Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №757/55981/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 757/55981/25-ц Головуючий у суді першої інстанції - Бусик О.Л.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6045/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року в справі за поданням подання старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Терновської Тетяни Вадимівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року до суду надійшло подання старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Терновської Т.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника ТОВ «КЕЙСІПЕЙН» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування подання виконавець зазначав, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 що стягнення заборгованості із ТОВ «Сістем-Україна» в подальшому ТОВ «КЕЙСІПЕЙН», до числа якого входять наступні виконавчі провадження:

- ВП № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 755/6649/20, виданого 03.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва, резолютивною частиною якого встановлено: стягнути з ТОВ «Сістем-Україна» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 431621,87 грн., витрат на оплату авто товарознавчого дослідження у розмірі 1015,20 грн., витрати на проведення експертного пожежно-технічного дослідження у розмірі 4219,20 грн., витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 2100,00 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

- ВП № НОМЕР_4 щодо примусового виконання вимоги Ю-39756-2615У, виданої 18.07.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві, резолютивною частиною якого встановлено: стягнути з ТОВ «Сістем-Україна» на користь держави 726,88 грн. заборгованості зі сплати ЄСВ.

- ВП № НОМЕР_5 щодо примусового виконання виконавчого листа № 755/4049/23, виданого 07.11.2024 Дніпровським районним судом м. Києва, резолютивною частиною якого встановлено: стягнути з ТОВ «Сістем-Україна» на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 205 256,41грн.

- ВП № НОМЕР_6 щодо примусового виконання виконавчого листа № 755/6649/20, виданого 21.11.2024 Дніпровським районним судом м. Києва, резолютивною частиною якого встановлено: стягнути з ТОВ «Сістем-Україна» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 431621,87 грн., витрат на оплату авто товарознавчого дослідження у розмірі 1015,20 грн., витрати на проведення експертного пожежно-технічного дослідження у розмірі 4219,20 грн., витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 2100,00 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 21 065,00 грн.

В ході примусового виконання судового рішення державним виконавцем оновлено запити до ДФС України, Регіонального сервісного центру у м. Києва, для встановлення відкритих рахунків в банківських установах, та перевірки майна боржника. 08.07.2025 державним виконавцем повторно на адресу відповідних банків електронним документообігом направлено платіжні інструкції щодо списання коштів визначеного виконавчим документом, однак станом на 11.07.2025 кошти на депозитний рахунок не надходили в зв`язку із відсутністю коштів на рахунках боржника.

16.07.2025 на підставі витягу з ЄДР до АСВП внесено зміни, якими замінено назву боржника на ТОВ «КЕЙСІПЕЙН».

Згідно даних з ЄДР 100% частка підприємства боржника належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно даних з ДРРП за боржником нерухоме майно не обліковується.

Станом на 06.11.2025 вказані виконавчі провадження перебувають на виконанні у Печерському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оскільки відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник змінив найменування, а також місце реєстрації юридичної особи на Печерський район міста Києва.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, боржник - ТОВ «КЕЙСІПЕЙН» у стані припинення чи ліквідації не перебуває.

01.09.2025 державним виконавцем направлено запит до Державної міграційної служби України, для встановлення факту наявності інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами (паспорт громадянина України для виїзду за кордон) на ім`я керівника боржника - ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю Державної міграційної служби України за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 04.02.2011, органом видачі 8037, терміном дії 04.02.2021.

17.09.2025 державним виконавцем направлено виклик на адресу боржника та керівника боржника, для отримання пояснень з приводу невиконання рішення суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року у задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, державний виконавець подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

В апеляційній скарзі зазначає, що станом на 22.12.2025 рішення суду не виконано. Боржник/керівник до відділу не з`являвся. Жодних пояснень не надавав.

Також на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 .) направлено подання від 16.09.2025, яке повернулось відправнику за відмовою адресата.

Тобто, боржник умисно ухиляється від отримання кореспонденції, не надає жодних пояснень з приводу невиконання рішення суду. Не з`являється за викликами державного виконавця.

Тому суд безпідставно відмовив у задоволенні подання про обмеження виїзду боржника за кордон.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників не надходили.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця Печерського ВДВС у м. Києві Куц О.В., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну.

Закон України від 21.01.1994 «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання рішення суду.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов`язання, то до виконання зобов`язань або розв`язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно із частинами 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених пунктами 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, згідно вказаних правових норм, необхідним елементом є пропорційність втручання у право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов`язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження, ефективно забезпечує виконання боржником цього обов`язку.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Державним виконавцем не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов`язань.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду або рішенням інших органів (посадових осіб), в розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», матеріалами справи не підтверджується.

Суд правильно зауважив, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Натомість, з матеріалів, долучених до подання не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , оскільки подання обґрунтовується лише перебування останнього у статусі боржника.

Колегія суддів також зауважує, що, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 став засновником та керівником боржника ТОВ «КЕЙСІПЕЙН» після ухвалення рішень суду та видачі виконавчих листів, на підставі яких здійснюється виконавче провадження.

Таким чином, судом не встановлено фактів, що ставлять під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребують тимчасового обмеження права виїзду боржника за кордон.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця як передчасного.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неявки боржника до відділу та його ухилення від отримання кореспонденції, оскільки до подання не було долучено жодних доказів на підтвердження даних обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, враховуючи, що заходи забезпечення позову, скасувати які просив заявник, уже скасовано судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційнускаргу Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року ззалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 21 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома