Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №369/15887/19 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/15887/19 Головуючий у суді І інстанції: Козак І.А.

провадження №22-ц/824/8448/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю і поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2025 року відповідач звернулася до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн понесених витрат та 150 000,00 грн очікуваних судових витрат на сплату фіксованого гонорару.

Свою заяву обґрунтовує тим, що 18 серпня 2025 року судом було постановлено ухвалу про залишення без розгляду вказаного позову. Правомірність понесених витрат на правничу допомогу підтверджується договором № 12/20С від 20 липня 2020 року. Вкзаним договором визначено, що сторони погодили розмір адвокатського договору - 150 000,00 грн. Зловживання позивачем процесуальними правами, на думку відповідача, підтверджується неодноразовими відкладаннями розгляду справи, тривалість розгляду понад п`ять років та зазначення позивачем про безперспективність розгляду справи по суті.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2026 року та постановити нове рішення про повне задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд у своєму рішенні фактично звузив застосування норм процесуального права виключно до недоведеності факту зловживання позивачем своїми процесуальними правами, у той час як у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення відповідачка наголошувала насамперед на неправильності дій позивача.

Відповідачка зауважувала, що у своїй заяві про залишення без розгляду позову, представник позивача вказала єдину для цього причину - «у зв`язку із безперспективністю розгляду справи по суті», а отже визнала, що судова тяганина була розпочата внаслідок неправильних дій сторони позивача.

Відповідно, такі дії позивача, який спочатку ініціює позов, а потім через 5 років залишає його без розгляду як безперспективний, повинні мати свій процесуальний наслідок у вигляді обов`язку відшкодувати витрати відповідачки ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, оскільки ОСОБА_1 мала захищатися від безпідставного позову, не могла наперед передбачити дії позивача, тому звернулась за професійною правничою допомогою, подала відзив, докази, брала участь у численних судових засіданням як особисто так і через свого представника.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Встановлено, що у грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна.

Ухвалою Києво-Святошинський районний суд Київської області від 27.01.2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна.

18.08.2025 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача, який просив відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишити позовну заяву без розгляду, у зв`язку з безперспективністю на даний час розгляду справи по суті (а.с. 1 том 3).

Ухвалою Києво-Святошинський районний суд Київської області від 18.08.2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю і поділ спільного майна залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 03 лютого 2020 року (а.с. 4-5 том 3).

25.08.2025 року до суду першої інстанції надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, просила стягнути з позивача ОСОБА_2 на свою користь понесені нею судові витрати у сумі 4500 грн та очікувані судові витрати у цивільній справі № 369/15887/19 на сплату фіксованого гонорару у сумі 150 000 грн (а.с. 9-32 том 3).

Заява обгрунтована тим, що під час судового засідання 18.08.2025 року стороною відповідачки було зроблено заяву про намір подати до суду заяву щодо розподілу судових витрат, оскільки тривалий час судового розгляду відповідачка понесла витрати на правничу допомогу та ще має понести витрати у зв`язку зі сплатою гонорару після набрання рішення у справі законної сили.

20.07.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Юрченко-Консалт» був укладений договір № 12/20ц про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі (а.с. 210-211 том 1).

Відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги, витрати на професійну правничу допомогу за цим договором становлять:

консультація - 200 грн;

складання адвокатського запиту - 200 грн/1 запит;

складання позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення, апеляційної, касаційної скарги - 500 грн/ 1 документ;

участь адвоката у якості представника клієнта у судовому засіданні - 500 грн/1 судове засідання.

Відповідно до п. 4.3. договору сторони погодили розмір адвокатського гонорару у сумі 150 000 грн (сто п`ятдесят тисяч) грн. Виплата адвокатського гонорару здійснюється клієнтом протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішення суду, або ухвали про укладення мирової угоди або ухвали про закриття провадження у разі відмови позивача від позову або залишення позову без розгляду з підстав п. 3, 5, 6, 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України. Якщо по справі буде відкрито касаційне провадження, то протягом 10 днів після завершення такого провадження.

Відповідачка зазначає, що позивачем було подано позов, який в подальшому ухвалою Києво-Святошинський районний суд Київської області від 18.08.2025 року залишено без розгляду, саме на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, що свідчить про необґрунтовані дії позивача.

Відповдіно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що покладення судових витрат на позивача у разі залишення позову без розгляду можливе за умови доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій або зловживання позивачем чи його представником процесуальними правами. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне або штучне ініціювання судового провадження за відсутності реального спору, вчинення позивачем свідомих недобросовісних дій, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 зазначено, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

При цьому, із системного тлумачення положень ч. 5 та 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні правові позиції є усталеними і викладені зокрема в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц та від 03 липня 2019 року у справі №543/408/17.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20).

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, кожна особа, яка заявляє вимоги, у тому числі і щодо стягнення судових витрат, має довести як необхідність в понесені таких витрат та їх розмір, а також і необґрунтованість дій позивача, саме з наявністю яких закон пов`язує процесуальну можливість компенсації на користь відповідача.

З огляду на матеріали справи, заява відповідачки не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність підстав для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також інші дії позивача, пов`язані з реалізацією його процесуальних прав, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачкою витрати, у зв`язку з чим заява про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувшись до суду з заявою про залишення позову без розгляду, позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а отже необгрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Поряд з цим, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим, зокрема, ч.1 ст. 55 Конституції України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст. 4 ЦПК України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «23» квітня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

С.Г. Музичко