Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №759/21031/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 759/21031/25 Головуючий у суді першої інстанції - Бабич Н.Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4592/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що будинок за адресою: відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 , та є власниками/співвласниками даного житлового приміщення, отже, є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».

Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги у повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість за спожиті послуги, яку позивач просив стягнути з відповідачів, а саме:

заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення до 01.05.2018 в розмірі 22 655.67 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3874,13 грн, три відсотки річних в сумі 1018.60 грн,

заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з центрального гарячого водопостачання у розмірі 16 908.80 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2891.39 грн, три відсотки річних в сумі 760.15 грн,

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з центалізованого опалення у розмірі 26 125.85 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 4464.55 грн, три відсотки річних в сумі 1174.62 грн,

заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води в сумі 17183.15 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2938.34 грн, три відсотки річних 772.52 грн,

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 079.53 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 4995.72 грн, три відсотки річних 1226.55 грн, пеню в розмірі 1492.32 грн,

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 095.47 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3712.36 грн, три відсотки річних 902.61 грн, пеню в розмірі 1098.18 грн,

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1517.13 грн,

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмір 807.40 грн,

заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 66.29 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго»

заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення до 01.05.2018 в розмірі 22 655.67 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3874,13 грн, три відсотки річних в сумі 1018.60 грн,

заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з центрального гарячого водопостачання у розмірі 16 908.80 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2891.39 грн, три відсотки річних в сумі 760.15 грн,

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з центалізованого опалення у розмірі 26 125.85 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 4464.55 грн., три відсотки річних в сумі 1174.62 грн,

заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води в сумі 17183.15 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2938.34 грн, три відсотки річних 772.52 грн,

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 079.53 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 4995.72 грн, три відсотки річних 1226.55 грн, пеню в розмірі 1492.32грн,

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 095.47 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3712.36 грн, три відсотки річних 902.61 грн, пеню в розмірі 1098.18 грн,

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1517.13 грн,

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмір 807.40 грн,

заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 66.29 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із таким рішенням суду відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначають, суд порушив норми процесуального права, не розглянувши подане відповідачами клопотання про витребування доказів.

Вказують, що суд безпідставно відхилив доводи відповідачів про те, що послуга централізованого опалення у квартирі фактично не надається.

Стверджують, що ОСОБА_2 фактично не проживає у квартирі понад 15 років, тому вимоги заявлені до нього безпідставно.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь позивач ОСОБА_2 який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представниця позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Крім них, також зареєстрована неповнолітня ОСОБА_4 (а.с.6).

Згідно з відповіддю Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентиризації» кв. АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за відповідачкою ОСОБА_1 .

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).

Також встановлено, що позивач на підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до Відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води.

Згідно з п. 3.4.2 Договору цесії Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частина 7 статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Також встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з центрального опалення та гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 .

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р.№ 630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Відповідно до п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, абз.2 п.21 з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

За правилом п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, зазначений обов`язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст. ст. 68, 156, 162.

Так, за приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договорами або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1); боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач належно виконує свої зобов`язання, а відповідачі, у свою чергу, порушили свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі:

заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення до 01.05.2018 в розмірі 22 655.67 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3874,13 грн, три відсотки річних в сумі 1018.60 грн,

заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з центрального гарячого водопостачання у розмірі 16 908.80 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2891.39 грн, три відсотки річних в сумі 760.15 грн,

заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 31.10.2021 послуги з центалізованого опалення у розмірі 26 125.85 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 4464.55 грн, три відсотки річних в сумі 1174.62 грн,

заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води в сумі 17183.15 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 2938.34 грн, три відсотки річних 772.52 грн,

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 079.53 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 4995.72 грн, три відсотки річних 1226.55 грн, пеню в розмірі 1492.32 грн,

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 095.47 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 3712.36 грн, три відсотки річних 902.61 грн, пеню в розмірі 1098.18 грн,

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1517.13 грн,

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмір 807.40 грн,

заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 66.29 грн.

Відповідачі не спростували розмір заборгованості, нарахований позивачем, належними та допустимими доказами та не надали суду доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Посилання апелянтів на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд не розглянувши подане відповідачами клопотання про витребування доказів, є безпідставним, оскільки підстави залишення вказаного клопотання без розгляду зазначені безпосередньо у тексті оскаржуваного рішення суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що документи, які просили витребувати відповідачі у ОСББ «Палладіна-13», зокрема, проєктна та технічна документація на внутрішньобудинкову систему опалення багатоквартирного будинку та усі документи щодо проведених у вказані системі робіт, не мають доказового значення у межах розгляду даної цивільної справи про стягнення заборгованості за спожиті послуги.

Доводи апеляційної скарги про те, що послуга централізованого опалення у квартирі фактично не надається апеляційний суд також відхиляє як недоведені. Слід також зауважити, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі звертались до КП «Київтеплоенерго» із заявами щодо ненадання послуг, їх неналежну якість чи із вимогами щодо проведення перерахунків за надані послуги з цих підстав.

Твердження апелянтів про те, що ОСОБА_2 фактично не проживає у квартирі понад 15 років, на висновки суду першої інстанції також не впливають, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі та не повідомляв позивача про факт свого непроживання у квартирі, що є його обов`язком в силу п. 4 ч. 3 с. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, в судовому засіданні у апеляційному суді ОСОБА_2 підтвердив, що не сплачує комунальні послуги по фактичному місцю проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи відзиву на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилаються відповідачі у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 21 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома