Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №940/2166/25 — Київський апеляційний суд

справа № 940/2166/25

провадження № 22-ц/824/7481/2026

головуючий у суді І інстанції Мандзюк С.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів та проведення перерахунку заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів та проведення перерахунку заборгованості, в якому просив: 1) зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26 грудня 2022 року у справі № 940/959/22, шляхом встановлення єдиного розміру аліментів у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) на утримання двох неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , замість одночасного окремого стягнення по 1/3 частці на кожну дитину, починаючи з 12.06.2023 та до дати подання позову; 2) зарахувати надмірно сплачені суми аліментів у результаті подвійного стягнення як авансові платежі в рахунок майбутніх зобов`язань зі сплати аліментів на користь ОСОБА_5 ; 3) зобов`язати Ірпінський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) об`єднати виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 в одне провадження, здійснити перерахунок за минулий період та внести відповідні зміни до виконавчого провадження, привівши у належність розмір стягнення аліментів відповідно до вимог закону, а саме 1/3 частці від усіх видів доходу позивача на утримання двох неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що Тетіївським районним судом Київської області у справі № 940/959/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів ухвалено рішення від 26.12.2022 р., згідно з резолютивною частиною якого суд визначив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти у розмірі однієї третини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та однієї третини від усіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі зазначеного рішення судом було видано два виконавчі листи, відповідно до яких Ірпінським відділом державної виконавчої служби відкрито два окремі виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4. У ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем встановлено стягнення аліментів у розмірі двох третин (2/3) від усіх видів заробітку ОСОБА_1 , що фактично становить подвійне стягнення порівняно з передбаченим законом розміром та складає 66,6 %. Таке тлумачення та виконання судового рішення Ірпінським відділом державної виконавчої служби, на думку позивача, суперечить вимогам ч. 1 статті 183 Сімейного кодексу України. Фактичне виконання судового рішення у спосіб, який застосовує державна виконавча служба, призводить до перевищення встановленої законом межі, оскільки з ОСОБА_1 утримується 66,6 % заробітку, це є істотним порушенням норм матеріального права, що призвело до безпідставного завищення розміру зобов`язань і утворення неправомірної заборгованості.

Водночас представник позивача вказував, що істотною обставиною, яка є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, є виявлення факту неправильного застосування судом норм матеріального права при визначенні частки від доходу платника аліментів.

З огляду на зазначене, представник позивача вважав, що має місце наявність істотних обставин, які дають підстави для зменшення розміру аліментів, фактично утриманих за минулий період, починаючи з дати відкриття виконавчих проваджень (12.06.2023) і до дати подання цього позову, виходячи із частки 1/3 доходу на обох дітей сумарно, а не по 1/3 на кожну дитину. Зменшення розміру аліментів за минулий період, на думку представника позивача, є необхідним і законним способом захисту порушеного права позивача на справедливе виконання судового рішення відповідно до його дійсного змісту. Зменшення розміру аліментів за минулий період також сприятиме відновленню принципу рівності сторін у сімейних правовідносинах, забезпечить баланс між інтересами дітей і можливостями їхнього батька та унеможливить подальше подвійне виконання одного судового рішення.

За вказаних обставин, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - Скромна І.М. звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що у даній справі має місце не питання розсуду щодо розміру аліментів, а неправильне застосування імперативної норми матеріального права, яке зумовило встановлення аліментних зобов`язань у розмірі, що прямо не передбачений законом.

Вказує, що наслідком такої помилки стало фактичне подвійне стягнення аліментів за одним судовим рішенням та порушення принципу пропорційності втручання у майнові права платника аліментів.

Вважає, що визначення аліментів у розмірі 2/3 доходу позивача не може вважатися таким, що відповідає вимогам ст. 182-183 СК України, а підлягає приведенню у відповідність до закону шляхом встановлення єдиної сукупної частки аліментів на двох дітей у розмірі однієї третини доходу платника.

