та строк користування овердрафтом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 Пропозиції відповідач погодився, що складовою та невід`ємною частиною Договору карткового рахунку, окрім цієї Пропозиції та Умов користування є Правила користування платіжними картками банку та Тарифи за ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб, з якими ознайомлена, повністю згідний, їх зміст розуміє, й положення яких неухильно зобов`язується виконувати.

Відповідно до частини 2 «Основні умови договору карткового рахунку», на підставі договору карткового рахунку № 26253018464456 від 16.09.2011 року відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 5000,00 грн, строком користування на 36 місяців, процентною ставкою за користування 24 % річних, розмір комісії за обслуговування овердрафту 2 %.

16.09.2011 року відповідачем підписані Загальні умови договорів кредитування, відкриття та надання рахунків.

16.09.2011 на ім`я відповідача видано кредитну картку, про що свідчить відповідна розписка (а.с. 17).

Згідно з вказаним договором, відповідачу було надано кредит у виді встановленого кредитного ліміту у сумі 5 000,00 грн, який в подальшому збільшено до 32 912,39 грн, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту (а.с. 26).

Із виписки/особового рахунку на ім`я відповідача за період з 16.09.2011 року до 01.12.2024 р. вбачається, що відповідач користувався наданими йому кредитними коштами та періодично здійснював погашення наявної у нього заборгованості (а.с. 33 зворот-39).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 26253018464456 від 16.09.2011 року, станом на 01.12.2024 року (включно), заборгованість ОСОБА_1 складає 52 237,17 грн, з яких 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 29-31).

19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ», який став правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».

Відповідно до п. 1.1. Статуту АТ «ПУМБ», є правонаступником всіх прав та зобов`язань зокрема ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і АТ «Банк Ренесанс Капітал», в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до АТ «ПУМБ», згідно рішення загальних зборів акціонерів АТ «ПУМБ» (протокол № 68 від 14.03.2015 ) та згідно рішення єдиного акціонера АТ «Банк Ренесанс Капітал» (рішення № 2 від 14.03.2015).

Оскільки АТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником АТ «Банк Ренесанс Капітал», про що свідчить детальна інформація про юридичну особу, позивач є правонаступником його прав, у тому числі права на стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ «Банк Ренесанс Капітал» і ОСОБА_1

02.12.2024 року за вих. № КНО-44.2.2/722 АТ «ПУМБ» на адресу відповідача надіслано письмову вимогу (повідомлення), в якій доведено до відому останньому, що станом на 01.12.2024 року заборгованість у розмірі 114 442,79 грн, а саме за кредитним договором №26253018464456 у розмірі 52 237,17 грн, за кредитним договором № 1001054838201 у розмірі 62 205,62 грн, яку банк просив погасити не пізніше 30 календарних днів з дня отримання повідомлення (а.с. 23 зворот-24).

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, та сплати відсотків.

Судом першої інстанції також правильно було взято до уваги, що в кредитному договорі № 1001054838201 від 12.06.2018 року банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, в апеляційній скарзі представник відповідача просив суд апеляційної інстанції застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що за договором № 26253018464456 від 16.09.2011 року, останній платіж відбувся - 25.04.2019 року, тому позовна давність спливла 25.04.2022 року.

За договором № 1001054838201 від 12.06.2018 року, останній платіж - 25.04.2019 року, таким чином позовна давність спливла - 25.04.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2023 року у справі №207/1892/18 констатував, що згідно з ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом з тим дії, що свідчать про переривання позовної давності, повинні бути вчинені до спливу позовної давності. До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 року у справі №686/23170/19.

Суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який набрав чинності з 02.04.2020 року, визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який скасовано на всій території України з 01.07.2023 року.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і на час вирішення цього спору.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року, який набрав чинності 17.03.2022 року, розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 19, відповідно до якого у період дії воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк його дії.

