Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №362/4319/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/4319/25 Головуючий в суді І інстанції Рубан Т.П.

Провадження № 33/824/2004/2026 Головуючий в суді ІІ інстанції Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 683155 від 04 червня 2025 року вбачається, що 04 червня 2025 року о 19 год. 18 хв. у селищі Глеваха Фастівського району Київської області по вул. Дачна, буд. 7, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. У встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», або у лікаря-нарколога, на що водій відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, 04 березня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у її діях.

Крім того, одночасно із апеляційною скаргою ОСОБА_1 заявила клопотання, у якому порушила питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримала поштою 24.02.2026 року, що підтверджується долученою до апеляційної скарги копією поштового конверта та інформацією з відстеженням поштового відправлення за трек-номером: R067103225580, відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 обгрунтовувала тим, що працівники поліції зупинили її безпідставно.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що працівники поліції не провели огляд водія на стан будь-якого сп`яніння та не мали можливості констатувати, що у водія є ознаки сп`яніння.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Устенко І.О. та сама ОСОБА_1 , у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Надали пояснення, аналогічні викладеним доводам у апеляційній скарзі.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, доводи ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року на думку суду апеляційної інстанції, є обґрунтованими.

У переданих судом першої інстанції матеріалах справи наявний супровідний лист від 16.02.2026 року про направлення ОСОБА_1 на її поштову адресу: АДРЕСА_2 , копії постанови (а.с. 53).

З долученої копії поштового конверта та інформації з відстеження поштового відправлення з трек-номером R067103225580 вбачається, що лист було вручено одержувачу 24.02.2026 року (а.с. 62-63).

Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у клопотанні про поновлення строку.

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.

Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.

Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 683155 від 04 червня 2025 року - 04.06.2025 року о 19 год. 18 хв. у селищі Глеваха Фастівського району Київської області по вул. Дачна, буд. 7, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. У встановленому законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», або у лікаря-нарколога, на що водій відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається, що було виявлено такі ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. У графі: «результати огляду на стан сп`яніння» зазначено: «відмова». У графі: «з результатами згоден» проставлений підпис ОСОБА_1 (а.с. 2);

- у направленні на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до змісту якого виявлено такі ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. У графах: «результати огляду» та «огляд проводився за допомогою», зазначено: «відмова». Вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлена зі змістом зазначеного направлення під підпис (а.с. 3);

- у рапорті капітана поліції від 04.06.2025 року, з якого вбачається, що під час несення служби було виявлено транспортний засіб «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого порушив п. 2.3 ПДР України, а саме: не пристебнутий ремінь безпеки, відтак такий транспортний засіб було зупинено на підставі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та встановлено водія - ОСОБА_1 .. Під час спілкування з ОСОБА_1 було виявлено такі ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. В подальшому водієві було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, на що водій відмовився. У зв`язку з чим на водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 4);

- у розписці ОСОБА_2 , який взяв на себе зобов`язання доставити транспортний засіб «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 , який отримав від ОСОБА_1 , за її місцем проживання, при цьому не передавати керування транспортним засобом іншим особам (а.с. 5);

- на відеозаписі «export-rqd3e» із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції № 859073, що здійснював оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм вказаних правил ПДР. Зокрема, на долученому до матеріалів справи відеозаписі відображено зупинений транспортний засіб «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_1 на узбіччі проїжджої частини. Зафіксовано факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (момент відеозапису з 0:00:30). Крім того, водій пояснила, що вживала алкогольні напої вчора ввечері. На долученому до матеріалів справи відеозаписі відображено процедуру ознайомлення водія з матеріалами справи про адміністративного правопорушення під її підпис (момент відеозапису з 0:21:30) (а.с. 6).

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виявлені працівниками поліції 04 червня 2025 року у ОСОБА_1 , ознаки алкогольного сп`яніння в розумінні п.п. 3-4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, або в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини, зазначені в протоколі узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 04 червня 2025 року за участю ОСОБА_1 ..

Так, з відеофайлу вбачається, що патрульний поліції пропонує водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що остання висловила відмову без будь-якого тиску та примусу.

Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 безпідставно, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки патрульні поліції зупинили водія відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про судовий збір», оскільки, як вбачається із наявного у матеріалах справи рапорту ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, не пристебнувшись ременем безпеки. Крім того, на відеозаписі зафіксовано факт ознайомлення, підпису та отримання копії ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення у зв`язку із невиконанням вимог п. 2.3в Правил дорожнього руху України, який передбачає обов`язок водія користуватись ременем безпеки (момент відеозапису з 0:27:10). ОСОБА_1 не заперечувала щодо складання такої постанови, а в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо оскарження зазначеної постанови, враховуючи, що про таке право останню було повідомлено працівником поліції.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не провели огляд водія на стан будь-якого сп`яніння та не мали можливості констатувати, що у водія є ознаки сп`яніння, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки патрульні поліції не мали змоги провести огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 у зв`язку з її відмовою від такого.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під наявністю у особи ознак сп`яніння необхідно розуміти припущення поліцейського про можливу наявність у особи такого стану, яке грунтуються на порівнянні фізичного стану та поведінки особи і із станом та поведінкою, які визначені нормативними документами і указують на наявність такого стану. У будь-якому випадку висновок поліцейського про наявність у особи ознак сп`яніння містить суб`єктивний характер. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому зазначені ознаки, які дали поліцейському підстави висунути вимогу про необхідність проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, від якого остання категорично відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

ОСОБА_1 жодним чином не заперечувала щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, не висловлювала з цього приводу жодних міркувань та заяв.

Разом з тим, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважала за потрібні, однак свою незгоду із викладеними у ньому відомостями не зазначила.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року, залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «24» квітня 2026 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко