Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №754/11982/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 754/11982/24 Головуючий у суді першої інстанції - Бабко В.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1798/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про стягнення заборгованості,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання кредитного договору недійсним, як укладеним під впливом обману, відшкодування понесених збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року АТ «Райффайзен Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23.01.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір про відкриття рахунку та надання кредиту «Кредит Готівкою» № 014-RO-82-252342700.

Відповідно до вказаної угоди Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит в розмірі 254 971,95грн.

Однак, всупереч умовам договору, позичальниця не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснювала щомісячно погашення кредитної заборгованості відповідно до умов договору у зв`язку з чим, станом на 01.07.2024 у неї утворилась заборгованість в розмірі 284 081,96грн.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 284 081,96грн за Заявою-Договором про відкриття рахунку та надання кредиту «Кредит Готівкою» № 014-RO-82-252342700.

24.09.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява, яка обґрунтована тим, що 23.01.2024 ОСОБА_1 під час телефонної розмови з представником АТ «Райффайзен Банк» погодилась на отримання споживчого кредиту у виді кредитної лінії з відкриттям окремої кредитної картки. При цьому будь-яких документів ОСОБА_1 працівником Банку не надавалось, а лише надходила команда від представника Банку, коли і куди треба натиснути на телефоні для підтвердження згоди про відкриття кредитної лінії.

У цей же день Банком були надіслані грошові кошти у сумі погодженого ліміту кредитної лінії на поточний рахунок позивачки, яким вона користується на постійній основі. Також у цей же день з поточного рахунку позивачки було списано суму страхового платежу 4971,95грн за відкриття кредитної лінії.

У наступному місяці (23.02.2024) Банком з незрозумілих причин було списано з поточного рахунку позивачки грошові кошти у сумі 8682,83грн, начебто в рахунок відсотків за користування кредитом, яким позивачка фактично не користувалась.

Звернення на гарячу лінію відповідачки з цього приводу результату не принесли. У березні (23.02.2024) аналогічна сума знову була списана з поточного рахунку позивачки. При цьому знову ж таки за цей час кредитною лінією банку не користувалась та кредитні гроші не витрачала. Аналогічні ситуації відбулися протягом наступних місяців.

У липні 2024 року ОСОБА_1 разом з чоловіком звернулися до відділення Банку з вимогою припинити незаконне списання грошових коштів та закриття договору кредитування. Однак працівниця Банку повідомила, що Банк кредитну лінію не відкривав, цим займаються менеджери з колл-центру і треба звертатися до них, закриття кредитного рахунку достроково неможливо.

Позивачка вважає, що вказаний договір має бути визнаний судом недійсним, оскільки він укладений між сторонами під впливом обману позивачки працівником Банку.

Сама позивачка кредитом не користувалась, а тому будь-яких грошових коштів на його погашення або сплату відсотків відповідачу не вносила, що підтверджує відсутність її волевиявлення на користування цим кредитом.

На підставі викладеного просила суд визнати кредитний договір № 014-RO-82-252342700 від 23.01.2024 укладений між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 недійсним, як вчинений під впливом обману та стягнути з АТ «Райффайзен Банк» на користь позивачки понесені нею збитки у подвійному розмірі в сумі 138 925,28 грн, моральну шкоду в розмірі 254 971,95 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 12 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року позов АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за Заявою-Договором про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-252342700 від 23.01.2024 в розмірі 240 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» судовий збір в розмірі 4261,23 грн.

У зустрічному позові ОСОБА_1 АТ «Райффайзен Банк» про визнання кредитного Договору недійсним, як укладеним під впливом обману, відшкодування понесених збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені первісних позовних вимог в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не надав належних доказів підписання відповідачкою оспорюваного договору.

Вказує, що не була ознайомлена з документами, які банк надав суду та не підписувала їх. Вважає договір недійсним, вчиненим під впливом обману з боку працівника банку.

Зазначає, що надана позивачем виписка по рахунку не є належним доказом на підтвердження існування заборгованості, оскільки цей доказ залежить від волевиявлення та дій лише однієї сторони - банку.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача Лозіна О.Ю. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця позивача АТ «Райффайзен Банк» Пасечник Ю.А., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Від представника ОСОБА_1 адвоката Танащука М.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилене протокольною ухвалою суду від 16 квітня 2026 року як необґрунтоване.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Встановлено, що 23.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Райффайзен Банк» із Заявою на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» № 014-RO-82-252342700, відповідно до якої просила надати кредит у розмірі 254971,95грн, строком на 72 місяці.

Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 погоджувалась з тим, що заявлена нею сума кредиту може бути зменшена/збільшена Банком та остаточна сума кредиту буде визначена в кредитному договорі. Членів її родини з намірами отримати кредит на умовах, викладених у цій заяві, повідомлено. Цим надає згоду Банку без отримання додатково письмової згоди від неї отримувати інформацію з загальнодоступних джерел, звертатися та передавати її персональні дані з метою перевірки інформації, а також з метою отримання, зберігання та використання інформації про неї та її фінансовий стан і її кредитну історію до будь-якого бюро кредитних історій, а також до третіх осіб, вказаних в цій Заяві.

Заяву підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису: 655791 НОМЕР_1 , позначка часу АЦСК: 23.01.2024, 14:30, про що зазначено в самій Заяві.

23.01.2024 ОСОБА_1 було погоджено та підписано Додаток до Заяви про Акцепт Публічної пропозиції/Угоди № CMDPI-340745 від 02.04.2019 Заява-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-252342700.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Заяви-Договору, Банк надає клієнту послугу споживчого кредиту «Кредит готівкою». Для надання послуги споживчого кредиту Банк відкриває клієнту поточний рахунок «Для виплат» в гривнях на умовах п. 5 Заяви-Договору.

Згідно із п. 2.3. Заяви-Договору, Банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 254971,95грн, а клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування. Надання кредиту може здійснюватись в один із таких способів: а) кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта, зазначений у п.2.2. Заяви-Договору. Клієнт доручає Банку здійснити в дату надання кредиту договірне списання коштів з поточного рахунку у визначеній пп. 3.1.1. п. 3.1. Заяви-Договору сумі на КР № 0742839400; б) кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на КР з наступним відображенням операції надання кредиту на КР через поточний рахунок в дату надання кредиту.

Пунктом 2.5.2 Заяви-Договору визначено, що в рамках користування кредитом клієнт придбає супровідну послугу страхування життя, здоров`я та працездатності, яку надає третя особа ПрАТ «СК «Уніка Життя».

Відповідно до п. 3.1.1, 3.1.2. Заяви-Договору, кредит надається для власних особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника в розмірі 250000,00грн; оплати клієнтом страхового платежу в розмірі 4971,95грн на користь ПрАТ «СК «Уніка Життя».

Строк кредиту 72 місяці з 23.01.2024 по 23.01.2030. Процентна ставка за користування кредитом фіксована та становить 36,00% річних. Дата сплати щомісячного ануїтентного платежу 23 число кожного календарного місяця згідно Графіка (п. 3.2, 3.3, 3.4 Заяви-Договору).

Згідно із п. 4.3. Заяви-Договору, клієнт зобов`язаний здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтентними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту у визначеному п. 3.4. Заяви-Договору дату.

Відповідно до п. 6.2. Заяви-Договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з чинною редакцією. Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування поточних рахунків фізичних осіб Клієнт зобов`язується дотримуватись умов Правил, зокрема тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування поточних/карткових рахунків, а також надання Банком кредитів. Підписанням цієї Заяви-Договору, клієнт підтверджує, що до відносин сторін за цією Заявою-Договором застосовуються всі положення Договору, в тому числі Розділ 2,6 Правил, так само як би текст Правил був власноруч підписаний клієнтом.

Пунктом 6.3. Заяви-Договору визначено, що клієнт підтверджує, що до підписання Заяви-Договору він отримав всю інформацію стосовно послуг споживчого кредиту та послуги відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат» в обсязі та порядку, що передбачені ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 30 Закону України «Про платіжні послуги».