Матеріалами справи підтверджено, що кредитний договір № 26253018464456 укладено 16.09.2011 року, останню операцію відповідачем здійснено 25.04.2019 року, кредитний договір № 1001054838201 укладено 12.06.2018 року, останню операцію відповідачем здійснено 25.04.2019 року.

Позивач звернувся з цим позовом 26.02.2025 року, отже строк позовної давності не пропустив, оскільки у період з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року строк позовної давності законодавцем продовжено на час дії карантину, а з 17.03.2022 року цей строк продовжено на строк дії воєнного стану, який наразі триває. Отже строк позовної давності позивач не пропустив.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасування відповідно до положення п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо праву (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що відповідач не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, чим не були забезпечені його процесуальні гарантії належного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року відкрито провадження у справі. Суд ухвалив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 52-53).

Відповідно до інформації щодо реєстрації місця проживання особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ІТС «Реєстр територіальної громади» за введеним запитом такої людини не знайдено (а.с. 51).

Суд першої інстанції надіслав копію ухвали від 04.03.2025 року про відкриття провадження на поштову адресу відповідача, яка була зазначена позивачем у позовній заяві (а.с. 56).

Крім того, судом першої інстанції розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, на якому відображено змісту ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року (а.с. 57), проте в силу вимог частини одинадцятої статті 128 ЦПК України таке повідомлення особи є неналежним, оскільки суд повідомляє особу в такий спосіб лише за відсутності відомостей щодо місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи, а такі відомості містяться в матеріалах справи.

Аналогічний правовий висновк викладений у постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 357/3132/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що поштова кореспонденція, яка надсилалась відповідача на адресу: АДРЕСА_1 , повернулась до суду першої інстанції без вручення, із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 58).

В пропозиції укладення договору карткового рахунку та договору страхування вказана адреса місця проживання та місця реєстрації відповідача АДРЕСА_2 (а.с. 15), за вказаною адресою листи не направлялись відповідачу.

В апеляційній скарзі представник відповідача повідомив суд, що прізвище відповідача було змінено з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » на підставі судового рішення, винесеного Голосіївським районним судом м. Києва у 2020 році у справі № 752/15671/20 (а.с. 94).

Також відповідачем на підтвердження зазначених доводів долучено до апеляційної скарги копію паспорту та картку платника податків на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 92, 93).

Відповідно до довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування ффізичних осбі Голосіївської РДА про реєстрацію місця проживання особи, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 з 16.08.2021 року по теперішній час (а.с. 89).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №522/18010/18 (провадження №61-13667сво21) зазначено, що «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.».

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від від 14.02.2024 року № 405/9040/19 (61-6561св23).

Право відповідача ОСОБА_1 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача та скасування рішення суду з цих підстав знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , без обов`язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи те, що відповідач в порушення вимог кредитним договором № 1001054838201 від 12.06.2018 року та закону не виконав взяті на себе зобов`язання перед позивачем, в тому числі за кредитним договором №26253018464456 від 16.09.2011 року, до якого перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним із АТ «Банк Ренесанс Капітал». Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо суті спору.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 891 від 25.12.2024 року (а.с. 46).

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 2906,88 грн, що платіжною інструкцією № 2.562130305.1 від 07.03.2026 року (а.с. 109).

Позивачем заявлено позов на суму 114 442,79 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в загальному розмірі 88 428,02 грн, що складає 77,27% від пред`явлених вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 77,27%), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь АТ «ПУМБ» з ОСОБА_1 підлягало стягненню 1871,79 грн (2422,40 грн х 77,27%), при цьому оскільки у задоволенні вимог відмовлено (на 22,73%) з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 660,73 грн (2906,88 грн х 22,73%). Відтак, у силу ч. 10 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути різницю судового збору у розмірі 1211,06 грн.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду частково відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Цвєткова Глєба Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 1001054838201 від 12 червня 2018 року у розмірі 36 171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року у розмірі 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за процентами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 1211,06 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ: 14282829, адреса: 04070, м .Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст постанови складено «23» квітня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

С.Г. Музичко