Посилається також на те, що апеляційний перегляд рішення від 23 грудня 2025 року у справі № 940/2166/25 набуває вирішального значення, оскільки є єдиним доступним та ефективним процесуальним засобом усунення наслідків неправомірного визначення розміру аліментних зобов`язань, відновлення принципу правової визначеності та забезпечення справедливого балансу між інтересами дітей і майновими можливостями їхнього батька.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представникОСОБА_6 просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що обставина щодо неправильного застосування судом норм матеріального права при визначенні частки від доходу платника аліментів, на яку посилається позивач, не є підставою для зменшення розміру аліментів у розумінні статті 192 СК України, а є підставою для оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Зазначений розмір відрахувань на сплату аліментів (66,6 %) із заробітку позивача, як платника аліментів, не перевищує 70 %, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Задовольняючи вимоги про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив із того, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, а також обставини, що зазначив позивач в обґрунтування заявлених вимог в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на переконання суду, не є тими обставинами, які можуть слугувати підставами для зменшення визначеного судовим рішенням розміру аліментів.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Тетіївським районним судом Київської області у справі № 940/959/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів ухвалено рішення від 26.12.2022 р., в резолютивній частині якого, зокрема зазначено: «Стягувати щомісячно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.10.2022 року до досягнення дитиною повноліття. Стягувати щомісячно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.10.2022 року до досягнення дитиною повноліття» (а. с. 11-14).

На виконання зазначеного рішення, Тетіївським районним судом Київської області 26.12.2022 видано два виконавчі листи, на підставі яких старшим державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12.06.2023 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 (а. с. 20, 21).

Згідно з відповіддю, наданою 17.04.2025 за № 16582 Ірпінським відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на адвокатський запит ОСОБА_7 , на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 940/959/22 про стягнення щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.10.2022 року до досягнення дитиною повноліття. На примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 940/959/22 про стягнення щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.10.2022 року до досягнення дитиною повноліття. Вищевказані провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_5. У вищезгаданих виконавчих листах чітко визначений розмір 1/3 частки від усіх видів заробітку окремо на кожну дитину. Для здійснення точного розрахунку заборгованості боржнику необхідно надати до Відділу звіт про доходи з 05.10.2022. Ураховуючи зазначене, рекомендуємо звернутися за роз`ясненням про спосіб виконання до Тетіївського районного суду Київської області (а. с. 18-19).

Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Звертаючись з позовом до суду, позивач як на істотну обставину, яка є підставою для зменшення розміру аліментів вказує виявлення факту неправильного застосування судом норм матеріального права при визначенні частки від доходу платника аліментів у справі №940/959/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Відповідач (платник аліментів), судове рішення, яким було встановлено розмір аліментів у наведеній справі в апеляційному та касаційному порядку не оскаржував у встановлені строки.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, не надав жодних доказів на підтвердження обставин щодо погіршення його матеріального стану.

Зокрема, позивач не надав доказів, які б свідчили про зміну його матеріального чи сімейного стану у порівнянні з тим, який існував на момент ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, а також не підтвердив динаміку таких змін, що є необхідним для вирішення питання про зміну розміру аліментів.

Колегія суддів вважає, що в цьому випадку саме позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про відсутність доведених позивачем підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану або зміни сімейного стану, відповідач будучи працездатною особою має можливість сплачувати аліменти.

Сам по собі факт незгоди позивача з раніше ухваленим судовим рішенням про стягнення аліментів не є підставою для зміни їх розміру.

Доводи апеляційної скарги, про фактично зводяться до оспорювання правильності рішення суду у справі № 940/959/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, яким було визначено розмір аліментів. Водночас таке рішення могло бути оскаржене у встановленому законом порядку, однак позивач своїм правом на своєчасне оскарження цього рішення не скористався.

Таким чином, позивач намагається переглянути судове рішення поза межами передбачених процесуальних процедур.

Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження. Так, у доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що встановлений розмір стягнення аліментів перевищує 50% його заробітку, однак такий порядок стягнення повністю узгоджується із ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Також помилковими є доводи апеляційної скарги щодо порушення під час вирішення спору норми ч. 5 ст. 183 СК України, оскільки відповідна норма регулює порядок визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів у разі звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, а не у позовному провадженні.

Суд першої інстанції, належним чином дослідивши надані докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2026 року.

ГоловуючийТ.О. Писана

СуддіК.П. Приходько

С.О. Журба