Відповідно до п. 6.6. Заяви-Договору, клієнт підтверджує, що перед підписанням Заяви-Договору він повідомлений в письмовій формі про умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк» та орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.

З метою підписання Заяви-Договору у вигляді електронного документу через систему «Райффайзен Онлайн» клієнт: заповнює в системі всі необхідні реквізити Заяви-Договору та ознайомлюється з її текстом в порядку передбаченому «Інструкцією щодо користування Системою «Райффайзен Онлайн». Кнопкою «підписати» підтверджує свою згоду на підписання Заяви-Договору. Після чого Банк направляє клієнтові для підписання Заяви-Договору пароль. Вводить в системі одноразовий пароль після чого засобами системи текст Заяви-Договору логічно пов`язується з електронним підписом клієнта з додаванням позначки часу (п. 14.11, 14.12, 14.13 Заяви-Договору).

Додаток до Заяви про Акцепт Публічної пропозиції/Угоди № CMDPI-340745 від 02.04.2019 Заява-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-252342700 підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису: 655791 НОМЕР_1, позначка часу АЦСК: 23.01.2024, 14:30, про що зазначено в самій Заяві.

Також ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою». Відповідно до основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача тип кредиту: кредит, сума/ліміт кредиту 254971,95грн, строк кредитування 72 місяці. Підписання Паспорта споживчого кредиту відбувалось за допомогою електронного підпису: 655791 НОМЕР_1 , позначка часу АЦСК: 23.01.2024, 14:30.

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк», 23.01.2024 відбулось зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта в розмірі 254 971,95грн, з призначенням платежу «Виплата за кредитом № 014-RO-82-252342700 від 23/01/2024».

23.01.2024 ОСОБА_1 була підписана Заява № 014-RO-82-252342700 на приєднання до Договору добровільного страхування життя № РБ1704-г віл 03.03.2023 (Індивідуальна частина). Відповідно до умов якої ОСОБА_1 акцептує/приймає пропозицію ПрАТ «СК «Уніка Життя» для укладання Договору страхування для клієнтів фізичних осіб, які отримують в АТ «Райффайзен Банк» споживчий кредит за програмою «Кредит готівкою».

Відповідно до п. 10 Договору, розмір страхового платежу (премії) визначається згідно Кредитного договору та становить 4971,95грн (сплачується одноразово у визначеному Кредитним договором дату надання кредиту шляхом здійснення вигодонабувачем договірного списання коштів з поточного рахунку страхувальника на користь страховика).

Заява № 014-RO-82-252342700 на приєднання до Договору добровільного страхування життя № РБ1704-г віл 03.03.2023 (Індивідуальна частина) була підписана ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису: 655791 НОМЕР_1, що зазначено в самій Заяві.

Також суд установив, що передумовою укладання ОСОБА_1 кредитного договору була телефонна розмова з представником АТ «Райффайзен Банк», який запропонував оформити ОСОБА_1 споживчий кредит, що підтверджується наданим до суду звукозаписом розмови.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом положення ст. 626 ЦК України договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Заповненням Заяви-Договору ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Оскільки Заява-Договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 01.07.2024 заборгованість за кредитом в загальному розмірі становить 284 081,96грн, з яких: 254 063,67грн заборгованість по кредиту та 30 018,29грн заборгованість за відсотками.

Указаний розрахунок заборгованості здійснений відповідно до умов договору та не викликає у суду сумнівів у його правильності та достовірності.

Однак, відповідачкою вказаний розрахунок жодними доказами не спростований, суду не надано належних розрахунків погашення заборгованості, які б свою чергу мали противагу розрахункам позивача.

Натомість відповідачка в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердила, що вона дійсно уклала з банком кредитний Договір та зняла з картки кредитні кошти.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «Райффайзен Банк» із заявою про реструктуризацію боргу, в якій просила Банк провести реструктуризацію заборгованості за Договором № 014-RO-82-252342700.

Між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» відбувались обговорення питання закриття кредиту з дисконтом № 014-RO-82-252342700, що підтверджено Протоколом зустрічі від 18.05.2025.

Згідно із листом АТ «Райффайзен Банк» адресованого ОСОБА_1 , Банк пропонує скористатись пропозицією щодо врегулювання заборгованості за кредитом на наступних умовах: пропозиція полягає в можливості розглянути припинення кредитних зобов`язань перед Банком за кредитним Договором № 014-RO-82-252342700 від 23.01.2024 шляхом внесення на погашення заборгованості суми не менше 240000,00грн з можливим розтермінуванням на 6 платежів.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх обов`язків по сплаті кредиту, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення заборгованості у визначеному позивачем розмірі, за тілом кредиту та за відсотками, обов`язковість сплати яких позичальником передбачена положеннями договору та нормами цивільного законодавства.

Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання кредитного Договору № 014-RO-82-252342700 від 23.01.2024 недійсним, як вчиненого під впливом обману та стягнення з АТ «Райффайзен Банк» на користь позивачки збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки (постанова Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №182/5322/18).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно із ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 ,. зазначала, що банк ввів її в оману, приховав від неї умови кредитування щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, а також ввів в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, тобто з боку банку була застосована нечесна підприємницька практика, порушено право споживача на вільний вибір продукції.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»,кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України«Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про, зокрема, тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту, тип процентної ставки, порядок її обчислення, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів, порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту, порядок дострокового повернення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що перед укладанням Кредитного договору, позичальниця, до підписання Заяви-Договору, отримала всю інформацію щодо послуг споживчого кредиту та послуг відкриття та ведення поточного рахунку. Також повідомлена в письмовій формі про умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк» та орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною (пункти 6.3, 6.6 Заяви-Договору).

Отже, банк ознайомив позичальницю з усіма істотними умовами споживчого кредитування, орієнтовною загальною вартістю кредиту та позичальниця була ознайомлена з Паспортом споживчого кредиту, що спростовує твердження позивача по зустрічному позову про недоведеність їй вказаної інформації.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_1 , що при укладенні нею кредитного Договору вона не мала вільного волевиявлення та уклала оскаржуваний кредитний Договір під впливом обману.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 зазначено, що тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману тільки у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Однак позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надала суду належних доказів укладання нею кредитного договору під впливом обману. А із звукозапису розмови між ОСОБА_1 та представником АТ «Райффайзен Банк» суд установив, що представник банку пропонував позичальниці отримання банківських послуг кредитування, будь-якого примусу до укладання кредиту судом не встановлено.

Як вже було встановлено вище, ОСОБА_1 . Заяву-договір було підписано за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора через систему «Райффайзен Онлайн», також позичальниці було у письмовому вигляді повідомлено про визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, із видами та предметом супутніх послуг та обґрунтування їх вартості, тощо.

Ураховуючи, що оспорюваний ОСОБА_1 . Кредитний договір був укладений в письмовій формі, містить в собі всі обов`язкові істотні умови (визначена сума виданого кредиту, дата укладення та дата остаточного повернення кредиту, розмір процентної ставки, тощо), позивачці за зустрічним позовом було повідомлено про сукупну вартість споживчого кредиту та реальної процентної ставки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що позичальниця була введена в оману щодо істотних умов договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Зважаючи на викладене, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не доведела вчинення АТ « Райффайзен Банк» як стороною правочину будь-яких дій по введенню її в оману щодо обставин, які мали істотне значення при його укладенні, що виключає можливість визнання такого правочину недійсним.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання кредитного Договору №014-RO-82-252342700 від 23.01.2024 укладеного між нею та АТ «Райффайзен Банк» недійсним, як вчинений під впливом обману.

Вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 понесених нею збитків у подвійному розмірі в сумі 138 925,28грн та моральної шкоди в розмірі 254 971,95грн є похідними від вимоги про визнання договору недійсним, тому також не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 повністю повторюють доводи її відзиву на позовну заяву АТ «Райффайзен Банк» та зустрічної позовної заяви, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до її незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідачка у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома